Рішення

від 29.04.2020 по справі п/320/490/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року справа №П/320/490/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені Транс Сервіс" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суть спору : до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені Транс Сервіс" з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000624/2 від 25.10.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125260/2019/00170.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією № UA125260/2019/838432 від 18.10.2019, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту) та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надано митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари позивача, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 замінено відповідача - Київську митницю ДФС, на правонаступника - Київську митнцю Держмитслужби.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рені Транс Сервіс» (ідентифікаційний код 32932003, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Трипільська, буд.33/5) зареєстровано в якості юридичної особи 02.06.2004, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.8-11).

12.04.2019 між Компанією ASK FRAS-LE FRICTION PRIVATE LIMITED (Індія) (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рені Транс Сервіс» (Покупець) було укладено контракт №25/07-2019, за умовами якого продавець зобов`язався поставити покупцю окремими партіями запасні частини для вантажних автомобілів (товар).

Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю товару і загальна вартість товару зазначаються в інвойсах, які мають силу специфікації і невід`ємною частиною даного контракту і оформлюється на кожну поставлену партію товару. Допускається використання проформи-інвойсу в якості попередньої домовленості умов і об`єму поставки, проведення попередніх розрахунків за товари.

Відповідно до пункту 2.1 контракту загальна вартість товару складає 100000,00 доларів США.

Згідно з пунктом 2.3 контракту платежі за товар повинні здійснюватись на умовах передоплати або оплати з відстроченням платежу, шляхом банківського переказу відповідної суми на банківський рахунок продавця.

Пунктом 2.4 контракту передбачено, що платіж покупця вважається повністю здійсненим від дати надходження всієї необхідної суми на відповідний рахунок продавця.

Відповідно до пункту 2.6 контракту вартість товару, який поставляється за контрактом, включає в себе вартість упаковки, маркування, навантаження на судно, доставку в порт покупця і підготовку необхідних товаросупровідних документів.

Поставка товару за даним контрактом здійснюється на умовах FOB, або CFR, або інших умовах поставки за домовленістю сторін. Умови поставки приймаються у відповідності з ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року і зазначаються в інвойсі (проформі-інвойсі) (пункт 3.1 контракту).

Згідно з пунктом 3.2 контракту поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до інвойсу (проформи-інвойсу). Відвантаження товару повинно здійснюватись не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання 30% передоплати від загальної вартості товару, що поставляться, якщо інше не визначено в інвойсах (профкомах -інвойсах). Датою відвантаження товару є дата, вказана в транспортній накладній.

Відповідно до пункту 3.3 контракту право власності на товар, а також усі ризики втрати або пошкодження товару переходять від продавця до покупця у відповідності до умов поставки, зазначених в інвойсі (проформі-інвойсі).

Згідно з пунктом 3.4 контракту продавець додає наступні оригінали документів по поставця товару: інвойс (проформа-інвойс); пакувальний лист; експортна декларація; товарно-транспортну накладну; сертифікат походження товару (оригінал).

За запитом покупця продавець повинен направити всі документи, зазначені в цьому пункті, факсом або електронною поштою.

Країна ввезення товару - Україна (пункту 3.5 контракту).

Відповідно до пункту 6.1 контракту приймання за кількістю та якістю товару здійснюється на складі покупця протягом 10 (десяти) робочих днів після прибуття товару до покупця.

Згідно з пунктом 10.1 контракту даний контракт вступає в силу після його підписання сторонами і дії до 31.12.2019. Якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про свій намір розірвати контракт за два місяці до дати його закінчення, він вважається автоматично продовженим на один рік (а.с.34-36).

02.07.2019 між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до контракту №1 від 12.04.2019, пунктом 1 якої встановлено, що сторони дійшли згоди про те, що попередню оплату покупця за товар по проформі інвойсу №AFF/PI/19-20/145А від 10.04.2019 в розмірі 11646,00 дол. США зарахувати в якості попередньої оплати за товар по проформі інвойсу №AFF/PI/19-20/145В від 28.06.2019.

Пунктом 2 Додаткової угоди визначено, що сторони за взаємною згодою визначили наступні умови оплати товару по проформі інвойсу №AFF/PI/19-20/145В від 28.06.2019: сума у розмірі 11646,00 дол. США є передоплатой покупця за товар; сума у розмірі 27106,08 дол. США покупець зобов`язаний оплатити до прибуття товару в порт призначення (а.с.37).

22.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Рем Транс (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рені Транс Сервіс (Замовник) було укладено договір про надання послуг №014К/17, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику такі послуги: зберігання товарів замовника на митному складі, на товарному складі та на митному складі в режимі тимчасового зберігання; складські послуги по прийому товарів замовника на склади виконавця для зберігання, зокрема, митний склад та товарний склад; складські послуги з відпуску товарів замовника зі складів виконавця зі зберігання; складська обробка товарів, що включає в себе, але не обмежується, переміщення палет, формування палет, обмотка її плівкою та інші послуги зі складської обробки; митно-брокерські послуги при обробці товару замовника; інші послуги, що погоджуються сторонами в Додатку №1 до цього договору.

Пунктами 13.1-13.2 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За домовленістю сторін строк дії договору можу бути подовжений, що оформляється у формі додаткової угоди або договору про внесення змін до цього договору з обов`язковим переглядом тарифів на послуги (а.с.49-51).

27.12.2018 між сторонами було підписано Додаткову угоду №2, в якій сторони дійшли згоди пункт 13.1 договору викласти в такій редакції: 13.1 Цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. (а.с.52).

18.10.2019 ТОВ Рем Транс було подано до Київської митниці ДФС митну декларацію №UA125260/2019/838432 у графі 31 якої зазначений товар, митна вартість якого склала 4981,75 дол.США. Поставка відбувалася на умовах CFR Одеса і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- (0271) пакувальний лист б/н від 29.06.2019;

- (0325) рахунок-проформа №AFF/PI/19-20/145B від 28.06.2019;

- (0380) рахунок-фактура №1931120042 від 29.06.2019;

- (0705) коносамент ZIMUNDL6036567 від 09.07.2019;

- (0730) автотранспортна накладна №877487 від 21.08.2019;

- (0861) сертифікат про походження товару №949343 від 16.07.2019;

- (3001) платіжне доручення в іноземній валюті №5 від 22.05.2019;

- (3001) платіжне доручення в іноземній валюті №9 від 06.08.2019;

- (3014) прайс-листи б/н від 12.04.2019 та від 31.03.2019;

- (4103) додаткова угода до контракту №1 від 02.07.2019;

- (4104) контракт №1 від 12.04.2019;

- (4103) додаткова угода до контракту №2 від 27.12.2018;

- (4207) договір про надання послуг №014К/17 від 22.06.2017;

- (5509) інформація про позитивні результати державних видів контролю №4481970 від 22.08.2019;

- (9105) єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів №М/0010/V/01/654 від 22.08.2019;

- (9610) митна декларація країни відправлення від 05.07.2019 (а.с.97-98).

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронний запит (повідомлення), в якому відповідач зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих до митного оформлення, встановлено:

1) платіжні доручення №5 не завірені у відповідності до п.3.2 постанови правління НБУ від 28.07.2008 №216, що не дає змоги впевнитись у сплаті за товар;

2) платіжні доручення №5 у графі Призначення платежу наявне посилання лише на зовнішньоекономічну угоду. Додатково відповідач зазначив, що банківські платіжні документи повинні стосуватися оцінюваного товару. Відповідно до п.2.2 постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216 платник заповнює реквізит Призначення платежу в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з яким здійснюється оплата. Саме ці документи дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Ідентифікація платіжного доручення з певною поставкою товару може бути здійснена також шляхом посилання на специфікацію до договору, на основі якої було поставлено відповідний товар. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка товару. Отже, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару;

3) пакінг-лист від 29.06.2019 містить посилання на коносамент від 09.07.2019 №ZIMUNDL6036567.

Відповідач зауважив, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до ст.58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів (а.с.57).

З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2019 позивач додатково надав контролюючому органу такі документи: експертний висновок №ОБ-Ц-9071 від 22.10.2019; лист вих..№37 від 23.10.2019; лист вих..№38 від 23.10.2019; платіжні доручення в іноземній валюті №5 від 23.05.2019 та №9 від 07.08.2019 з додатком SWIFT (а.с.58-67).

Також позивач 25.10.2019 повторно направив відповідачу вказані документи (а.с.68).

25.10.2019 Київською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000624/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №UA125260/2019/838432 від 18.10.2019 скоригував з 4981,75 дол.США до 14375,00 дол.США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що позивачем до митного оформлення не подано всіх документів, які б підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

1) платіжні доручення №5 не завірені у відповідності до п.3.2 постанови правління НБУ від 28.07.2008 №216, що не дає змоги впевнитись у сплаті за товар;

2) платіжні доручення №5 у графі Призначення платежу наявне посилання лише на зовнішньоекономічну угоду. Додатково відповідач зазначив, що банківські платіжні документи повинні стосуватися оцінюваного товару. Відповідно до п.2.2 постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216 платник заповнює реквізит Призначення платежу в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з яким здійснюється оплата. Саме ці документи дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Ідентифікація платіжного доручення з певною поставкою товару може бути здійснена також шляхом посилання на специфікацію до договору, на основі якої було поставлено відповідний товар. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка товару. Отже, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару;

3) пакінг-лист від 29.06.2019 містить посилання на коносамент від 09.07.2019 №ZIMUNDL6036567.

У спірному рішенні відповідач зазначив, що додаткові документи, надані декларантом, не спростовують вимогу органів доходів і зборів щодо їх запиту, зокрема:

1) у висновку від 22.10.2019 №ОБ-Ц-9071 експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару, та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. Експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі інтернет, а саме сайт www.alibaba.com, пропозиції з якого відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай та за зовнішнім виглядом мають різні якісні характеристики, проте експертом вищевказану інформацію, а саме: інтернет-пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього;

2) платіжне доручення №5 без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу) не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Додатково відповідач зазначив, що у відповідності до додаткової угоди від 02.07.2019 №1 переплата у розмірі 11646 дол. США була здійснена з проформою-інвойсом №АFF/PI/19-20/145A, яка датована 10.04.2019. При цьому, зовнішньоекономічний контракт №1 укладено 12.04.2019. Тобто, вказаний вище документ не стосується партії товару, що постачається, та не містить реквізитів для ідентифікації товару.

Відповідач зазначив, що митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст.58,60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання відомостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

У спірному рішенні відповідач зазначив джерело інформації, яким користувався митний орган при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 25.09.2019 №UА400030/2019/32474 (вартість товару згідно джерела інформації - 5,00 дол. США/кг) (а.с.30).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська міська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125260/2019/00170 (а.с.31-32).

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UA125260/2019/838829 від 06.11.2019 (а.с.33).

Не погоджуючись з правомірністю здійснення відповідачем коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною другою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

З вищенаведених положень вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81047461) та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80168941).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, митний орган має право самостійно розраховувати (коригувати) митну вартість заявлених декларантом товарів лише у випадку наявності документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, встановлено, що документи, зазначені у статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, а тому відповідач дійшов висновку, про те, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.

У спірному рішенні вказано, що позивачем не були надані в повному обсязі всі документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Так, відповідач зазначив, що надані позивачем платіжні доручення №5 не завірені у відповідності до п.3.2 постанови правління НБУ від 28.07.2008 №216, що не дає змоги впевнитись у сплаті за товар.

Відповідно до пункту 3.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі - Положення №216), відповідальний виконавець уповноваженого банку має проставити на всіх примірниках платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах дати надходження і виконання цього документа, засвідчивши їх своїм підписом та відбитком штампа уповноваженого банку. Уповноважений банк має право не проставляти дату надходження платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, якщо вона збігається з датою його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що платіжне доручення в іноземній валюті №5 від 22.05.2019 на суму 11646,00 доларів США у графі Відмітки банку містить відбиток штампу Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль від 23.05.2019 та підпис уповноваженої особи (а.с.38), що свідчить про відповідність цього платіжного документа вимогам п.3.2 Постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216 та помилковість висновків контролюючого органу про протилежне.

Щодо посилань відповідача на те, що платіжне доручення №5 не є документом, що підтверджує митну вартість товару у зв`язку тим, що у ньому наявне посилання лише на зовнішньоекономічний договір без зазначення рахунку-фактури, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.2 Положення №216 платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи проформу-інвойс.

Отже, сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83835773).

У платіжному дорученні №5 від 22.05.2019 у графі Призначення платежу зазначено: Prepayment for Auto Parts according to the contract 1 from 12.04.2019 , тобто передоплата за запчастини для автомобілів відповідно до контракту №1 від 12.04.2019 .

Суд звертає увагу на те, що контрактом №1 від 12.04.2019 передбачено здійснення позивачем передоплати за товар.

У Додатковій угоді №1 від 02.07.2019, яка є невід`ємною частиною контракту №1 від 12.04.2019, сторони дійшли згоди про те, що попередню оплату покупця за товар по проформі інвойсу №AFF/PI/19-20/145А від 10.04.2019 в розмірі 11646,00 дол. США зарахувати в якості попередньої оплати за товар по проформі інвойсу №AFF/PI/19-20/145В від 28.06.2019.

Контракт №1 від 12.04.2019, Додаткова угода №2 від 02.07.2019, проформа - інвойс №AFF/PI/19-20/1458 від 28.06.2019 (а.с.39) були надані відповідачу під час митного оформлення товару.

Суд вважає, що дослідження у сукупності вказаних документів, дає можливість встановити, що передоплата за товар у сумі 11646,00 дол. США відповідно до платіжного доручення №5 від 22.05.2019 була здійснена позивачем саме за товар, визначений контрактом та рахунком - фактурою (проформою -інвойсом).

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про те, що відсутність у платіжному доручені і№5 від 22.05.2019 у графі призначення платежу на рахунок-фактури не є підставою для висновків про не підтвердження позивачем заявленої митної вартості товарів.

Також у спірному рішенні відповідач зазначив, що пакінг-лист від 29.06.2019 містить посилання на коносамент від 09.07.2019 №ZIMUNDL6036567, що, на думку контролюючого органу, свідчить про недостовірність інформації, яка наведена у вказаному документі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано до митного оформлення пакувальний лист від 29.06.2019 №5243913 (а.с.42), в якому міститься посилання на коносамент від 09.07.2019 №ZIMUNDL6036567.

Наявність у вказаному пакувальному листі посилання на коносамент, який датований пізніше, ніж сам пакувальний лист, дійсно є недоліком такого документу.

Проте, вказаний недолік не ставить під сумнів митну вартість товару, з огляду на те, що вона підтверджується усіма іншими доданими до митного оформлення документами у сукупності.

Крім того, у спірному рішенні відповідач зазначив, що у висновку від 22.10.2019 №ОБ-Ц-9071 експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару, та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. Експертом у використаних методичних та інформаційних ви данях вказано інформацію з мережі інтернет, а саме сайт www.alibaba.com, пропозиції з якого відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай та за зовнішнім виглядом мають різні якісні характеристики, проте експертом вищевказану інформацію, а саме: інтернет пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за запитом контролюючого органу додатково був наданий експертний висновок від 22.10.2019 №БО-Ц-9071, складений Київською обласною Торгово-Промисловою палатою (а.с.59-60).

У вказаному висновку експерт зазначив, що контрактна вартість (19,93 дол. США за 1 комплект гальмівних колодок) товару відповідає ціноутворюючим факторам ринку.

Суд наголошує на тому, що висновок експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару та носить консультаційний характер.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №810/4440/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81215455).

У зв`язку з цим, вказана у висновку експерта інформація ніяким чином не може ставити під сумнів визначену позивачем митну вартість товару.

Також відповідач у відзиві посилається на те, що у відповідності до додаткової угоди від 02.07.2019 №1 передоплата у розмірі 11646 дол. США була здійснена з проформою-інвойсом №АFF/PI/19-20/145A, яка датована 10.04.2019. При цьому, зовнішньоекономічний контракт №1 укладено 12.04.2019, що на думку відповідача, свідчить про те, що вказаний документ не стосується партії товару, що постачається,та не містить реквізитів для ідентифікації товару.

Як зазначено вище, передоплата у розмірі 11646 дол. США, яка була здійснена за проформою-інвойсом №АFF/PI/19-20/145A від 12.04.2019 за згодою сторін була зарахована як передоплата за товар відповідно до проформи-інвойсу №AFF/PI/1-20/145B від 28.06.2019 та інвойсу №1931120042 від 29.06.2019.

Суд зазначає, що сторони договору, керуючись принципом свободи договору, мають право самостійно визначати спрямованість платежів за товар поставлений на підставі різних рахунків фактури, у зв`язку з чим зарахування позивачем та його контрагентом відповідної передоплати у розмірі 11646 дол. США, яка була здійснена за проформою-інвойсом №АFF/PI/19-20/145A від 12.04.2019, в оплату за проформою-інвойсом №AFF/PI/1-20/145B від 28.06.2019 не є підставою для висновків щодо не підтвердження позивачем митної вартості товару.

Також суд зауважує, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 25.09.2019 №UA400030/2019/32474, з приводу чого суд зазначає таке.

З аналізу статті 57 Митного кодексу України вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Крім того, законодавцем обмежено право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80129164) та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 74819670).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митним органом у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Митного кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірне рішення про коригування митної вартості підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації від 25.10.2019 №UA125260/2019/00170, суд зазначає таке.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Після прийняття відповідачем рішення від 25.10.2019 №UА125000/2019/000624/2 про коригування митної вартості товарів відповідачем була виставлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.10.2019 №UA125260/2019/00170.

Суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.10.2019 №UA125260/2019/00170 є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування відповідачем рішення від 25.10.2019 №UА125000/2019/000624/2 про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За таких обставин, вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.10.2019 №UA125260/2019/00170 підлягає задоволенню у зв`язку із задоволенням основної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 згідно платіжних доручень №1270 від 16.01.2020 та №1333 від 30.01.2020, оригінали яких містяться у матеріалах справи (а.с.6).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 25.10.2019 №UA125000/2019/000624/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС від 25.10.2019 №UA125260/2019/00170.

4. Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Рені Транс Сервіс» (ідентифікаційний код 32932003, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Трипільська, буд.33/5) судовий збір у сумі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.