Постанова

від 21.07.2020 по справі 757/22958/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2020 року

м. Київ

справа №757/22958/19-ц

провадження № 22-ц/824/9654/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А., (суддя-доповідач)

суддів - Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коба Наталія Володимирівна

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року у складі судді Ільєвої Т.Г.

у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коби Наталії Володимирівни про визнання протиправною відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною відмову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коби Наталі Володимирівни у вчиненні нотаріальної дії з посвідчення правочину з відчуження належного ОСОБА_1 на праві власності майна: жилого будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6322887501:01:001:0038, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Крім того, просив зобов`язати ПН КМНО Кобу Н.В. вчинити нотаріальну дію з посвідчення правочину з відчуження належного позивачу на праві власності вказаного майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_1 є власником жилого будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6322887501:01:001:0038, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на жилий будинок і господарські будівлі від 25 грудня 2012 року та державним актом на право власності на земельну ділянку від 19 листопада 2004 року.

Вказувала, що 16 квітня 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Коби Н.В. з метою нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначених об`єктів нерухомого майна, проте отримав відмову на підставі ч.8-1 ст. 49 Закону України Про нотаріат і ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у зв`язку із внесенням позивача до Єдиного реєстру боржників. 17 квітня 2019 року відповідачем винесено постанову №96 про відмову у вчиненні даної нотаріальної дії.

Звертала увагу суду на те, що в автоматизованій системі виконавчих проваджень та в Єдиному реєстрі боржників знаходяться відомості про три виконавчі провадження стосовно ОСОБА_1 за номерами №53243479, №55818368, №58205264, які було відкрито на підставі виконавчого документа, виданого Селидівським міським судом Донецької області у справі №242/1025/15-ц.

Проте вказував, що всі виконавчі провадження є завершеними на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з указаним рішенням, 17 квітня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вказує, що судом першої інстанції не досліджено обставини справи, які стосуються виконавчих проваджень, відкритих на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04 серпня 2015 року, а саме те, що позивач є майновим поручителем за кредитним договором про надання стабілізаційного кредиту №04 від 21 листопада 2013 року, укладеного між НБУ та ПАТ Банк Камбіо .

05 грудня 2013 року у забезпечення виконання зобов`язань ПАТ Банк Камбіо за вказаним кредитним договором між НБУ та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №1663, предметами якого є квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 54,4 кв.м та квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 66,7 кв.м.

Зазначає, що станом на дату звернення до суду з апеляційною скаргою існує вже шість виконавчих проваджень, а саме №53243479, №55818368, №58205264, №59604330, №60606629, №61787555, проте, вказані виконавчі провадження є завершеними на підставі п. 9 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Звертає увагу колегії суддів на те, що виконання вказаного рішення суду не є можливим, оскільки майно знаходиться у м. Донецьку.

Стверджує, що після відкриття виконавчого провадження на вказані квартири накладено арешт, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №175613918 та №175613039. Проте, на будинок та земельну ділянку, якими мав намір розпорядитися позивач арешт не накладено, а також відсутні будь-які обтяження рухомого майна позивача, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №175612409 та витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №61083305.

Вважає, що судом першої інстанції не досліджено належним чином інформацію з Єдиного реєстру боржників щодо позивача.

Наголошує, що згідно даних з Єдиного реєстру боржників, щодо позивача відкриті виконавчі провадження в категорії звернення стягнення на майно . ОСОБА_1 не є боржником за грошовими вимогами стягувача, а є тільки майновим поручителем, який відповідає в межах майна, переданого в іпотеку. Крім того, стосовно позивача не відкрито виконавчого провадження про стягнення грошових коштів або про стягнення аліментів.

У зв`язку з указаними обставинами та відповідно до ч. 8-1 ст. 49 Закону України Про нотаріат , п.12 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , уважає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В. неправомірно відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених у скарзі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, свого представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності всіх учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус Київського міського нотаріального округу Коба Наталія Володимирівна діяла в межах повноважень, наданих їй законом.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником жилого будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6322887501:01:001:0038, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на жилий будинок і господарські будівлі від 25 грудня 2012 року та державним актом на право власності на земельну ділянку від 19 листопада 2004 року.

16 квітня 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Коби Н.В. з метою нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначених об`єктів нерухомого майна.

17 квітня 2019 року приватним нотаріусом Кобою Н.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме: нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу належних позивачу на праві власності об`єктів нерухомого майна.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що у посвідченні договору купівлі-продажу нотаріусом відмовлено на підставі ч. 8-1 ст. 49 Закону України Про нотаріат і ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у зв`язку з тим, що позивача внесено до Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно статей 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України Про нотаріат № 3425-XII від 02.09.1993, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, та Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про нотаріат , нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Згідно статті 5 Закону України Про нотаріат нотаріус зобов`язаний, зокрема: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; виконувати інші обов`язки, передбачені законом.

За змістом частини першої статті 39 цього ж Закону порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 46 цього Закону нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Статтею 49 Закону України Про нотаріат передбачено підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій.

Так, частиною 8-1 вказаної статті, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Пунктом 12 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 49 Закону України Про нотаріат , нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Статтею 50 Закону України Про нотаріат передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.

Як наголошується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні від 07.02.2014 року №2, можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Закон України Про нотаріат поділяє об`єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи: нотаріальні дії; відмова у вчиненні нотаріальних дій; нотаріальні акти.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про нотаріат нотаріальними діями є посвідчення права, а також фактів, що мають юридичне значення, та інші дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Як випливає з пункту 9 частини першої статті 49 Закону України Про нотаріат , підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії можуть встановлюватися тільки цим Законом.

Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, зазначений у статті 49 Закону України Про нотаріат , не є вичерпним.

За наявності умов, передбачених 49 Закону України Про нотаріат на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України Про нотаріат право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.

Перевіряючи законність дій нотаріуса, суд повинен детально вивчити закон, на підставі якого діяв нотаріус чи інша посадова особа, уповноважена на вчинення нотаріальної дії, дослідити всі докази і з`ясувати обставини, що мають значення для справи. Це, у свою чергу, дає суду можливість винести законне й обґрунтоване рішення.

Предметом доказування під час судового розгляду у справах про оскарження нотаріальних дій або про відмову в їх вчиненні є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами у справах щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні можуть бути документи, що стосуються вчиненої нотаріальної дії (оригінали нотаріально посвідченого договору, заповіту, свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя, довіреності, інші документи, видані нотаріусами; документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника, тощо); постанова нотаріуса або відповідний акт посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, про відмову вчинити дану нотаріальну дію; документи, які заявник просив засвідчити або посвідчити.

Відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, а саме у нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу належних позивачу на праві власності об`єктів нерухомого майна, приватний нотаріус виходив з того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесено до Єдиного реєстру боржників.

Згідно матеріалів справи, 04 серпня 2015 року Селидівським міським судом Донецької області було ухвалено заочне рішення по справі №242/1025/15-ц, яким звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54,4 кв.м; квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 66,7 кв.м, які були передані в іпотеку за Іпотечним договором від 05 грудня 2013 року за реєстровим №1663.

На підставі даного рішення суду відкрито виконавчі провадження №53243479, №55818368, №58205264, які були завершені на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження , у зв`язку з неможливістю здійснити заходи примусового виконання щодо арешту та опису майна боржника, яке знаходиться в місті Донецьку.

У відповідності до частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 9 Закону України Про виконавче провадження , Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

У відповідності пункту 9 статті 37 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

При цьому згідно пункту 10 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

З огляду на викладене, виконавче провадження відносно ОСОБА_1 не закінчено, заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04 серпня 2015 року не виконано, відомості з Єдиного реєстру боржників відносно позивача не виключено.

Таким чином, зважаючи на те, що станом на час вчинення нотаріальної дії в Єдиному реєстрі боржників була відображена актуальна інформація щодо ОСОБА_1 , як боржника за невиконаним майновим зобов`язанням, про невиконання останнім судового рішення, колегія суддів доходить висновку, що приватний нотаріус діяв у межах наданих повноважень у розумінні вимог статей 24 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , 49 Закону України Про нотаріат .

Окрім того, наразі відносно ОСОБА_1 відкрито ще 3 виконавчі провадження.

Виходячи з викладеного, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Доводи апеляційної скарги, на які посилається позивач, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для сумніву у правильності висновків суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 липня 2020 року.

Головуючий В.А. Кравець

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна