Рішення

від 19.02.2020 по справі 757/22958/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22958/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань Рябцовій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коби Наталії Володимирівни про визнання протиправною відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.05.2019 позивач звернувся до суду із позовною заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коби Наталії Володимирівни, в якій просить суд:

- визнати протиправною відмову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коби Наталі Володимирівни у вчиненні нотаріальної дії з посвідчення правочину з відчуження належного ОСОБА_1 на праві власності майна: жилого будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6322887501:01:001:0038, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобу Наталю Володимирівну вчинити нотаріальну дію з посвідчення правочину з відчуження належного ОСОБА_1 на праві власності майна: жилого будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6322887501:01:001:0038, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна: жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер 6322887501:01:001:0038, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на жилий будинок і господарської будівні від 25.12.2012 р. та Державним актом на право власності на земельну ділянку від 19.11.2004 р.

Так, представник позивача вказує, що 16 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Коби Наталі Володимирівни за нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу належних йому на праві власності вищезазначених об`єктів нерухомого майна.

Однак, відповідач повідомила позивачу про відмову у вчиненні нотаріальної дії та державній реєстрації на підставі ч. 8-1 ст. 49 ЗУ "Про нотаріат" і ст. 24 ЗУ "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у зв`язку з тим, що позивача внесено до Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до ст. 49 ЗУ "Про нотаріат", позивач в цей же день звернувся до відповідача із заявою про винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

17 квітня 2019 року відповідач винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, де вказано, що після звернення позивача відповідач здійснила пошук в Єдиному реєстрі боржників, і виявила, що там містяться відомості щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , як боржника за виконавчими провадженнями №55818368, № 53243479 , № 58205264 .

У зв`язку з тим, що в Єдиному реєстрі боржників містяться відомості про позивача, як боржника за виконавчими провадженнями, відповідач відмовляє ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії з посвідчення правочину з відчуження належного йому на праві власності майна: жилого будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6322887501:01:001:0038, за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, позивач не погоджується з відмовою відповідача у вчиненні нотаріальної дії, яка викладена в постанові від 17.04.2019 року, вих. №96, вважає її незаконною і такою, що порушує його права та інтереси.

Так, представник позивача вказує, що у автоматизованій системі виконавчих проваджень та Єдиному реєстрі боржників стосовно боржника ОСОБА_1 містяться три записи про виконавчі провадження за номерами: № 53243479 , № 55818368 , № 58205264 , які було відкрито на підставі виконавчого документа, виданого Селидівським міським судом Донецької області, категорія стягнення: звернення стягнення на майно, стан всіх виконавчих проваджень - завершено.

Щодо даних виконавчих проваджень зазначено, що 21.11.2013 р. між Національним банком України та ПАТ "Банк Камбіо" укладено Генеральний кредитний договір про надання стабілізаційного кредиту № 04, відповідно до якого НБУ надав стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії у сумі 200000000,00 грн. на строк з 21.11.2013 р. до 17.11.2015р. 05.12.2013 р. - у забезпечення виконання зобов`язань ПАТ "Банк Камбіо" за кредитним договором між Національним банком України та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір реєстр №1663, предметами іпотеки є: квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 54,4 кв.м; квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 66,7 кв.м.

Тобто, позивач є майновим поручителем за кредитним договором, і в забезпечення передав в іпотеку своє майно - дві квартири в місті Донецьку.

У зв`язку з наявністю простроченої заборгованості за кредитним договором, Національний банк України звернувся до позивача з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Банк Камбіо" за кредитним договором.

04.08.2015 р. Селидівським міським судом Донецької області було ухвалено заочне рішення по справі № 242/1025/15-ц, яким суд звернув стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54,4 кв.м; квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 66,7 кв.м., передані в іпотеку за Іпотечним договором від 05.12.2013 р. за реєстр.№1663, для задоволення вимог Національного банку України за Генеральним кредитним договором про надання стабілізаційного кредиту від 21.11.2013 р. № 04, визначити спосіб реалізації - шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу.

Так, з інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень, на виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04.08.2015 р. по справі №242/1025/15-ц за заявою Національного банку України (стягувач) було почергово відкрито виконавчі провадження №53243479, №55818368, №58205264:

Щодо виконавчого провадження № 53243479, представником позивача зазначається, що 17.01.2017 р. було відкрито виконавчого провадження №53243479, на підставі: виконавчого листа №242/1025/15-ц виданого 23.10.2015р., Селидівським міським судом Донецької області про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54,4 кв.м; квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 66,7 кв.м., передані в іпотеку за Іпотечним договором від 05.12.2013 р. за реєстр.№1663, для задоволення вимог Національного банку України за Генеральним кредитним договором про надання стабілізаційного кредиту від 21.11.2013 р. № 04, визначити спосіб реалізації - шляхом проведення прилюдних торгів.

02.11.2017 р. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", тому що неможливо здійснити заходи примусового виконання щодо арешту та опису майна боржника, оскільки майно знаходиться на території м. Донецьк, де проводиться антитерористична операція, з врахуванням зазначеного виконавче провадження завершено.

Щодо виконавчого провадження № 55818368, вказано, що 16.02.2018 р. було відкрито виконавче провадження №53243479, на підставі: виконавчого листа №242/1025/15-ц виданий 23.10.2015р. Селидівським міським судом Донецької області про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54,4 кв.м; квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 66,7 кв.м., передані в іпотеку за Іпотечним договором від 05.12.2013 р. за реєстр.№1663, для задоволення вимог Національного банку України за Генеральним кредитним договором про надання стабілізаційного кредиту від 21.11.2013 р. № 04, визначити спосіб реалізації - шляхом проведення прилюдних торгів.

05.11.2018 р. було винесено посновану про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки неможливо здійснити заходи примусового виконання щодо арешту та опису майна боржника, тому що майно знаходиться на території м. Донецька, де проводиться антитерористична операція.

Щодо виконавчого провадження № 58205264, зазначено, що 25.01.2019 р. було відкрито виконавче провадження №53243479, на підставі: виконавчого листа №242/1025/15-ц виданого 23.10.2015р. Селидівським міським судом Донецької області про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54,4 кв.м; квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 66,7 кв.м., передані в іпотеку за Іпотечним договором від 05.12.2013 р. за реєстр.№1663, для задоволення вимог Національного банку України за Генеральним кредитним договором про надання стабілізаційного кредиту від 21.11.2013 р. № 04, визначити спосіб реалізації - шляхом проведення прилюдних торгів.

17.04.2019 р. постановою державного виконавця було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки неможливо здійснити заходи примусового виконання щодо арешту та опису майна боржника, тому що майно знаходиться на території м. Донецька, де проводиться антитерористична операція.

Отже, як зазначає представник позивача, всі три виконавчі провадження були відкриті на підставі рішення суду про звернення стягнення на конкретне майно позивача, а саме: дві квартири в місті Донецьку, і завершені, у зв`язку з тим, що виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.9 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", тому що неможливо здійснити заходи примусового виконання щодо арешту та опису майна боржника, яке знаходиться в місті Донецьку.

Таким чином, відносно позивача не відкрито виконавчого провадження про стягнення грошових коштів, в тому числі про стягнення аліментів, що підтверджується даними Єдиного реєстру боржників.

Позивач не є боржником за грошовими вимогами стягувача, а є тільки майновим поручителем, який відповідає в межах майна, переданого в іпотеку.

Так, ОСОБА_1 окрім вказаних квартир є власником іншого майна, яке не є предметом іпотеки, проте його права щодо цього майна ніхто не обмежував.

13.05.2019 ухвалою суду позов було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 177 ЦПК України.

17.05.2019 позивач виправ недоліки зазначені в ухвалі суду.

20.05.2019 ухвалою суду було відкрито провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

16.07.2019 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 16 квітня 2019 року до приватного нотаріуса Коби Н.В., звернувся ОСОБА_1 за нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна: жилого будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6322887501:01:001:0038, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 46-1 ЗУ "Про нотаріат", нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них.

Так, нотаріус зазначає, що здійснивши пошук в Єдиному реєстрі боржників, останньою було виявлено, що там містяться відомості щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , як боржника за виконавчими провадженнями № 55818368, № 58205264 , № 53243479 .

На підставі вищевикладеного, нотаріус відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії з посвідчення правочину з відчуження належного йому на праві власності майна: жилого будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2500 та. кадастровий номер 6322887501:01:001:0038, за адресою: АДРЕСА_1

31.10.2019 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явися, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з цим, через канцелярію суду було подано заяву від представника позивача про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явися, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням, окрім цього відповідачем до суду було спрямовано відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановивши зазначені обставини, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України Про нотаріат № 3425-XII від 02.09.1993, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про нотаріат , нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Статтею 4 Закону № 3425-XII передбачено, що нотаріус має право витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Згідно ст.5 Закону України Про нотаріат нотаріус зобов`язаний, зокрема: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; виконувати інші обов`язки, передбачені законом.

Згідно із частиною першою статті 39 цього ж Закону порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст.46 цього Закону нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Статтею 49 Закону України Про нотаріат передбачено підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій.

Так, частиної 8-1 вказаної статті, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст.49 Закону України Про нотаріат , нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Статтею 50 Закону України Про нотаріат передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.

Як наголошується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні від 07.02.2014 року № 2, можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Закону України Про нотаріат поділяє об`єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи: нотаріальні дії; відмова у вчиненні нотаріальних дій; нотаріальні акти.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про нотаріат нотаріальними діями є посвідчення права, а також фактів, що мають юридичне значення, та інші дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Обов`язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії передбачений ч. 3 ст. 49 Закону України Про нотаріат , де встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні.

Як випливає з п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону України Про нотаріат , підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії можуть встановлюватися тільки цим Законом.

Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, зазначений у ст. 49 Закону України Про нотаріат , не є вичерпним.

За наявності умов, передбачених 49 Закону України Про нотаріат на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України Про нотаріат право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.

Перевіряючи законність дій нотаріуса, суд повинен детально вивчити закон, на підставі якого діяв нотаріус чи інша посадова особа, уповноважена на вчинення нотаріальної дії, дослідити всі докази і з`ясувати обставини, що мають значення для справи. Це, у свою чергу, дає суду можливість винести законне й обґрунтоване рішення.

Предметом доказування під час судового розгляду у справах про оскарження нотаріальних дій або про відмову в їх вчиненні є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами у справах щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні можуть бути документи, що стосуються вчиненої нотаріальної дії (оригінали нотаріально посвідченого договору, заповіту, свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя, довіреності, інші документи, видані нотаріусами; документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника, тощо); постанова нотаріуса або відповідний акт посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, про відмову вчинити дану нотаріальну дію; документи, які заявник просив засвідчити або посвідчити.

Так, судовим розглядом встановлено, що позивачу було відмовлено постановою нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, а саме: нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу належних позивачу на праві власності об`єктів нерухомого майна.

Відповідач відмовила позивачу, на підставі ч. 8-1 ст. 49 ЗУ "Про нотаріат" і ст. 24 ЗУ "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у зв`язку з тим, що позивача внесено до Єдиного реєстру боржників.

З наданих матеріалів суду вбачається, що 04.08.2015 р. Селидівським міським судом Донецької області було ухвалено заочне рішення по справі № 242/1025/15-ц, яким суд звернув стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54,4 кв.м; квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 66,7 кв.м., які були передані в іпотеку за Іпотечним договором від 05.12.2013 р. за реєстр.№1663.

На підставі, даного рішення суду було відкрито були відкриті виконавчі провадження №53243479, № 55818368 , № 58205264 , які були завершені на підставі того, що державним виконавцем на підставі п.9 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", тому що неможливо здійснити заходи примусового виконання щодо арешту та опису майна боржника, яке знаходиться в місті Донецьку.

З врахуванням вищезазначеного, суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Однак згідно з частинами 1, 5 ст. 9 ЗУ "Про виконавче провадження": Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч 8-1 ст. 49 ЗУ "Про нотаріат", Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 24 ЗУ "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

У відповідності п. 9 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу, може бути, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, надані докази учасниками процесу, суд прийшов до висновку, про безпідставність вимог позивача, оскільки як вбачається з наданих документів, виконавчі провадження були повернуті стягувачу, у зв`язку з тим, що майно позивача було у Донецьку, що унеможливлювало виконання рішення суду. Однак суд вважає, що не дивлячись на те, що станом на день розгляду даної справи виконавче провадження не здійснюється відносно позивача, іншого суду не було надано, проте останнім не було виконано рішення суду, яке набрало законної сили, тому з врахуванням зазначеного, останній, на думку суду, є досі боржником, а протилежного позивачем не було спростовано.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що нотаріус Київського міського нотаріального округу Коба Наталія Володимирівна діяла в межах повноважень, наданих їй законом, тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 319 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 5, 39, 46, 49, 50, 68 Закону України Про нотаріат , главою 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Закон України "Про виконавче провадження" ст.2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 89, 141, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коби Наталії Володимирівни про визнання протиправною - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 28.02.2020.

Суддя Т.Г. Ільєва