Постанова

від 16.06.2020 по справі 906/34/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року Справа № 906/34/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ

на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 28.04.20р. суддею Кудряшовою Ю.В. о 15:56 год. у м.Житомирі, повний текст складено 30.04.20р.

у справі № 906/34/20

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислово-фінансова група", м.Коростишів Житомирської області

про зобов`язання вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.04.2020р. по справі №906/34/20 у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислово-фінансова група" про зобов`язання вчинення дій - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того, просить судові витрати покласти на відповідача.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує, що 27.04.2011р. між Публічним акціонерним товариство Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислово-фінансова група" укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) №б/н шляхом підписання Заяви про відкриття рахунку та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг й приєднався до публічної оферти надання банківських послуг. Заява про відкриття рахунку та Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 26.07.2011р., Умови та Правила надання банківських послуг й тарифи банку складають договір банківського обслуговування від 10.07.2014р. 27.04.2011р. ТОВ "Інвестиційна промислово-фінансова група" за допомогою системи клієнт-банк/інтернет клієнт-банк Приват24 подав заявку на встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок й погодився на Умови та Правилами надання послуги "Кредитний ліміт" на поточний рахунок, котрі розміщені на загальнодоступному веб-сайті www.privatbank.ua. Умови та Правила надання банківських послуг в частині послуги "Кредитний ліміт" чинні на момент використання відповідачем кредитного ліміту, витяг з котрих доданий до позовної заяви;

- зазначає, що банк взяв на себе зобов`язання при наявності вільних грошових ресурсів здійснювати обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій розсуд або у письмовому вигляді, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які розміщені в сеті Інтернету на сайті www.privatbank.ua, які разом з Анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування. позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати банку відсотки за користування кредитом у розмірі 36% річних, нарахованих на суму заборгованості за кредитом. При порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник повинен (передбачено п.3.2.1.4.1.3 Умов та Правил надання банківських послуг) сплачувати банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних, нарахованих на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. При порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, позичальник повинен сплатити банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Відповідно до п. 3.2.1.4.4 клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Станом на 29.10.2019р. у ТОВ "Інвестиційна промислово-фінансова група" існує заборгованість перед АТ КБ "Приватбанк" по договору від 27.04.2011р. за послугою "Кредитний ліміт" в сумі 7 260,06грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 497,45грн., заборгованості за відсотками - 975,33грн., боргу по комісії 2 422,41грн. та боргу по пені - 3 364,87грн.;

- покликається на те, що норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку. Відповідно п.8 ч.3 ст.162 ГПК України у позивача наявні оригінали письмових доказів Заяви про відкриття рахунку та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг за послугою "Кредитний ліміт" від 27.04.2011р., опис та чек оплати поштових послуг щодо відправлення заяви з кредиторськими вимогами від 04.11.2019р.., та оригінали електронних доказів: Витяг з Умов та Правил надання Банківських послуг за послугою "Кредитний ліміт"; розрахунок заборгованості по договору від 27.04.2011р. за послугою "Кредитний ліміт" станом на 29.10.2019р., виписки по рахункам №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , Заява з кредиторськими вимогами від 04.11.2019р.;

- вказує, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ "Інвестиційна промислово-фінансова група" (код ЄДРПОУ 34267627) перебуває в стані припинення. 05.11.2019р. позивач направив на адресу ТОВ "Інвестиційна промислово-фінансова група" (код ЄДРПОУ 34267627) Заяву з кредиторськими вимогами від 04.11.2019р., разом з розрахунком заборгованості станом на 29.10.2019р., договором банківського обслуговування з додатками, виписками про рух коштів та витягами з Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується копією заяви та описом відправлення. Зазначена заява з кредиторськими вимогами не отримана відповідачем, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошта, щодо поштового відправлення №4909400379702. За даними сайту ДППЗ "Укрпошта", доставка з направленою заявою з кредиторськими вимогами не отримана відповідачем, а повернута за зворотньою адресою й отримана позивачем 25.11.2019р., а відтак, місячний строк для звернення до суду має відраховуватися з 26.11.2019р., тобто останній день для звернення до суду - 26.12.2019р., а відтак позивач звертається до суду в межах строку, визначеного ч.3 ст.112 ЦК України;

- покликається на те, що рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислово-фінансвоа група" (код ЄДРПОУ 34267627) відкриті у позивача, не закриті ліквідаційною комісією, й відсутні докази складання проміжного ліквідаційного балансу, а тому позивач звернувся до суду з вимогою щодо визнання кредиторських вимог в розмірі 7260,06грн. та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Інвестиційна промислово-фінансова група". Таким чином, в зв`язку з відмовою від задоволення вимог кредитора АТ КБ "Приватбанк" в розмірі 7260,06грн. ліквідаційною комісією Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислово-фінансова група", позивач в силу ч.3 ст.112 ЦК України звернувся до Господарського суду Житомирської області за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.06.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2020р. у справі №906/34/20 та призначено справу №906/34/20 до розгляду на 16.06.2020р. об 14:30год..

Згідно ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ухвала Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.06.2020р. про відкриття апеляційного провадження у справі направлялась на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислово-фінансова група" зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (12501, Житомирська область, м.Коростишів, вул.Червона площа, 18) (трек номер: 3300104015411).

Водночас, поштове відправлення (трек номер: 3300104015411) з ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.06.2020р. про відкриття апеляційного провадження у справі направлену на адресу відповідача на час призначення судового засідання 16.06.2020р. об 14:30год. до Північно - західного апеляційного господарського суду не повернулось.

Однак, як вбачається з роздруківки із офіційної Інтернет сторінки "Укрпошта" вкладки "відстежити" ("трекінг") вказане поштове відправлення зазначається з відміткою: "відправлення не вручене під час доставки".

Таким чином, ухвалу Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.06.2020р. про відкриття апеляційного провадження у справі відповідачем за юридичною адресою не отримано, а будь-якої іншої адреси для листування з відповідачем у справі суду не відомо.

Вказана ухвала надсилалась рекомендованими листами з поміткою "судова повістка".

Згідно п.99-2 постанови КМУ від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У відповідності до п.116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "відсутній адресат" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки).

Відповідно до ч.7 ст. 120, п.5 ч.6 ст.242 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції вчинено всі можливі заходи для повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислово-фінансова група" про дату, час та місце проведення судового засідання. Отже, неотримання судової повістки (ухвали суду) відповідачем є наслідками діяння (бездіяльності) останнього щодо її належного отримання.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому, законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою ст.93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислово-фінансова група" вважається повідомленим про призначене судове засідання з розгляду справи №906/34/20, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов`язки щодо такого повідомлення про розгляд апеляційної скарги.

Отже, учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, сторони у справі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 16.06.2020р. не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю сторін.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та як зазначив позивач, що 08.08.2006р. між Публічним акціонерним товариство комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислово-фінансова група" укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) №ZН009U на певних умовах, які були узгоджені сторонами шляхом проставляння підпису на договорі.

Згідно п.1.1 додатку №7 від 08.08.2006р. до договору №№ZН009U від 08.08.2006р. банк, за наявності вільних грошових ресурсів зобов`язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта на підставі анкети-заяви на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок, що полягає в проведенні платежів понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п.1.3 даного додатка, шляхом дебетування картрахунку.

За твердженням позивача, банк взяв на себе зобов`язання при наявності вільних грошових ресурсів здійснювати обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій розсуд або у письмовому вигляді, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які розміщені в сеті Інтернету на сайті www.privatbajok.ua. які разом з Анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування. Крім цього, позивач наголошує, що позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати банку відсотки за користування кредитом у розмірі 36% річних, нарахованих на суму заборгованості за кредитом. При порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник повинен сплачувати банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних, нарахованих на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. При порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, позичальник повинен сплатити банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожний день прострочки, але не більше НБУ.

Також, банк розцінює договір банківського обслуговування №ZН009U від 08.08.2006р., додаток №7 від 08.08.2006 до договору №ZН009U, як договір, що має ознаки кредитного договору, до якого застосовуються положення параграфів 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

05.11.2019р. Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислово-фінансова група" заяву про розгляд та визнання кредиторських вимог в загальному розмірі 7260,06грн., що підтверджується матеріалами справи.

Але, 25.11.2019р. зазначена заява повернулась до банку.

Крім того, Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" надано розрахунок заборгованості за кредитом, станом на 29.10.2019р., відповідно до якого заборгованість відповідача складає 7260,06грн., що складається з заборгованості за кредитом - 497,45грн., заборгованості за відсотками - 975,33грн., боргу по комісії 2422,41грн. та боргу по пені - 3364,87грн..

За вказаних обставин, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислово-фінансова група" про зобов`язання відповідача визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в загальному розмірі 7260,06грн..

Обґрунтовуючи позовну заяву, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" посилається на те, що ТОВ "Інвестиційна промислово-фінансова група" не виконало зобов`язання за договором банківського обслуговування б/н від 27.04.2011р., а ліквідаційна комісія з припинення відповідача протиправно ухиляється від включення вимог банку до проміжного ліквідаційного балансу.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.01.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №906/34/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13.02.2020р..

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.02.2020р. відкладено підготовче судове засідання на 10.03.2020р..

10.03.2020р. до Господарського суду Житомирської області від позивача надійшли додаткові пояснення за вх.№6049/20.

Також, 10.03.2020 до Господарського суду Житомирської області надійшла заява позивача за вх.№6051/20 про проведення підготовчого судового засідання по справі №906/34/20 за відсутності їх представника.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.03.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу №906/34/20 до судового розгляду по суті на 02.04.2020р..

01.04.2020р. на електронну адресу Господарського суду Житомирської області надійшло клопотання представника АТ КБ "Приватбанк" - адвоката Адаменко Т.С. (вх.№8171) про проведення судового засідання за відсутності представника позивача. Згідно вказаного клопотання позивач підтримує позовні вимоги та просить їх задоволити.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.04.2020р. продовжено строк розгляду справи по суті, застосовано ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено розгляд справи по суті на 28.04.2020р..

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглянута за наявними матеріалами відповідно до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.04.2020р. по справі №906/34/20 у задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ст.526 ЦК України, з якими кореспондуються положення ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в загальному розмірі 7260,06грн., з яких: 497,45грн. - заборгованості за кредитом, 975,33грн. - заборгованості за відсотками, 2422,41грн. - боргу по комісії та 3364,87грн. - боргу по пені.

Також, на обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що банк взяв на себе зобов`язання при наявності вільних грошових ресурсів здійснювати обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій розсуд або у письмовому вигляді, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які розміщені в сеті Інтернету на сайті www.privatbajok.ua, які разом з Анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування. Крім цього, позивач наголошує, що позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати банку відсотки за користування кредитом у розмірі 36% річних, нарахованих на суму заборгованості за кредитом. При порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник повинен сплачувати Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних, нарахованих на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. При порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, позичальник повинен сплатити банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожний день прострочки, але не більше НБУ.

Зокрема, на підставу позову позивач посилається на невиконання відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, витяг з яких ним додано до позовної заяви.

Також, з матеріалів позовної заяви вбачається, що банк розцінює договір банківського обслуговування №ZН009U від 08.08.2006р., додаток №7 від 08.08.2006р. до договору №ZН009U, як договір, що має ознаки кредитного договору, до якого застосовуються положення параграфів 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Крім того, як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач перебуває у стані припинення в результаті ліквідації з 01.09.2011р..

Відповідно до ч.ч.3, 5-6 ст.105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно з ч.8 ст.111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

05.11.2019р. позивач направив відповідачу заяву про розгляд та визнання кредиторських вимог в загальному розмірі 7260,06грн., що підтверджується матеріалами справи.

Однак, 25.11.2019р. зазначена заява повернулась до банку.

За приписами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Згідно ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Аналізуючи зазначені вище приписи чинного законодавства слід дійти висновку, що у разі укладення кредитного договору плата за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договором (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З огляду на викладене та проаналізувавши наявні у справі документи, судом встановлено, що матеріали справи не містять та позивачем не надано будь-яких заяв-анкет відповідача на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок, в тому числі і за допомогою системи клієнт-банк/інтернет клієнт-банк Приват24 на встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок.

Тобто, матеріали справи свідчать, що наявність між сторонами у справі договорів, які мали б ознаки кредитного договору, позивачем не доведено.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заборгованість в сумі 7260,06грн., що складається з заборгованості за кредитом - 497,45грн., заборгованості за відсотками - 975,33грн., боргу по комісії 2422,41грн. та боргу по пені - 3364,87грн., є необґрунтованою.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим у їх задоволенні необхідно відмовити.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скаргзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2020р. у справі №906/34/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2020р. у справі №906/34/20 - без змін.

2. Справу №906/34/20 повернути до Господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "18" червня 2020 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.