Постанова

від 28.04.2020 по справі 140/1984/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 140/1984/19

Провадження № 22-ц/801/762/2020

Категорія: 68

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 рокуСправа № 140/1984/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

за участю секретаря судового засідання: Кузьменка Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 140/1984/19

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Немирівської райдержадміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 20 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Алєксєєнка В.М.,

встановив:

В липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , який обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, у якому у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Влітку 2018 року дружина разом із сином стала проживати у своєї матері, у зв`язку з чим ОСОБА_2 був змушений звернутися до Служби у справах дітей Немирівської райдержадміністрації, рішенням комісії з питань захисту прав дитини якої від 30 жовтня 2018 року ОСОБА_2 надано дозвіл зустрічатися з малолітнім сином ОСОБА_5 кожної середи та неділі з 11 до 15 год в присутності матері. Відповідачка рішення органу опіки та піклування не виконувала та чинила перешкоди у зустрічах з дитиною. В листопаді 2018 року відповідачка разом з сином повернулася і знову сторони стали проживати однією сім`єю. Однак у травні 2019 року відповідачка переїхала разом із сином проживати до своєї матері в с. Мухівці Немирівського району, внаслідок чого батько фактично позбавлений можливості бачити сина та брати участь у його вихованні. При спробах зустрітися ОСОБА_3 влаштовує конфліктні ситуації, позбавляючи як батька, так і діда дитини брати участь у його вихованні.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 157,159, 257 СК України позивачі просили зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини, визначивши спосіб їхньої участі у вихованні сина та онука ОСОБА_5 , шляхом спілкування з дитиною кожного дня з 15.00 год до 20.00 год без присутності матері дитини ОСОБА_3 .

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 20 січня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 , жительку с. Мухівці Немирівського району Вінницької області, як матір дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_5 .

Визначено порядок і спосіб участі у спілкуванні та вихованні батьку дитини ОСОБА_2 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом спілкування з дитиною кожного дня з 15.00 год. до 20.00 год. без присутності матері дитини - ОСОБА_3 .

Визначено порядок і спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини - діду ОСОБА_1 з онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом спілкування з дитиною кожного дня з 15.00 год. до 20.00 год. без присутності матері дитини - ОСОБА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1536,80 гривень, а також витрати понесені за надання правничої допомоги в сумі 2500 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності порушення з боку відповідачки прав позивачів, батька та діда, на спілкування з дитиною, та наявності підстав для захисту вказаних прав у судовому порядку шляхом зобов`язання відповідачки не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з малолітньою дитиною, визначивши способи їх участі у вихованні та спілкуванні з дитиною кожного дня з 15.00 год до 20.00 год без присутності матері дитини. Суд першої інстанції дійшов висновку, що такий спосіб участі батька та діда дитини відповідає інтересам дитини, її віку, поведінці батьків, між якими немає порозуміння, що може негативно вплинути на розвиток дитини, психічний та фізичний стан.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення заявленої позивачами суми витрат з 5000 грн до 2500 грн з підстав відсутності обґрунтованого розрахунку таких витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким визначити порядок і спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини батьку ОСОБА_2 та діду ОСОБА_1 з сином та онуком відповідно - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спілкування з дитиною кожної середи та неділі з 11.00 год до 15.00 год дня в присутності матері з урахуванням режиму дитини. Судові витрати просила пропорційно розподілити між сторонами.

В апеляційній скарзі зазначала, що суд першої інстанції не врахував інтереси дитини, які є пріоритетними до інтересів батьків, а саме те, що малолітньому сину ОСОБА_5 лише два роки, і відповідно у такому віці у дитини закріплені стійкі звички, які впливають на її життєдіяльність: сон, активність, годування, а для забезпечення нормального розвитку дитини необхідним і важливим є дотримання встановленого режиму дня. Відповідачка з сином на даний час проживають окремо від позивачів, відстань між населеними пунктами становить близько 10 км, а тому щоденні переїзди у визначений судом графік будуть негативно впливати на фізичний та моральний стан дитини, оскільки порушуватимуть його нормальний режим дня та сприйняття і розуміння ним власного дому. Суд не врахував поведінку батька, яка мала прояви недбалого ставлення до своїх батьківських обов`язків по догляду за сином, а також часто є агресивною та емоційно-нестабільною по відношенню до відповідачки, в зв`язку з чим вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів, що в свою чергу негативно відобразилося на психоемоційному стані дитини, у якої згідно з довідкою дитячого невролога Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка є невротичні реакції . Оскільки дитина більшість часу перебуває з матір`ю, її присутність під час зустрічей батька та діда з дитиною є обов`язковою задля уникнення поглиблення розвитку стресових станів у дитини. Розуміючи роль батька у житті дитини, не заперечує проти його зустрічей з сином, та при вирішенні спору просила враховувати рішення комісії з питань захисту прав дитини при Немирівській районній державній адміністрації від 30 жовтня 2018 року.

Від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну, у якому позивачі проти апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві зазначили, що встановлення участі батька та діда у вихованні та спілкуванні з дитиною у спосіб, запропонований відповідачкою, буде неможливо виконати через встановлений режим дня дитини, згідно з яким у цей час дитина обідає та має денний сон і такий графік не відповідає якнайкращим інтересам дитини. Сім`я позивачів має у власності транспортні засоби для забезпечення щоденних переміщень дитини з дому матері до їхнього будинку. Доводи відповідачки, що внаслідок дій батька у сина було харчове отруєння не відповідають дійсності та є недоведеними.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_9 вимоги апеляційної скарги підтримав в межах доводів, зазначених в ній, просив скаргу задовольнити.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Примакова В.В. підтримали заперечення проти апеляційної скарги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Немирівської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

По справі встановлено, що 25 вересня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що виконавчим комітетом Муховецької сільської ради Немирівського району Вінницької області вчинено актовий запис №10, згідно з свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 (а.с.9).

У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 від 23 листопада 2017 року (а.с.10).

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2019 року шлюб між сторонами розірвано, прізвище ОСОБА_3 , після розірвання шлюбу відновлено на дошлюбне ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 є дідом малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 25 листопада 1988 року (а.с. 8)

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Немирівській районній державній адміністрації від 30 жовтня 2018 року №2 ОСОБА_2 надано дозвіл зустрічатися з малолітнім сином ОСОБА_5 кожної середи та неділі з 11 до 15 години дня в присутності матері (а.с. 13).

У серпні-вересні 2019 року ОСОБА_2 звертався до Немирівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області з підстав, що відповідачка перешкоджає у спілкуванні з сином та не виконує рішення комісії з питань захисту прав дитини від 30 жовтня 2018 року (а.с. 28-30).

Також у серпні 2019 року відповідачка ОСОБА_3 зверталася до Немирівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області щодо непорозумінь із чоловіком (а.с. 36-38).

Згідно з довідкою КЗ Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка від 13 серпня 2019 року, у ОСОБА_5 , 2017 року народження, діагностовано невротичні реакції, рекомендовано консультація психолога та Нофен протягом 30 днів (а.с.39).

На даний час малолітній син проживає з відповідачкою у АДРЕСА_1 .

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають у АДРЕСА_2 .

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України Про охорону дитинства дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України встановлено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

За змістом цих норм права, той з батьків, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а той з батьків, з яким проживає дитина не має права перешкоджати спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу (ст. 263 СК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Установивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивачів можливості спілкуватися з сином та онуком, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька та діда з дитиною, яка проживає з матір`ю, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про зобов`язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 належними та допустимими доказами обставин, якими позивачі обґрунтовували свої вимоги в цій частині не спростовувала.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 не містить доводів щодо непогодження з висновками суду першої інстанції в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, колегія суддів не може погодитися з визначеним судом першої інстанції графіком побачень позивачів із дитиною, оскільки такий порядок не відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Так, позивачі звернулися до суду з вимогами встановити систематичні побачення з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодня з 15.00 год до 20.00 хв без присутності матері дитини з підстав, що відповідачка чинить перешкоди у вільному спілкуванні батька та діда з дитиною та не виконує рішення комісії з питань захисту прав дитини при Немирівській районній державній адміністрації від 30 жовтня 2018 року №2, яким ОСОБА_2 надано дозвіл зустрічатися з малолітнім сином ОСОБА_5 кожної середи та неділі з 11 до 15 години дня в присутності матері (а.с. 13).

За змістом частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини

Відповідно до частин першої-другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.4 ст.264 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Будь-який інший висновок органу опіки та піклування щодо участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини, наданий відповідно до вимог ст. 19, 158 СК України в матеріалах справи відсутній.

Суд першої інстанції задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги та встановлюючи графік побачень з дитиною відмінний від визначеного органом опіки і піклування, не мотивував своїх висновків чому він не погоджується з рішенням органу опіки і піклування, чим не виконав вимоги щодо належного обґрунтування рішення суду.

По справі встановлено, що на момент судового розгляду малолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося повних 2 (два) роки, з яких близько одного року дитина проживає окремо з матір`ю в іншому населеному пункті.

Враховуючи особливості вказаної вікової групи дітей, яка характеризується прив`язаністю дитини до оточення в якому вона проживає, залежністю від умов життя, необхідністю дотримання встановленого сталого режиму дня: сну, годування, періоду активності для забезпечення її повноцінного та гармонійного фізичного та психоемоційного розвитку, хворобливою реакцією на незначні зміни в догляді, надзвичайною вразливістю та необхідністю формування елементарних навичок, зокрема культурно-гігієнічних, безпеки життєдіяльності, визначені судом першої інстанції способи участі у спілкуванні позивачів з дитиною, не сприятимуть створенню якнайкращих умов для розвитку фізичного і психічного здоров`я дитини.

Для дитини такого віку, визначений графік, дотримання якого пов`язане з необхідністю щоденних переїздів на відстань близько 10 км від місця її проживання в одну сторону, є виснажливим і не сприятиме усвідомленню нею свого власного дому, оскільки фактично щодня дитина буде змушена перебувати в різних місцях проживання та в різному оточенні тривалі проміжки часу.

Згідно з поясненнями відповідачки, у сина ОСОБА_5 встановлений наступний режим дня: 8.00 - пробудження, 8.30 сніданок, до 12.45 год. період неспання (ігрова активність), 12.45 - обід, з 13.00 до 15.30 обідній сон, 16.30 полуденок, 18.00 вечеря, 21.00 вечірній сон.

Встановлений графік, який передбачає спілкування батька та діда з дитиною щодня в іншому насаленому пункті без участі матері з 15.00 год до 20.00 год, з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця проживання дитини, фактично виключає участь матері у активній діяльності сина, формуванні у нього нових звичок та навичок, зокрема, за допомогою ігор, контролю стану здоров`я дитини. Участь матері у житті дитини буде обмежена лише спілкуванням з сином до обідньої пори дня, оскільки період між обіднім та вечірнім сном дитина весь час перебуватиме з батьком та дідом, що порушує принцип рівності прав батьків на спілкування з дитиною.

Колегія суддів враховує, що з травня 2019 року батько поживає окремо від сина, що втім не є обставиною для сумнівів у його навиках по догляду за дитиною та обмеження у можливості спілкуватися з ним.

Обставин недбалого ставлення батька дитини до догляду за сином відповідачкою не доведено.

Проте, таке спілкування, з урахуванням віку дитини, стану здоров`я, режиму її дня, усталених умов зростання та оточення, повинно здійснюватися у найбільш сприятливій і комфортній обстановці, до якої звикла дитина та не створює їй надмірного тягаря, оскільки різка зміна таких умов, за відсутності періоду адаптації та звикання, може негативно відобразитися на фізичному та психологічному стані дитини.

Суд першої інстанції вищевказаних обставин справи, не врахував.

При цьому задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визначаючи ідентичний графік участі діда у спілкуванні та вихованні онука, ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері, в зв`язку з чим спілкування діда з онуком можливо взагалі у відсутність будь-якого з батьків, суд першої інстанції не дослідив обставини стосунків онука з дідом, прихильності дитини, навиків позивача по догляду за дитиною та не мотивував своє рішення, яким чином така участь діда у спілкуванні з онуком сприятиме якнайкращим інтересам дитини і чи не порушено таким рішенням баланс інтересів матері та діда по вихованню дитини.

З наведених вище підстав колегія суддів дійшла висновку, що спілкування позивачів з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері в даний період часу є неможливим.

Колегія суддів враховує те, що при вирішенні спору щодо участі одного з батьків, який проживає окремо від дитини, а також інших родичів, у вихованні та спілкуванні з дитиною, необхідним є створення таких умов, які забезпечуватимуть правильне сприйняття нею повноцінної родини та позитивне психічне та фізичне зростання, в зв`язку з чим, повинна бути забезпечена можливість рівноцінної участі обох батьків, а також діда у житті дитини.

За наявності рішення органу опіки і піклування, яким встановлено способи участі ОСОБА_2 у вихованні дитини, повнота і обґрунтованість якого не спростована жодною із сторін, невиконання якого відповідачкою і стало підставою для звернення позивачів до суду з цим позовом, враховуючи те, що ОСОБА_3 в апеляційній скарзі погоджується на визначені органом опіки і піклування способи участі у вихованні дитини, колегія суддів вважає доцільним встановити наступний графік спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом систематичних побачень з дитиною кожної середи та неділі з 11.00 години до 15.00 години дня в присутності матері ОСОБА_3 за місцем проживання матері дитини.

Саме такий спосіб участі батька та діда у вихованні дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як дитини, так і батьків, діда, та забезпечить участь батька в різних аспектах життя дитини на даному етапі її розвитку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині визначення способів участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення вимог.

За змістом ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як роз`яснено в п. 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 № 10 вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI). Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Відповідно до квитанцій №42926032, №42925960 від 19 липня 2019 року позивачами за подання позову немайнового характеру сплачено до суду першої інстанції по 768,4 грн судового збору кожним.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_3 сплачено 2305,20 грн відповідно до квитанції № 137 від 19 лютого 2020 року.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 384,20 грн за подання позовної заяви, а з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню по 576, 30 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

В частині вирішення вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи . До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як видно з квитанції №1 від 19 липня 2019 року, ОСОБА_1 сплачено 5000 грн адвокату Примаковій В.В. за послуги підготовки документів до суду, представництво (а.с.14).

У даній справі в суді першої інстанції позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 представляла адвокат Примакова В.В. на підставі ордеру серії ВН №121953 від 06 листопада 2019 року, який видано на підставі договору про надання правової допомоги №4 від 06 листопада 2019 року.

Сам договір про надання правової допомоги №4 від 06 листопада 2019 року, а також будь-який інший договір про надання парової допомоги адвокатом Примаковою В.В. позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутній.

Отже, з наданого ордера встановлено, що договір про надання правової допомоги адвокатом Примаковою В.В. позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цій справі було укладено лише 06 листопада 2019 року.

Доказів укладення такого договору станом на 19 липня 2019 року (дату оплату ОСОБА_1 5000 грн гонорару адвокату Примаковій В.В.), в якому сторонами погоджено розмір витрат на правничу допомогу позивачем не надано, як і не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки на підтвердження витрат на правову допомогу у сумі 5000 грн, позивачем ОСОБА_1 не надано договору про надання правової допомоги, укладеного на час надання таких послуг та детальний опис робіт (наданих послуг), у стягненні таких витрат необхідно відмовити.

За таких обставин, рішення суду в цій частині про зменшення розміру таких витрат до 2500 грн та стягнення їх на користь обох позивачів - ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 ухвалено без належного з`ясування обставин справи та порушенням норм процесуального права,

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 374, 376, 381,382, 384, 389 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 20 січня 2020 року в частині визначення способів участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та в частині розподілу судових витрат, скасувати, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову в цій частині.

Визначити спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом систематичних побачень з дитиною кожної середи та неділі з 11.00 години до 15.00 години дня в присутності матері ОСОБА_3 за місцем проживання матері дитини.

Визначити спосіб участі діда ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом систематичних побачень з онуком кожної середи та неділі з 11.00 години до 15.00 години дня в присутності матері ОСОБА_3 за місцем проживання матері дитини.

В іншій частині позову щодо визначення способів участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у сумі 384 гривні 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у сумі 384 гривні 20 копійок.

У стягненні витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 576 гривень 30 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 576 гривень 30 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Учасники справи:

Позивачі:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 );

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_6 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Немирівської райдержадміністрації (місце знаходження: провулок Некасова,6 м. Немирів, Вінницька область, код ЄДРПОУ 26340408).

Повний текст постанови складено 30 квітня 2020 року.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник