Постанова

від 24.04.2020 по справі 127/4000/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 127/4000/18

провадження № 61-42262св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2018 року у складі судді Федчишен С. А. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 липня 2018 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Марчук В. С., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка В. Б., про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 , після її смерті відкрилась спадщина на цілий житловий будинок з прибудовами, господарським будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Позивач з братом відповідачем ОСОБА_3 успадкували по 1/2 частці цього житлового будинку. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 грудня 2014 року позивач успадкував 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами.

Відповідно до відомостей технічного паспорту, виданого КП Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації , на земельній частці розташовано: житловий будинок, позначений на плані літ. А , прибудова а , літня кухня В , сарай Б , б , Д , гараж 62 , погріб п//Б , убиральня Г , огорожа №1-5 . Самочинно збудовані прибудови А1 , а2 , А2), в , мансарда м/А1 .

Також матері позивача належала земельна ділянка площею 0,0751 га, у межах згідно з планом, розташована в АДРЕСА_1 , переданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, належної їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 093015, виданого Вінницькою міською радою від 27 вересня 2004 року на підставі рішення Вінницької міської ради від 31 жовтня 2003 року № 482, зареєстрованого Управлінням Держземкадастру у м. Вінниці 16 березня 2012 року, кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:02:068:0043.

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 лютого 2014 року позивач з братом ОСОБА_3 успадкували по 1/2 частці відповідної земельної ділянки, тобто по 0,03755 га. Розподілу в натурі між ними не було. Стосовно самочинних побудованих споруд, то брат позивача не заперечував проти будівництва і надав згоду на оформлення даних будівель.

05 квітня 2016 року ОСОБА_3 уклав договір дарування та подарував ОСОБА_2 1/2 частку земельної ділянки розташованої на АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського округу Лукашенко В. Б.

У 2017 році у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з позовом про поділ земельної ділянки в натурі, позивачеві стало відомо, що його брат уклав договір дарування. Цей договір укладений без його згоди.

Вважає, що за наслідками цього договору залишиться без землі та обслуговування належна йому частина будинку, іншою стороною будинку також не можна нормально користуватися та обслуговувати.

На підставі викладеного просив суд визнати недійсним договір дарування від 05 квітня 2016 року на 1/2 частку земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Лукашенком В. Б.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено наявність підстав, які передбачені статтею 215 ЦК України для визнання недійсним договору дарування.

Договір дарування укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не суперечить нормам закону, містить істотні умови передбачені статтею 718 ЦК України, дотримана форма договору дарування передбачена статтею 719 ЦК України, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 18 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі поданій до Верховного Суду у серпні 2018 року ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ні будинок, ні земельна ділянка між собою не розділені, перебуває у спільній власності; укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера; договором дарування порушено права позивача як співвласника земельної ділянки, був укладений без його відома та згоди.

У жовтні 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 грудня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 прийняли у спадщину по 1/2 частці житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а. с. 7).

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 лютого 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийняли у спадщину по 1/2 частці земельної ділянки площею 0,0751 га у межах згідно з планом, розташованої в АДРЕСА_1 переданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а. с. 9).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 грудня 2014 року № 31574596 за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності по 1/2 частці житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а. с. 8).

Відповідно до договору дарування частини земельної ділянки від 05 квітня 2016 року ОСОБА_3 передав безоплатно у власність (подарував), а ОСОБА_2 прийняла в дарунок 1/2 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальна площа якої становить 0,0751 гектарів, кадастровий номер якої 0510100000:02:068:0043, на АДРЕСА_1 (а. с. 73).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини друга - шоста статті 203 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Суди попередніх інстанцій встановили, що як вбачається з оспорюваного договору дарування, перед вчиненням вказаного правочину, як дарувальник ОСОБА_3 так і обдарований ОСОБА_2 підтвердили, що вказаний договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, а також засвідчили, що вони укладенні не під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин. Крім того, сторони при укладенні спірного договору перебували у здоровому розумі, ясній пам`яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій та їх наслідки, що і підтвердили своїми підписами у вказаному договорі.

У свою чергу приватним нотаріусом Лукашенком В. Б. особи сторін було встановлено, їх дієздатність перевірена. Договір підписано сторонами у присутності приватного нотаріуса Лукашенка В. Б.

Разом з тим, жодна із сторін правочину після його підписання 05 квітня 2016 року, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не оскаржували його дійсність.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Встановивши, що договір укладений в письмовій формі, нотаріально посвідчений, його зміст не суперечить законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про те, що у задоволенні позову про визнання недійсними договору дарування слід відмовити.

Статтею 361 ЦК України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги про те, що ні будинок, ні земельна ділянка між собою не розділені, перебуває у спільній власності; укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера; договором дарування порушено права позивача як співвласника земельної ділянки, був укладений без його відома та згоди є безпідставними.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) , Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко