Постанова

від 28.04.2020 по справі 822/973/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2020 року

Київ

справа №822/973/17

адміністративне провадження №К/9901/16350/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування припису за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: Блонського В.К., Майстер П.М., Петричковича А.І. від 31 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сушка О.О., Залімського І.Г., Смілянця Е.С. від 26 липня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис, виданий головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області Денисовим Денисом Валерійовичем відносно ОСОБА_1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28 лютого 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що протокол, припис та акт складалися за відсутності позивача, що є порушенням вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), тому вважає, що фактично відповідачем внесено недостовірні відомості у зазначені документи, про їх існування ОСОБА_1 дізналася лише 17 березня 2017 року, коли отримала поштою лист від відповідача із актом перевірки, протоколом та приписом, відповідно вона з`явитись на 14 березня 2017 року до управління ДАБІ у Хмельницькій області на розгляд справи про адміністративне правопорушення та подати відповідні пояснення та докази не мала можливості. Крім того, позивач зазначає, що обставини, які викладені в акті перевірки, протоколі та приписі, не підтверджується будь-якими доказами, а висновки відповідача про порушення позивачем містобудівного законодавства не відповідають дійсності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що проведення будівництва надбудови до гаража, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено без права на виконання будівельних робіт, а тому припис відповідача винесений правомірно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі позивач вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано правової оцінки тому, що порушення, щодо усунення якого винесено припис, вже було предметом перевірки у 2013 році; за вказане правопорушення позивач вже притягалась до відповідальності за частиною п`ятою статті 96 КУпАП, тому вважає, що повторне притягнення її до відповідальності за одне і те ж правопорушення суперечить статті 61 Конституції України.

Крім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ДАБІ України було допущені процедурні порушення під час проведення перевірки та складання оскаржуваного припису.

Від ДАБІ України заперечення або відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу до суду подано 20 серпня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 822/973/17, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 822/973/17 за касаційною скаргою ОСОБА_1 суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі зібраних у матеріалах справи доказів встановлено, що Управлінням ДАБІ у Хмельницькій області на підставі наказу від 8 вересня 2015 року № 976 та звернення ОСОБА_2 від 6 лютого 2017 року було видано направлення від 13 лютого 2017 року № 120 для проведення позапланової перевірки двоповерхового гаража по АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки посадовою особою контролюючого органу складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 28 лютого 2017 року.

За результатами перевірки встановлено, що візуальним оглядом земельної ділянки по АДРЕСА_1 , виявлено, що на даній земельній ділянці розташований житловий будинок, загальна площа якого складає 93,4 м кв., відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 лютого 2017 року, який належить на праві приватної власності громадянці ОСОБА_1 . Також розташований двоповерховий гараж та дві господарські будівлі.

На пропозицію інспектора надати документи, які б посвідчували право власності на об`єкти нерухомого майна, ОСОБА_1 відмовилась, мотивуючи, що вони знаходяться в сина.

Земельна ділянка використовується громадянкою ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЖ № 959284 від 2 березня 2009 року, кадастровий номер 6810100000:26:004:0037, площею 0,045 га.

Станом на 23 лютого 2017 року виявлено закінчений будівництвом двоповерховий гараж (зовнішніми розмірами 5,86 м х 3,21 м), що прибудований до житлового будинку садового типу.

Даний двоповерховий гараж виступає за лінію забудови житлового будинку та знаходиться на межі земельних ділянок громадянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що порушує пункт 3.25*, пункт 3.24* ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , також даний двоповерховий гараж знаходиться на межі вулиці та земельної ділянки, що відповідно до примітки пункту 1.3 ДБН В.2.3-5-2001 Вулиці та дороги населених пунктів забороняється. Дозвіл на право на виконання будівельних робіт громадянкою ОСОБА_1 у період з 13 серпня 2013 року по 23 лютого 2017 року не отримано, що відповідно до статті 38 КУпАП є триваючим порушенням статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутні дані щодо прийняття в експлуатацію двоповерхового гаража по АДРЕСА_1 , та громадянкою ОСОБА_1 не представлено документа, який би посвідчував прийняття даного об`єкта в експлуатацію. За зовнішніми ознаками (об`єкт закінчений будівництвом, фасади оформлені в одному тоні з існуючим житловим будинком), даний об`єкт експлуатується, що є порушенням пункту 8 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Також працівником Управління ДАБІ у Хмельницькій області 28 лютого 2017 року винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому зазначені порушення аналогічні за змістом акту.

З метою усунення вказаних порушень від позивача вимагалось усунути їх відповідно до містобудівного законодавства до 21 березня 2017 року, а у разі неусунення виявлених порушень здійснити відповідну перебудову або знести об`єкт будівництва.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження ДАБІ України у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України Про регулювання містобудівної діяльності (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з положеннями частини першої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідний Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 553).

Пунктом 1 Порядку № 553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється ДАБІ України та її територіальними органами.

Пунктом 5 Порядку № 533 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до пунктів 7 та 9 Порядку № 533 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктами 16-22 Порядку № 553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.

Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку.

Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Із системного аналізу наведених правових норм можна дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Перевірка проводиться у присутності суб`єкта містобудівної діяльності або його представника.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 810/3517/17, від 22 жовтня 2018 року у справі № 153/876/17, від 10 липня 2019 року у справі № 521/17659/17, від 26 лютого 2020 року у справі № №826/13788/15.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 28 лютого 2017 року Управлінням ДАБІ у Хмельницькій області проведено позапланову перевірку по АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил та припис від 28 лютого 2017 року. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що на земельній ділянці ОСОБА_1 розташований двоповерховий гараж, який збудовано без дозвільних документів, з порушенням пунктів 3.25*, 3.24* ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень та пункту 1.3 ДБН В.2.3-5-2001 Вулиці та дороги населених пунктів та без введення до експлуатації цієї будівлі у встановленому порядку. У приписі від 28 лютого 2017 року вимагалось усунути виявлені порушення до 21 березня 2017 року, а у разі неусунення виявлених порушень здійснити відповідну перебудову або знести об`єкт будівництва.

Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що під час перевірки позивач була присутня, однак відмовилась від підписання акта та припису, які направлені ОСОБА_1 поштою та отримані останньою.

Зазначене спростовує доводи скаржника про порушення відповідачем порядку проведення перевірки та складання припису.

Стосовно виявлених порушень колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

Статтею 4 Закону України Про архітектурну діяльність передбачено, що для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає, зокрема прийняття спорудженого об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до частини першої, п`ятої та восьмої статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Частиною восьмою статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Аналогічні положення закріплені у пунктах 11, 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів .

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 5 березня 2015 року № ХМ 142150640208, а саме прибудови допоміжних приміщень та гаража до житлового будинку (нове будівництво), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є скасованою. При цьому іншої декларації позивачем не подавалось. Дозвіл на право на виконання будівельних робіт ОСОБА_1 не отримувала.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що проведення будівництва надбудови до гаража, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено без права на виконання будівельних робіт та експлуатується без введення до експлуатації у встановленому порядку.

У відповідності до пункту 3.25 ДБН України 360-92** передбачено, що протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог (додаток 3.1).

Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Відповідно до вимог пункту 3.24 ДБН України 360-92** передбачено, що у містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі, вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього, або у вигляді окремої будівлі.

Господарські будівлі для утримання худоби, інших тварин і птиці допускаються в селищах міського типу, а також у міських районах садибного житлового будівництва, де згідно з нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування та державного нагляду дозволено їх утримання. Розташування цих будівель на присадибних ділянках слід виконувати відповідно до місцевих правил забудови для сільських населених пунктів.

Розміщення господарських будівель по лінії забудови житловими будинками не допускається.

Розміщення гаражів слід передбачати переважно вбудованими або прибудованими до житлових будинків по лінії забудови або в глибині ділянки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, під час перевірки головним інспектором Управління ДАБІ у Хмельницькій області виявлено, що двоповерховий гараж виступає за лінію забудови житлового будинку та знаходиться на межі земельних ділянок громадянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також знаходиться на межі вулиці та земельної ділянки. Виявлені порушення підтверджуються матеріалами фотофіксації, що містяться у матеріалах справи.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що виявлені під час перевірки порушення свідчать про обґрунтованість вимог, зазначених у приписі від 28 лютого 2017 року, зокрема, щодо усунення вказаних правопорушень або знесення добудови.

Колегія суддів не приймає до уваги доводів скаржника про недопустимість повторного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки виконання вимог припису про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності не є мірою юридичної відповідальності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що правопорушення, вчинене позивачем, носить характер триваючого, оскільки було виявлене ще у 2013 році та притягнуто позивача до відповідальності за частиною п`ятою статті 96 КУпАП, однак до 28 лютого 2017 року не було усунуто.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17, від 23 листопада 2018 року у справі № 489/4756/16-а, від 11 листопада 2019 року у справі № №487/4899/15-а, від 30 січня 2020 року у справі № 133/1173/17.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуваний припис від 28 лютого 2017 року винесений Управлінням ДАБІ у Хмельницькій області у межах повноважень та у порядку, що визначені Законом.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо такі рішення ухвалені без порушень норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі Перес проти Франції ( Perez v. France , заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі Артіко проти Італії (Artico v. Italy) серія A. 37, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно заслухані , тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі Ван де Хурк проти Нідерландів (Van de Hurk v. Netherlands) серія A. 288, заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі Пелекі проти Греції (Peleki v. Greece, заява 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як довільне з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до заперечення справедливості (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то у силу статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко