Ухвала

від 28.04.2020 по справі 692/198/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 692/198/19

провадження № 61-4202ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства Альтаїр на додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 листопада 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Альтаїр про розірвання договорів оренди землі, стягнення орендної плати та пені,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до приватного підприємства Альтаїр (далі - ПП Альтаїр ) про розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати та пені.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що він є власником двох земельних ділянок, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, а саме площею 2,7546 га, кадастровий № 7120686900:03:002:0775 та площею 2,7997 га, кадастровий № 7120686900:03:002:0776. 15 березня 2017 року між ним та відповідачем укладено два договори оренди землі на дані земельні ділянки. Договори укладено на 7 років кожний, розмір орендної плати визначений у формі 7 % від нормативної вартості землі, яка на час укладення договорів становила 140 792,68 грн. Орендна плата повинна вноситись до

31 грудня календарного року, за який вноситься орендна плата. Зазначав, що відповідач не виконує зобов 'язанняза укладеними договорами, не сплачує орендну плату, на його неодноразові звернення виплатити орендну плату не реагує, мотивуючи тим, що його батько нібито заборгував грошові кошти.

Враховуючи наведені обставини, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог ОСОБА_1 просив розірвати договориоренди землі

від 15 березня 2017 року, укладені ним із ПП Альтаїр , щодо земельних ділянок площею 2,7546 га, кадастровий № 7120686900:03:002:0775 та площею 2,7997 га, кадастровий № 7120686900:03:002:0776, стягнути з

ПП Альтаїр оренду плату в розмірі 5 272,28 грн, пеню за весь час прострочення невиплати орендної плати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, починаючи з 01 січня 2018 року по день фактичного розрахунку, стягнути з відповідача на його користь судові витрати зі сплату судового збору в розмірі 2 305,20 грн та 3 000 грн за надання правничої допомоги.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з ПП Альтаїр на користь ОСОБА_1 пеню по двом договорам оренди земельних ділянок, укладених 15 березня 2017 року без номерів на загальну суму 10 064,89 грн, стягнуто з ПП Альтаїр на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 498,86 грн, в решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Додатковим рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 05 листопада 2019 року стягнуто з ПП Альтаїр на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі по двом договорам оренди земельних ділянок, укладених 15 березня 2017 року без номерів за 2017 рік в сумі 3 216, 94 грн, за 2018 рік в сумі 2 055,34 грн, а всього 5 272,28 грн, стягнуто з ПП Альтаїр на користь ОСОБА_1 пеню за заборгованість по двох договорах оренди земельних ділянок, укладених 15 березня 2017 року без номерів, за 2018 рік на загальну суму 599,61 грн та судові витрати в сумі

179, 32 грн.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2019 року в частині відмови в розірванні договорів оренди землі та скасування їх реєстрації скасовано, розірвано договір оренди землі від 15 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Альтаїр , щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, площею 2,7546 га, кадастровий № 7120686900:03:002:0775, та скасовано його державну реєстрацію, вчинену 29 червня 2017 року виконавчим комітетом Драбівської селищної ради Драбівського району Черкаської області, індексний номер 35907577. Розірвано договір оренди землі від 15 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Альтаїр , щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, площею 2,7997 га, кадастровий № 7120686900:03:002:0776, та скасовано його державну реєстрацію, вчинену 29 червня 2017 року виконавчим комітетом Драбівської селищної ради Драбівського району Черкаської області, індексний номер 35901058. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

02 березня 2020 року засобами поштового зв`язку представник

ПП Альтаїр - адвокат Шамов О. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області

від 05 листопада 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 21 січня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2020 року касаційну скаргу

ПП Альтаїр залишено без руху.

У квітні 2020 року на виконання ухвали суду від 24 березня 2020 року

ПП Альтаїр , від імені якого діє представник - адвокат Шамов О. А., зазначив, що датоюухвалення оскаржуваного додаткового рішення у справі № 692/198/19 є 05 листопада 2019 року, на підтвердження чого надана копія додаткового рішення.

Згідно із частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.

Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке підлягає задоволенню, оскільки касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення копії постанови Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2020 року.

В касаційній скарзі ПП Альтаїр , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції , рішення Європейського суду з прав людини у справі Шамоян проти Вірменії (Shamoyan v. Armenia).

Крім того Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, а у позовах про розірвання договору найму (оренди) - сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

ОСОБА_1 , звертаючись із позовом до суду просив розірвати договориоренди землі від 15 березня 2017 року, укладені із ПП Альтаїр , щодо земельних ділянок площею 2,7546 га, кадастровий № 7120686900:03:002:0775 та площею 2,7997 га, кадастровий № 7120686900:03:002:0776, розмір орендної плати за якими визначений у 7 % від нормативної вартості землі, яка на час укладення договорів становила 140 792,68 грн; стягнути з ПП Альтаїр оренду плату в розмірі 25 609, 96 грн (в подальшому зменшено до 5 272, 28 грн), пеню за весь час прострочення невиплати орендної плати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, починаючи з 01 січня 2018 року по день фактичного розрахунку.

Таким чином ціна позову у справі № 692/198/19, обчислена за правилами, передбаченими пунктами 1, 8 частини першої статті 176 ЦПК України,

не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн), де 2 102 грн розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року.

Особа, яка подає касаційну скаргу вважала, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та має виняткове значення для ПП Альтаїр .

Натомість колегією суддів не встановлено випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

У розглядуваній справі суди двох інстанцій встановили факт невиконання орендарем умов договорів оренди землі в частині своєчасної та повної сплати орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначила, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Доводи касаційної скарги загалом зводяться до незгоди із висновками судів

попередніх інстанцій щодо встановлених обставин та необхідності переоцінки доказів у справі, що в силу положень статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ПП Альтаїр подано касаційну скаргу на судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків передбачених підпунктами а) - г)

пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України колегією суддів не встановлено, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев`ятою статті 19, статті 390, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою,

пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити приватному підприємству Альтаїр строк на касаційне оскарження додаткового рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 листопада 2019 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2020 року в цивільній справі № 692/198/19 .

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного підприємства Альтаїр на додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 листопада 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2020 року в цивільній справі № 692/198/19.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта