Постанова

від 30.04.2020 по справі 815/4965/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №815/4965/17

адміністративне провадження №К/9901/59846/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/4965/17

за позовом Приватного підприємства Ізмаїл Євротрансавто до Управління транспортно-комунікаційної інфраструктури Одеської обласної державної адміністрації, Обласного конкурсного комітету з визначення перевізників приміських та міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування, треті особи: Публічне акціонерне товариство Північтранс , Приватне підприємство Діамант про визнання протиправними та скасування рішень, зобов?язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного підприємства Ізмаїл Євротрансавто на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року (головуючий суддя: Димерлій О.О.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Управління транспортно-комунікаційної інфраструктури Одеської обласної державної адміністрації, Обласного конкурсного комітету з визначення перевізників приміських та міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Обласного конкурсного комітету з визначення перевізників приміських та міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування від 03 серпня 2017 року, яким ПАТ Північтранс визначено переможцем конкурсу на об`єкт №3 (маршрут Ізмаїл АС- Василівка) та на об`єкт №50 (маршрут Ізмаїл АС - Болград АС), а також, яким ПП Діамант визначено претендентом на друге місце, на об`єкт № 50 (маршрут Ізмаїл АС - Болград АС);

1.2. зобов`язати Обласний конкурсний комітет з визначення перевізників приміських та міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування прийняти рішення, яким визнати ПП Ізмаїл Євротрансавто переможцем на об`єктах конкурсу № 3 (Ізмаїл АС- Василівка) та № 50 (Ізмаїл АС - Болград АС);

1.3. визнати протиправним та скасувати наказу Управління транспортно-комунікаційної інфраструктури Одеської ОДА №25/0-2017 від 04 серпня 2017 року Про введення в дію рішення обласного конкурсного комітету з визначення перевізників приміських та міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування щодо визначення переможців конкурсів ;

1.4. зобов`язати Управління транспортно-комунікаційної інфраструктури Одеської ОДА видати наказ Про введення в дію рішення обласного конкурсного комітету Одеської обласної державної адміністрації по визначенню переможцем конкурсу із зазначенням переможцем ПП Ізмаїл Євротрансавто на об`єктах конкурсу № 3 (Ізмаїл АС- Василівка) та № 50 (Ізмаїл АС - Болград АС).

1.5. Позов обгрунтовано тим, що, на думку позивача, документи, які надані для участі в конкурсі ПАТ Північтранс та ПП Діамант на об`єкти № 3 та № 50, містили недостовірні дані, зокрема, щодо середньооблікової кількості працівників за період протягом року до дати оголошення конкурсу з окладом за штатним розписом із заробітною платою не менше встановленого законодавством мінімуму, що працюють на повну ставку. Також позивач стверджував про порушення цими конкурсантами статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт та пункту 15 частини першої статті 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , що виразилось у відсутності ліцензії на здійснення медичної практики. Крім цього, позивач звертав увагу на порушення ПАТ Північтранс та ПП Діамант пункту 3 Додатку № 4 до Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року за № 1081 (далі - Порядок №1081), що виразилось у відсутності належної кількості працевлаштованих осіб, що повинні здійснювати щоденний контроль за технічним станом транспортних засобів та належної кількості працівників, які проводять щоденний огляд стану здоров`я водіїв, працюють на повну ставку та перебувають у штаті підприємства, не менш як один рік до дати оголошення конкурсу.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

3. Не погоджуючись з цим рішеннями суду першої інстанції, позивач подав на нього апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

5. Вказану ухвалу суд мотивував положеннями підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України та частиною першою статті 186 цього Кодексу, за якими дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

ІІІ. Касаційне оскарження

6. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить скасувати це судове рішення та направити справу для подальшого розгляду до Одеського апеляційного адміністративного суду.

6.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що, подаючи апеляційну скаргу, позивач вправі очікувати застосування норм процесуального права, які надають йому право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства, на його думку, матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції в контексті права на справедливий суд . Вважає, що відсутність Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

7. Управління транспортно-комунікаційної інфраструктури Одеської обласної державної адміністрації, Публічне акціонерне товариство Північтранс , Приватне підприємство Діамант подали відзиви на касаційну скаргу, за змістом яких висловили незгоду з викладеними позивачем в скарзі доводами та повідомили свою думку про правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо порушення останнім норм процесуального права при поданні до суду апеляційної скарги, що є підставою для її повернення, просили судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

8. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Ізмаїл Євротрансавто .

9. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням суду, Приватне підприємство Ізмаїл Євротрансавто засобами поштового зв?язку подало на адресу суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій просило скасувати це рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

10. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

V. Позиція Верховного Суду

11. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

12. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

14. Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

15. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

16. Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов?язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

17. Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

18. При цьому, за приписами підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

19. Як вбачається з лексичного і семантичного аналізу наведеної норми, структура першого речення допускає множинне її тлумачення.

20. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження, тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

21. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

22. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах Каньєте де Хоньї проти Іспанії , Гору проти Греції , Михолапа проти Латвії ).

23. У справах Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та Серков проти України (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 07 липня 2011 року ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

24. В контексті наведеного, Верховний Суду вважає, що особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, підпункту 15.5 пункту 15 розділу Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.

25. Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 розділу Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без мети захисту певного суспільного інтересу.

26. Натомість, повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

27. Верховний Суд зазначає, що при касаційному розгляді взято до уваги правову позицію Об?єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17 (провадження № 61-12112сво18), а також ураховано усталену судову практику Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з питання застосування підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, що знайшла своє відображення у численних його постановах, серед яких постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 405/1873/18 (2-а/405/50/18), від 18 грудня 2018 року у справі № 591/2303/18, від 11 лютого 2019 року у справі № 404/2807/18, від 14 лютого 2019 року у справі №404/2725/18, від 18 лютого 2019 року у справі № 805/2750/18-а, від 6 березня 2019 року у справах №№ 2040/5473/18, № 811/1664/18, 816/1760/18, 2040/7255/18, від 13 березня 2019 року у справі № 814/218/14, від 15 березня 2019 року у справі № 2-а-7354/08, від 21 березня 2019 року у справах №№ 816/1955/18, 820/4185/18, 200/10160/18-а, від 3 квітня 2019 року у справах №№ 0840/3179/18, 826/12196/17, від 5 квітня 2019 року у справі № 186/294/16-а, від 10 квітня 2019 року у справі № 211/4350/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 0440/4893/18, від 19 квітня 2019 року у справах №№ 337/2020/18, 336/3555/18 (2-а/336/228/2018), від 15 травня 2019 року у справі № 440/4594/18, від 19 червня 2019 року у справі № 440/3782/18, від 24 червня 2019 року у справі № 2040/7769/18, від 27 червня 2019 року у справі № 420/5845/18, від 1 липня 2019 року у справі № 440/4513/18, від 11 липня 2019 року у справах №№ 805/2621/18-а, 182/634/17 (6-а/0182/32/2018), 473/1431/19, від 17 липня 2019 року у справі № 316/1538/18 (ЗП/0840/195/18), від 26 липня 2019 року у справі № 820/4106/17, від 9 серпня 2019 року у справі № 520/5024/19, від 15 серпня 2019 року у справі № 280/5560/18, від 16 серпня 2019 року у справах №№ 1240/2178/18, 520/5660/19, 520/30/19, від 22 серпня 2019 року у справах №№ 160/2280/19, 554/213/19, від 29 серпня 2019 року у справі № 340/940/19.

28. За цих обставин Верховний Суд констатує, що під час постановлення оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права.

29. Частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

30. З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

31. Разом з тим, Суд вказує на відсутність підстав для направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, оскільки за аналогічною апеляційною скаргою позивача рішення суду апеляційної інстанції в цій справі переглянуто в апеляційному порядку, за результатами чого П?ятим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову від 18 квітня 2019 року, а норми Кодексу адміністративного судочинства України не допускають повторного перегляду одного і того ж рішення.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства Ізмаїл Євротрансавто на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року задовольнити частково.

2. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року в цій справі скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді О.В. Калашнікова

В.М. Соколов