Ухвала

від 28.04.2020 по справі 160/3854/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

28 квітня 2020 р.Справа №160/3854/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 160/3854/20 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кам`янського управління Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (вул. Медична, буд. 9, м. Кам`янське, 51931, код ЄДРПОУ 43187921), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 12.02.2020 року № 1453991/ НОМЕР_1 , винесене Кам`янським управлінням Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну/розрахунок коригування № 1 від 30.01.2020 року, подану Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Кам`янське управління Головного управління ДПС в Дніпропетровській області внести до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну/розрахунок коригування № 1 від 30.01.2020 року, подану Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у розмірі 1067539,20 грн.;

- скасувати Рішення про неврахування Таблиці даних платника податку на додану вартість № 1506606/2530811571 від 23.03.2020 року;

- врахувати Таблицю даних платника податку на додану вартість від 26.03.2020 року, реєстраційний номер 16169653.

Позовна заява обґрунтована тим, що рішення відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної є протиправним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 року позовну заяву залишено без руху.

27.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить:

- зупинити дію рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 12.02.2020 року № 1453991/2530811571, винесене Кам`янським управлінням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну/розрахунок коригування № 1 від 30.01.2020 року, подану Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що включення платника податків до переліку ризикових платників податків тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань. Починаючи з 12.02.2020 року, коли заявника включено до реєстру ризикових платників, контролюючим органом зупинено реєстрацію виписаних заявником податкових накладних. Податкові зобов`язання по даних податкових накладних сплачені у повному обсязі. При цьому, до кожної зупиненої податкової накладної позивач подавав усі первинні документи, необхідні для прийняття рішення про їх реєстрацію, як це передбачено п.п. 14, 16 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117.

Однак, податковим органом не взяті до уваги надані документи, оскільки жодна з податкових накладних з моменту винесення оскаржуваного рішення так і не була зареєстрована податковим органом, та були прийняті безпідставні рішення про відмову у їх реєстрації.

Заявник зазначає, що внаслідок дії незаконного та оскаржуваного рішення відповідача він несе і буде надалі нести значні фінансові збитки, втрачає партнерів і покупців, погіршує свою ділову репутацію.

Окрім того, повністю блокується господарська діяльність заявника, адже, оскільки він не може реєструвати податкові накладні, тому ніхто з контрагентів не купує у нього товар. За вказаних обставин він не отримує прибуток, відсутні кошти на оплату оренди, сплати митних та податкових платежів. До моменту вирішення справи по суті, у випадку не вжиття заходів по забезпеченню позову, заявник взагалі ризикує припинити свою діяльність.

У свою чергу зупинення дії оскаржуваного рішення забезпечить відновлення порушених прав заявника на здійснення господарської діяльності як платника податку на додану вартість, надасть можливість заявнику до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право щодо реєстрації податкових накладних та не призведе до порушення збалансованості інтересів сторін, оскільки контролюючий орган в такому випадку не буде позбавлений можливості зупиняти реєстрацію податкових накладних з інших підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи.

Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Згідно з абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Виходячи з системного аналізу зазначених положень видно, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Обґрунтовуючи у заяві про забезпечення позову можливість настання негативних наслідків для заявника у майбутньому у разі незупинення дії рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оформленого рішенням від 12.02.2020 року № 1453991/2530811571 до переліку ризикових платників податків, до вирішення позову по суті, заявник не посилається на конкретні обставини, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, до ухвалення рішення у адміністративній справі, або що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а лише зазначає про імовірність настання таких наслідків взагалі, без зазначення конкретних обставин, що свідчать про можливість настання таких наслідків.

Жодних доказів, у розумінні ст. ст. 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.

Задоволення заяви, на думку суду, призведе до фактичного вирішення справи по суті позовних вимог, що є недопустимим.

З урахуванням викладеного, на цій стадії, до початку розгляду справи по суті, у суду відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав або інтересів заявника дією такого рішення, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, а тому суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі № 160/3854/20 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський