Рішення

від 27.04.2020 по справі 760/16732/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/16732/19

2-3421/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Олех Ю.М.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу № 4 про визнання недійсним запису у трудовій книжці, стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Автогаражного кооперативу № 4 про визнання недійсним запису у трудовій книжці, стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Свої вимоги мотивує тим, що 27 лютого 2016 року він був прийнятий на посаду голови правління Автогаражного кооперативу № 4 на підставі протоколу загальних зборів № 1 від 27 лютого 2016 року.

24 вересня 2018 року він переведений на посаду голови правління Автогаражного кооперативу № 4 на громадських засадах на підставі протоколу загальних зборів № 4 від 22 вересня 2018 року.

20 листопада 2018 року він звільнений з посади голови правління Автогаражного кооперативу № 4 за власним бажанням на підставі протоколу загальних зборів № 5 від 17 листопада 2018 року.

Зазначає, що в його трудову книжку було незаконного внесено запис № 25 від 24 вересня 2018 року про його переведення на посаду голови правління Автогаражного кооперативу № 4 на громадських засадах на підставі протоколу загальних зборів № 4 від 22 вересня 2018 року, оскільки він не давав згоди на таке переведення. Крім того, фактично йому була виплачена заробітна плата за період з 24 вересня 2018 року по 20 листопада 2018 року.

За таких обставин, зазначений запис у трудовій книжці підлягає визнанню недійсним.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

- визнати недійсним запис у трудовій книжці № 25 від 24 вересня 2018 року про переведення на посаду голови правління Автогаражного кооперативу № 4 на громадських засадах;

- стягнути з відповідача на його користь 8909 гривень 36 копійок грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки за 2016-2017 роки;

- стягнути з відповідача на його користь 22337 гривень 64 копійки середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 21 листопада 2018 року 31 травня 2019 року.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києві від 05 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 05 серпня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 05 серпня 2019 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 27 квітня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання сторони відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

З відзиву на позовну заяву представника Автогаражного кооперативу № 4 вбачається, що він просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що 27 лютого 2016 року на загальних зборах членів Автогаражного кооперативу № 4 було прийнято рішення про обрання позивача головою Автогаражного кооперативу № 4 з 22 березня 2016 року, а не головою правління, оскільки така посада відсутня у штатному розписі, та не з 27 лютого 2016 року. На загальних зборах членів Автогаражного кооперативу № 4, які відбулись 22 вересня 2018 року, члени кооперативу висловили недовіру позивачу та запропонували відсторонити його від ведення господарсько-фінансової діяльності до чергових перевиборних зборів. На зборах було прийняте рішення, що до проведення звітно-виборчих зборів залишити позивача на посаді голови кооперативу на громадських засадах, залишивши за ним право підписувати документи, але лише після погодження їх правлінням. На загальних зборах позивач погодився з цим рішенням, що відображено в протоколі зборів від 22 вересня 2018 року. Також, на загальних зборах членів затвердженого з 24 вересня 2018 року новий штатний розпис кооперативу, в якому відсутня посада голова кооперативу. Тобто, позивач погодив новий штатний розпис. У період повноважень позивача у порушення чинного законодавства накази в кооперативі практично не видавались, особові картки працівників та книга обліку руху тяжових книжок не велись. Зазначені факти порушення зазначено в акті перевірки від 18 вересня 2018 року.

З 01 листопада 2018 року по 20 листопада 2018 року заробітна плата позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, а при звільненні 20 листопада 2018 року йому було виплачено 2954 гривні 48 копійок компенсації за невикористану відпустку за 2018 рік. Працюючим на той час бухгалтером одноособово та безпідставно було прийнято рішення про виплату позивачу заробітної плати за жовтень 2018 року. Позивач до 20 листопада 2081 року фактично був керівником Автогаражного кооперативу № 4, а саме на керівників покладається відповідальність за своєчасність та правильність розрахунків при звільненні.

На загальних зборах членів Автогаражного кооперативу № 4, які відбулися 17 листопада 2018 року, було прийнято рішення задовольнити прохання позивача про звільнення його з посади голови кооперативу за власним бажанням, але залишити персональну відповідальність за позивачем за всі неправомірні дії, вчинені ним під час його роботи на посаді (а.с. 52-56).

Позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначає, що середній заробіток за час затримки розрахунку станом на 21 грудня 2019 року не виплачений, а тому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21 листопада 2018 року 21 грудня 2019 року в розмірі 47099 гривень 52 копійки та компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 21 листопада 2018 року 21 грудня 2019 року в розмірі 454 гривні 05 копійок (а.с. 106-108).

З заперечень на заяву про збільшення позовних вимог представника Автогаражного кооперативу № 4 вбачається, що він просить відмовити у задоволенні позову та цієї заяви. Підтримано викладене у відзиві на позовну заяву (а.с. 112-114).

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було обрано головою Автогаражного кооперативу № 4 з 22 березня 2016 року на підставі протоколу загальних зборів членів № 1 від 27 лютого 2016 року (а.с. 62-65).

З позову вбачається, що 24 вересня 2018 року ОСОБА_1 переведений на посаду голови правління Автогаражного кооперативу № 4 на громадських засадах на підставі протоколу загальних зборів № 4 від 22 вересня 2018 року.

20 листопада 2018 року позивач звільнений з посади голови Автогаражного кооперативу № 4 за власним бажанням на підставі протоколу загальних зборів № 5 від 17 листопада 2018 року (а.с. 13-15).

Позивач зазначає, що в його трудову книжку було незаконного внесено запис № 25 від 24 вересня 2018 року про його переведення на посаду голови правління Автогаражного кооперативу № 4 на громадських засадах на підставі протоколу загальних зборів № 4 від 22 вересня 2018 року, оскільки він не давав згоди на таке переведення.

Відповідно до абзацу 1 ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

З протоколу № 4 від 22 вересня 2018 року загальних зборів Автогаражного кооперативу № 4 вбачається, що члени кооперативу висловили недовіру голові кооперативу та запропонували відсторонити ОСОБА_1 від ведення господарсько-фінансової діяльності до чергових перевиборних зборів.

Голова Автогаражного кооперативу № 4 ОСОБА_1. не заперечував проти залишення його на посаді на громадських засадах (а.с. 100-103).

Представником відповідача у відзиві зазначено про те, що на зборах було прийняте рішення, що до проведення звітно-виборчих зборів залишити позивача на посаді голови кооперативу на громадських засадах, залишивши за ним право підписувати документи, але лише після погодження їх правлінням. На загальних зборах ОСОБА_1 . погодився з цим рішенням, що відображено в протоколі зборів від 22 вересня 2018 року.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Доказів на спростування доводів представника відповідача позивачем суду не надано.

За таких обставин, враховуючи запротокольовану згоду ОСОБА_1 щодо залишення його на посаді на громадських засадах, відсутні ознаки неправомірності оспорюваного позивачем запису в трудовій книжці та зазначений запис визнанню недійсним не підлягає.

Позивач також просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21 листопада 2018 року 21 грудня 2019 року в розмірі 47099 гривень 52 копійки, грошову компенсацію за всі не використані дні щорічної відпустки за 2016-2017 роки в сумі 8909 гривень 36 копійок та компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 21 листопада 2018 року 21 грудня 2019 року в розмірі 454 гривні 05 копійок.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що з 01 листопада 2018 року по 20 листопада 2018 року заробітна плата позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, а при звільненні 20 листопада 2018 року йому було виплачено 2954 гривні 48 копійок компенсації за невикористану відпустку за 2018 рік (а.с. 98).

Представник відповідача у відзиві та запереченнях зазначає про те, що позивач отримав зазначені кошти та в день звільнення останній претензій до Автогаражного кооперативу № 4 не висловив.

Доказів на спростування зазначених доводів позивачем суду не надано.

Враховуючи дійсність запису в трудовій книжці позивача щодо переведення його на посаду голови Автогаражного кооперативу № 4 на громадських засадах від 24 вересня 2018 року, вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 21 листопада 2018 року 21 грудня 2019 року та компенсацій задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, в задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170,178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407,424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись ст. 32 КЗпП України, статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 178, 259, 263-265, 268, 273, ч. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Автогаражного кооперативу №4 (м. Київ, просп. Відрадний, 46, код ЄДРПОУ 23699451) про визнання недійсним запису у трудовій книжці, стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: