Постанова

від 30.04.2020 по справі 826/6082/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №826/6082/15

адміністративне провадження №К/9901/13446/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 480/562/19

за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в м. Києві до Державного підприємства Укрінвестбуд , треті особи: Державне управління справами, ОСОБА_1 про стягнення коштів, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року (головуючий суддя: Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя: Губська Л.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Укрінвестбуд , треті особи: Державне управління справами, ОСОБА_1 , в якому просив:

1.1. стягнути з Державного підприємства Укрінвестбуд кошти в сумі 4699081,62 грн, 216410,70 грн, 770375,20 грн, 18319,20 грн, 5655,93 грн, 10664,90 грн, 697,33 грн та 60565,20 грн.

1.2. Позов обгрунтовано тим, що позивачем проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Укрінвестбуд за період з 01 листопада 2011 року по 31 травня 2014 року. За результатами цієї ревізії контролюючим органом складено акт від 04 вересня 2014 року № 072-30/3018, за змістом якого перевіркою встановлено ряд порушень законодавства Державним підприємством Укрінвестбуд , з метою усунення яких позивачем надіслано лист-вимогу від 08 вересня 2014 року №26-07-14-14/11703 Щодо усунення порушень виявлених ревізією. Однак, ця вимога відповідачем не виконана в повному обсязі. Оскільки ця вимога є обов?язковою для виконання відповідачем, спричинені збитки та матеріальна шкода останнім не відшкодовані, тому вважає, що ці кошти підлягають стягненню в судовому порядку.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги документально не підтверджуються.

ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.

5. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди не врахували того, що внесена відповідачу вимога є обов?язковою для виконання, проте не виконана останнім в повному обсязі. Вважає, що висновки судів ґрунтуються на неправильному застосування норм чинного законодавства, а також наводить доводи, викладені в позовній заяві в обґрунтування своїх вимог.

6. Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

7. Державне підприємство Укрінвестбуд створене згідно з розпорядженням Державного управління справами від 05 березня 2001 року №109 на базі переданого йому майна, підпорядковується Державному управлінню справами та у межах спору є об?єктом державного фінансового контролю.

8. Протягом червня-серпня 2014 року Державною фінансовою інспекцією в м. Києві проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Укрінвестбуд за період з 01 листопада 2011 року по 31 травня 2014 року.

9. За результатами цієї ревізії контролюючим органом складено акт від 04 вересня 2014 року № 072-30/3018 , за змістом якого перевіркою встановлено ряд порушень законодавства Державним підприємством Укрінвестбуд , з метою усунення яких позивачем надіслано лист-вимогу від 08 вересня 2014 року №26-07-14-14/11703 Щодо усунення порушень виявлених ревізією (далі по тексту - вимога), в якому вимагає від відповідача наступне:

1) опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани або звільнення осіб, винних у допущених порушеннях, пред?явити цивільні позови до осіб, діями чи бездіяльністю яких заподіяна матеріальна шкода підприємству;

2) внаслідок невиконання належним чином господарського зобов?язання ТОВ Основа-С , ТОВ Сантанна , ДП Центрінвестпроект , Посольством Російської Федерації в Україні, ДП Санаторій Форос , ЗАТ Позняки-Жил-Буд , ДП Міжнародний дитячий центр Артек , ДО Резиденція Синьогора , ДП Укржитлосервіс в повному обсязі за договорами, останніми порушено вимоги статті 193 Господарського кодексу України, а відповідачем не проведено претензійно-позовну роботу щодо стягнення дебіторської заборгованості на загальну суму 4699081,62 грн, відповідно до частини другої статті 222, частини першої статті 223 Господарського кодексу України, в межах терміну позовної давності, визначеного статтями 256, 257 Цивільного кодексу України, що стало наслідком втрати боржника у зобов??язанні, а також незабезпечення реалізації права кредитора вимагати від боржника виконання його обов?язку, чим порушено частину першу статті 509 Цивільного кодексу України, відповідачем втрачено активів на суму 4699081,62 грн, що, відповідно пункту 2 статті 224 Господарського кодексу України, є збитками, які нанесено відповідачем, у зв?язку з чим вимагається відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 4699081, 62 грн;

3) підприємством не забезпечено нарахування та стягнення штрафних санкцій з ТОВ Сантанна з суми боргу 1339862,20 грн, який виник з травня 2008 року по квітень 2013 року, що передбачено пунктом 3 договору від 26 травня 2010 року №02-10, чим порушено вимоги частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, частин першої та другої статті 193 Господарського кодексу України, в частині умов виконання господарських зобов?язань та застосування господарських санкцій, в результаті чого відповідачем недоотримано доходів на загальну суму 216410,70 грн, у зв`язку з чим вимагається відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 216410,70 грн;

4) внаслідок невиконання належним чином господарських зобов?язань за інвестиційно-підрядним договором від 26 липня 2002 року №6 Санаторним комплексом Зорі України порушено вимоги частини другої статті 193 Господарського кодексу України, а ДП Укрінвестбуд внаслідок підписання угоди від 01 вересня 2004 року без номера про розірвання інвестиційного підрядного договору від 26 липня 2002 року №6, згідно якої жодна із сторін не має претензій майнового чи немайнового характеру до іншої сторони, порушено вимоги статей 610, 629 Цивільного кодексу України, у зв?язку з чим відповідачем втрачено активів на суму 770375,20 грн, що, відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України, є збитками, які нанесено ДП Укрінвестбуд , у зв?язку з чим вимагається відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 770375,20 гр;

5) в порушення вимог статті 11 Закону України Про архітектурну діяльність , пункту 3 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об?єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року №903, відповідачем як замовником у період з 01 листопада 2011 року по 31 травня 2014 року укладені трудові угоди на здійснення технічного нагляду з громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за відсутності у вказаних фізичних осіб кваліфікаційних сертифікатів, що призвело до виплати винагороди вказаним особам в сумі 13600,00 грн, та, як наслідок, зайвого перерахування єдиного соціального внеску в сумі 4719,20 грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) відповідачу на загальну суму 18319,20 грн, у зв?язку з чим вимагається відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 18319,20 грн;

6) в порушення пункту 1.5 Положення про преміювання керівників підприємств, установ та організацій, що перебувають в управлінні Державного управління справами, затвердженого розпорядженнями керівника Державного управління справами від 15 квітня 2002 року №160, та пункту 17 умов контракту від 31 травня 2010 року № 07/3-2-32, директору ОСОБА_4 без погодження Державного управління справами, нарахована та виплачена разова премія до Нового року на підставі наказу від 21 грудня 2011 року №82, підписаного директором ОСОБА_4 , що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати в сумі 4198,91 грн, та, як наслідок, зайвого перерахування єдиного соціального внеску в сумі 1457,02 грн, що призвело до матеріальної шкоди на загальну суму 5655,93 грн, у зв?язку з чим вимагається відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 5655,93 грн;

7) в порушення пунктів 4, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, при проведенні розрахунку розміру середньої заробітної плати при нарахуванні та виплаті щорічної відпустки зараховані виплати разового характеру, що призвели до зайвого нарахування і виплати відпускних працівникам ДП Укрінвестбуд в сумі 7794,86 грн і, як наслідок, зайвого перерахування єдиного соціального внеску в сумі 2870,04 грн, що призвело до матеріальної шкоди на загальну суму 10664,90 грн, у зв?язку з чим вимагається відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 10664,90 грн;

8) в порушення статей 2, 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, що призвело до зайвого нарахування та виплати сум індексації працівникам в сумі 506,67 грн і, як наслідок, зайвого перерахування єдиного соціального внеску в сумі 187,66 грн, що призвело до матеріальної шкоди на загальну суму 697,33 грн, у зв?язку з чим вимагається відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 697,33 грн;

9) в порушення вимог пунктів 5, 21 Порядку спасання об?єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2007 року №1314, пункту 8.1 Статуту ДП Укрінвестбуд , відповідачем за відсутності дозволу (згоди) Державного управління справами списано комп?ютерне обладнання на загальну суму 60565,50 грн, первісна вартість перевищує 10 тис.грн, у зв?язку з чим вимагається відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в сумі 60565,50 грн.

10. У вимозі позивачем встановлено місячний строк для надання інформації про вжиті заходи та виконання висунутих вимог разом із завіреними копіями первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

11. Оскільки відповідач зазначених заходів не виконав, позивач звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

14. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

16. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні , здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

17. Згідно зі статтею 2 Закону, головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов?язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов?язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб?єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов?язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

18. Статтею 10 Закону визначені права органу державного фінансового контролю, серед яких зокрема надано право пред?являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов?язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

19. Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону, в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

20. Пунктом 13 цієї статті визначено право органу контролю при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

21. Відповідно до частини другої статті 15 Закону, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов?язковими для виконання службовими особами об?єктів, що контролюються.

22. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (надалі - Положення), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

23. Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення, Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

24. Пунктом 6 Положення передбачено, що Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред?являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

25. Відповідно до підпунктів 15, 18, 21 пункту 6 Положення, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

26. Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

VI. Позиція Верховного Суду

27. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

28. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв?язку з невиконанням відповідачем як підконтрольною установою вимог органу фінансового контролю - позивача щодо усунення порушень, виявлених за результатами планової ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача.

30. Також встановлено, що позивач вважає безпідставним невиконання відповідачем внесеної йому вимоги від 08 вересня 204 року № 26-7-14-14/11703, яка спрямована на корегування роботи ДП Укрінвестбуд та приведення її у відповідність із вимогами законодавства. Зазначає, що у цій частині така вимога є обов?язковою для виконання останнім.

31. Крім цього, суди встановили, що підконтрольна установа поінформувала позивача про часткове добровільне відшкодування збитків, проте в іншій частині позивач вважає вимогу не виконаною.

32. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

33. Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

34. Законодавство, що регулює здійснення державного фінансового контролю, не містить визначення поняття збитки .

35. За цих обставин, Верховний Суд вважає правильним застосування судами попередніх інстанцій за аналогією закону правових норм, що регулюють подібні правовідносини.

36. Так, за визначенням частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

37. Застосовуючи дане визначення до відносин державного фінансового контролю, під збитками суд розуміє втрату активів чи недоотримання належних доходів об?єктом контролю та/або державою внаслідок порушення вимог законодавства.

38. Суди попередніх інстанцій встановили, що загальна сума, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку та яку позивач вважає завданими збитками, становить 5781770,08 грн, з яких:

- 4699081,62 грн - не стягнута в межах строку позовної давності дебіторська заборгованість;

- 216410,70 грн - не нараховані та не стягнуті штрафні санкції;

- 770375,20 грн - втрата активів внаслідок невиконання належним чином господарських зобов?язань за інвестиційно-підрядним договором;

- 18319,20 грн - неправомірна виплата винагороди та сплата єдиного соціального внеску;

- 5655,93 грн - зайве нарахування та виплата премії директору без погодження Державного управління справами та, у зв?язку з цим, єдиного соціального внеску;

- 10664,90 грн - зайве нарахування та сплата відпускних працівникам ДП Укрінвестбуд та, у зв?язку з цим, єдиного соціального внеску;

- 697,33 грн - зайве нарахування та виплата сум індексації працівникам та зайве перерахування єдиного соціального внеску;

- 60565,50 грн - неправомірне списання комп?ютерного обладнання за відсутності дозволу (згоди) Державного управління справами.

39. Згідно з пунктом 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 № 116, розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб`єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

40. Відповідно до пункту 104 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891 (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин), визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. У разі коли державний орган або орган місцевого самоврядування є замовником проведення такої оцінки, виконавець оцінки обирається на конкурсних засадах в порядку, що встановлюється Фондом державного майна.

41. Втім, суди попередніх інстанцій встановили, що орган державного фінансового контролю не скористався наданим йому пунктом 13 частини першої статті 10 Закону правом щодо визначення у встановленому законодавством порядку розміру виявлених збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється.

42. За цих обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що суд позбавлений можливості встановити розмір збитків, завданих внаслідок невиконання належним чином господарських зобов?язань, без наданого позивачем обґрунтованого розрахунку щодо тієї частини позовних вимог, розмір збитків за якими підлягає визначенню на підставі Порядку № 116 .

43. Крім того, суди слушно зауважили про те, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом та ставлячи вимогу про стягнення коштів з відповідача, не зазначив на чию користь їх належить стягнути.

44. Щодо обставин спірних правовідносин суди попередніх інстанцій також встановили таке.

45. ДП Укрбудінвест надіслало позивачу листа від 16 жовтня 2014 року, в якому пояснило, що в акті ревізії зазначено, що за даними зустрічної перевірки в бухгалтерському обліку ТОВ Основа-С рахується кредиторська заборгованість перед ДП Укрбудінвест на суму оплачених останнім коштів за консультаційні послуги. Факт надання послуг підтверджено відповідними актами здачі-приймання послуг. Фактично ТОВ Основа-С сплатило за цим договором 40000,00 грн, у ДП Укрбудінвест наявні підписанні акти на суму 16000,00 грн.

46. Таким чином, має місце лише факт невідображення господарських операцій у бухгалтерському обліку підприємства, що не призвело до спричинення ДП Укрбудінвест матеріальної шкоди.

47. Аналогічні обставини склалися і щодо питання виконання господарських зобов?язань ТОВ Сантана та ЗАТ Позняки-Жил-Буд перед ДП Укрбудінвест , оскільки фактично, Державне управління справами одержало житлові приміщення, в обсязі зобов?язань ТОВ Сантана та ЗАТ Позняки-Жил-Буд , що підтверджено відповідними актами звірок.

48. Суди встановили, що, як і в попередньому випадку, має місце невідображення господарських операцій у бухгалтерському обліку, що не призвело до нанесення ДП Укрбудінвест матеріальної шкоди.

49. При цьому, дебіторська заборгованість ТОВ Сантана утворилася за результатами передачі йому незавершеного будівництва, профінансованого Державним управлінням справами, яке безоплатно передало вказаний об?єкт на баланс ДП Укрбудінвест для завершення будівництва.

50. Джерелом формування капітальних інвестицій у вигляді попередньої оплати за житло ЗАТ Позняки-Жил-Буд були кошти, одержані в результаті продажу майна, безоплатно одержаного ДП Укрбудінвест за розпорядженням Державного управління справами.

51. Отже, враховуючи одержання житлових площ Державним управлінням справами в обсязі інвестування, проведеного через ДП Укрбудінвест , Верховний Суд вважає правильними висновки судів про те, що останнє збитків не понесло.

52. Щодо зазначеного позивачем порушення, яке, на його думку полягає у завданні матеріальної шкоди при виконанні трудових обов?язків колишніми працівниками, суди встановили наступне.

53. На виконання вимоги Державної фінансової інспекції, підприємство звернулося листом від 10 листопада 2014 року № 191 до прокуратури Печерського району м. Києва з проханням звернутися з позовами до суду в інтересах ДП Укрбудінвест про стягнення матеріальної шкоди з винних осіб, однак Прокуратура листом від 21 листопада 2014 року № 11991 відмовила з мотивів відсутності достатніх доказів вини відповідних працівників.

54. Стосовно стягнення з ДО Синьогора коштів у сумі 365000,00 грн, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав вважати активи підприємства втраченими, оскільки, відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України, передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, поданої до винесення рішення судом.

55. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

56. Що стосується строків позовної давності щодо ТОВ Сантана , то ДП Укрбудінвест надано лист ТОВ Санатана від 14 серпня 2013 року № 35/13 стосовно гарантування сплати боргу, який свідчить про переривання перебігу позовної давності.

57. Відповідач листом від 12 грудня 2014 року № 226 звернувся до прокуратури Печерського району з проханням звернутися до суду з позовом в інтересах ДП Укрбудінвест про стягнення з ТОВ Санатана заборгованості, проте, прокуратура листом від 18 лютого 2015 року № 1753 відмовила позивачу у представництві його інтересів в суді. 21 квітня 2015 року листом №80 ДП Укрбудінвест звернулося до Державного управління справами з проханням звернутися до Генеральної прокуратури України про вжиття заходів щодо представництва інтересів державного підприємства в суді по стягненню з ТОВ Сантана боргу з врахуванням фінансово-господарських санкцій в сумі 2315580,93 грн. Таким чином, до розгляду справи у суді немає підстав вважати активи підприємства втраченими.

58. Крім того, судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відповідач вживав заходи на виконання вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві та періодично повідомляв про це позивача. Вимога останнім частково виконана, а в іншій її частині вимоги та твердження контролюючого органу про наявність порушень з боку відповідача не ґрунтуються на нормах законодавства є помилковими та не підтверджуються дійсними фактичними обставинами.

59. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів обґрунтованість встановлення в ході проведення ревізії фактів порушення відповідачем норм законодавства та заподіяння останнім збитків, спричинення матеріальної шкоди, про стягнення якої він звернувся до суду з цим позовом, а тому його вимоги є необґрунтованими та документально не підтверджуються, у зв?язку з чим відсутні підстави для їх задоволення.

60. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не приймаються Судом як належні, оскільки зводяться до переоцінки встановлених обставин справи.

61. Всі обставини спірних правовідносин в повній мірі перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи та ухвалення оскаржуваних судових рішень, їм надана належна правова оцінка. Водночас, аргументи, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведені.

62. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

63. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

64. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

65. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

66. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

67. При відкритті касаційного провадження у цій справі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2016 року на підставі статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на час вирішення цього питання судом, позивачу - Державній фінансовій інспекції в місті Києві відстрочено сплату судового збору за звернення до суду з цією касаційною скаргою до ухвалення судового рішення.

68. За цих обставин відстрочена сума судового збору підлягає стягненню з позивача за цим судовим рішенням.

69. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір в редакції, чинній на час звернення позивача з касаційною скаргою, ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду становила 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

70. Згідно з цим Законом в редакції, що діяла на час звернення позивача з цим позовом до суду, ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову (06 квітня 2015 року) майнового характеру становила 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

71. Статтею 8 Закону України Про державний бюджет України на 2015 рік передбачено, що станом на 01 січня 2015 розмір мінімальної заробітної плати становить 1218,00 грн.

72. Отже, враховуючи наведені положення Законів, а також те, що загальна сума позовних вимог становить 5781770,08 грн, а ставка судового збору за подання до адміністративного суду цього адміністративного не мала перевищувати 4 розмірів мінімальної заробітної плати (4872,00 грн), з позивача в рахунок сплати судового збору за подання касаційної скарги в цій справі належить стягнути 5846,40 грн (1218*4*120%).

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року в цій справі залишити без змін.

3. Стягнути з Державної фінансової інспекції в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Артема, 18, код ЄДРПОУ 03741091) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 5846 (п?ять тисяч вісімсот сорок шість) грн 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк