Ухвала

від 27.04.2020 по справі 826/10796/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 квітня 2020 року

Київ

справа №826/10796/18

адміністративне провадження №К/9901/11328/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальності ХЛІБ ПРОДУКТ до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ХЛІБ ПРОДУКТ звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України , в якому просило скасувати рішення комісії ДФС з питань розгляду скарг від 21 травня 2018 року №6046/41429442/2, №6048/41429442/2, №6045/41429442/2, №6047/41429442/2; зобов`язати ДФС зареєструвати податкові накладні №25, №27, №29, №30 у ЄРПН датою їх подання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2019 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Київській області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року залишено без руху, з наданням апелянту строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом подання до суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав його пропуску та додання документа про сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року апеляційну скаргу було повернуто.

10 лютого 2020 року Головне управління ДПС у Київській області звернулося до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області.

На виконання вимог ухвали податковим органом надіслано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що Головне управління ДПС у Київській області не було стороною у справі.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними. При цьому суд зазначив, що Головне управління ДПС у Київській області є правонаступником Головного управління ДФС у Київській області, а Головним управлінням ДФС у Київській області подавалася вже апеляційна скарга. Також суд наголосив, що клопотання, яке заявлено разом з апеляційною скаргою, та що подано на усунення недоліків, мають розбіжності, оскільки при поданні апелянт звертав увагу на той факт, що раніше було подано апеляційну скаргу, проте у зв`язку з неможливістю сплатити судовий збір апеляційну скаргу було повернуто.

21 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, оскільки Головне управління ДПС у Київській області, є правонаступником Головного управління ДФС у Київській області та останнім вже подавалася апеляційна скарга, а відтак доводи скаржника не можуть свідчити про його необізнаність щодо винесення рішення.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальності ХЛІБ ПРОДУКТ до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді І.Л. Желтобрюх

Є.А. Усенко