Рішення

від 29.04.2020 по справі 640/7539/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року м. Київ № 640/7539/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРРІ Україна

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю КЕРРІ Україна звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15.01.2019 № 0001771404 та № 0001761404.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Цивільний кодекс України, Податковий кодекс України, Кримінальний кодекс України, Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, та зазначає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві є протиправним, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю КЕРРІ Україна правомірно відображено господарські операції за участю Товариства з обмеженою відповідальністю Аккорда , що підтверджується відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Податковий кодекс України, Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю КЕРРІ Україна правомірно збільшено суму податкових зобов`язань, оскільки первинні документи, які стали підставою для формування податкової звітності підписані неуповноваженою особою.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В період з 10.12.2018 по 14.12.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Керрі Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Рестайл (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю Аккорда ) за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за 2016 рік.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 26.12.2018 № 1283/26-15-14-04-05/33063984, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Керрі Україна :

пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 57 160 грн.;

пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого заниження на загальну суму 207 894 грн., в тому числі по періодах: березень 2016 року - 21 303 грн, квітень 2016 року - 20 877 грн, травень 2016 року - 20 201 грн, червень 2016 року - 20 402 грн, липень 2016 року - 21 035 грн, серпень 2016 року - 21 036 грн, вересень 2016 року - 21 441 грн, грудень 2016 року - 56 345 грн та січень 2017 року - 5 254 грн.

На підставі складеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

від 15.01.2019 № 0001771404, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Керрі Україна збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 11020300) в розмірі 71 450 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями - 57 160 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 290 грн.;

від 15.01.2019 № 0001761404, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Керрі Україна збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 259 868 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями - 207 894 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51 974 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.03.2019 № 14167/6/88-9911-04-02-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Щодо визначення позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі - Закон №996-ХIV).

Бухгалтерські записи (проведення) господарських операцій здійснюються відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291. Складання фінансової звітності здійснюється з дотримання вимог статті 4 Закону №996-XIV та принципів, передбачених Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі також ПК України) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно зі статтею 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до вимог пункту 6 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів, зокрема:

- зарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

- повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

- обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Згідно з пунктом 3 розділу І вказаного Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Пунктами 6, 7 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

11.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Реал-Контакт , як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Керрі Україна , як суборендарем, укладено договір суборенди № ОТ 1190, за умовами якого орендар зобов`язується передати в суборенду, а суборендар зобов`язується прийняти, згідно умов цього договору, нежитлове приміщення, план якого наведений у додатку № 1 до цього договору, розташоване на 3-му поверсі в будівлі за адресою: м . Київ, провулок Охтирський, 7, корпус 2 вхід літера В . Право орендаря на передачу приміщення в суборенду передбачено умовами укладеного з орендодавцем (власником будівлі) договору оренди.

Пунктом 1.2.1 договору визначений строк суборенди - 2 роки, 11 місяців та 25 днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення. Згідно з пунктом 1.3 договору визначено мету суборенди - для використання як офісного приміщення. Відповідно до пункту 1.4, суборендар сплачує орендарю орендну плату наступним чином: Протягом першого року суборенди по договору суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 25 637,85 грн, крім того ПДВ 5 127,57 грн, всього 30765,42 грн за один повний календарний місяць суборенди. Індексація орендної плати протягом першого року суборенди по договору не відбувається. Протягом другого року суборенди по договору суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 28201,64 грн, крім того ПДВ 5640,33 грн, всього 33841,97 грн за один повний календарний місяць суборенди, що є еквівалентом 3199,94 доларів США з ПДВ по офіційному курсу НБУ 10,5758 грн за 1 долар США (станом на 26 березня 2014 року). Індексація орендної плати відбувається на умовах, передбачених цим договором. Протягом третього року суборенди по договору суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 33329,21 грн, крім того ПДВ 6665,84 грн, всього 39995,05 грн за один повний календарний місяць суборенди, що є еквівалентом 3781,75 доларів США з ПДВ по офіційному курсу НБУ 10,5758 грн за 1 долар США (станом на 26 березня 2014 року). Індексація орендної плати відбувається на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору, суборендар сплачує орендарю: гарантійний платіж, згідно з умовами цього договору; орендну плату, згідно з умовами цього договору; плату за сервісне обслуговування, згідно з умовами цього договору; плату за послуги, які надаються орендарем суборендарю за вимогою останнього і не включені до переліку сервісних послуг, встановленого цим договором. Вартість, порядок надання, а також порядок та строки оплати таких послуг, обумовлюються додатковою угодою сторін.

Відповідно до пункт 2.3 договору, сторони погодились, що починаючи з другого року суборенди по договору, у випадку зростання офіційно встановленого Національним банком України, курсу долару США до гривні, який зафіксовано в пункті 1.4.1 договору, орендар має право здійснити індексацію-перерахунок платежів по орендній платі за цим договором.

30.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Реал-Контакт , як первісним орендарем, Товариством з обмеженою відповідальністю Аккорда , як новим орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Керрі Україна , як суборендарем, укладено договір про внесення змін до договору суборенди № ОТ 1190 від 11.09.2014 (про заміну сторони у зобов`язанні).

19.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Аккорда та Товариством з обмеженою відповідальністю Керрі Україна підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення а адресою: м. Київ, провулок Охтирський, 7, корпус 2 вхід літера В , загальною площею 220,39 грн.

11.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Аккорда , як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Керрі Україна , як замовником, укладено договір про надання послуг з розміщення транспортних засобів №53/15, за умовами якого виконавець зобов`язується надати послуги з розміщення легкових автомобілів замовника на організованій виконавцем території за адресою: м. Київ, провулок Охтирський, 7, а замовник оплачує зазначені послуги на умовах, встановлених цим договором. Пунктом 1.2 договору визначено, що послуги з охорони (зберігання) транспортних засобів за цим договором не надаються, транспортні засоби розміщуються на території на власний ризик їх власників. Кількість наданих замовнику місць розміщення становить - 9 місць без фіксування розміщення (пункт 1.4). Датою початку надання послуг є 01.07.2015, датою закінчення надання послуг - 30.06.2017 включно.

Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна вартість послуг виконавця з 01.07.2015 по 30.06.2016 становить 13707,36 грн урахуванням ПДВ, що є еквівалентом 648 доларів США з ПДВ по офіційному курсу НБУ, що на день укладання договору становить 21,153330 за 1 долар США. Загальна вартість послуг виконавця з 01.07.2016 по 30.06.2017 становить 18 276,48 грн, що є еквівалентом 864 доларів США з ПДВ по офіційному курсу НБУ, що на день укладання договору становить 21,153330 за 1 долар США. Сторони домовилися, що вартість послуг підлягає щомісячному перерахунку за ініціативи виконавця в день виставлення рахунку на поточний місяць, у випадку зростання офіційного курсу долару США, встановленого НБУ.

Відповідно до актів надання послуг від 31.03.2016 № 2102, від 30.04.2016 № 2788, від 31.05.2016 № 3356, від 30.06.2016 № 791, від 31.07.2016 № 1647, від 31.08.2016 № 2345, від 30.09.2016 № 3114, від 31.10.2016 № 3926, від 30.11.2016 № 4477, Товариством з обмеженою відповідальністю Аккорда надані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Керрі Україна послуги суборенди приміщення за березень-листопад 2016 року.

Відповідно до актів надання послуг від 29.02.2016 № 1257, від 31.03.2016 № 2213, від 30.04.2016 № 2913, від 31.05.2016 № 3826, від 30.06.2016 № 849, від 31.07.2016 № 1912, від 31.08.2016 № 2433, від 30.09.2016 № 3226, від 31.10.2016 № 4347, від 31.10.2016 № 4102, від 30.11.2016 № 4906, надані послуги з сервісного, комунального обслуговування приміщення за лютий-листопад 2016 року.

Відповідно до актів надання послуг від 31.03.2016 № 2146, від 30.04.2016 № 2748, від 31.05.2016 № 3397, від 30.06.2016 № 757, від 31.07.2016 № 1618, від 31.08.2016 № 2316, від 30.09.2016 № 3155, від 31.10.2016 № 3978, від 30.11.2016 № 4741, надані послуги за розміщення транспортного засобу за березень-листопад 2016 року.

На виконання умов договорів Товариством з обмеженою відповідальністю Аккорда виписані на користь позивача податкові накладні:

№ 152 від 04.03.2016 на загальну суму 86 572,52 грн, в тому числі ПДВ - 14 428,75 грн;

№ 151 від 04.03.2016 на загальну суму 17 531,24 грн, в тому числі ПДВ - 2 921,87 грн;

№ 546 від 31.03.2016 на загальну суму 23 715,79 грн, в тому числі ПДВ - 3 952,63 грн;

№ 253 від 11.04.2016 на загальну суму 83 896,31 грн, в тому числі ПДВ - 13 982,72 грн;

№ 252 від 11.04.2016 на загальну суму 16 989,30 грн, в тому числі ПДВ - 2 831,55 грн;

№ 560 від 30.04.2016 на загальну суму 24 376,64 грн, в тому числі ПДВ - 4 062,77 грн;

№ 159 від 10.05.2016 на загальну суму 16 320,88 грн, в тому числі ПДВ - 2 720,15 грн;

№ 164 від 10.05.2016 на загальну суму 80 595,49 грн, в тому числі ПДВ - 13 432,58 грн;

№ 584 від 31.05.2016 на загальну суму 24 290,84 грн, в тому числі ПДВ - 4 048,47 грн;

№ 229 від 09.06.2016 на загальну суму 80 529,80 грн, в тому числі ПДВ - 13 421,63 грн;

№ 228 від 09.06.2016 на загальну суму 16 307,58 грн, в тому числі ПДВ - 2 717,93 грн;

№ 735 від 30.06.2016 на загальну суму 25 576,38 грн, в тому числі ПДВ - 4 262,73 грн;

№ 190 від 07.07.2016 на загальну суму 79 532,72 грн, в тому числі ПДВ - 13 255,45 грн;

№ 455 від 25.07.2016 на загальну суму 19 088,18 грн, в тому числі ПДВ - 3 181,36 грн;

№ 626 від 31.07.2016 на загальну суму 27 586,97 грн, в тому числі ПДВ - 4 597,83 грн;

№ 90 від 04.08.2016 на загальну суму 19 045,01 грн, в тому числі ПДВ - 3 174,17 грн.;

№ 91 від 04.08.2016 на загальну суму 79 352,84 грн, в тому числі ПДВ - 13 225,47 грн;

№ 495 від 31.08.2016 на загальну суму 27 815,93 грн, в тому числі ПДВ - 4 635,99 грн;

№ 81 від 05.09.2016 на загальну суму 19 700,92 грн, в тому числі ПДВ - 3 283,49 грн;

№ 82 від 05.09.2016 на загальну суму 82 085,72 грн, в тому числі ПДВ - 13 680,95 грн;

№ 559 від 30.09.2016 на загальну суму 26 861,82 грн, в тому числі ПДВ - 4 476,97 грн;

№ 55 від 04.10.2016 на загальну суму 82 916,58 грн, в тому числі ПДВ - 13 819,43 грн;

№ 54 від 04.10.2016 на загальну суму 19 900,32 грн, в тому числі ПДВ - 3 316,72 грн;

№ 647 від 31.10.2016 на загальну суму 28 268,58 грн, в тому числі ПДВ - 4 711,43 грн;

№ 648 від 31.10.2016 на загальну суму 4 306,19 грн, в тому числі ПДВ - 717,70 грн;

№ 65 від 04.11.2016 на загальну суму 81 585,61 грн, в тому числі ПДВ - 13 597,60 грн;

№ 64 від 04.11.2016 на загальну суму 19 580,89 грн, в тому числі ПДВ - 3 263,48 грн;

№ 556 від 30.11.2016 на загальну суму 30 700,54 грн, в тому числі ПДВ - 5 116,76 грн;

№ 248 від 08.12.2016 на загальну суму 19 660,32 грн, в тому числі ПДВ - 3 276,72 грн;

№ 249 від 08.12.2016 на загальну суму 51 151,13 грн, в тому числі ПДВ - 8 525,19 грн.

На підтвердження оплати наданих послуг позивачем надано платіжні доручення.

Разом з тим, позивачем зазначено, що орендоване приміщення використовується Товариством з обмеженою відповідальністю Керрі Україна у власній господарській діяльності, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач вказав, що орендоване приміщення використовується з метою розташування офісу, в якому знаходиться керівництво Товариства з обмеженою відповідальністю Керрі Україна , працівники, оргтехніка, документи, офісні меблі, звертаються клієнти, доставляються поштові відправлення.

Одночасно позивач зазначив, що з метою отримання додаткових послуг за місцезнаходженням орендованого приміщення, Товариством з обмеженою відповідальністю Керрі Україна укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 1155169 від 01.08.2014.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю позивача та його контрагента.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення перевірки зроблений висновок щодо неправомірності формування позивачем податкової звітності з тих підстав, що згідно з наданих Товариством з обмеженою відповідальністю Керрі Україна до перевірки документів встановлено, що договори суборенди та договір про надання послуг з розміщення транспортних засобів, рахунки-фактури, акти надання послуг, податкові накладні підписані директором ОСОБА_1 , ОСОБА_2., заступником директора ОСОБА_3., заступником директора ОСОБА_4.

Проте, вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 по кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 42015000000002519, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України, ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Даним вироком встановлено, що ОСОБА_2 , взявши на себе обов`язки, директора в частині ведення фінансово-господарської діяльності, організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій, усвідомлюючи покладену на неї відповідальність службової особи та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, не мала жодного наміру здійснювати діяльність, яка пов`язана з виробництвом, продажом товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт, наданням послуг тощо, а у порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності діяла усупереч законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва, а саме: ст.ст. 19, 56, 57, 58, 65, 89 Господарського кодексу України, ст. ст. 87, 89 Цивільного кодексу України, ст.14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Так, на ОСОБА_2 , як службову особу директора підприємства, відповідно до Статуту ТОВ АККОРДА було покладено наступні обов`язки:

- видавати накази, розпорядження, інші акти з питань, що входять до її компетенції;

- організовувати реалізацію програм діяльності Товариства, рішень Загальних зборів учасників;

- вирішення всіх питань поточної роботи Товариства, його структурних підрозділів, філій, представництв, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів Учасників Товариства;

- приймати рішення про призначення посадових осіб Товариства, його філій та представництв у країні та за кордоном;

- затверджувати штатний розклад Товариства та Правила внутрішнього трудового розпорядку Товариства;

- визначати умови оплати праці посадових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

- виступати від імені Товариства та презентує його в стосунках з державними органами, іншими юридичними та приватними особами, як українськими так і іноземними;

- визначати умови укладання Товариством угод або надання йому платних послуг партнерами, вирішує питання, пов`язані з укладанням правочинів, договорів, угод, контрактів, укладає без доручення від імені Товариства правочини, з дотриманням вимог та обмежень встановлених Статутом та забезпечує їх виконання з обмеженнями, встановленими Статутом та рішеннями Загальних зборів учасників;

- видавати доручення (довіреності), відкриває розрахункові та інші рахунки Товариства, є розпорядником належних Товариству майна та коштів;

- приймати рішення про пред`явлення від імені Товариства претензій та позовів у відповідності до чинного законодавства України;

- здійснювати безпосереднє керівництво працівниками виконавчого апарату Товариства, забезпечує належні умови для їх роботи, контролює належне виконання ними своїх функціональних обов`язків та дотримання ними виконавчої дисципліни і трудового розпорядку;

- приймати рішення про притягнення до майнової відповідальності працівників Товариства;

- приймати та звільняє працівників Товариства, його філій та представництв у країні та за кордоном, здійснює затвердження штатного розкладу, вирішення інших питань в межах прав, що надані йому Загальними Зборами учасників;

- вживати необхідних заходів для збереження і належного використання майна та коштів Товариства;

- у встановленому законом порядку звітувати про діяльність Товариства перед державними і контролюючими органами;

- вирішувати інші питання діяльності Товариства, за винятком віднесених до виключної компетенції Загальних зборів учасників.

Однак, ОСОБА_2 , обіймаючи посаду, пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємстві, діяльністю товариства не займалась і намірів займатися не мала.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, суд зазначає, що вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 встановлено обставини щодо призначення ОСОБА_2 на посаду директора Товариства обмеженою відповідальністю Аккорда за відсутності у неї наміру фактичного виконання обов`язків директора товариства. Разом з тим, даним вироком суду не встановлено обставин щодо здійснення фіктивного підприємництва Товариством з обмеженою відповідальністю Аккорда . Обставин, які б свідчили про неможливість здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю Аккорда з позивачем, у вироках також не встановлено.

При цьому, суд зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №813/1766/17, від 27.02.2018 року у справі №802/1853/16-а.

Крім того, як встановлено контролюючим органом та підтверджено під час розгляду справи, первинні документи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Аккорда підписувались ОСОБА_1., ОСОБА_2., заступником директора ОСОБА_3., заступником директора ОСОБА_4.

Таким чином, вирок суду у відношенні ОСОБА_2 не може беззаперечно свідчити про нереальність господарських операцій за участю позивача та його контрагента. Разом з тим, обставини щодо використання орендованого приміщення підтверджуються даними статуту позивача та даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи пред"явлено належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, як зазначив позивач в позовній заяві та підтверджується наданими позивачем статутом Товариства з обмеженою відповідальністю Аккорда , випискою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, даними Пенсійного фонду України, наказами з особового складу, Товариство з обмеженою відповідальністю Аккорда зареєстроване як юридична особа, основним видом економічної діяльності товариства - надання в оренду нерухомого майна, контрагент був зареєстрований платником податку на додану вартість, мав в штаті близько 300 працівників (яким нараховувалась на виплачувалась заробітна плата, з якої утримувались податки та збори), в користуванні товариства перебували офісні приміщення.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю позивача та його контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю Аккорда , які фактично підтверджують реальне вчинення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов`язок контролювати звітність контрагентів на суб`єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб`єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо формування податкової звітності відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Аналогічний висновок про недопустимість покладення негативних наслідків за порушення, допущені контрагентами платника податків, неодноразово було зроблено Європейським судом з прав людини, зокрема у рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , ЄСПЛ наголосив, що, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У рішенні від 18.03.2010 року у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії ЄСПЛ вказав, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. При цьому ЄСПЛ зазначив, що прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б.

В контексті наведеного суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи доведено правомірність декларування податкового кредиту та витрат за результатами господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю Аккорда .

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРРІ Україна (провулок Охтирський, 7, корпус 2, офіс 2-301, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 33063984) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 39439980) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15.01.2019 № 0001771404.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15.01.2019 № 0001761404.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРРІ Україна (провулок Охтирський, 7, корпус 2, офіс 2-301, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 33063984) судові витрати у розмірі 4 969 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 78 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева