Рішення

від 28.04.2020 по справі 906/34/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/34/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ляхов О.В. - адвокат, ордер серії АМ №1000550 від 18.09.2019;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислово-фінансова група"

про зобов`язання вчинення дій

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про зобов`язання відповідача визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в загальному розмірі 7260,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "Інвестиційна промислово-фінансова група" не виконало зобов`язання за Договором банківського обслуговування б/н від 27.04.2011, а ліквідаційна комісія з припинення відповідача протиправно ухиляється від включення вимог банку до проміжного ліквідаційного балансу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив.

На адресу Господарського суду Житомирської області повернувся конверт з ухвалою суду від 13.01.2020, 13.02.2020, 10.03.2020 та від 02.04.2020, які належним чином направлялися на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислово-фінансова група" зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (12501, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Червона площа, 18) з відміткою поштового відділення "адресат відсутній".

Таким чином, жодної з ухвал господарського суду по справі №906/34/20 відповідачем за юридичною адресою не отримано, а будь-якої іншої адреси для листування з відповідачем у справі господарському суду не відомо.

Вказані ухвали надсилалися рекомендованими листами з поміткою "судова повістка".

Відповідно до п. 99-2 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка» , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "відсутній адресат" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки).

Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, господарським судом вчинено всі можливі заходи для повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислово-фінансова група" про дату, час та місце проведення судових засідань. Отже, неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем є наслідками діяння (бездіяльності) останнього щодо її належного отримання.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислово-фінансова група" вважається повідомленим про призначене судове засідання з розгляду справи №906/34/20 по суті належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність, тому засідання суду 28.04.2020 проводиться за його відсутності.

Відповідач у справі не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву у строки, встановлені ГПК України.

У пункті 5 резолютивної частини ухвали господарського суду Рівненської області від 13.01.2020 запропоновано відповідачу надати суду відповідно до ст. 165 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали: відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

На підставі п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Інших заяв або клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач, 08.08.2006 між Публічним акціонерним товариство комерційний банк „Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна промислово- фінансова група» укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) №ZН009U на певних умовах, які були узгоджені сторонами шляхом проставляння підпису на договорі.

Відповідно до п. 1.1 Додатку № 7 від 08.08.2006 до договору № №ZН009U від 08.08.2006 банк, за наявності вільних грошових ресурсів зобов`язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта на підставі анкети-заяви на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок, що полягає в проведенні платежів понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3 даного додатка, шляхом дебетування картрахунку.

Отже, за твердженням позивача, що Банк взяв на себе зобов`язання при наявності вільних грошових ресурсів здійснювати обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого Банк повідомляє клієнту на свій розсуд або у письмовому вигляді, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які розміщені в сеті Інтернету на сайті www.privatbajok.ua. які разом з Анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування. Крім цього, позивач наголошує, що позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 36% річних, нарахованих на суму заборгованості за кредитом. При порушенні Позичальником зобов`язань по погашенню Кредиту, Позичальник повинен сплачувати Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних, нарахованих на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. При порушенні Позичальником будь-якого зобов`язання, Позичальник повинен сплатити Банку пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожний день прострочки, але не більше НБУ.

Також, суд дійшов висновку, що банк розцінює договір банківського обслуговування №ZН009U від 08.08.2006, додаток №7 від 08.08.2006 до договору №ZН009U, як договір має ознаки кредитного договору, до якого застосовуються положення параграфів 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Позивач надав суду розрахунок заборгованості за Кредитом, станом на 29.10.2019, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 7260,06 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 497,45 грн., заборгованості за відсотками - 975,33 грн., боргу по комісії 2422,41 грн. та боргу по пені - 3364,87 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно положень ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Разом з тим, статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, судом встановлено, що останні не містять будь-яких заяв-анкет відповідача на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок. Тобто, наявність між сторонами у справі договорів, які мали б ознаки кредитного договору, позивачем не доведено.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що заборгованість в сумі 7260,06 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 497,45 грн., заборгованості за відсотками - 975,33 грн., боргу по комісії 2422,41 грн. та боргу по пені - 3364,87 грн., не є обґрунтованою.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач перебуває у стані припинення в результаті ліквідації з 01.09.2011.

05.11.2019 Банк направив відповідачу заяву про розгляд та визнання кредиторських вимог в загальному розмірі 7260,06 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Але, 25.11.2019 зазначена заява повернулась до Банку.

Згідно з ч.ч.3, 5-6 ст.105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно з ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Отже, за результатом комплексного дослідження доказів, наданих позивачем суд дійшов висновку, що укладення договору, що містить ознаки кредитного договору позивачем не доведено, отже заборгованість в сумі 7260,06 грн. також є необґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не подано суду достатніх доказів на доведення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, не підтверджуються належними доказами, тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.04.20

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек. з повід.)