Ухвала

від 28.04.2020 по справі 587/381/15-ц

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/381/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року Сумський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Черних О.М.,

за участю: секретаря судового засідання Землюк А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми заяву приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукорез Олександра Леонідовича (м. Суми, вул. Привокзальна, 25), стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю Універбур (м. Суми, вул. Кооперативна, 19), боржники: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) , ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), про встановлення порядку і способу виконання рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Мукорез О.Л. звернувся до суду із заявою про встановлення порядку і способу виконання рішення шляхом стягнення заборгованості в загальному розмірі 604250,41 гривень у рівних частках по 201416,80 гривень з кожного з боржників, в загальному порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження або шляхом стягнення боргу за рахунок спадкового майна в межах його вартості.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Мукорез О.Л. перебувають виконавчі листи № 587/381/15-ц від 13.02.2020 року, видані Сумським районним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ Універбур заборгованість спадкодавця - ОСОБА_4 за договором № 7/12/09 від 07.12.2009 року в загальному розмірі 604250,41 грн., тобто в рівних частках по 201416, 80 гривень.

Приватним виконавцем 14.02.2020 року були відкриті виконавчі провадження № 61288643, № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

Відповідно до ст.. 18 ЗУ Про виконавче провадження приватним виконавцем вжито заходи примусового виконання рішення суду, йому було надано інформацію про майно боржників, в тому числі й майно, яке залишилося після смерті спадкодавця та особисте майно.

Станом на 26.02.2020 року рішення суду про стягнення боргу не виконане, залишок боргу в загальній сумі становить 604250,41 гривень. Складність виконання полягає в тому, що боржники фактично прийняли спадщину, користуються майном, але не зареєстрували його в установленому законом порядку. Приватний виконавець, в свою чергу, вважає, що відсутність визначеної вартості майна ускладнює процес виконання судового рішення шляхом стягнення боргу в межах вартості спадкового майна, вважає, що виконав всі передбачені Законом дії щодо примусового виконання рішення суду, іншої можливості виконати рішення суду немає.

Приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Мукорез О.Л. до суду не з`явився, направивши заяву про розгляд зазначеної заяви без його участі, вимоги, викладені в ній підтримав в повному обсязі.

Представник стягувача - адвокат Самохін А.М. до суду також не з`явився, направивши заяву якій просив відмовити в заяві державного виконавця про встановлення порядку і способу виконання рішення.

Боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, хоч про час та місце розгляду справи повідомлялися.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 13 лютого 2020 року Сумським районним судом Сумської області було видано виконавчі листи по справі № 587/381/15-ц на виконання рішення про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ Універбур заборгованість спадкодавця ОСОБА_4 в загальному розмірі 604250,41 гривень, у рівних частках по 201416,80 гривень, з кожного.

14 лютого 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Мукорез О.Л. виніс постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчих листів по справі № 587/381/15-ц (а.с. 4-6).

В ході здійснення виконавчих проваджень було встановлено, що спадкова маса включає в себе наступне майно: нежитлове приміщення, площею 74,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ; житловий будинок, площею 159,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку за даною адресою, кадастровий номер: 5924786800:02:001:0179 (а.с. 7-10).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 19.02.2020 та 25.02.2020 року згідно пошуку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно боржнику ОСОБА_1 також належить Ѕ частина нежитлового приміщення площею 74,3 кв.м. за адресою: м. АДРЕСА_4 Кондратьєва та маються відкриті рахунки в АТ КБ Приватбанк ; боржник ОСОБА_2 має також відкриті рахунки в АТ КБ Приватбанк , належить на праві власності квартира, площею 62,52 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , Ѕ частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5924785000:04:00/:0344, Ѕ частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5924785000:7:005:0168, Ѕ частина земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5924785000:08:003:0137; боржник ОСОБА_2 має також відкриті рахунки в АТ КБ Приватбанк , йому належить на праві власності Ѕ частина квартири, площею 49,45 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 , Ѕ частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5924785000:04:00/:0344, Ѕ частина земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5924785000:7:005:0168, Ѕ частина земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5924785000:08:003:0137 та земельна ділянка для індивідуального садівництва, кадастровий номер 5924755800:06:001:0394; (а.с. 11-22).

Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України , виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України , за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України , підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України Про виконавче провадження , за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" , мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК України . Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Зміна способу та порядку виконання рішення полягає у визначеній законодавством послідовності і змісті вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також у реалізації /прав і обов`язків суб`єктів виконавчого провадження. Тобто, судом застосовуються інші (нові) заходи реалізації рішення суду за умови неможливості його виконання у спосіб та в порядку, який був передбачений раніше у цьому рішенні. При цьому, спосіб виконання рішення визначається в межах встановлених Цивільним кодексом способів захисту цивільних прав, наприклад припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Тобто, фактично здійснюється заміна одного заходу примусового виконання іншим. Під час вирішення питання про зміну способу виконання суд з`ясовує обставини, що свідчать про цілковиту неможливість виконання судового рішення .

При цьому, ключовим питанням є те, що під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті.

При вирішення питання про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

Отже, питання щодо встановлення способу і порядку виконання рішення суду може бути розглянуто у виняткових випадках, що обумовлені об`єктивними ускладненнями при виконанні цього рішення.

На стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог, що є неприпустимим.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Права і обов`язки виконавця визначені у статті 18 Закону України Про виконавче провадження . Відповідно до частини 1 цієї статті виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону України Про виконавче провадження .

Так, відповідно до частини п`ятої указаної норми, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняла спадщину у встановленому законом порядку після смерті ОСОБА_4 , проте, свідоцтво про право на спадщину не отримують.

Статтями 1216 , 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України Здійснення права на спадкування ) та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України Оформлення права на спадщину ).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України ).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України ).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо виконання судового рішення.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2018 року (справа № 623/2000/15-к, провадження № 61-12242св18).

Разом з тим, з поданих до суду матеріалів не вбачається, що державним виконавцем вжито всі заходи в рамках цього виконавчого провадження, які передбачені Законом України Про виконавче провадження .

Частиною 8 статті 48 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Так, приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Мукорез О.Л. не надано доказів того, що він зробив оцінку спадкового майна, не надано жодних доказів виконання судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, посилання заявника щодо того, що державним виконавцем здійснено всі, передбачені Законом заходи, щодо примусового виконання рішення суду не можуть бути прийняті до уваги.

Окрім викладеного, суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи не вбачається, що боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 умисно ухиляються від виконання судового рішення,

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259 , 260 , 268 , 435ЦПК України , -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукорез Олександра Леонідовича (м. Суми, вул. Привокзальна, 25), стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю Універбур (м. Суми, вул. Кооперативна, 19), боржники: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) , ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), про встановлення порядку і способу виконання рішення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сумський районний суд Сумський області протягом 15 днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Суддя О.М.Черних