Постанова

від 16.04.2020 по справі 522/18100/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2222/20

Номер справи місцевого суду: 522/18100/15-ц

Головуючий у першій інстанції Кравчук Т.С.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

за участю секретаря - Віцько А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА ГОЛДСТРИМ , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Кононюк Валентини Олексіївни на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 07.11.2017 року, ухваленого суддею Кравчук Т.С.

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

31.08.2015 року ОСОБА_7 та ОСОБА_2 звернулись з позовом, що був в подальшому уточнений, до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ТОВ Фірма Голдстрім , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, у якому просили: витребувати з чужого незаконного володіння, з припиненням права власності, зареєстрованого за ОСОБА_4 , включивши до спадкової маси нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 місце АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування за законом на 1/24 частки спадкового майна, яке складається з: квартири АДРЕСА_1 ; машино АДРЕСА_3 місця АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 АДРЕСА_6 .; автомобіля Mercedes-Benz ML350, 2012 року випуску; частки корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ Фірма Голдстрім у розмірі 2,08 відсотка; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/24 частки спадкового майна, яке складається з: квартири АДРЕСА_1 ; машино АДРЕСА_3 місця АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 АДРЕСА_6 ;автомобіля Mercedes-Benz ML350 2012 року випуску; частки корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ Фірма Голдстрім у розмірі 2,08 відсотка.

Свої позовні вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_2 мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 . Відповідно до заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордой І.В., 10.06.2013 року, спадкоємцем усього майна ОСОБА_8 є ОСОБА_3 , яка є дружиною померлого та яка прийняла спадщину. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є непрацездатними батьками ОСОБА_8 а тому відповідно до ст.1241 ЦК України, мають право на обов`язкову частку у спадщині. Крім того, спадкоємцем є неповнолітній ОСОБА_9 , законним представником якого є мати - ОСОБА_3 , який з цих же підстав має право на обов`язкову частку у спадщині. Позивачі зазначали, що не можуть одержати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відповідач створює у цьому перешкоди, а саме відмовляється подавати до нотаріальної контори оригінали документів щодо майна, яке належало спадкодавцю на праві власності, а також інші документи, необхідні для оформлення свідоцтва про право на спадщину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду від 08.11.2017 року позовні вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Вирішено витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальної площі 105,6 кв.м., машино-місце АДРЕСА_2 , загальної площі 25 кв.м. Визнано за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування за законом на 1/24 частки квартири АДРЕСА_1 загальною площею 105,6 кв.м., житловою площею 48,7 кв.м., квартири АДРЕСА_7 , загальною площею 287,4 кв.м., житловою площею 184,4 кв.м., машино-місця АДРЕСА_2 , загальною площею 25 кв.м., машино-місця АДРЕСА_8 , загальною площею 19,3 кв.м., машино-місця АДРЕСА_6 , загальною площею 19,6 кв.м., автомобіля Mercedes-Benz ML350 (2012), 2012 року випуску, білий, д/н НОМЕР_1 , частки корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ Фірма Голдстрім (код ЄДРПОУ 23871068) у розмірі 2,08 відсотка. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/24 частки квартири АДРЕСА_1 загальною площею 105,6 кв.м., житловою площею 48,7 кв.м., квартири АДРЕСА_7 , загальною площею 287,4 кв.м., житловою площею 184,4 кв.м., машино-місця АДРЕСА_2 , загальною площею 25 кв.м., машино-місця АДРЕСА_8 , загальною площею 19,3 кв.м., машино-місця АДРЕСА_6 , загальною площею 19,6 кв.м., автомобіля Mercedes-Benz ML350 (2012), 2012 року випуску, білий, д/н НОМЕР_1 , частки корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ Фірма Голдстрім (код ЄДРПОУ 23871068) у розмірі 2,08 відсотка. Вирішено питання судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду, апеляційну скаргу подала представник ОСОБА_4 - адвокат Кононюк В.О., в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення скасувати в частинах витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 загальної площі 105 , 6 кв.м., житлової площі 48.7 кв.м., машино - місце АДРЕСА_2 , загальною площі 25 кв. м.; визнати за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування за законом на 1/24 частку зазначеної квартири та машино - місце; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/24 частку зазначеної квартири та машино - місця АДРЕСА_2 , загальною площею 25 кв.м., в зазначених позовних вимогах відмовити, в решті рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 адвокат Кононюк В.О. обґрунтовує тим, що районний суд визначив квартиру АДРЕСА_9 як спільне майно подружжя померлого ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_3 , так як ОСОБА_3 набула права власності на означене майно перебуваючи в шлюбі, однак судом не було встановлено частку спадкодавця в означеному нерухомому майні, позивачем не надано доказів того, що джерелом набуття права власності на зазначене майно були сумісні грошові кошти або сумісна праця подружжя, та не доведено, чому ОСОБА_3 не мала права дарувати частку, яка належала покійному, та яка входить до спадкової маси , не було заслухано свідка ОСОБА_10 , матір відповідача ОСОБА_3 , якій відомі обставини, що мають суттєве значення для прийняття законного рішення по справі, не було вирішено питання щодо договору дарування, що призвело до витребування з чужого незаконного володіння зазначеного спірного майна. Представник ОСОБА_4 вважає, що суд не правильно застосував ч.1 ст. 356, ч.1 ст.387 ч.3 ст. 388 ЦК України, визначивши спадкоємців-позивачів як власниками спадкового майна. Крім того згідно договорів дарування № 577 та № 581 від 09.09.2014 року ОСОБА_4 є власником зазначеного майна на законних підставах, оскільки зазначені договори не визнанні судом недійсними. Отже витребувавши майно з чужого незаконного володіння, суд фактично визнав договір дарування недійсним з підстав привласнення ОСОБА_3 спільного сумісного майна без належних правових підстав, приховування майна від спадкоємців, умисне, свідоме зменшення спадкової маси тощо.

Вважаючи апеляційну скаргу безпідставною, 26 грудня 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_11 звернувся до суду апеляційної інстанції з відзивом на неї, у якій зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не можуть прийматись до уваги.

При цьому посилаючись на те, що відповідачем у справі не надано жодних доказів на підтвердження того, що спірна квартира та машино-місце були придбані за особисті кошти одного з подружжя.

10 червня 2019 року від представника ОСОБА_3 - адвоката Кононюк В.О. надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, відповідно до яких, остання посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду вказаної цивільної справи.

Вважає, що судом першої інстанції було прийнято уточнену позовну заяву з порушенням процесуальних строків. Також вказує, що позивачем одночасно було змінено предмет та підстави позову.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Кононюк В.О. вказує, що судом першої інстанції неодноразово порушувався принцип змагальності сторін та законності судочинства.

Також посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині регулювання віндикаційного позову.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

01.12.2017 року Ухвалою апеляційного суду Одеської області було відкрито провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 на рішення Приморського м. Одеси від 08 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Годстрим , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28.12.2017 року було відкрито провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського м. Одеси від 08 листопада 2017 року.

17.01.2018 року та 18.01.2018 року ухвалами апеляційного суду Одеської області вказану цивільну справу було призначено до розгляду.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла позивачка ОСОБА_7 .

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2018 року було зупинено провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21 вересня 2018 року відповідно до ухвали апеляційного суду Одеської області було відмовлено представнику ОСОБА_3 у прийнятті заяви про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2017 року.

Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах , ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі.

Відповідно до ч.6ст.147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

В порядку ч.6ст.147 Закону України Про судоустрій і статус суддів рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року №1 днем початку роботи Одеського апеляційного суду визначено 03.01.2019 року.

Згідно до ч.5ст.31 ЦПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено склад колегії суддів: Кравець Ю.І. - головуючий суддя, судді - Журавльов О.Г., Комлева О.С.

15 січня 2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 на рішення Приморського м. Одеси від 08 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Годстрим , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом було прийнято до провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2019 року було залучено до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 08.11.2019 року на виконання п. 1.4. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року зі змінами від 23.10.2019 року та рішенням ВРП "Про переведення суддів апеляційного суду Одеської області Громіка Р.Д. до Одеського апеляційного суду" від 15.10.2019 року № 2739/0/15-19, рішенням ВРП "Про переведення суддів апеляційного суду Одеської області Князюка О.В. до Одеського апеляційного суду" від 15.10.2019 року № 2733/0/15-19року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: О. С. Комлевої, О. Г. Журавльова.

Розпорядженням № 5885 Щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.11.2019 року у відповідності до п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М. та Заїкіна А. П.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 на рішення Приморського м. Одеси від 08 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Голдстрим , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19 березня 2020 року об 11:30 год.

17 березня 2020 року на електронну адресу суду від представника позивачів Шапіро М.В ОСОБА_12 та ОСОБА_2 - адвоката Кешкентія Д.В. до суду поло подано заяву про розгляд справи за відсутністю позивачів та їх представника у зв`язку з запровадженням карантину.

19 березня 2020 року на електронну адресу суду від представника апелянта ОСОБА_4 - адвоката Занько А.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи , в якій він посилається на перебування на лікарняному та зазначає, що медичні документи будуть надані після встановлення діагнозу, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 16 квітня 2020 року о 12:30 год.

16 квітня 2020 року на електронну адресу суду від представника позивачів Шапіро М.В. та ОСОБА_2 - адвоката Кешкентія Д.В. до суду поло подано заяву про розгляд справи за відсутністю позивачів та їх представника у зв`язку з запровадженням карантину.

19 квітня 2020 року на електронну адресу суду від представника апелянта ОСОБА_4 - адвоката Занько А.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи , в якій він посилається на неможливість прибуття до судового засідання у зв`язку з запровадженням карантину просить відкласти розгляд справи . Відомостей на підтвердження перебування 19 березня 2020 року представника апелянта на лікарняному адвокатом Занько А ОСОБА_12 М. до клопотання долучено не було.

Матеріали справи також не містять відомостей щодо захворювання представника апелянта ОСОБА_4 - адвоката Занько А.М. або будь-якої із сторін на COVID-19.

Так, вказана цивільна справа перебуває в провадженні апеляційного суду більше двох років та упродовж цього часу справу було неодноразово відкладено.

Щодо посилань представника апелянта ОСОБА_4 - адвоката Занько А.М. у клопотанні про відкладення розгляду справи на неможливість прибуття до судового засідання у зв`язку з запровадженням карантину, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з подальшими змінами, постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1 з подальшими змінами, на усій території України з 12 березня до 24 квітня 2020 року установлено карантин.

Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня до 24 квітня 2020 року встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.

Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року зі змінами, внесеними згідно із розпорядженням голови суду за №3 від 02.04.2020 р. та за №4 від 09.04.2020 р. Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19 передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів.

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Вказана цивільна справа тривалий час перебуває в проваджденні апеляційного суду, учасникам справи була надана можливість реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї позиції по справі, вони реалізували свої процесуальні права в повній мірі шляхом подачі заяв по суті справи та були заслухані у судових засіданнях ще до введення державою карантину.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, тривалий розгляд справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, освідомленість учасників справи про розгляд справи, а також те, що учасники справи реалізували своє процесуальне право щодо участі у судовому засіданні під час розгляду справи та висловили свою процесуальну позицію, тобто створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила відхилити клопотання представника апелянта ОСОБА_4 - адвоката Занько А.М. про відкладення розгляду справи. Справу розглянути за відсутності її учасників.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, 05.03.1993 року ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, свідоцтво про укладення шлюбу Серії НОМЕР_2 про що складено відповідний актовий запис №130.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8 , про що 09 липня 2013 року складено відповідний актовий запис № 6691 (свідоцтво про смерть № НОМЕР_3 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі).

Відповідно до заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордой І.В., 10 червня 2013 року, реєстровий номер 438439, спадкоємцем усього майна ОСОБА_8 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 , яка є дружиною померлого.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_8 , що підтверджується його свідоцтвом про народження НОМЕР_4 , видане 08.08.2013 року.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення пенсійний вік визначається: для чоловіків - після досягнення 60 років; для жінок - після досягнення 55 років. Стаття 9 Закону Російської федерації Про трудові пенсії в Російській Федерації непрацездатними особами визнаються, зокрема, чоловіки, які досягли 60 років, жінки, які досягли 55 років.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , досягли пенсійного віку, а отже, відповідно до ч. 3 ст. 75 СК України є непрацездатними, що підтверджується копією паспортів громадян Російської Федерації, довідкою з пенсійної служби, пенсійними посвідченнями.

Загальне коло спадкоємців за законом встановлено Рішенням Октябрського районного суду м. Красноярська Російської Федерації від 01.12.2015 року, рішенням ОСОБА_13 краєвого суду від 04.04.2016 року Російської Федерації, як суд апеляційної інстанції, між тими ж сторонами з того ж предмету спору, та становить:

1. ОСОБА_2 - непрацездатний батько;

2. ОСОБА_14 - непрацездатна мати;

3. ОСОБА_3 - дружина;

4. ОСОБА_4 - повнолітній син;

5. ОСОБА_15 - повнолітня донька;

6. ОСОБА_9 - неповнолітній син.

Також даними рішеннями встановлено, що ОСОБА_3 знаходилась в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_8 з 05.03.1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також вирішений майновий спір стосовно спакованого майна померлого ОСОБА_8 на території Російської Федерації.

Відповідно до відповіді КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради від 25.12.2013 р. на запит приватного нотаріуса Гордой І.В. станом на 31.12.2012 року за ОСОБА_8 зареєстроване наступне майно:

Квартира АДРЕСА_7 (свідоцтво про право власності від 16.07.2009 року);

Машино-місце АДРЕСА_8 (свідоцтво про право власності від 26.11.2009 року);

Машино-місце АДРЕСА_6 (свідоцтво про право власності від 26.11.2009 року).

Відповідно до довідки Управління державної автомобільної інспекції від 14.01.2014 року за ОСОБА_8 - Mercedes- АДРЕСА_11 ML350 АДРЕСА_12 ), № двиг. НОМЕР_5 , № куз. НОМЕР_6 , 2012 року випуску, білий, д/н НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з ЕРЮОтФОП за спадкодавцем значиться доля у вигляді корпоративних прав в ТОВ ФІРМА ГОЛДСТРІМ (код ЄДРПОУ 238771068) - 500 грн, що складає 50 % статутного капіталу та голосів в керуванні юридичною особою.

На підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_7 , виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 16 липня 2009 року відповідно до договору № 3/02-04 дольової участі в будівництві житла від 11.03.2004 року, акту прийому-передачі від 07.04.2009 року ОСОБА_3 належало машино-місце АДРЕСА_2 .

На підставі Свідоцтва про право власності САС 448028, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 16 липня 2009 року відповідно до договору № 6/02-04 дольової участі в будівництві житла від 19.02.2004 року, акту прийому-передачі від 07.04.2009 року ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування № 577 від 09.09.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г., ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв в дар квартиру АДРЕСА_1

З договору Дарування № 581 від 09.09.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г. вбачається, що ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв в дар машино-місце АДРЕСА_2 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 36392435 станом на 16.04.2015 року квартира АДРЕСА_1 та машино-місце АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 .

Відчуження вказаного майна, відбулось після смерті одного з подружжя ОСОБА_8 іншим подружжям ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина

застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції оскаржується ОСОБА_4 в частинах витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальної площі 105 , 6 кв.м., житлової площі 48.7 кв.м., машино - місце АДРЕСА_4 АДРЕСА_13 , загальною площі 25 кв. м.; визнати за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування за законом на 1/24 частку зазначеної квартири та машино - місце; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/24 частку зазначеної квартири та машино - місця АДРЕСА_2 , загальною площею 25 кв.м., в зазначених позовних вимогах відмовити, в решті рішення залишити без змін.

Задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині, суд першої інстанції виходив з того, що майно, набуте подружжям під час шлюбу є спільною сумісною власністю, яка їм належить у рівних частках. За таких обставин, квартира АДРЕСА_14 та машино-місце № НОМЕР_8 , АДРЕСА_15 АДРЕСА_13 , та належали ОСОБА_3 на праві власності є спільною сумісною власністю подружжя, а отже повинно було бути включено до складу спадкової маси.

Вказане майно було відчужено на підставі договорів даруванням після смерті одного з подружжя ОСОБА_8 іншим подружжям ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що оскільки дане майно належить до спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_3 не мала право його відчужувати.

Тобто, на час укладення ОСОБА_3 вищезазначених договорів дарування (після відкриття спадщини) на користь ОСОБА_4 , квартира АДРЕСА_16 НОМЕР_9 та машино-місце № НОМЕР_8 належали усім спадкоємцям (встановленому колу спадкоємців), в тому числі позивачам ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , а отже права позивачів підлягають захисту судом відповідно до вимог ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Колегія повністю погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. ст. 60, 61 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, в тому числі заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним з подружжя.

За положеннями ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У п. п. 22, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , яка є чинною, роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), що узгоджується з висновками Верховного суду України від 26.03.2008 р. у справі № 6-25432св07, від 20.08.2008 р. у справі № 6-5349св08, від 02.10.2013 р. у справі № 6-79 цс 13, від 05.04.2017 року у справі № 6-399цс17.

Згідно з висновками Верховного суду України у постанові від 3 червня 2015 року у справі №6-38цс15, судом визначено критерії, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна, зокрема це: час набуття такого майна, кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77- 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_16 (мати ОСОБА_3 ), яка вказує, що надала кошти на будівництво квартири АДРЕСА_14 та машино-місця № НОМЕР_8 своїй дочці ОСОБА_3 .. Вказує, що вказані грошові кошти вона отримала від продажу двох квартир на території Російської Федерації, а також частину грошових коштів отримав у спадок її чоловік (батько ОСОБА_3 ) (Том 2, а.с. 124-125).

Надаючи правову оцінку вказаним поясненням, колегія суддів виходить з того, що відповідач та ОСОБА_16 перебувають між собою у родинних стосунках, у зв`язку з чим колегія суддів не може взяти їх до уваги як належні та допустимі докази.

Інших доказів, що б підтверджували те, що спірна квартира та машино-місце були придбані за особисті кошти одного з подружжя а ні суду першої, ані апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що квартиру АДРЕСА_1 та машино-місце АДРЕСА_2 було придбано ОСОБА_8 та ОСОБА_16 під час зареєстрованого шлюбу за їхні спільні кошти.

У зв`язку з чим вказане майно обґрунтовано визнано місцевим судом спільним майном подружжя, а розмір часток кожного з подружжя у цьому майні є рівним та складає по 1/2 частині.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладення ОСОБА_3 вищезазначених договорів дарування (після відкриття спадщини) на користь ОСОБА_4 , квартира АДРЕСА_16 НОМЕР_9 та машино-місце № НОМЕР_8 належали усім спадкоємцям (встановленому колу спадкоємців), в тому числі позивачам ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги, щодо порушення норм матеріального права в частині невірного застосування положень ч.1 ст. 356, ч.1 ст.387 ч.3 ст. 388 ЦК України, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння (пункт 37 постанови).

У разі, коли майно було відчужено третій особі, виключним видом захисту є лише віндикація. Така позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 (справа №6-67цс15). У ній сказано, що в такому випадку не можна визнавати правочин недійсним (стст.215, 216 ЦК), натомість спосіб захисту можливий тільки шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст.388 ЦК .

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року за № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.І ст.216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

Положення частини першої статті 216 ЦК України не можуть застосовуватись як підстави позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Положення статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_3 не мала права одноособово відчужувати вказане майно на користь ОСОБА_4 а відповідач ОСОБА_4 незаконно заволодів нерухомим майном, безоплатно та щодо наявності підстав для витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння відповідно до ч.1 ст. 356, ч.1 ст.387 ч.3 ст. 388 ЦК України.

Колегія також вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, в матеріалах справи наявний текст мирової угоди, за підписом ОСОБА_4 від 12.06.2019 року, поданий адвокатом А.М. Занько до канцелярії суду 12.06.2019 року разом із запереченнями щодо правонаступництва у цивільному провадженні (Том 3, а.с. 67-76).

Частиною 2 статті 207 ЦПК України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Разом з тим, вказаний текст мирової угоди містить лише підпис Шапіро А ОСОБА_12 І. Будь-яких відомостей щодо волевиявлення сторін на укладення мирової угоди матеріали справи не містять.

Окремо слід зазначити, що сторони неодноразово ознайомлювались з матеріалами справи, проте клопотань про надання часу з метою укладення мирової угоди до суду апеляційної інстанції не надходило.

Колегія відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції в частині долучення письмових доказів, що були подані відповідачем з пропуском процесуального строку на їх подання, оскільки таке порушення судом норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків. Рішення суду ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1 ЦПК України).

Оскільки колегія суддів відхилила апеляційну скаргу, судові витрати ОСОБА_17 за подачу апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 374 , 376 , 382 , 383 , 384 ЦПК України , суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Кононюк Валентини Олексіївни - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 07.11.2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА ГОЛДСТРИМ , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - залишити без змін .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 квітня 2020 року.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: А. П. Заїкін

О. М. Таварткіладзе