Постанова

від 20.07.2020 по справі п/320/490/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/490/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О.,

Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рені Транс Сервіс до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Рені Транс Сервіс , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000624/2 від 25.10.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125260/2019/00170.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт наполягає, що декларантом не виконано вимоги частин другої, третьої статті 53 Митного кодексу України, тобто не надано обов`язкові для підтвердження заявленої митної вартості документи та всі додатково витребувані документи.

15 липня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив представника Товариства з обмеженою відповідальністю Рені Транс Сервіс , в якому позивач повністю підтримує рішення суду першої інстанції

З огляду на те, що учасники справи скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, до закінчення встановленого судом десятиденного строку, який обраховується з моменту отримання копії даної ухвали, але не раніше, ніж з дня закінчення карантину, запровадженого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, колегія суддів вважає можливим здійснити апеляційний розгляд справи.

Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Рені Транс Сервіс (ідентифікаційний код 32932003, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Трипільська, буд.33/5) зареєстровано в якості юридичної особи 02.06.2004, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 8-11).

12.04.2019 між Компанією ASK FRAS-LE FRICTION PRIVATE LIMITED (Індія) (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рені Транс Сервіс (Покупець) було укладено контракт №25/07-2019, за умовами якого продавець зобов`язався поставити покупцю окремими партіями запасні частини для вантажних автомобілів (товар) (а.с. 34).

Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю товару і загальна вартість товару зазначаються в інвойсах, які мають силу специфікації і невід`ємною частиною даного контракту і оформлюється на кожну поставлену партію товару. Допускається використання проформи-інвойсу в якості попередньої домовленості умов і об`єму поставки, проведення попередніх розрахунків за товари.

Відповідно до пункту 2.1 контракту загальна вартість товару складає 100000,00 доларів США.

Згідно з пунктом 2.3 контракту платежі за товар повинні здійснюватись на умовах передоплати або оплати з відстроченням платежу, шляхом банківського переказу відповідної суми на банківський рахунок продавця.

Пунктом 2.4 контракту передбачено, що платіж покупця вважається повністю здійсненим від дати надходження всієї необхідної суми на відповідний рахунок продавця.

Відповідно до пункту 2.6 контракту вартість товару, який поставляється за контрактом, включає в себе вартість упаковки, маркування, навантаження на судно, доставку в порт покупця і підготовку необхідних товаросупровідних документів.

Поставка товару за даним контрактом здійснюється на умовах FOB, або CFR, або інших умовах поставки за домовленістю сторін. Умови поставки приймаються у відповідності з ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року і зазначаються в інвойсі (проформі-інвойсі) (пункт 3.1 контракту).

Згідно з пунктом 3.2 контракту поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до інвойсу (проформи-інвойсу). Відвантаження товару повинно здійснюватись не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання 30% передоплати від загальної вартості товару, що поставляться, якщо інше не визначено в інвойсах (профкомах -інвойсах). Датою відвантаження товару є дата, вказана в транспортній накладній.

Відповідно до пункту 3.3 контракту право власності на товар, а також усі ризики втрати або пошкодження товару переходять від продавця до покупця у відповідності до умов поставки, зазначених в інвойсі (проформі-інвойсі).

Згідно з пунктом 3.4 контракту продавець додає наступні оригінали документів по поставця товару: інвойс (проформа-інвойс); пакувальний лист; експортна декларація; товарно-транспортну накладну; сертифікат походження товару (оригінал).

За запитом покупця продавець повинен направити всі документи, зазначені в цьому пункті, факсом або електронною поштою.

Країна ввезення товару - Україна (пункту 3.5 контракту).

Відповідно до пункту 6.1 контракту приймання за кількістю та якістю товару здійснюється на складі покупця протягом 10 (десяти) робочих днів після прибуття товару до покупця.

Згідно з пунктом 10.1 контракту даний контракт вступає в силу після його підписання сторонами і дії до 31.12.2019. Якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про свій намір розірвати контракт за два місяці до дати його закінчення, він вважається автоматично продовженим на один рік (а.с.34-36).

02.07.2019 між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до контракту №1 від 12.04.2019, пунктом 1 якої встановлено, що сторони дійшли згоди про те, що попередню оплату покупця за товар по проформі інвойсу №AFF/PI/19-20/145А від 10.04.2019 в розмірі 11646,00 дол. США зарахувати в якості попередньої оплати за товар по проформі інвойсу №AFF/PI/19-20/145В від 28.06.2019 (а.с. 37).

Пунктом 2 Додаткової угоди визначено, що сторони за взаємною згодою визначили наступні умови оплати товару по проформі інвойсу №AFF/PI/19-20/145В від 28.06.2019: сума у розмірі 11646,00 дол. США є передоплатой покупця за товар; сума у розмірі 27106,08 дол. США покупець зобов`язаний оплатити до прибуття товару в порт призначення (а.с.37).

22.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Рем Транс (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рені Транс Сервіс (Замовник) було укладено договір про надання послуг №014К/17, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику такі послуги: зберігання товарів замовника на митному складі, на товарному складі та на митному складі в режимі тимчасового зберігання; складські послуги по прийому товарів замовника на склади виконавця для зберігання, зокрема, митний склад та товарний склад; складські послуги з відпуску товарів замовника зі складів виконавця зі зберігання; складська обробка товарів, що включає в себе, але не обмежується, переміщення палет, формування палет, обмотка її плівкою та інші послуги зі складської обробки; митно-брокерські послуги при обробці товару замовника; інші послуги, що погоджуються сторонами в Додатку №1 до цього договору (а.с. 49).

Пунктами 13.1-13.2 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За домовленістю сторін строк дії договору може бути подовжений, що оформляється у формі додаткової угоди або договору про внесення змін до цього договору з обов`язковим переглядом тарифів на послуги.

27.12.2018 між сторонами було підписано Додаткову угоду №2, в якій сторони дійшли згоди пункт 13.1 договору викласти в такій редакції: 13.1 Цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. (а.с.52).

18.10.2019 ТОВ Рем Транс було подано до Київської митниці ДФС митну декларацію №UA125260/2019/838432 у графі 31 якої зазначений товар, митна вартість якого склала 4981,75 дол. США. Поставка відбувалася на умовах CFR Одеса і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту) (а.с. 33).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- (0271) пакувальний лист б/н від 29.06.2019;

- (0325) рахунок-проформа №AFF/PI/19-20/145B від 28.06.2019;

- (0380) рахунок-фактура №1931120042 від 29.06.2019;

- (0705) коносамент ZIMUNDL6036567 від 09.07.2019;

- (0730) автотранспортна накладна №877487 від 21.08.2019;

- (0861) сертифікат про походження товару №949343 від 16.07.2019;

- (3001) платіжне доручення в іноземній валюті №5 від 22.05.2019;

- (3001) платіжне доручення в іноземній валюті №9 від 06.08.2019;

- (3014) прайс-листи б/н від 12.04.2019 та від 31.03.2019;

- (4103) додаткова угода до контракту №1 від 02.07.2019;

- (4104) контракт №1 від 12.04.2019;

- (4103) додаткова угода до контракту №2 від 27.12.2018;

- (4207) договір про надання послуг №014К/17 від 22.06.2017;

-(5509) інформація про позитивні результати державних видів контролю №4481970 від 22.08.2019;

- (9105) єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів №М/0010/V/01/654 від 22.08.2019;

- (9610) митна декларація країни відправлення від 05.07.2019 (а.с.97-98).

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронний запит (повідомлення), в якому відповідач зазначив, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до ст.58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів (а.с. 57).

З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2019 позивач додатково надав контролюючому органу такі документи: експертний висновок №ОБ-Ц-9071 від 22.10.2019; лист вих..№37 від 23.10.2019; лист вих..№38 від 23.10.2019; платіжні доручення в іноземній валюті №5 від 23.05.2019 та №9 від 07.08.2019 з додатком SWIFT (а.с.58-67).

Також позивач 25.10.2019 повторно направив відповідачу вказані документи (а.с.68).

25.10.2019 Київською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000624/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №UA125260/2019/838432 від 18.10.2019 скоригував з 4981,75 дол.США до 14375,00 дол.США (а.с. 30).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська міська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125260/2019/00170 (а.с.31-32).

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UA125260/2019/838829 від 06.11.2019 (а.с.33).

Вважаючи рішення контролюючого органу про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірне рішення про коригування митної вартості підлягає визнанню протиправним та скасуванню..

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Згідно статті 52 Митного Кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно частини п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Крім того, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного Кодексу передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору від 24.05.2012 № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

З матеріалів справи вбачається, що підставою сумніву щодо заявленої декларантом позивача митної вартості товару митним органом у гр. 33 зазначено, що позивачем до митного оформлення не подано всіх документів, які б підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

1) платіжні доручення №5 не завірені у відповідності до п.3.2 постанови правління НБУ від 28.07.2008 №216, що не дає змоги впевнитись у сплаті за товар;

2) платіжні доручення №5 у графі Призначення платежу наявне посилання лише на зовнішньоекономічну угоду. Додатково відповідач зазначив, що банківські платіжні документи повинні стосуватися оцінюваного товару. Відповідно до п.2.2 постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216 платник заповнює реквізит Призначення платежу в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з яким здійснюється оплата. Саме ці документи дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Ідентифікація платіжного доручення з певною поставкою товару може бути здійснена також шляхом посилання на специфікацію до договору, на основі якої було поставлено відповідний товар. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка товару. Отже, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару;

3) пакінг-лист від 29.06.2019 містить посилання на коносамент від 09.07.2019 №ZIMUNDL6036567.

Так, відповідно до пункту 3.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі - Положення №216), відповідальний виконавець уповноваженого банку має проставити на всіх примірниках платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах дати надходження і виконання цього документа, засвідчивши їх своїм підписом та відбитком штампа уповноваженого банку. Уповноважений банк має право не проставляти дату надходження платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, якщо вона збігається з датою його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжне доручення №5 від 22.05.2019 на суму 11646,00 доларів США у графі Відмітки банку містить відбиток штампу Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль від 23.05.2019 та підпис уповноваженої особи (а.с.38), що повністю відповідає вимогам п.3.2 Постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216 та спростовує доводи апелянта про не засвідчення відповідного доручення у встановленому порядку.

До того ж, декларантом було додатково надано платіжні доручення в іноземній валюті №5 від 23.05.2019 та №9 від 07.08.2019 з додатком SWIFT (а.с.63-66).

Щодо посилання контролюючого органу на те, що платіжне доручення №5 у графі Призначення платежу містить посилання лише на зовнішньоекономічну угоду, колегія суддів зазначає, що відсутність в платіжному документі вказівки на інвойс самостійно не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації платежу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Відповідно до пункту 2.2 Положення №216 платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Суд першої інстанції вірно вказав, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс. При цьому, сукупність наданих декларантом документів дає можливість встановити, що передоплата за товар у сумі 11646,00 дол. США відповідно до платіжного доручення №5 від 22.05.2019 була здійснена позивачем саме за товар, визначений контрактом та інвойсом.

Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, яка в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для врахування.

Посилання апелянта на недоліки пакувального листа, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором, додатковими угодами, інвойсом, платіжними дорученнями та не викликають сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

У спірному рішенні відповідач також зазначив, що додаткові документи, надані декларантом, не спростовують вимогу органів доходів і зборів щодо їх запиту, зокрема у висновку від 22.10.2019 №ОБ-Ц-9071 експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару, та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари.

Колегія суддів звертає увагу, що висновок експерта є необов`язковим, носить консультаційний характер та був наданий декларантом лише як додатковий доказ на підтвердження визначеної вартості товару. В той же час, суб`єктивна оцінка та тлумачення, надане контролюючим органом такому висновку експерта, не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості товару.

Так, законодавство за митним органом закріпило право за умови наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари витребовувати додаткові документи.

При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Наразі, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом.

Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 817/604/17, від 05 березня 2019 року у справі №810/4296/16.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, при цьому, вказане рішення не містить інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації для застосування резервного методу, які числові значення митної вартості таких товарів, обсяги та умови їх поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості., що спростовує твердження апелянта про наявність в оскаржуваному рішенні всієї необхідної інформації, в якій розкрито суть прийнятого рішення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано процесуального обов`язку щодо доведення правомірності оскаржуваних рішень.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Інші доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року.

До того ж, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Рені Транс Сервіс до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Повний текст виготовлено 20.07.2020 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна