Постанова

від 27.04.2020 по справі 924/722/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року Справа № 924/722/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2019 у справі №924/722/19 (суддя Грамчук І.В.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до Ізяславської виправної колонії №31, м. Ізяслав Хмельницької області

про стягнення 130 654,00 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2019 у справі №924/722/19 у позові Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький до Ізяславської виправної колонії №31, м. Ізяслав Хмельницької області про стягнення 130 654,00 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 11.01.2020 позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав викладеній у ній просить суд, поновити строк на апеляційне оскарження, прийняти апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області до розгляду, скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2019 у справі №924/722/19, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Також, в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2019 у справі №924/722/19, обґрунтовуючи підстави для поновлення процесуального строку тим, що повний текст оскаржуваного судового рішення апелянт отримав 21.12.2019.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач у період 23.09.2014 - 09.03.2017 експлуатував обладнання, яке здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за відсутності відповідного дозволу, що підтверджується актом планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №139/02 від 07.09.2016, який підписано відповідачем без будь-яких зауважень. При цьому, взявши до уваги лише надану Державною установою "Ізяславська виправна колонія №31" довідку №2399 від 22.08.2019 в якій зазначено, що згідно даних бухгалтерського обліку паровий котел ДКВР 6,5- 13 ГМ на балансі установи не рахується, відмовив в позові. Разом з тим, у наявному в матеріалах справи Дозволі №6822110100-75/28 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 09.03.2017 зазначено, що він виданий саме відповідачу, а в додатку до дозволу у пункті 3.1 джерелом викидів №1 є Димова труба від парового котла ДКВР 6,5-13 ГМ.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №924/722/19/313/20 від 20.01.2020 матеріали справи №924/722/19 витребувано у Господарського суду Хмельницької області.

24.01.2020 матеріали справи №924/722/19 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 у справі №924/722/19 апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2019 у справі №924/722/19 - залишено без руху. Зобов`язано скаржника протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: подати суду належні докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції та подати суду належні докази направлення копії апеляційної скарги (з описом вкладення у лист) відповідачу (відповідні докази подаються до суду в оригіналі).

На виконання вимог суду 17.02.2020 Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області надіслала до Північно-західного апеляційного господарського суду лист (вх. №1341/20 від 17.02.2020) до якого долучено докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції та докази направлення копії апеляційної скарги (з описом вкладення у лист) учаснику у справі.

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.02.2020 №01-04/72 у зв`язку із тим, що суддя - учасник колегії Грязнов В.В. перебував на лікарняному з 23 лютого 2020 року по 26 лютого 2020 року включно, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №924/722/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2020 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі №924/722/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2019 у справі №924/722/19. Запропоновано відповідачу - у строк до 20.03.2020 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано сторонами у справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

16.03.2020 через канцелярію Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від відповідача відзив (вих.№ 186 від 10.03.2020), в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2019 у справі №924/722/19 - без змін.

Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві, стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Ізяславською виправною колонією Управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області №31, про що складено акт №139/02 від 07.09.2016 (а.с. 7-13).

В акті зафіксовано, що підприємством укладено договір на розробку документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (інвентаризації джерел викидів обгрунтовуючих матеріалів для отримання дозволу на викиди) №08-111 від 15.06.2016.

Перевіркою встановлено, що підприємство здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди в атмосферне повітря, в порушення вимог ст. ст. 10 (абзац другий частини першої), 11 (частини п`ятої) Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Акт підписаний посадовою особою, що проводила перевірку, та присутніми представниками відповідача (директор, головний інженер) без зауважень.

Протоколом №00075 від 07.09.2016 по адміністративне правопорушення зафіксовано, що під час перевірки Ізяславської виправної колонії №31 м.Ізяслав вул. Гагаріна,4 в особі в.о. начальника порушено порядок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме викид в атмосферне повітря здійснюється за відсутності дозволу (а.с. 16).

У матеріалах справи наявне рішення Управління Держпродспоживслужби в Ізяславському районі №541 від 27.12.2016 щодо можливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, договір укладний між Філією "Хмельницький державний випробувальний центр з сертифікації будівельних матеріалів" Державного підприємства "Центр з сертифікації будівельних матеріалів, виробів та контрукцій" та Ізяславською виправною колонією УДПТСУ у Хмельницькій області, згідно якого виконавець зобов`язується скласти звіт по інвентаризації викидів ЗР в атмосферне повітря (а.с. 39).

Листом Департаменту екології та природних ресурсів від 10.02.2017 зазначено, що у звіті по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в таблиці Характеристика джерел викиду забруднюючих речовин відсутні викиди діоксиду вуглецю по якому проведені розрахунки викидів. Звернуто увагу на усунення зауваження і представлення матеріалів на розгляд (а.с. 43).

У матеріалах справи наявний лист Ізяславської виправної колонії №31, у якому повідомлено, що за адресою м.Ізяслав вул.Гагаріна,4 зареєстровано дві юридичні особи Державна установа "Ізяславська виправна колонія №31" (код 08594759) та Державне підприємство "Ізяславської виправної колонії №31" (код 08681011). Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №6822110100-64/17 від 08.06.2015 був виданий на джерело викидів - димова труба сушарки тирси. На балансі установи рахується одне стаціонарне джерело забруднення - котельня, яка використовується для обігріву всіх комунально-побутових об`єктів приміщень гаражу, пожежного депо та теплиці (а.с. 41-42).

Начальником відділу - старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області відділу екологічного контролю атмосферного повітря та водних ресурсів було виконано розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі Ізяславською виправною колонією №31 (вул. Гагаріна, 4, м. Ізяслав, 30300) в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, згідно з яким розмір збитків, які заподіяні державі відповідачем в результаті викидів забруднюючих речовин від джерел викидів за період з 23.09.2014 по 09.03. 2017 без дозволу на викиди становить 130654,00 грн (а.с. 14-15).

У розрахунку зазначено, що 07 вересня 2016 року посадовими особами Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Ізяславською виправною колонією №31. В ході перевірки встановлено, що викиди забруднюючих речовин від джерел викидів (джерело викидів №1 - димова труба від парового котла ДКВР 6,5-13ГМ) в період з 23 вересня 2014 року по 09 березня 2017 року здійснювались за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Суб`єктом господарювання отримано дозвіл №6822110100-75/28 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 09.03.2017 (а.с. 14).

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі Ізяславською виправною колонією №31 в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викидів, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснено на підставі "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року № 639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 року за № 48/16064.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 22.01.2018 №254/06, в якому повідомив про необхідність виконання зобов`язання по відшкодуванню збитків, заподіяних державі у розмірі 130654,00 грн., у десятиденний термін з дня одержання претензії. До листа було додано копію розрахунку на 1 арк.

Несплата відповідачем в добровільному порядку збитків, заподіяних державі в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, в розмірі 130654,00 грн. стала підставою звернення позивача з цим позовом до суду.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Пунктом 8 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 3 зазначеної статті унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Разом з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність та завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Слід зауважити, що стаття 1166 ЦК України, встановлює правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності.

в) Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Остання складова - вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Тобто, в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.

Суб`єктом відшкодування шкоди є особа, яка її завдала, в даному випадку, згідно акту №139/02 від 07.09.2016 Ізяславська виправна колонія №31.

Частина 2 ст. 1166 ЦК України, встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Приписами частини 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Разом з цим, відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Так, спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, положеннями Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про охорону атмосферного повітря", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

За приписами ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Положення ст. 50 Конституції України гарантують кожному право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302 передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

При цьому державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.

За приписами ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

Відповідно до ст. 34 вказаного Закону завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2016 Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами відповідачем, про що складено акт №139/02. Перевіркою, зокрема встановлено, що відповідач здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди в атмосферне повітря, в порушення вимог ст. 10 (абзац другий частини першої), ст. 11 (частини п`ятої) Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Згідно листа управління Держспоживслужби в Ізяславському районі №5153 від 01.12.2016 Державну екологічну інспекцію України у Хмельницькій області було повідомлено про передачу до Центру надання адміністративних послуг м. Ізяслав пакету документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Рішенням управління Держспоживслужби в Ізяславському районі (лист за вих. № 541 від 27.12.2016) погоджено документи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин для об`єкту котельня Ізяславської виправної колонії №31.

Департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації листом від 17.01.2017 №03/1-224 повідомив відповідача, що установа вже отримала дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за № 6822110100-64/17 від 08.06.2015 на дану адресу і дане джерело забруднення (котельню) з необмеженим терміном дії. Діючий дозвільний документ унеможливлює видачу установі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Разом з тим, відповідач листом від 27.01.2017 № 286 звернувся до Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації в якому повідомив, що вказаний дозвіл був виданий на іншу юридичну особу - державне підприємство "Підприємство Ізяславської виправної колонії №31" (ЄДРПОУ 08681011) та на інше джерело забруднення - димова труба сушарки тирси.

Як вбачається із матеріалів справи, Ізяславська виправна колонія №31 отримала 09.03.2017 дозвіл №6822110100-75/28 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Разом з тим, доказів наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у спірний період (з 23.09.2014 по 09.03.2017) Ізяславська виправна колонія №31 суду не надала.

Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Приписами частини третьої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відповідно до частини першої статті 69 вказаного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За нормами статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

Статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в порядку та розмірах, встановлених законом.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) передбачений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі - Методика), затвердженоїнаказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року №639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 року за № 48/16064.

Відповідно до пункту 2.1 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб`єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (пункт 2.2 Методики).

Розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок несанкціонованого спалювання відходів різного походження, пожнивних залишків та іншої рослинності здійснюється розрахунковим методом згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин (пункт 3.10. Методики).

Час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (пункт 3.11. Методики).

Факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (пункт 3.12. Методики).

Як вбачається із проведеного позивачем розрахунку розміру збитків, заподіяних відповідачем внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, даний розрахунок проведено розрахунковим методом, що узгоджується із пунктом 2.7 Методики та характером виявленого порушення та за весь період роботи джерела в режимі наднормативного викиду до моменту його усунення, а саме до моменту отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (до 09.03.2017), що також узгоджується із пунктами 3.10 та 3.11 Методики.

Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

З огляду на зазначене, оскільки колегією суддів апеляційної інстанції встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу; безпосереднього причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; самої шкоди та вини, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища є обґрунтованими.

Помилковим є висновок суду першої інстанції про відмову в позові на підставі довідки Державної установи "Ізяславська виправна колонія №31" №2399 від 22.08.2019 в якій зазначено, що згідно даних бухгалтерського обліку паровий котел ДКВР 6,5- 13 ГМ на балансі установи не рахується, оскільки дана довідка не спростовує факту використання установою котельні без дозволу в період в період з 23 вересня 2014 року по 09 березня 2017 року, а документи наявні в матеріалах справи, а саме: Акт №139/02 від 07.09.2016; довідка Ізяславської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області №31 від 27.01.2017 №286; дозвіл №6822110100-75/28 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 09.03.2017 підтверджують протилежне, а саме, що в період з 23 вересня 2014 року по 09 березня 2017 року Ізяславська виправна колонія №31 здійснювала викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди ЗР в атмосферне повітря.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не повно з`ясував обставини справи щодо відмови в задоволенні позовних вимог, а тому апеляційна скарга Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2019 у справі №924/722/19 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, згідно вимог ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2019 у справі №924/722/19 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2019 у справі №924/722/19 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький до Ізяславської виправної колонії №31, м. Ізяслав Хмельницької області про стягнення 130 654,00 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, задоволити.

Стягнути з Ізяславської виправної колонії №31, (30300, Хмельницька обл., м. Ізяслав, вул. К.Острозького, 41, ЄДРПОУ 08594759) на користь Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (отримувач коштів: УК у Ізяславському районі, м.Ізяслав, номер рахунку 33116331022205, код класифікації доходів бюджету 24062100, ЄДРПОУ 37327772, код банку МФО 899998, банк отримувача (ГУДКСУ) Казначейство України) 130654,00 грн. шкоди.

4. Стягнути з Ізяславської виправної колонії №31, (30300, Хмельницька обл., м. Ізяслав, вул. К.Острозького, 41, ЄДРПОУ 08594759) на користь Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (29000, Хмельницька обл., вул.Івана Франка,2/2, ЄДРПОУ 38045514) 1959,81 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та 2940,00 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Місцевому господарському суду видати судові накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

7. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "30" квітня 2020 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Філіпова Т.Л.