Постанова

від 28.04.2020 по справі 203/1818/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3881/20 Справа № 203/1818/19 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2019 року про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності правочину, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Васильєва Ярослава Олександрівна, ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору дарування, скасування запису про державну реєстрацію права, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності правочину, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 31.10.2018 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивач за 494 120,01 грн. придбав квартиру АДРЕСА_1 . Після придбання квартири позивач зробив у ній капітальний ремонт вартістю 182 113,00 грн. Між тим, вселитися у квартиру позивач не зміг, оскільки дізнався про те, що у ній вже мешкає ОСОБА_3 , яка зареєстрована там з 1978 року та приватизувала її. У зв`язку із вказаними обставинами розслідується кримінальне провадження. Після цього ОСОБА_1 від спілкування з позивачем ухилився. Викладене стало причиною звернення позивача до суду з позовом (з урахуванням уточнень) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.10.2018 року, застосування наслідків недійсності правочину, стягнення коштів з ОСОБА_1 коштів, переданих за вказаним договором в сумі 494 120,01 грн., коштів, сплачених за нотаріальні послуги в сумі 4 942,00 грн., коштів, сплачених до Пенсійного фонду України за придбання нерухомого майна в сумі 9 981,24 грн., коштів, переданих за послуги ріелтора в сумі 67 584,00 грн., відшкодування витрат з проведення ремонту в сумі 364 226,00 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн., стягнення з ОСОБА_3 коштів, сплачених за проведення ремонту квартири в сумі 182 113,00 грн.

12 червня 2019 року суд за заявою ОСОБА_2 забезпечив позов, заборонивши органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав вчиняти будь-які дії щодо внесення змін (вчинення реєстраційних дій) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1

24 червня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , треті особи: КП «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Васильєва Я.О., ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору дарування, скасування запису про державну реєстрацію права, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що спірна квартира була приватизована нею 16.03.1994 року. Від травня 2013 року по травень 2019 року позивачка періодично була відсутня у зв`язку з тим, що відвідувала дочку у Сполучених Штатах Америки. У грудні 2017 року сусіди повідомили позивачку про те, що у квартирі мешкають незнайомі люди, які вважають її своєю власністю. Згодом позивачка дізналася про те, що 15.06.2010 року вона за нотаріально посвідченим договором нібито подарувала квартиру ОСОБА_6 . Насправді про існування вказаного договору позивачка ніколи не знала. 13.10.2017 року ОСОБА_6 , розуміючи протиправність своїх дій, продав спірну квартиру ОСОБА_7 , яка у свою чергу 18.12.2017 року продала її ОСОБА_1 31.10.2018 року останній уклав договір купівлі-продажу із ОСОБА_2 . Викладене стало причиною звернення позивачки до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування від 15.06.2010 року, скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 , витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 спірної квартири.

23 вересня 2019 року суд своєю ухвалою прийняв позов ОСОБА_3 до спільного розгляду з позовом ОСОБА_2 .

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі в частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Клопотання мотивовано тим, що позов у цій частині звернуто до особи, яка є добросовісним набувачем спірного майна. На думку ОСОБА_1 позовні вимоги мають бути пред`явлено не до нього, а до особи, яка у незаконний спосіб набула спірне нерухоме майно.

Крім того, представник ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, пославшись на те, що, оскільки ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, суд не мав законних підстав для введення заборони відчуження належного йому майна.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2019 року клопотання про часткове закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування вказаної ухвали в частині відмови в скасуванні заходів забезпечення позову та ухвалення нового судового рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

У відзивах на апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 просять ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відмовляючи в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що умови, які існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову не змінилися.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Аналіз правових норм глави 10 розділу І ЦПК України, якими врегульовано поняття і порядок забезпечення позову дає можливість зробити висновок про те, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють протягом строку, встановленого процесуальним законом (частини 7-10 статті 158 ЦПК України). Водночас, підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в частині 13 статті 158 ЦПК України.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Оскільки на даний час розгляд справи не завершено, судовий розгляд справи в частині позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки продовжується , суд першої інстанції встановивши наявність між сторонами спору, врахувавши, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, доказів того, що потреба в забезпеченні відпала суду надано не було.

Таким чином, висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають вимогам закону і підтверджуються виділеними матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду про відмову в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, оскільки зводяться до незгоди з ухвалою суду про забезпечення позову та по суті заявлених позовних вимог.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2019 року про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко