Рішення

від 30.04.2020 по справі 826/12423/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року м. Київ № 826/12423/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІА МЕДІА доНаціональної ради України з питань телебачення і радіомовлення провизнання протиправним та скасування рішення представники позивача - Дорож М.В.;

сторін: відповідача - Пузирьова К.О.,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю ВІА МЕДІА (далі - позивач або ТОВ ВІА МЕДІА ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (надалі - відповідач або Національна рада), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 17.05.2018 № 661 Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ ВІА МЕДІА м. Київ (НР № 00255-м від 31.12.2013, кабельне мовлення, логотип: ВОЛЯ CINE+MIX (комбіноване) .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 11.09.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2018.

Вказаної дати заслухавши в судовому засіданні представників сторін та зважаючи на заявлене останніми спільне клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що мав право на розповсюдження і демонстрування фільмів ІНФОРМАЦІЯ_3 (07.03.2018, 08.03.2018, 23.03.2018, 24.03.2018), ІНФОРМАЦІЯ_4 (12.03.2018), ІНФОРМАЦІЯ_5 (20.03.2018, 21.03.2018), ІНФОРМАЦІЯ_6 (22.03.2018), що підтверджується наявністю державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів, які станом на момент трансляції фільмів не були анульовані.

При цьому, вказує, що сама по собі трансляція аудіовізуальних творів за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , внесених до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, не є порушенням чинного законодавства України.

Тому, у відповідача відсутні підстави для оголошення попередження за результатами перевірки, під час якої зафіксовано демонстрування зазначених фільмів.

Відповідач в наданих до суду відзиві на позовну заяву та запереченнях наголошує, що приймаючи спірне рішення, яким до ліцензіата застосовано санкцію у вигляді оголошення попередження, діяв виключно в межах повноважень та з всебічним дотриманням вимог закону.

У зв`язку із чим, на думку відповідача, рішення від 17.05.2018 № 661 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ ВІА МЕДІА є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо інших процесуальних дій, вчинених судом, слід вказати, у порядку письмового провадження ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2019 витребувано у Державного агентства України з питань кіно належним чином завірені копії наказів про скасування державної реєстрації та визнання недійсним прокатних посвідчень: № 5556-5559.2016Т від 26.12.2016 на прокат фільму, зокрема, "ІНФОРМАЦІЯ_3" ("ІНФОРМАЦІЯ_3"), 1989, Росія, кіностудія "Фора-Ф"; № 0260-0262.2000К від 01.06.2000 на прокат фільму, зокрема, "ІНФОРМАЦІЯ_4", Україна, Україна, кіностудія "Одиссей"; № 0264-0271.2000К від 01.06.2000 на прокат фільму, зокрема, "ІНФОРМАЦІЯ_5", Україна, кіностудія "Одеська кіностудія"; № 11.250.2000ВТПК від 01.06.2000 на прокат фільму "ІНФОРМАЦІЯ_6", Україна, 1987, Україна, кіностудія ім. О. Довженка; докази направлення відповідних наказів власникам прав на фільми - Кіностудія "Одиссей", "Одеська кіностудія", ТОВ "Українська група з управління правами", ТОВ "Воля Кабель", а також Національній раді з питань телебачення і радіомовлення.

13.01.2020 витребувані судом документи надійшли на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва, які долучено до справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ВІА МЕДІА здійснює мовлення відповідно до ліцензії на мовлення від 31.12.2013 серії НР № 00255-м.

Національною радою з питань телебачення і радіомовлення проведено позапланову виїзну перевірку дотримання телерадіоорганізацією законодавства України та умов ліцензії.

Перевірка проведена на виконання рішення Національної ради від 05.04.2018 № 481 та наказу Голови Національної ради від 11.04.2018 № 5а/134 у період з 24 по 25 квітня 2018 року. Підставами для здійснення перевірки є звернення гр. ОСОБА_3 (вх. № 15а/198 від 12.03.2018, вх. № 15а/200 від 12.03.2018, вх. № 15а/223 від 21.03.2018, вх. № 15а/244 від 27.03.2018, вх. № 15а/246 від 27.03.2018, вх. № 15а/247 від 27.03.2018, вх. № 15а/248 від 27.03.2018, вх. № 15а/250 від 27.03.2018) та Київської міської організації Політичної партії Українська Галицька партія (вх. № 24/127 від 13.03.2018), результати моніторингу мовлення від за 23.03.2018.

Предметом перевірки є дотримання вимог абзацу десятого частини другої статті 6, пункту а частини першої статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення .

За результатами проведеної перевірки складено акт від 25.04.2018 № 133, відповідно до змісту якого за результатами моніторингу мовлення за 23.03.2018 зафіксовано демонстрування (о 19.05) фільму ІНФОРМАЦІЯ_3 (1989) за участю ОСОБА_1 , прізвище якого внесено до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв - Міністерства культури України.

Крім того, на підставі записів журналу обліку передач перевіркою документально встановлено факт трансляції в ефірі таких фільмів:

- ІНФОРМАЦІЯ_3 (07.03.2018, 08.03.2018, 23.03.2018, 24.03.2018) за участю ОСОБА_1 ;

- ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за участю ОСОБА_1 ;

- ІНФОРМАЦІЯ_5 (20.03.2018, 21.03.2018) за участю ОСОБА_1 ;

- ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за участю ОСОБА_2 .

Висновки акта перевірки розглянуті на засідання Національної ради 17.05.2018 (протокол № 15), за результатами розгляду прийнято оскаржуване рішення від 17.05.2018 № 661, яким:

1. Визнане порушення ТОВ ВІА МЕДІА , м. Київ, абзацу десятого частини другої статті 6, пункту а частини першої статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення ;

2. ТОВ ВІА МЕДІА , м. Київ, ліцензія від 31.12.2013 серії НР № 00255-м, оголошене попередження;

3. Зобов`язано ліцензіата ТОВ ВІА МЕДІА , м. Київ, протягом місяця з дня прийняття цього рішення привести свою діяльність у відповідність до вимог чинного законодавства.

Позивач, не погоджуючись з рішенням № 661, оформленим протоколом № 15 Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ ВІА МЕДІА , м. Київ (НР № 00255-м від 31.12.2013, кабельне мовлення, логотип: ВОЛЯ CINE+MIX (комбіноване) , звернувся до суду із відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В площині питання прийнятого відповідачем рішення, суд примічає, що за ст. 3 Закону України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення , діяльність Національної ради ґрунтується на принципах законності, незалежності, об`єктивності, прозорості, доступності для громадськості, врахування культурної, ідеологічної та політичної багатоманітності в суспільстві, врахування загальновизнаних міжнародних норм та стандартів у галузі телерадіомовлення, повноти і всебічного розгляду питань та обґрунтованості прийнятих рішень.

Стаття 17 Закону України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення визначає, що кожен акт індивідуальної дії Національної ради повинен містити мотивувальну частину, в якій зазначаються щонайменше такі дані: посилання на норму чинного закону України, яка наділяє Національну раду повноваженнями приймати зазначений акт індивідуальної дії; обставини, з настанням яких закони України пов`язують виникнення у Національної ради повноважень приймати відповідний акт, а також посилання на докази, якими підтверджується настання таких обставин.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, для встановлення обставин протиправності прийнятого Національною радою спірного рішення, як акту індивідуальної дії, необхідним є перевірка його судом на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, організації та проведення перевірок, оформлення результатів перевірок ліцензіатів уповноваженими особами Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) визначає Інструкція про порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, проведення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги , затверджена рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 08.02.2012 № 115 (у редакції рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 09.11.2017 № 2127), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.02.2012 за № 313/20626 (по тексту - Інструкція).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції, Національна рада здійснює наглядові повноваження, зокрема шляхом здійснення моніторингу телерадіопрограм, а також проведення перевірок (планових або позапланових, виїзних або безвиїзних).

Підставами для призначення позапланових перевірок, згідно із пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції, є: обґрунтоване звернення фізичних і юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, що свідчить про наявність ознак порушень ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії.

При цьому, під час позапланової перевірки з`ясовують виключно ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її проведення, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні на право проведення позапланової перевірки.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, підставами для здійснення перевірки є звернення гр. ОСОБА_3 (вх. № 15а/198 від 12.03.2018, вх. № 15а/200 від 12.03.2018, вх. № 15а/223 від 21.03.2018, вх. № 15а/244 від 27.03.2018, вх. № 15а/246 від 27.03.2018, вх. № 15а/247 від 27.03.2018, вх. № 15а/248 від 27.03.2018, вх. № 15а/250 від 27.03.2018) та Київської міської організації Політичної партії Українська Галицька Партія (вх. № 24/127 від 13.03.2018), результати моніторингу мовлення від за 23.03.2018.

Копії відповідних звернень відповідачем подано до суду разом із відзивом на позовну заяву.

Зокрема, у перелічених зверненнях гр. ОСОБА_3 повідомляє відповідача, що телеканал ВОЛЯ CINE+MIX транслював в ефірі художні фільми, учасником яких є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), які внесені до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, що опублікований на веб-сайті Міністерства культури України.

Крім того, про демонстрацію на телеканалі ВОЛЯ CINE + MIX фільму ІНФОРМАЦІЯ_3 за участю ОСОБА_1 відповідача також було повідомлено Київською міською організацією Політичної партії Українська Галицька Партія листом від 13.03.2018 № 37/18 (вх. № 24/127 від 13.03.2018).

Суд відмічає, що перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, у відповідності до приписів частини шостої статті 15 Закону України Про кінематографію від 13.01.1998 № 9/98-ВР (в подальшому - Закон № 9/98-ВР), складає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, на підставі звернень Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, та забезпечує своєчасне його оновлення (частина сьома статті 15 Закону № 9/98-ВР).

Відповідно до змісту постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495 (нижче - постанова КМУ № 495) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв є Міністерство культури України (скорочено - Мінкультури).

Як визначено пунктом 8 постанови КМУ № 495, Мінкультури у межах повноважень, передбачених законом, видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Аналіз наведених вимог законодавства свідчить, що внесенню до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці передує звернення Ради національної безпеки і оборони України/Служби безпеки України/Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Крім того, внесення осіб до Переліку відбувається шляхом прийняття Мінкультури рішень у формі наказів.

Варто відмітити, що відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 9/98-ВР, право на розповсюдження і демонстрування національних та іноземних фільмів на всіх видах носіїв зображення надається суб`єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії. Документом, який засвідчує це право та визначає умови розповсюдження і демонстрування, є державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів.

Згідно з частиною 3 статті 15 Закону № 9/98-ВР, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, відмовляє у видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів за наявності принаймні однієї з таких підстав, зокрема, одним з учасників фільму є фізична особа, включена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку (абзац 4).

Частиною 4 статті 15 Закону № 9/98-ВР передбачено, що державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів може бути анульоване та скасована державна реєстрація фільму у разі виявлення обставин, передбачених частиною третьою цієї статті, після видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільму, зокрема, внесення одного з учасників фільму до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку (абзац 4).

Частиною 5 статті 15 Закону № 9/98-ВР визначено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, про відмову у видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів та його анулювання може бути оскаржене у судовому порядку.

Слід зазначити, що у відповідності до частини 2 статті 6 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 21.12.1993 № 3759-XII (надалі - Закон № 3759-XII), не допускається використання телерадіоорганізацій для трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. При цьому учасником аудіовізуального твору вважається фізична особа, яка брала участь у його створенні під власним ім`ям (псевдонімом) або як виконавець будь-якої ролі, виконавець музичного твору, що використовується в аудіовізуальному творі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер (абзац 10).

Згідно з частиною 5 статті 28 Закону № 3759-XII, ліцензіат не має права розповсюджувати програми і передачі, трансляція яких не допускається згідно з вимогами частини другої статті 6 цього Закону, а також програми, здатні впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва, і програми, що містять сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), сцени, звернені до сексуальних інстинктів.

Частиною 6 статті 70 Закону № 3759-XII передбачено, що в разі виявлення порушення телерадіоорганізацією або провайдером програмної послуги вимог законодавства уповноважений орган вживає до порушника санкції або надсилає до Національної ради подання відповідно до вимог закону. У разі виявлення Національною радою ознак порушення телерадіоорганізаціями законодавства про кінематографію щодо квоти демонстрування національних фільмів та щодо розповсюдження чи демонстрування творів, розповсюдження і демонстрування яких заборонено законодавством про кінематографію, Національна рада складає про це відповідний акт та передає його центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, для вжиття заходів, передбачених законодавством.

Пунктом 1 Положення про Державне агентство України з питань кіно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2014 N 277 встановлено, що останнє є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури і який реалізує державну політику у сфері кінематографії.

Отже, прийняття рішення про відмову у видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів та/або про його анулювання віднесене до повноважень Державного агентства України з питань кіно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 № 1315 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2001 № 294) затверджене Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (за текстом - Положення), відповідно до пункту 1 якого державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (далі - прокатне посвідчення) запроваджено з метою регулювання розповсюдження і демонстрування на території України всіх видів вітчизняних та іноземних фільмів.

Згідно із пунктом 4 Положення, прокатне посвідчення дає право розповсюджувати і демонструвати на території України всі види фільмів, вироблених в Україні та за її межами, розповсюджувачам (дистриб`юторам, прокатникам), кіновидовищним закладам, прокатним пунктам відеокасет, торговельним підприємствам, підприємствам з тиражування, а також телеорганізаціям, у тому числі кабельному телебаченню (далі - відеотелезаклади), незалежно від форми власності.

У відповідності до пункту 12 Положення, Держкіно скасовує державну реєстрацію фільму та визнає недійсним видане прокатне посвідчення у разі виявлення недостовірної інформації, що міститься у документах, зазначених у пункті 6 цього Положення, а також у разі виявлення підстав, передбачених частиною третьою статті 15 Закону України Про кінематографію , після видачі прокатного посвідчення, в тому числі включення одного з учасників фільму до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку.

Скасування державної реєстрації фільму та визнання недійсним прокатного посвідчення оформлюються наказом Держкіно, про що протягом трьох робочих днів Держкіно інформує власника відповідних прав на фільм, якому видано прокатне посвідчення, місцеві органи управління кінематографії, Національну раду з питань телебачення і радіомовлення (якщо на фільм є телевізійні права), а також у разі потреби засоби масової інформації.

Зважаючи на наведені нормативні приписи, примітним є те, що факт складання Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці України не має наслідком автоматичної відмови у видачі чи анулювання державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, оскільки таке рішення приймається Державним агентством України з питань кіно за результатом вирішення матеріалів по кожному фільму.

Відповідно, не передбаченим є автоматична заборона демонстрування і розповсюдження фільмів, у яких хоча би одна особа, що брала участь у створенні фільму, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці.

Правова позиція в питанні демонстрування і розповсюдження фільмів, у яких хоча би одна особа, що брала участь у створенні фільму, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці викладена Верховним Судом в постанові від 28.02.2018 (справа № 826/28278/15).

Суд акцентує, що матеріали справи свідчать про право позивача на розповсюдження і демонстрування фільмів ІНФОРМАЦІЯ_3 (07.03.2018, 08.03.2018, 23.03.2018, 24.03.2018), ІНФОРМАЦІЯ_4 (12.03.2018), ІНФОРМАЦІЯ_5 (20.03.2018, 21.03.2018), ІНФОРМАЦІЯ_6 (22.03.2018), що підтверджується наявністю державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів.

Відповідні посвідчення були надані ТОВ ВІА МЕДІА до Національної ради під час перевірки, про що зауважено останнім у складеному акті № 133.

При цьому, доказів анулювання таких посвідчень станом на момент трансляції означених фільмів за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду не представлено.

В той же час, з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті про Державного агентства України з питань кіно за посиланням: http://dergkino.gov.ua/ua/text/state-regulation.html убачається список фільмів, заборонених у 2018 році для демонстрування і розповсюдження для кіно-телепоказу, публічного комерційного відео, домашнього відео на території України.

Зі змісту вказаного списку видно, що відповідно до статті 15 Закону України Про кінематографію , пункту 12 Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1315, наказів Міністерства культури України Про доповнення (оновлення) Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, на підставі звернення Служби Безпеки України, скасовано державну реєстрацію та визнано недійсними державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів та т/серіалів за участю, зокрема, ОСОБА_1 у фільмах: ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_4 (п.п. 78, 80).

Фільми ІНФОРМАЦІЯ_3 і ІНФОРМАЦІЯ_6 за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вказаного переліку не включені.

Водночас, рішення про скасування державної реєстрації та визнання недійсними прокатних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_4 були прийняті 11.04.2018, що підтверджується наказом № 108 від 11.04.2018 Державного агентства України з питань кіно (п.п. 2, 4), про що останнім проінформовано Національну раду листом № 710/4-2/11-18 від 02.05.2018, що відповідно вказує про чинність державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів в період до зазначеної дати.

Окрім цього, в силу п. 22 Положення, контроль за виконанням вимог окресленого нормативного акту, умов розповсюдження і демонстрування, передбачених прокатним посвідченням, здійснює, зокрема, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення та її представництва (представники) в областях (регіонах), МВС із залученням в установленому порядку Держкіно та місцевих органів управління кінематографією, ДСІВ, Держкомтелерадіо - щодо платного чи безоплатного публічного показу фільмів каналами мовлення ефірного, супутникового і кабельного телебачення.

Інформацію про державну реєстрацію фільмів, видані прокатні посвідчення, укладені угоди (контракти, договори) Держкіно надає державним органам, які згідно із законодавством України мають право здійснювати контроль за розповсюдженням і демонструванням фільмів, на їх запит (п. 12 Положення).

Так, в площині здійснення Національною радою: контролю за умовами розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених прокатним посвідченням; встановлення інформації про державну реєстрацію фільмів; видані прокатні посвідчення; а також повноти і всебічного розгляду питань та обґрунтованості прийнятого відповідачем Спірного рішення, слід підкреслити про відсутність у матеріалах справи доказів звернення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення в установленому порядку Держкіно в питаннях державної реєстрації та чинності виданих прокатних посвідчень на відповідні фільми станом на момент їх публічного показу.

Приймаючи до уваги окреслені нормативні положення, в їх сукупності, з огляду на чинність державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів станом на дату трансляції в ефірі означених вище фільмів, висновки відповідача щодо порушення позивачем, станом на момент проведення перевірки та прийняття оспорюваного рішення, абзацу десятого частини другої статті 6, пункту а частини першої статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення в частині демонстрування фільмів за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є, на думку суду, необґрунтованими, а відтак прийняття оскаржуваного рішення відбулося не у відповідності до приписів п.п. 3, 6, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, що є підставами для визнання його протиправним та скасування.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд зазначає, що у відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

За переконанням суду, доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач до суду не надав.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ ВІА МЕДІА підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВІА МЕДІА - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 17.05.2018 № 661 Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ ВІА МЕДІА м. Київ (НР № 00255-м від 31.12.2013, кабельне мовлення, логотип: ВОЛЯ CINE+MIX (комбіноване) .

3. Стягнути з Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (адреса: 01601, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 2, ідентифікаційний код - 00063928) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІА МЕДІА (адреса: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, пов. 4, ідентифікаційний код - 35362752) вартість витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко