Постанова

від 29.04.2020 по справі 906/949/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року Справа № 906/949/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агродол" на рішення Господарського суду Житомирської області, від 17 грудня 2019 року в справі №906/949/19 (суддя - Кравець С.Г.)

час та місце ухвалення: 17 грудня 2019 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; вступна і резолютивна частина проголошена о 12:29 год; повний текст рішення складено 23 грудня 2019 року

з позовом Фермерського господарства "Агродол"

до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області

про визнання поновленими договорів оренди землі та визнання частково недійсним рішення Брусилівської селищної ради №1148 від 21 серпня 2019 року

за участю представників сторін:

від Позивача - ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ;

від Відповідача - Сачок А.В..

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Агродол (надалі - Позивач) звернулося з позовом до Брусилівської селищної ради (надалі - Відповідач) про:

· визнання поновленим на строк 7 років договору оренди землі №108 від 15 вересня 2012 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем щодо оренди на 5 років земельної ділянки площею 136,2034га, яка знаходиться за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 1820985300:02:000:0173 на наступних умовах -

"Відповідно до статтей 19, 33 Закону України Про оренду землі , статті 93, 122 Земельного кодексу України, статтей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство , враховуючи передачу Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області права власності на земельні ділянки Відповідачу на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-5020/14-18-СГ від 22 грудня 2018 року Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність , акта приймання-передачі земельних ділянок від 22 грудня 2018 року, рішення двадцять восьмої сесії Відповідача сьомого скликання №897 від 13 лютого 2019 року Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність :

із заміною Орендодавця з Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області на Відповідача,

із заміною Орендаря з ОСОБА_3 на Позивача,

з поновленням (продовженням) на 7 років з 7 грудня 2017 року Договору оренди землі №108 від 15 вересня 2012 року, укладеного між Брусилівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 щодо оренди на 5 років земельної ділянки площею 136,2034га, яка знаходиться за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 1820985300:02:000:0173,

з встановленням орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки,

із залишенням в іншій частині Договір оренди землі №108 від 15 вересня 2012 року без змін."

· визнання поновленим на строк 7 років договору оренди землі №109 від 15 вересня 2012 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем щодо оренди на 5 років земельної ділянки площею 22,9054га, яка знаходиться за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 1820985300:02:000:0174 на наступних умовах -

Відповідно до статтей 19, 33 Закону України Про оренду землі , статті 93, 122 Земельного кодексу України, статтей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство , враховуючи передачу Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області права власності на земельні ділянки Відповідачу на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-5020/14-18-СГ від 22 грудня 2018 року Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність , акта приймання-передачі земельних ділянок від 22 грудня 2018 року, рішення двадцять восьмої сесії Відповідача сьомого скликання №897 від 13 лютого 2019 року Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність :

із заміною Орендодавця з Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області на Відповідача,

із заміною Орендаря з ОСОБА_3 на Позивача,

з поновленням (продовженням) на 7 років з 7 грудня 2017 року Договору оренди землі №109 від 15 вересня 2012 року, укладеного між Брусилівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 щодо оренди на 5 років земельної ділянки площею 22,9054 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 1820985300:02:000:0174,

з встановленням орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки,

із залишенням в іншій частині Договір оренди землі №109 від 15 вересня 2012 року без змін."

· визнання недійсним пункт 5 рішення Відповідача від 21 серпня 2019 року №1148 "Про розгляд заяв" про відмову Позивачу в передачі у користування на умовах договору оренди землі, для ведення фермерського господарства земельних ділянок площею 136,2034 га кадастровий номер 1820985300:02:000:0173, та площею 22,9054 га кадастровий №1820985300:02:000:0174.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 (який є головою Позивача, створеного на орендованих землях) 3 листопада 2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадстру у Житомирській області з листом-повідомленням про поновлення договорів оренди, в якому просив поновити договори оренди землі №108 та №109 щодо оренди земельних ділянок площею 136,2034 га та 22,9054 га для ведення фермерського господарства на новий строк сім років.

При цьому, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надіслало ОСОБА_3 листа від 30 листопада 2017 року, в якому зазначило, що пропонує поновлювати договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, набутих в оренду на без конкурсних засадах, із встановленням максимальної відсотком ставки орендної плати, визначеної статтею 288 Податкового кодексу України.

Позивач вказав, що ОСОБА_3, як голова Позивача, 7 грудня 2017 року подав до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву від 6 грудня 2017 року про згоду на запропоновані умови поновлення договорів оренди землі, в якій просив поновити дію договорів оренди землі №108 та №109 для ведення фермерського господарства, на новий строк сім років та орендною платою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

За результатами розгляду листа ОСОБА_3 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області в листі від 28 грудня 2017 року повідомило орендаря про відсутність правових підстав щодо прийняття рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області про поновлення договорів оренди землі з огляду на те, що Позивачем не надано проекти додаткових угод, чим порушено статтю 33 Закону України "Про оренду землі", а також у зв`язку з відсутністю агрохімічних паспортів поля земельних ділянок.

За таких обставин Позивач вважає, що відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі ним вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів щодо продовження дії договорів оренди землі.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17 травня 2019 року в справі №906/949/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При ухвалені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між Позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області фактично не було досягнуто у встановленому порядку згоди на укладення додаткових угод про продовження дії договорів оренди землі на нових умовах.

При цьому, суд вказав, що воля Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у поновленні договорів оренди землі за відсутності для цього підстав, як визначено у листі від 28 грудня 2017 року, була очевидною і висловлена була в місячний строк, передбачений частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

В той же час, місцевий господарський суд зазначає, що саме лише визнання відмови протиправною не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за частинами 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки для поновлення договору оренди за цими частинами необхідне погодження обох сторін щодо істотних умов договору.

Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договори оренди землі, в порядку частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", на новий строк на змінених умовах, поновлені не були, відтак припинилась їх дія, а також припинилось переважне право орендаря на укладення договору оренди землі.

Окрім того, місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив, що поновлення договору оренди землі в судовому порядку, в передбачений нормами частини 6 - 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків (складний фактичний склад), при цьому право оренди на той самий (новий) строк підлягає обов`язковій державній реєстрації на підставі укладеної додаткової угоди про поновлення договору.

Що ж стосується вимоги Позивача про визнання недійсним пункту 5 рішення Відповідача від 21 серпня 2019 року №1148 про відмову Позивачу в передачі в користування на умовах договору оренди землі, для ведення фермерського господарства земельних ділянок, то місцевий господасрький суд зазначив наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення Брусилівської селищної ради №847 від 23 січня 2019 року було введено мораторій щодо відведення земельних ділянок в користування із земель державної власності, що були передані у комунальну власність Брусилівської селищної ради до закінчення проведення інвентаризації земельних ділянок та державної реєстрації речових прав. Мораторій діяв до 17 липня 2019 року.

Листом Брусилівської селищної ради №296 від 18.04.2019 було повідомлено ОСОБА_3 про неможливість розгляду його заяви про укладення додаткових угод у зв`язку із введенням рішенням селищної ради №847 від 23.01.2019 мораторію.

Суд вказував, що Рішенням 35 сесії селищної ради 7 скликання №1137 від 21 серпня 2019 року "Про внесення змін до переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами", затверджено Перелік та включено до нього у тому числі земельні ділянки кадастровий номер 1820985300:02:000:0174, площа - 22,9054 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0173, площа - 136,2034 Га.

Суд першої інстанції констатував, що підставою для відмови Позивачу в передачі в користування на умовах договору оренди землі, для ведення фермерського господарства земельних ділянок стало включення зазначених ділянок до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами. Станом на час звернення Позивача з позовом та на час розгляду справи рішення Відповідача №1137 від 21 серпня 2019 року є чинним, не скасовано та не визнано недійсним.

Місцевий господарський суд зазначив, що включення у передбаченому законодавством порядку спірних земельних ділянок до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключають можливість надання їх у користування до завершення торгів.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 52-62), в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне. 6 грудня 2017 року ОСОБА_3 діючи по суті від імені Позивача, направив до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області згоду на всі запропоновані Держгеокадастром умови поновлення договорів оренди землі в частині сплати орендної плати у розмірі 12%, яка була отримана Держгеокадастром 7 грудня 2017 року, що на переконання Позивача, свідчить про досягнення згоди між сторонами договору щодо всіх істотних умов договорів. Також, апелянт зазначає, що стаття 33 Закону України Про оренду землі не передбачає повторного направлення проектів додаткових угод орендарем.

Також, Позивач зазначив, що з урахуванням постанови Великої Палати Верховного суду у справі №275/82/18 від 10 квітня 2019 року, фактично лист від 29 березня 2019 року ОСОБА_3 до Відповідача про укладення додаткових угоди до вищевказаних договорів, в якому Позивач просив укласти додаткові угоди щодо внесення змін до вищевказаних договорів оренди земельних ділянок це і є звернення фактичного орендаря цих земельних ділянок.

При цьому, Відповідач своїм листом від 18 квітня 2019 року повідомив Позивача, що його звернення буде розглядатися після проведення інвентаризації земель.

Саме тому, Позивач вважає, що дані обставини свідчать про те, що Відповідач не надав Позивачу у встановлений статтею 33 Закону України Про оренду землі місячний строк з дати отримання листа повідомлення Позивача, заперечень щодо продовження договорів оренди землі на змінених умовах.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 січня 2020 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Житомирської області від 17 грудня 2019 року.

На виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 січня 2020 року Відповідачем були подані заперечення на апеляційну скаргу, в котрих Відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, з підстав, зазначених у даних запереченням та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що Позивачем були порушені умови договорів оренди та не було укладено додаткових угод про заміну сторони з гр. ОСОБА_3 на Позивача, а також з Брусилівської районної державної адміністрації на Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 лютого 2020 року справу №906/949/19 призначено до розгляду на 11 березня 2020 року на 14 год 00 хв. (том 2, а.с. 90).

3 березня 2020 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського Відповідачем було подано клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції (том 2, а.с. 95).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 березня 2020 року в справі №906/949/19 клопотання Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволено. Призначено розгляд справи в режимі відеоконференції на 11 березня 2020 року об 14:00 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 березня 2020 року, з підстав, наведених у даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 23 березня 2020 року об 14:00 хв..

У зв`язку із відпусткою головуючого суддів судове засідання у даній справі не відбулося, про що сторони були повідомленні в телефонному режимі та із розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті Північно-західного апеляційного господарського суду.

18 березня 2020 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли пояснення Відповідача, в котрих він зазначив що ні гр. ОСОБА_3 ні Позивач не направляв на адресу Відповідача листів-повідомлень про поновлення договір оренди землі з доданими до нього проектами додаткової угоди. Також, зауважив, що Позивач не звертався саме з позовною вимогою про укладення додаткових угод з певними умовами, а ставить питання про продовження дії договорів на новий строк зі зміненими істотними умовами.

19 березня 2020 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення Позивача з додатками (проектами додаткових угод), в яких він зауважив, що Позивач звернувся до суду із позовною заявою про поновлення договорів оренди земельних ділянок на підставах частин 1-5 закону України Про оренду землі , а не на підставі частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі як про те зазначив суд першої інстанції в своєму рішення. Також, Позивач зазначив про те, що супровідним листом від 13 березня 2020 року гр. ОСОБА_3 Брусилівський районний суд Житомирської області направив копію ухвали від 12 грудня 2018 року по справі №275/82/18 та проекти додаткових угод до договорів оренди №108 та №109.

В судовому засіданні від 29 квітня 2020 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, представники Позивача підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній, та просили скасувати рішення місцевого господарського суду і прийняти нове рішення, яким повністю задоволити його позовні вимоги. Також, представник Позивача в даному судовому засідання, так само як і в судовому засіданні від 11 березня 2020 року, акцентував свою увагу, що він звертається до суду з позовом саме на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі , а не частини 6, як зазначив суд першої інстанції. Зазначив, що повністю не погоджується з твердженням місцевого господарського суду щодо відмови в задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним пункту 5 рішення Відповідача, з огляду на те, що Позивач просив не передати в оренду земельні ділянки а укласти додаткові угоди щодо внесення змін до договорів оренди земельних ділянок.

В судовому засіданні від 29 квітня 2020 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, Відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги, та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що повністю погоджується з рішенням місцевого господарського суду. Вказав, що Позивач не надавав проекти додаткових угоди та просив не брати до уваги подані Відповідачем додаткові угоди з огляду на їх відсутність в суді першої інстанції та з огляду на відсутність належних обгрунтувань щодо неможливості подачі вказаних доказів з незалежних від Позивача причин . Також зазначив, що Позивач як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі зазначив, про поновлення договорів оренди саме на підставі дії частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі . Що ж до зазначення про це в рішенні суду, то в разі наявності підстав не заперечив проти зміни рішення місцевого господарського суду в цій частині із зазначенням вірних частин Закону України Про оренду землі .

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід змінити в його мотивувальній частині, в решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2012 року головою Брусилівською районною державною адміністрацією Житомирської області було видано розпорядження №207 від 26 червня 2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду загальною площею 159,1088 га в тому числі: діл.№1 - 136,2034га, діл.№2 - 22,9054га для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу громадянину ОСОБА_3 на території Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області (том 1, а.с.31).

Пунктом 2 вказаного розпорядження було зобов`язано гр. ОСОБА_3 в місячний термін виготовити технічну документацію про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок та заключити договори оренди земельних ділянок та зареєструвати їх відповідно до чинного законодавства.

На підставі розпорядження голови Брусилівської РДА №207 від 26 червня 2012 року між Брусилівською районною державною адміністрацією (надалі - Орендодавець) та гр. ОСОБА_3 м (орендар) 15 вересня 2012 року було уклали договори оренди землі №108 та №109 (надалі - Договір №108 та Договір №109; том 1, а.с. 32-35, 46-49).

Відповідно до пункту 1 розділу "Предмет договору" Договору №108 та Договору №109, Орендодавець надає, а ОСОБА_3 приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства, які знаходиться за межами населених пунктів Соболівської сільської ради.

Згідно пункту 1 Розділу "Об`єкт оренди" Договору №108, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 136,2034га кадастровий №1820985300:02:000:0173, в тому числі рілля 136,2034 га.

Відповідно до пункту 1 Розділу "Об`єкт оренди" договору №109, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 22,9054га кадастровий №1820985300:02:000:0174, в тому числі рілля 22,9054 га.

В силу дії пунктів 1 Розділів "Строк дії договору" Договору №108 та Договору №109 : Договори укладено на 5 (п`ять) років , після закінчення строку дії Договорів гр. ОСОБА_3 має переважне право поновити його на новий строк; у цьому разі гр. ОСОБА_3 повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктом 3 розділів Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду Договору №108 та Договору №109, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після реєстрації цих Договорів за актом її приймання-передачі.

Договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Договір №108 та Договір №109 були зареєстровані у відділі Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області, про що вчинено записи від 26 грудня 2012 року за № 182090004002638 та № 182090004002639 (том 1, а.с. 35, 49).

Договори підписано представниками сторін.

На виконання умов Договору №108 та Договору №109 сторонами 26 грудня 2012 року було складено та підписано Акти приймання-передачі земельних ділянок, відповідно до яких "орендодавець" передав, а гр. ОСОБА_3 прийняв в строкове платне користування земельні ділянки площею 136,2034га та 22,9054га для ведення фермерського господарства, строком на 5 років (том 1, а.с.36,50).

Слід зазначити, що орендодавцем за Договором №108 та Договором №109 станом на дату їх укладення, була Брусилівська РДА, що узгоджувалось з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення Договорів.

Повноваження щодо передачі у власність або в користування земельних ділянок, що визначені у Договорі №108 та Договорі №109 станом на час виникнення спірних правовідносин були віднесені до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області передало право власності на земельні ділянки Відповідачу на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-5020/14-18-СГ від 22 грудня 2018 року "Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність", акту приймання-передачі земельних ділянок від 22 грудня 2018 року, рішення двадцять восьмої сесії Відповідача сьомого скликання №897 від 13 лютого 2019 року "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність".

22 березня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості про реєстрацію за Відповідачем земельних ділянок площею 136,2034га кадастровий №1820985300:02:000:0173, площею 22,9054га кадастровий №1820985300:02:000:0174, форма власності комунальна (том 1, а.с.227-229, 233-235).

Отже, на момент звернення Позивача з даним позовом до господарського суду повноваження щодо передачі у власність або в користування земельних ділянок, визначених у Договорі №108 та Договорі №109, належали Відповідачу.

Поряд з цим, 21 січня 2013 року рішенням власника - громадянина Черниша П.В. було створено Фермерське господарство - Позивача, яке здійснює свою діяльність на земельних ділянках, що знаходяться за межами сіл Долинівка та Соболівка, Соболівської сільської ради, Брусилівського району та орендованих відповідно Договору №108 та Договору №109 земельних ділянок за №182090004002638 та №182090004002639 (том 1, а.с.60).

ОСОБА_3 (який є також головою Позивача, створеного на орендованих землях) 3 листопада 2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадстру у Житомирській області з листом-повідомленням про поновлення договорів оренди, в якому просив поновити Договір №108 та Договір №109 щодо оренди земельних ділянок площею 136,2034 га та 22,9054 га з кадастровими номерами №1820985300:02:000:0173 та №1820985300:02:000:0174 для ведення фермерського господарства на новий строк - 7 років (том 1, а.с.84-85).

До суду апеляційної інстанції були подані докази, а саме: проекти Додаткових угод (том 2, а.с.127-128), які стосуються саме ОСОБА_3 , а не Позивача від імені котрого й були подані дані проекти , та який в даній справі клопоче про поновлення укладених договорів оренди земельних ділянок, наданих саме для створення та ведення Фермерського господарства.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надіслало ОСОБА_3 листа від 30 листопад 2017 року за №Ч-15633/0-12084/6-17, в якому зазначило, що Головне управління Держгеокадастру пропонує поновлювати договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, набутих в оренду на без конкурсних засадах, із встановленням максимальної відсотком ставки орендної плати, визначеної статтею 288 Податкового кодексу України. У вказаному листі було також зазначено, що у разі недосягнення домовленостей щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (том 1, а.с.86).

Водночас, ОСОБА_3 , як голова Позивача, 7 грудня 2017 року подав до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву від 6 грудня 2017 року про згоду на запропоновані умови поновлення договорів оренди землі, в якій просив поновити дію Договору №108 та Договору №109 щодо оренди земельних ділянок площею 136,2034 га та 22,9054 га з кадастровими номерами №1820985300:02:000:0173 та №1820985300:02:000:0174, для ведення фермерського господарства, які зареєстровані у відділі Держземагентства у Брусилівському районі Житомирської області 26 грудня 2012 року, кадастровий номер земельної ділянки 1820985300:02:000:0174 - на новий строк - 7 (сім) років та орендною платою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (том 1, а.с.87-88).

За результатами розгляду листа ОСОБА_3 від 6 грудня 2017 року, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області в листі від 28 грудня 2017 року за №Ч-16744/0-12613/6-17 повідомило орендаря про відсутність правових підстав щодо прийняття рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області про поновлення Договору №108 та Договору №109, з огляду на те, що орендарем не надано проекти додаткових угод, чим порушено статтею 33 Закону України "Про оренду землі", а також у зв`язку з відсутністю агрохімічних паспортів поля земельних ділянок (том 1, а.с.89-90).

Також, Позивач в своїй позовній заяві акцентує увагу, що питання щодо визнання Договору №108 та Договору №109 поновленими на новий строк були предметом розгляду по справі №275/82/18 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Позивач вказує, що рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 травня 2018 року в справі №275/82/18 позов задоволено (том 1, а.с.91-98). Визнано поновленими на строк 7 років Договір №108 та Договір №109, укладені між ОСОБА_3 та Брусилівською районною державною адміністрацією щодо оренди земельних ділянок площею 136,2034га та 22,9054 га, які знаходяться за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області для ведення фермерського господарства, кадастровий номери земельних ділянок 1820985300:02:000:0173 та 1820985300:02:000:0174 на умовах, викладених в додатковій угоді до договору оренди, а додаткові угоди до договорів оренди №108 та №109 - укладеними на умовах Позивача.

Вказане рішення залишено без змін постановою Апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року (том 1, а.с.104-108).

Матеріали справи свідчать про те, що 10 квітня 2019 року постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №275/82/18 касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було задоволено; рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року скасовано, а провадження у справі закрито. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що у цій справі спір стосується речових прав на земельні ділянки, надані фермерському господарству в оренду на підставі договорів оренди, а тому заявлені вимоги мають розглядатись за правилами господарського судочинства (том 1, а.с. 111-119).

15 березня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Відповідача із запитом, в якому просив повідомити яким саме рішенням Відповідачем було прийняті у комунальну власність з державної власності від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області земельні ділянки: площею 136,2034 га, яка знаходиться за межами с. Соболівка, Брусилівської селищної ради, кадастровий номер 1820985300:02:000:0173 та площею 22,9054 га, яка знаходиться за межами с.Соболівка, Брусилівської селищної ради, кадастровий номер 1820985300:02:000:0174 (том 1, а.с.122).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач листом №3 від 20 березня 2019 року повідомила ОСОБА_3 , що 22 грудня 2018 року на підставі наказу Головного управління Дергеокадастру у Житомирській області №6-5020/14-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22 грудня 2018 року, Відповідач прийняв рішення №897 від 13 лютого 2019 року "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність", яким вирішила прийняти у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів Брусилівської селищної об`єднаної територіальної громади Брусилівського району Житомирської області, серед іншого, земельних ділянок, які знаходились в оренді ОСОБА_3 : кадастровий номер: 1820985300:02:000:0174, площа - 22,9054 га (знаходиться за межами с. Соболівка, Брусилівської селищної ради); кадастровий номер: 1820985300:02:000:0173, площа - 136,2034 га (знаходиться за межами с. Соболівка, Брусилівської селищної ради (том 1, а.с.123-125).

В подальшому, ОСОБА_3 звернувся до Відповідача з листом від 29 березня 2019 року про укладення додаткових угод, в якому просив укласти додаткові угоди щодо внесення змін до договорів оренди земельних ділянок площею 136,2034га та 22,9054га, кадастрові номери земельних ділянок 1820985300:02:000:0173 та 1820985300:02:000:0174 для ведення фермерського господарства, які зареєстровані у відділі Держземагентства у Брусилівському районі Житомирської області 26 грудня 2012 - 7 (сім) років та орендною платою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі та в частині заміни сторони орендодавця (на Брусилівську селищну раду) (том 1, а.с.126-127). Вказаний лист подано до Відповідача 1 квітня 2019 року, про що свідчить відмітка на даному листі.

Відповідач листом від 18 квітня 2019 року за №296 повідомив ОСОБА_3 про те, що рішенням 27 сесії 7 скликання Відповідача №847 від 23 січня 2019 року введено мораторій щодо відведення земельних ділянок в користування із земель державної власності, що були передані у комунальну власність Відповідача, до закінчення проведення інвентаризації земельних ділянок та державної реєстрації речових прав на вище згадану земельну ділянку згідно вимог чинного законодавства. В листі також вказано, що заява ОСОБА_3 повторно буде розглянуто після проведення інвентаризації (том 1, а.с.128).

4 липня 2019 року Позивач подав до Відповідача заяву від 3 липня 2019 року в якій просив переукласти договори оренди земельних ділянок площею 136,2034га та 22,9054га, кадастрові номери земельних ділянок 1820985300:02:000:0173 та 1820985300:02:000:0174 для ведення фермерського господарства, які зареєстровані у відділі Держземагентства у Брусилівському районі Житомирської області 26 грудня 2012 зі строком оренди 7 (сім) років та орендною платою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі в частині заміни сторони орендодавця (відповідача; том 1, а.с.130-131).

Рішенням Відповідача №1061 від 17 липня 2019 року "Про скасування мораторію" було скасовано мораторій на прийняття рішень з надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та/або виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) земельних ділянок, що були передані в комунальну власність Відповідача відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22 грудня 2018 року №65020/14-18-СГ "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність" та земель за межами населених пунктів, що входять до складу Відповідача, введений рішенням Відповідача 27 сесії 7 скликання від 23 січня 2019 року №847 (том 1, а.с.133-134).

В подальшому, рішенням Відповідача №1148 від 21 серпня 2019 року "Про розгляд заяв", серед іншого, було розглянуто заяву Позивача від 4 липня 2019 року вхідний номер №1379 про передачу в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 136,2034га кадастровий номер 1820985300:02:000:0173, площею 22,9054га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0174 та відмовлено Позивачу в передачі в користування на умовах договору оренди землі, для ведення фермерського господарства земельних ділянок, в зв`язку з тим, що вказані земельні ділянки включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами (пункт 5 рішення) (том 1, а.с.144-147).

У зв`язку з не вирішенням питання щодо поновлення на новий строк договорів оренди земельних ділянок, Позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку права, з позовом у даній справі, в якому просить визнати поновленими на 7 років Договору №108 та Договору №109 від 15 вересня 2012 року на умовах, викладених в прохальній частині позовної заяви із заміною орендодавця, орендаря, з встановленням орендної плати у розмірі 12%.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відтак, Позивачем вірно обрано спосіб захисту, порушеного на його думку права, щодо поновлення Договору № 1 та Договору № 2 оренди.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

В силу дії статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об`єктом оренди є земельна ділянка.

Статтею 79 Земельного кодексу України, визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка набуває ознак об`єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

При цьому, частиною 5 статті 33 Закону України Про оренду землі визначено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому, необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25 лютого 2015 року в справі №6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року в справі №594/376/17-ц.

Отже, колегія суддів констатує, що підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою.

Разом з тим як з`ясовано апеляційним господарським судом та не раз підтверджено Позивачем, він звернувся з позовом у даній справі на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", з огляду на що суд апеляційної інстанції оцінює вказаний позов саме в контексті вказаної норми.

Водночас, із системного аналізу вищезазначених норм діючого законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що стаття 33 Закону України Про оренду землі передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору оренди землі, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору.

Водночас, розглядаючи позовні вимоги Позивача саме в правовому полі діючих норм Закону України Про оренду землі , зокрема частин 1-5 статті 33, зважаючи на докази, долучені до матеріалів справи як зі сторони Позивача так і зі сторони Відповідача, судова колегія зазначає наступне.

Позивач зазначає в своїй позовній заяві, апеляційній скарзі, письмовий поясненнях (том 2, а.с. 120) та уточнив в судових засіданнях від 11 березня та 29 квітня 2020 року про те, що Позивач, з метою поновлення Договору №108 та Договору № 109 вчинив всі дії, спрямовані на поновлення договору оренди, передбачені саме пунктами 1-5 Закону України Про оренду землі .

Відповідно колегія суддів зважаючи на межі позовних вимог та доводи апеляційної скарги розглядає поновлення даних договорів саме в правовому полі дії частини 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі .

При цьому, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що у частині 5 статті 33 Закону України Про оренду землі визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: розглянути лист-повідомлення на предмет відповідності вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Так, орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

До закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок (26 грудня 2017 року) Позивач звернувся до Відповідача про їх поновлення. Так, в матеріалах справи міститься копія листа про поновлення Договору №108 та Договору №109, з якими ОСОБА_3 (як голова Позивача) 3 листопада 2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, (яке на час звернення, відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, було уповноваженим органом щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (том 1, а.с.84-85)).

В даному листі зазначено, що додатком до нього є Проекти додаткових угод про поновлення Договору №108 та Договору №109, підписані орендарем у двох примірниках. При цьому, до позовної заяви у даній справі Позивачем не надано проектів зазначених додаткових угод.

В той же час, Позивачем уже суду апеляційної інстанції були подані проекти Додаткових угод до Договору № 108 та Договору №109 (том 2, а.с. 127-128), які стосуються саме ОСОБА_3 , а не Позивача від імені котрого й були подані дані проекти, та який в даній справі клопоче про поновлення укладених договорів оренди земельних ділянок, наданих саме для створення та ведення Фермерського господарства.

З вказаного вбачається, що з листом описаним вище не подавалися додаткові угоди від імені Позивача, а подавалися додаткові угоди від імені громадянина ОСОБА_3 ..

При цьому даних щодо подання даного документа до суду першої інстанції у справі немає так як і відсутні письмові пояснення з-приводу неможливості подати дані докази до суду першої інстнації.

Згідно з часиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються судом (апеляційної інстанції) лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежать від нього.

При цьому, Позивачем не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено наявності в даному разі виняткового випадку, з якого вбачалося б, що неподання проектів Додаткових угод до суду першої інстанції мало б місце з причин, об`єктивно незалежних від Позивача.

Між тим відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій, - у цьому випадку з неподанням у встановленому порядку доказу зі справи.

Отже, суд апеляційної інстанції не приймає відповідні документи як докази зі справи та невдається до їх оцінки.

В той же час, дослідивши наявні в матеріалах справи листи та позовні вимоги, колегія суддів звертає увагу, що гр. ОСОБА_3 було запропоновано змінити строк договорів на новий термін - 7 років, в той час як Договір №108 та Договір №109 були укладені строком на 5 років.

Разом з тим, судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області будь-які проекти додаткових угод про поновлення договорів №108 та №109 з Позивачем не підписало. Окрім того, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у відповіді №Ч-15633/0-12084/6-17 від 30 листопада 2017 року на вказаний лист запропонувало Позивачу поновлювати Договори оренди земельних ділянок із встановленням максимальної орендної ставки орендної плати, визначеної статтею 288 Податкового кодексу України (том 1, а.с.86).

ОСОБА_3 , як голова Позивача, 7 грудня 2017 року подав до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву від 6 грудня 2017 року про згоду на запропоновані умови поновлення договорів оренди землі, в якій просив поновити дію Договору №108 та Договору №109 на новий строк - 7 (сім) років та з орендною платою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (том 1, а.с.87-88).

В той же час, зважаючи на зміну істотних умов Договору (а саме орендної плати), а також з огляду на відсутність доказу направлення будь-яких проектів додаткових угод від імені орендаря саме як Позивача (а не громадянина ОСОБА_3 ), апеляційний господарський суд констатує і той факт, що відповідь Позивача на лист Держгеокадастру надавалася без примірників проектів додаткових угод в новій редакції в частині зміни істотних умов договорів оренди землі стосовно строку та розміру орендної плати, а також зміни орендаря та орендодавця договорів (тобто знову ж таки, від імені саме Позивача).

В той же час, факт відсутності доказів первинного направлення додаткових угод (а не листів) від імені Позивача, в поєднанні з фактом зміни Позивачем істотних умов договору (що описано вище) повністю нівелює твердження Позивача відносно того, що не потрібно було повторно подавати проекти Додаткових угод, адже: по-перше, первинний їх зміст в подальшому, з огляду на запропоновану орендодавцем зміну істотних умов, мав би видозмінитися в частині саме істотних умов; по-друге, Позивач мав направити і довести суду направлення додаткових угод саме від імені Позивача (а не від імені фізичної особи), або направити другим листом додаткові угоди саме від імені Позивача. Проте таких доказів суду першої інстанції Позивач не подав, а подаючи доказ направлення додаткових угод від імені громадянина ОСОБА_3 з першим листом Позивач в суді апеляційної інстанції не обгрунтував неможливості подачі даного доказу суду першої інстанції з незалежних від нього причин (в наслідок чого суд апеляційної інстанції вище в даній постанові вказав, що не приймає їх як докази зі справи внаслідок чого позбавлений права оцінювати їх).

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області в листі від 28 грудня 2017 року за №Ч-16744/0-12613/6-17 відмовило у поновленні Договору №108 та Договору №109, посилаючись на відсутність проектів додаткових угод в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі" та агрохімічних паспортів поля (том 1, а.с.89-90).

З даного суду приходить до висновку, що між позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області фактично не було досягнуто у встановленому порядку згоди на укладення додаткових угод про продовження дії договорів оренди землі саме на нових умовах та з новим орендарем.

При цьому, воля Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у поновленні Договору №108 та Договору №109 за відсутності для цього підстав, як визначено у листі від 28 грудня 2017 року за №Ч-16744/0-12613/6-17, була очевидною і висловлена була в місячний строк, передбачений частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

В той же час, апеляційний господарський суд констатує, що саме лише визнання відмови протиправною не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за частинами 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки для поновлення договору оренди за цими частинами необхідне погодження обох сторін щодо нових істотних умов договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2019 року у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду по справі №908/2314/18.

В той же час, колегія суддів звертає увагу що для задоволення позовних вимог у порядку частини 5 статті 33 Закону України Про оренду землі необхідна одночасна наявність трьох факторів для задоволення позовних вимог, заявлених у порядку частини 5 статті 33 Закону України Про оренду землі :

· дотримання процедури вказаної в цій нормі (з обов`язковим направлення належним чином оформленого проекту додаткової угоди);

· наявність волевиявлення обох сторін на продовження дії договору;

· узгодження нових умов договорів.

При цьому, колегія суддів акцентує увагу, що уразі дотримання усіх трьох умов, Позивач має право звернутися до суду з позовом про укладення додаткової угоди на нових істотних умовах із підстав, передбачених у частинах 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі , тільки в разі узгодження таких істотних умов.

Аналогічна правова позиція (щодо обов`язкової наявності трьох умов та узгодження нових істотних умов) наведена у постановах Верховного Суду від 9 липня 2019 року по справі №908/2314/18 та від 19 червня 2019 року в справі №925/803/18.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи усе вищевстановлене в даному судовому рішенні, колегія суддів приходить до висновку, що Договір №108 та Договір №109, саме в порядку частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (на застосування якої акцентує увагу Позивач), на новий строк на змінених умовах та саме з Позивачем, поновлені не були, а відтак припинилась їх дія, а також припинилось переважне право орендаря на укладення договору оренди землі (згідно з частиною 4 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Що ж стосується продовження користування земельними ділянками Позивачем та про яке він зазначає в своїй апеляційній скарзі, то колегія суддів зазначає наступне, що таке користування здійснювалось не внаслідок поновлення договорів оренди в порядку статті 33 Закону україни "Про оренду землі", а враховуючи наявність судового рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 травня 2018 року в справі №275/82/18, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року, про визнання поновленими на строк 7 років договорів оренди землі №108 та №109 від 15 вересня 2012 року. Однак, зазначені рішення 10 квітня 2019 року були скасовані постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №275/82/18 та провадження у справі закрито.

При цьому, покликання апелянта на обставини встановлені в скасованих судових рішеннях (щодо поновлення договорів оренди) колегія суддів вважає безпідставним, адже пунктом 2 резолютивної частини постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року чітко зазначено: Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року скасувати.

При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що з моменту скасування вказаних судових рішень вони втратили свою юридичну силу, а обставини що ним встановлювалися з моменту такого скасування перестають вважатися такими, що встановлені.

Також, апелянт безпідставно покликається на те, що саме у Ухвалі Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №275/82/18 в пункті 17, 18 касаційним судом чітко зазначено про те, що саме Позивач має право на поновлення договорів оренди.

Колегія суддів зазначає, що дійсно Позивач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом та доказовою базою до суду, а вже суд в процесу дослідження та огляду належних та допустимих доказів може прийти до висновку про наявність чи відсутність порушеного права, за захистом якого звернувся Позивач.

Отже підсумовуючи усе вищеописане, в даній судовій постанові в площинні правової позиції наведеної в Постановах Верховного Суду щодо правильного застосування частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі у даних правовідносинах, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню, адже Позивачем не доведено в даній справі одночасної наявності усіх трьох факторів для поновлення договорів оренди саме у порядку частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволення позовних про визнання поновленими договорів оренди на умовах наведених в прохальній частині позовної заяви саме в правовому полі дії частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі (як наполягає на тому Позивач).

Окрім того, зважаючи на особливий характер даних відноси, з огляду на ту обставину, що земельна ділянка була виділена саме для створення та ведення фермерського господарства (що й стало підставою для розгляду даної справи в порядку господарського судочинства), колегія судів зазначає, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство .

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України Про Фермерське господарство для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Таким чином, спеціальний Закон України Про Фермерське господарство визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц.

Також з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України Про Фермерське господарство , статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України, прийнятій у складі судових палат у цивільних та адміністративних справах, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі №525/1225/15-ц та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 314/3881/15-ц та від 25 вересня 2019 року у справі № 397/30/17.

Окрім того, Позивачем також заявлено вимогу про визнання недійсним пункту 5 рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 21 серпня 2019 року №1148 про відмову Позивачу в передачі в користування на умовах договору оренди землі, для ведення фермерського господарства земельних ділянок площею 136,2034 га кадастровий номер 1820985300:02:000:0173, та площею 22,9054 га кадастровий № 1820985300:02:000:0174.

Колегія суддів зазначає, що систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Конституцією України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 143 Конституції України визначено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальна громада - це жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

В силу дії частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

за змістом пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні": виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Відповідача №847 від 23 січня 2019 року було введено мораторій щодо відведення земельних ділянок в користування із земель державної власності, що були передані у комунальну власність Відповідача до закінчення проведення інвентаризації земельних ділянок та державної реєстрації речових прав. Мораторій діяв до 17 липня 2019 року.

Листом Відповідача №296 від 18 квітня 2019 року було повідомлено гр. ОСОБА_3 про неможливість розгляду його заяви про укладення додаткових угод у зв`язку із введенням рішенням селищної ради №847 від 23 січня 2019 року мораторію (том 1, а.с. 128).

Рішенням 35 сесії селищної ради 7 скликання №1137 від 21 серпня 2019 року "Про внесення змін до переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами", затверджено Перелік та включено до нього у тому числі земельні ділянки кадастровий номер 1820985300:02:000:0174, площа - 22,9054 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0173, площа - 136,2034 га (том 1, а.с.163-168).

Підставою для відмови Позивачу в передачі в користування на умовах договору оренди землі, для ведення фермерського господарства земельних ділянок площею 22,9054 га та площею - 136,2034 га стало включення зазначених ділянок до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами.

Відповідно до пункту 3 статті 136 Земельного кодексу України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що станом на час звернення Позивача з позовом (12 вересня 2019 року) та на час розгляду справи рішення Відповідача №1137 від 21 серпня 2019 року Про внесення змін до переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами є чинним, не скасовано та не визнано недійсним (яке й стало підставою для включення спірних земельних ділянок до переліку таких ділянок котрі підлягали продажу на аукціоні; том 1, а.с. 163-168).

Разом з тим, суд констатує, що судові рішення на котрі покликався в своєму зверненні гр. ОСОБА_3 (том 2, а.с. 126) є скасованими Великою Палатою Верховного Суду, про що вже вказувалося вище в даній постанові.

З огляду на наведене, включення у передбаченому законодавством порядку спірних земельних ділянок до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключають можливість надання їх у користування до завершення торгів.

Окрім того, Позивачем не доведено яким саме чином, зважаючи на обгрунтування своїх позовних вимог у порядку дії частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі , слід визнати незаконним та визнати недійсним пункту 5 рішення Відповідача від 21 серпня 2019 року №1148.

Відтак, правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним пункту 5 рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 21 серпня 2019 №1148 про відмову ФГ "Агродол" в передачі в користування на умовах договору оренди землі земельних ділянок площею 136,2034 га кадастровий номер 1820985300:02:000:0173, та площею 22,9054 га кадастровий №1820985300:02:000:0174 також не вбачається.

З огляду на усе вищевказане в даній судовій постанові суд відмовляє Позивачу в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно суд апеляційної інстанції залишає без змін судове рішення в цій частині.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегія суддів констатує, що правову позицію щодо розрізнення правових підстав, для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачених у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", котрі не не пов`язані одна з іншою, було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25 лютого 2015 року в справі №6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року в справі №594/376/17-ц.

Оскільки судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин положення частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі (і розгляд вказаної вимоги не можливий в поєднанні з частинами 1-5 статті 33 закону України "Про оренду землі"), в контексті позиції Позивача щодо своїх позовних вимогах саме в межах дії частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі , зважаючи на правову позиції Верховного суду щодо розрізнення підстав статті 33 Закону України Про оренду землі для поновлення дії договорів з огляду на їх різну правову конструкцію, однак правильно викладено резолютивну частину про відмову в позові, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені частиною 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України та змінити мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення, виклавши її в редакції даної постанови.

Що ж до іншої частині рішення суду (в частині відмовив задоволенні позовних вимог щодо визнання недійним рішення Відповідача), то колегія суддів залишає рішення в цій частині без змін.

При цьому, апеляційна скарга Позивача підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги залишити за Позивачем, відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агродол" на рішення Господарського суду Житомирської області, від 17 грудня 2019 року в справі №906/949/19 - залишити без задоволення.

2. Змінити частково мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області, від 17 грудня 2019 року в справі №906/949/19, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В решті рішення Господарського суду Житомирської області, від 17 грудня 2019 року в справі №906/949/19 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Справу №906/949/19 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлений 4 травня 2020 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.