Постанова

від 15.09.2020 по справі 906/949/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 906/949/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Агродол"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.12.2019 (суддя Кравець С. Г.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 (головуючий суддя Василишин А. Р., судді Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.)

у справі № 906/949/19

за позовом Фермерського господарства "Агродол"

до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області

про визнання поновленими договорів оренди землі та визнання частково недійсним рішення Брусилівської селищної ради від 21.08.2019 № 1148

(у судовому засіданні взяв участь представник: позивача - Угринчук Г.Р.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фермерське господарство Агродол (надалі - Позивач) звернулося з позовом до Брусилівської селищної ради (надалі - Відповідач) про:

- визнання поновленим на строк 7 років договору оренди землі №108 від 15.09.2012, укладеного між Позивачем та Відповідачем щодо оренди на 5 років земельної ділянки площею 136,2034га, яка знаходиться за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 1820985300:02:000:0173 на вказаних позивачем умовах;

- визнання поновленим на строк 7 років договору оренди землі №109 від 15.09.2012, укладеного між Позивачем та Відповідачем щодо оренди на 5 років земельної ділянки площею 22,9054га, яка знаходиться за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 1820985300:02:000:0174 на вказаних позивачем умовах;

- визнання недійсним пункту 5 рішення Відповідача від 21.08.2019 №1148 Про розгляд заяв про відмову Позивачу в передачі у користування на умовах договору оренди землі, для ведення фермерського господарства земельних ділянок площею 136,2034 га кадастровий номер 1820985300:02:000:0173, та площею 22,9054 га кадастровий №1820985300:02:000:0174.

2. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 (який є головою Позивача, створеного на орендованих землях) 03.11.2017 звернувся до Головного управління Держгеокадстру у Житомирській області з листом-повідомленням про поновлення договорів оренди, в якому просив поновити договори оренди землі № 108 та № 109 щодо оренди земельних ділянок площею 136,2034 га та 22,9054 га для ведення фермерського господарства на новий строк сім років.

3. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надіслало ОСОБА_1 листа від 30.11.2017, в якому зазначило, що пропонує поновлювати договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, набутих в оренду на безконкурсних засадах, із встановленням максимальної відсоткової ставки орендної плати, визначеної статтею 288 Податкового кодексу України.

4. ОСОБА_1 , як голова Позивача, 07.12.2017 подав до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву від 06.12.2017 про згоду на запропоновані умови поновлення договорів оренди землі, в якій просив поновити дію договорів оренди землі № 108 та № 109 для ведення фермерського господарства, на новий строк сім років та орендною платою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

5. За результатами розгляду листа ОСОБА_1 . Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області в листі від 28.12.2017 повідомило орендаря про відсутність правових підстав щодо прийняття рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області про поновлення договорів оренди землі з огляду на те, що Позивачем не надано проекти додаткових угод, чим порушено статтю 33 Закону України Про оренду землі , а також у зв`язку з відсутністю агрохімічних паспортів поля земельних ділянок.

6. З огляду на викладене Позивач вважає, що відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі ним вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів щодо продовження дії договорів оренди землі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.12.2019 у справі № 906/949/19 у задоволенні позову Фермерського господарства Агродол до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання поновленими договорів оренди землі №108 та №109 від 15.09.2012 та визнання недійсним пункту 5 рішення Брусилівської селищної ради №1148 від 21.08.2019 відмовлено повністю.

8. Рішення суду мотивоване тим, що між Позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області фактично не було досягнуто у встановленому порядку згоди на укладення додаткових угод про продовження дії договорів оренди землі на нових умовах. При цьому, суд вказав, що воля Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у поновленні договорів оренди землі за відсутності для цього підстав, як визначено у листі від 28.12.2017, була очевидною і висловлена була в місячний строк, передбачений частиною 5 статті 33 Закону України Про оренду землі . Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договори оренди землі, в порядку частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі , на новий строк на змінених умовах, продовжені не були, відтак припинилась їх дія, а також припинилось переважне право орендаря на укладення договору оренди землі.

9. Окрім цього, суд взяв до уваги, що до позовної заяви у цій справі позивачем не надано проектів зазначених угод, у зв`язку з чим здійснити аналіз їх змісту, встановити фактичне підписання / непідписання даних додаткових угод не видається за можливе .

10. Також, місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначив, що наведена у прохальній частині позовної заяви редакція договорів містить відмінні умови, аніж ті, які були встановлені договорами оренди, що виключає підстави вважати ці договори поновленими на тих самих умовах в порядку частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , тобто на тих самих умовах і на той самий строк.

11. Що стосується вимоги Позивача про визнання недійсним пункту 5 рішення Відповідача від 21 серпня 2019 року №1148 про відмову Позивачу в передачі в користування на умовах договору оренди землі, для ведення фермерського господарства земельних ділянок, то місцевий господарський суд зазначив, що підставою для відмови Позивачу в передачі в користування на умовах договору оренди землі, для ведення фермерського господарства земельних ділянок стало включення, на підставі рішення 35 сесії селищної ради 7 скликання №1137 від 21.08.2019 Про внесення змін до переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами , зазначених ділянок до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами. Станом на час звернення Позивача з позовом та на час розгляду справи рішення Відповідача № 1137 від 21.08.2019 року є чинним, не скасовано та не визнано недійсним.

12. Місцевий господарський суд зазначив, що включення у передбаченому законодавством порядку спірних земельних ділянок до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключають можливість надання їх у користування до завершення торгів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 у справі № 906/949/19 частково змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 17.12.2019, в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

14. Апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом на підставі частини 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі у зв`язку з чим, зважаючи на межі позовних вимог, поновлення спірних договорів оренди земельних ділянок слід розглядати саме в правовому полі зазначених частин цієї статті Закону.

15 . Апеляційний господарський суд звернув увагу, що до позовної заяви у цій справі не надано проектів зазначених додаткових угод . Позивачем не наведено , а судом не встановлено наявності виняткового випадку , з якого вбачалося б, що неподання цих проектів до суду першої інстанції мало б місце з причин, об`єктивно незалежних від позивача.

16. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що з огляду на факт відсутності доказів первинного направлення додаткових угод (а не листів) від імені Позивача, в поєднанні з фактом зміни Позивачем істотних умов договору повністю нівелюються твердження Позивача відносно того, що не потрібно було повторно подавати проекти Додаткових угод, адже, зокрема, первинний їх зміст в подальшому, з огляду на запропоновану орендодавцем зміну істотних умов, мав би видозмінитися в частині саме істотних умов.

17. Також апеляційний господарський суд зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області в листі від 28.12.2017 за № Ч-16744/0-12613/6-17 відмовило у поновленні Договору № 108 та Договору № 109, посилаючись на відсутність проектів додаткових угод в порядку статті 33 Закону України Про оренду землі та агрохімічних паспортів поля. У зв`язку з чим дійшов висновку, що між позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області фактично не було досягнуто у встановленому порядку згоди на укладення додаткових угод про продовження дії договорів оренди землі саме на нових умовах та з новим орендарем. При цьому, воля Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у поновленні Договору № 108 та Договору № 109 за відсутності для цього підстав, як визначено у листі від 28.12.2017 за № Ч-16744/0-12613/6-17, була очевидною і висловлена була в місячний строк, передбачений частиною 5 статті 33 Закону України Про оренду землі .

18. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірні Договори оренди землі № 108 та № 109, саме в порядку частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі на новий строк на змінених умовах та саме з Позивачем, поновлені не були, а відтак припинилась їх дія, а також припинилось переважне право орендаря на укладення договору оренди землі згідно з ч.4 ст.33 Закону України Про оренду землі .

19. Що стосується вимоги Позивача про визнання недійсним пункту 5 рішення Відповідача від 21.08.2019 № 1148 про відмову Позивачу в передачі в користування на умовах договору оренди землі, для ведення фермерського господарства земельних ділянок, то апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду в цій частині і зазначив, що позивачем не доведено, яким саме чином, зважаючи на обґрунтування своїх позовних вимог у порядку дії частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі , слід визнати незаконним оскаржуваний пункт вказаного рішення.

20. Апеляційний господарський суд змінив мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду, виклавши її в редакції своєї постанови, оскільки судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин положення частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі в контексті позиції позивача щодо своїх позовних вимог саме в межах дії частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. Фермерське господарство Агродол подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 17.12.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 у справі № 906/949/19 та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

22. У касаційній скарзі позивач не погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про недосягнення згоди у встановленому порядку на укладення додаткових угод. Зазначає про порушення судами частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі , статті 15 Закону України Про оренду землі , Земельного кодексу України (зокрема, статті 134). Окрім того, вказав про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

23. На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 275/82/18, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 275/82/18, а також у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 925/803/18, від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18.

Позиція відповідача

24. Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Розгляд клопотань

25. 24.06.2020 ФГ Агродол подало клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване неоднозначністю правозастосовчої практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного суду до подібних правовідносин. Також заявник, як на необхідність передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилається на недопущення порушень державними органами передбаченого законом переважного права фермерського господарства на поновлення договорів оренди землі, що призводить до протиправного перешкоджання законній господарській діяльності фермерських господарств. ФГ Агродол стверджує, що дана справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з питань реалізації переважного права добросовісного орендаря - фермерського господарства на поновлення дії договорів оренди землі. У зв`язку із вищенаведеним заявник просить передати справу № 906/949/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

26. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

27. Наведені ФГ Агродол у клопотанні доводи не дають підстав для висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, позивачем не наведено у поданому клопотанні жодних постанов, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики. Тому відсутні підстави вважати, що дана справа містить виключну правову проблему і така передача справи необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

28. Головою Брусилівськї районної державної адміністрації Житомирської області було видано розпорядження № 207 від 26.06.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду загальною площею 159,1088 га в тому числі: діл.№1 - 136,2034га, діл.№2 - 22,9054га для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу громадянину ОСОБА_1 на території Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.

29. На підставі розпорядження голови Брусилівської РДА №207 від 26.06.2012 між Брусилівською районною державною адміністрацією (надалі - Орендодавець) та гр. ОСОБА_1 (орендар) 15.09.2012 року було укладено договори оренди землі № 108 та № 109 (надалі - Договір № 108 та Договір № 109).

30. Відповідно до пункту 1 розділу Предмет договору Договору № 108 та Договору № 109, Орендодавець надає, а ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства, які знаходиться за межами населених пунктів Соболівської сільської ради.

31. Згідно пункту 1 Розділу Об`єкт оренди Договору №108, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 136,2034га кадастровий №1820985300:02:000:0173, в тому числі рілля 136,2034 га.

32. Відповідно до пункту 1 Розділу Об`єкт оренди договору №109, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 22,9054га кадастровий №1820985300:02:000:0174, в тому числі рілля 22,9054 га.

33. В силу дії пунктів 1 Розділів Строк дії договору Договору № 108 та Договору № 109: Договори укладено на 5 (п`ять) років, після закінчення строку дії Договорів гр. ОСОБА_1 має переважне право поновити його на новий строк; у цьому разі гр. ОСОБА_1 повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

34. Договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

35. Договір № 108 та Договір № 109 були зареєстровані у відділі Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області, про що вчинено записи від 26.12.2012 за № 182090004002638 та № 182090004002639.

36. На виконання умов Договору № 108 та Договору № 109 сторонами 26.12.2012 було складено та підписано Акти приймання-передачі земельних ділянок, відповідно до яких орендодавець передав, а гр. ОСОБА_1 прийняв в строкове платне користування земельні ділянки площею 136,2034га та 22,9054га для ведення фермерського господарства, строком на 5 років.

37. Орендодавцем за Договором № 108 та Договором № 109 станом на дату їх укладення, була Брусилівська РДА, що узгоджувалось з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення Договорів.

38. Повноваження щодо передачі у власність або в користування земельних ділянок, що визначені у Договорі № 108 та Договорі № 109 станом на час виникнення спірних правовідносин були віднесені до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

39. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області передало право власності на земельні ділянки Відповідачу на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-5020/14-18-СГ від 22.12.2018 Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність , акту приймання-передачі земельних ділянок від 21.12.2018, рішення двадцять восьмої сесії Відповідача сьомого скликання № 897 від 13.02.2019 Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність .

40. 22.03.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості про реєстрацію за Відповідачем земельних ділянок площею 136,2034га кадастровий № 1820985300:02:000:0173, площею 22,9054га кадастровий № 1820985300:02:000:0174, форма власності комунальна.

41. Отже, на момент звернення Позивача з даним позовом до господарського суду повноваження щодо передачі у власність або в користування земельних ділянок, визначених у Договорі № 108 та Договорі № 109, належали Відповідачу.

42. Поряд з цим, 21.01.2013 рішенням власника - громадянина ОСОБА_1 було створено Фермерське господарство - Позивача, яке здійснює свою діяльність на земельних ділянках, що знаходяться за межами сіл Долинівка та Соболівка, Соболівської сільської ради, Брусилівського району та орендованих відповідно Договору № 108 та Договору № 109 земельних ділянок за № 182090004002638 та № 182090004002639 .

43. ОСОБА_1 (який є також головою Позивача, створеного на орендованих землях) 03.11.2017 звернувся до Головного управління Держгеокадстру у Житомирській області з листом-повідомленням про поновлення договорів оренди, в якому просив поновити Договір № 108 та Договір № 109 щодо оренди земельних ділянок площею 136,2034 га та 22,9054 га з кадастровими номерами № 1820985300:02:000:0173 та № 1820985300:02:000:0174 для ведення фермерського господарства на новий строк - 7 років.

44. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надіслало ОСОБА_1 листа від 30.11.2017 за №Ч-15633/0-12084/6-17, в якому зазначило, що Головне управління Держгеокадастру пропонує поновлювати договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, набутих в оренду на безконкурсних засадах, із встановленням максимальної відсоткової ставки орендної плати, визначеної статтею 288 Податкового кодексу України. У вказаному листі було також зазначено, що у разі недосягнення домовленостей щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

45. Водночас, ОСОБА_1 , як голова Позивача, 07.12.2017, подав до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву від 06.12.2017 про згоду на запропоновані умови поновлення договорів оренди землі, в якій просив поновити дію Договору № 108 та Договору № 109 щодо оренди земельних ділянок площею 136,2034 га та 22,9054 га з кадастровими номерами № 1820985300:02:000:0173 та № 1820985300:02:000:0174, для ведення фермерського господарства, які зареєстровані у відділі Держземагентства у Брусилівському районі Житомирської області 26.12.2012, кадастровий номер земельної ділянки 1820985300:02:000:0174 - на новий строк - 7 (сім) років та орендною платою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

46. За результатами розгляду листа ОСОБА_1 від 06.12.2017, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області в листі від 28.12.2017 за № Ч-16744/0-12613/6-17 повідомило орендаря про відсутність правових підстав щодо прийняття рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області про поновлення Договору № 108 та Договору № 109, з огляду на те, що орендарем не надано проекти додаткових угод, чим порушено статтею 33 Закону України Про оренду землі , а також у зв`язку з відсутністю агрохімічних паспортів поля земельних ділянок.

47. Також, Позивач в своїй позовній заяві зазначив, що питання щодо визнання Договору № 108 та Договору № 109 поновленими на новий строк були предметом розгляду по справі №275/82/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

48. Так, рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 14.05.2018 року у справі № 275/82/18, яке було залишено без змін постановою Апеляційного суду Житомирської області від 18.09.2018 позов задоволено. Визнано поновленими на строк 7 років Договір № 108 та Договір № 109, укладені між ОСОБА_1 та Брусилівською районною державною адміністрацією щодо оренди земельних ділянок площею 136,2034га та 22,9054 га, які знаходяться за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області для ведення фермерського господарства, кадастровий номери земельних ділянок 1820985300:02:000:0173 та 1820985300:02:000:0174 на умовах, викладених в додатковій угоді до договору оренди, а додаткові угоди до договорів оренди № 108 та № 109 - укладеними на умовах Позивача.

49. 10.04.2019 постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №275/82/18 касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було задоволено; рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 14.05.2018 та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 18.09.2018 скасовано, а провадження у справі закрито. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що у цій справі спір стосується речових прав на земельні ділянки, надані фермерському господарству в оренду на підставі договорів оренди, а тому заявлені вимоги мають розглядатись за правилами господарського судочинства.

50. В подальшому 15.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Відповідача із запитом, в якому просив повідомити, яким саме рішенням Відповідачем було прийняті у комунальну власність з державної власності від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області земельні ділянки: площею 136,2034 га, яка знаходиться за межами с. Соболівка, Брусилівської селищної ради, кадастровий номер 1820985300:02:000:0173 та площею 22,9054 га, яка знаходиться за межами с. Соболівка, Брусилівської селищної ради, кадастровий номер 1820985300:02:000:0174.

51. Відповідач листом № 3 від 20.03.2019 повідомив ОСОБА_1 , що 22.12.2018 на підставі наказу Головного управління Дергеокадастру у Житомирській області № 6-5020/14-18-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність та акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2018, Відповідач прийняв рішення № 897 від 13.02.2019 Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність , яким вирішив прийняти у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів Брусилівської селищної об`єднаної територіальної громади Брусилівського району Житомирської області, серед іншого, земельних ділянок, які знаходились в оренді ОСОБА_1 : кадастровий номер: 1820985300:02:000:0174, площа - 22,9054 га (знаходиться за межами с. Соболівка, Брусилівської селищної ради); кадастровий номер: 1820985300:02:000:0173, площа - 136,2034 га (знаходиться за межами с. Соболівка, Брусилівської селищної ради.

52. В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Відповідача з листом від 29.03.2019 про укладення додаткових угод, в якому просив укласти додаткові угоди щодо внесення змін до договорів оренди земельних ділянок площею 136,2034га та 22,9054га, кадастрові номери земельних ділянок 1820985300:02:000:0173 та 1820985300:02:000:0174 для ведення фермерського господарства, які зареєстровані у відділі Держземагентства у Брусилівському районі Житомирської області 26 грудня 2012 - 7 (сім) років та орендною платою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі та в частині заміни сторони орендодавця (на Брусилівську селищну раду). Вказаний лист подано до Відповідача 01.04.2019, про що свідчить відмітка на даному листі.

53. Відповідач листом від 18.04.2019 за № 296 повідомив ОСОБА_1 про те, що рішенням 27 сесії 7 скликання Відповідача № 847 від 23.01.2019 введено мораторій щодо відведення земельних ділянок в користування із земель державної власності, що були передані у комунальну власність Відповідача, до закінчення проведення інвентаризації земельних ділянок та державної реєстрації речових прав на вище згадану земельну ділянку згідно вимог чинного законодавства. В листі також вказано, що заява ОСОБА_1 повторно буде розглянута після проведення інвентаризації.

54. 04.07.2019 Позивач подав до Відповідача заяву від 03.07.2019 в якій просив переукласти договори оренди земельних ділянок площею 136,2034га та 22,9054га, кадастрові номери земельних ділянок 1820985300:02:000:0173 та 1820985300:02:000:0174 для ведення фермерського господарства, які зареєстровані у відділі Держземагентства у Брусилівському районі Житомирської області 26.12.2012 зі строком оренди 7 (сім) років та орендною платою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі в частині заміни сторони орендодавця.

55. Рішенням Відповідача № 1061 від 17.07.2019 Про скасування мораторію було скасовано мораторій на прийняття рішень з надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та/або виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) земельних ділянок, що були передані в комунальну власність Відповідача відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.12.2018 № 65020/14-18-СГ Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність та земель за межами населених пунктів, що входять до складу Відповідача, введений рішенням Відповідача 27 сесії 7 скликання від 23.01.2019 № 847.

56. В подальшому, рішенням селищної ради №1137 від 21.08.2019 "Про внесення змін до переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами", затверджено Перелік та включено до нього у тому числі земельні ділянки кадастровий номер 1820985300:02:000:0174, площа - 22,9054 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0173, площа - 136,2034 га.

57. Рішенням Відповідача № 1148 від 21.08.2019 Про розгляд заяв , серед іншого, було розглянуто заяву Позивача від 04.07.2019 вхідний номер № 1379 про передачу в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 136,2034га кадастровий номер 1820985300:02:000:0173, площею 22,9054га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0174 та відмовлено Позивачу в передачі в користування на умовах договору оренди землі, для ведення фермерського господарства земельних ділянок, у зв`язку з тим, що вказані земельні ділянки включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами (пункт 5 рішення).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

58. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

59. У поданій касаційній скарзі позивач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказав, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 275/82/18, а також у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №925/803/18 і від 16.09.2019 у справі №908/2314/18. Також посилається на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 275/82/18,

Щодо суті касаційної скарги

60. У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18 (на яку посилається сам скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження у відповідності до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України) міститься такий правовий висновок:

5.1. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначено у статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки продовження дії (пролонгації) договору оренду землі.

Так, згідно з частиною 1 статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 зазначеного Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 5 статті 33 цього Закону передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Для застосування положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена у наведеній нормі, можлива лише за умови дотримання встановлених такою нормою процедури і строків.

Згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Отже, для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частина 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі") або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні положень частин 1 - 5 та частини 6 Закону України "Про оренду землі" є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (частини 1 - 5 статті 33 цього Закону) та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі (частина 6 статті 33 цього Закону)) та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частини 1 - 5 статті 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина 6 статті 33 цього Закону)).

5.2. Проте задовольняючи позовні вимоги у частині визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії спірного договору, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до частин 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін , а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Здійснюючи судовий розгляд, суди установили, що з пропозицією про поновлення спірного договору оренди землі та з проєктом додаткової угоди про поновлення терміну дії такого договору позивач звернувся до закінчення строку дії договору, як це передбачено його умовами. При цьому надавши проєкт додаткової угоди, позивач фактично запропонував інші (нові) істотні умови договору оренду землі, зокрема розмір орендної плати, строк дії договору. Суди зазначили, що відповідач фактично ухилився від укладення додаткової угоди про продовження дії договору на нових узгоджених сторонами умовах, тому позивач у цьому випадку має право на поновлення спірного договору оренди землі на цих нових фактично погоджених сторонами умовах. Проте такий висновок судів колегія суддів вважає таким, що не підтверджується обставинами, встановленими судами, та матеріалами справи, у зв`язку з чим оскаржені судові рішення у частині визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії спірного договору у порядку положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не можна визнати законними та обґрунтованими.

Отже, у цій частині доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо неправильного застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" отримали підтвердження.

5.3. Поза тим колегія суддів зазначає, що законодавець у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначив алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення орендаря із проектом додаткової угоди вимогам закону не можуть бути відхилені без наведення відповідних причин, а мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проєкті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

5.4. Задовольняючи позов в частині визнання незаконною відмови ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 18.10.2018 № 27-8-0.6-6392/2-18 у поновленні договору оренди від 30.12.2008, господарські суди установили, що така відмова у наведеному випадку порушує права позивача; цей лист за змістом має відсилочний характер, у ньому не зазначено жодного порушення орендарем положень чинного законодавства або умов договору, тобто конкретних підстав для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки, як це передбачено положеннями наведеної норми, відповідач обмежився лише посиланням на раніше надісланий лист від 07.09.2018, тому таку відмову відповідача суди обґрунтовано визнали протиправною.

В той же час, колегія суддів зазначає, що саме лише визнання відмови протиправною не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за частинами 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки для поновлення договору оренди за цими частинами необхідне погодження обох сторін щодо істотних умов договору .

61. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 925/803/18, на яку також посилається скаржник, міститься такий правовий висновок:

12. Відповідно до частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

12.1. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

12.2. Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

12.3. При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

12.4. Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

13. Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення та надати відповідь з правовим обґрунтуванням поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

14. У вказаному висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, що була викладена у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17.

15. Отже, при вирішенні спору між сторонами договору оренди землі, який стосується реалізації орендарем переважного права на поновлення договору, з`ясуванню судом підлягає, зокрема, обставина, чи досягнуто між сторонами згоди в процесі погодження нових істотних умов.

16. Розглядаючи дану справу суди встановили, що хоча і з порушенням місячного строку, але відповідачем було повідомлено позивача про непогодження запропонованих умов Договору та припинення його дії (листи від 25 січня 2018 року № 308/0/95-18 та 22 червня 2018 року № 2684/0/95-18).

17. Відсутність волі орендодавця на поновлення строку дії Договору очевидна .

18. Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

19. Сторони даного спору не досягли згоди щодо поновлення Договору та додаткова угода до Договору про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, як цього вимагає частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", переважне право орендаря, передбачене частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" припинилось, а Договір оренди припинив свою дію, в зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, відповідно до положень статті 31 вказаного Закону, а тому висновки судів у цій частині є правомірними, а доводи касаційної скарги необґрунтованими .

62 . Касаційний господарський суд погоджується із зазначеними висновками Верховного Суду і не вбачає підстав для відступу від них.

63 . Окрім цього, Суд окремо звертає увагу, що в цих справах у задоволенні подібних позовів відмовлено саме у зв`язку з очевидністю відсутності волі орендодавців на поновлення строку дії договорів та недосягнення між сторонами згоди на продовження таких договорів.

64. Більше того, у справі № 908/2314/18 позивач двічі (що свідчить про те, що позивач у справі № 908/2314/18 здійснив більше дій, спрямованих на поновлення договору, ніж позивач у цій справі) направляв відповідачу проекти додаткових угод, відповідач безпідставно і з порушенням строків (що встановлено судовими рішеннями у вказаній справі) відмовляв у поновленні договорів, проте за висновками Верховного Суду у цій конкретній справі недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні у будь-якому випадку виключає можливість поновлення договору оренди землі з підстав переважного права .

65 . За таких обставин, з огляду на встановлені у цій справі обставини (пункти 43-46 цієї постанови) висновки судів попередніх інстанцій (зокрема, пункти 8 і 17 цієї постанови) відповідають зазначеним позиціям Верховного Суду.

66. Посилання ж скаржника на постанови Верховного Суду, у справах, в яких у задоволенні подібних позовів відмовлено саме у зв`язку з недосягненням між сторонами згоди на продовження таких договорів додатково свідчать про дефектність його позиції і необґрунтованість доводів касаційної скарги.

67. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 275/82/18, на яку посилається скаржник, міститься такий висновок:

26. Оскільки після державної реєстрації 26 грудня 2012 року договорів оренди позивач заснував і зареєстрував фермерське господарство, у правовідносинах користування земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельних ділянок перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

27. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам (близькі за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 483/1863/17, від 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17).

28. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що у цій справі спір стосується речових прав на земельні ділянки, надані фермерському господарству в оренду на підставі договорів оренди. Тому заявлені позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського судочинства .

29. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу позивача на те, що право, за захистом якого він звернувся до суду, належить ФГ Агродол . Тому саме ФГ Агродол може захистити у господарському суді речове право на земельні ділянки .

68 . Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення жодним чином не суперечать зазначених висновкам Великої Палати Верховного Суду, оскільки в них немає протилежних висновків щодо юрисдикції цього спору, а також жодним чином не заперечується речове право ФГ Агродол на земельні ділянки як таке.

69 . Як зазначалося вище (пункти 8-9, 15-17 цієї постанови), суди відмовили у позові не у зв`язку з порушенням правил юрисдикції цього спору або неналежності позивача.

70 . Щодо посилань скаржника на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у цій справі, якою ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, то Суд, в першу чергу зазначаючи, що така ухвала не є тим судовим рішенням, про яке йдеться у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, зауважує, що зазначене в цій ухвалі повністю узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у цій же справі (постанова від 10.04.2019) і (з огляду на викладене у пунктах 68-69 цієї постанови) з висновками судів попередніх інстанцій у цій справі.

71. Також Суд відхиляє твердження скаржника щодо обставин, встановлених у скасованих судових рішеннях у справі № 275/82/18, оскільки з моменту скасування вказаних судових рішень вони втратили свою юридичну силу, а обставини, які у них встановлені, з моменту такого скасування перестають вважатися такими, що встановлені. Касаційний суд скасував зазначені рішення саме у зв`язку з тим, що заявлені позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського судочинства (пункт 29 постанови від 10.04.2019), а тому не перевіряв ті доводи касаційної скарги, які стосуються встановлення фактичних обставин справи (пункт 31 постанови від 10.04.2019).

72 . Суд також відхиляє як необґрунтовані і нерелевантні посилання скаржника під час касаційного розгляду на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі 908/299/18 (в контексті правильності обраного ним способу захисту), оскільки, як вбачається з тексту цієї постанови (зокрема, пункт 64) предметом спору, а відповідно і об`єктом захисту за позовними вимогами, стало право позивача як землекористувача у відповідності до спеціальних норм законодавства, зокрема, частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі . За таких обставин, правовідносини у справі № 906/949/19 і № 908/299/18 не є подібними.

73. Окрім цього, як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, апеляційний господарський суд прямо зазначив, що позивачем вірно обрано спосіб захисту порушеного, на його думку, права щодо поновлення договорів оренди (визнав належним обраний позивачем спосіб захисту).

74. До висновків щодо неналежного способу захисту прийшов місцевий господарський суд у своїй мотивувальній частині рішення, яке було змінене апеляційним господарським судом саме в цій частині (щодо застосування до спірних правовідносин частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі ). В цій частині постанова не оскаржується.

75. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що процесуальні дії суду апеляційної інстанції щодо часткової зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2019 у справі № 925/803/18 (пункти 20-39), на яку у своїй касаційній скарзі посилається сам скаржник.

76. Разом з тим, (якщо і не брати до уваги, що позивач у цій справі (як і справі № 925/803/18) неодноразово підтвердив у ході розгляду справи (зокрема, у касаційній скарзі і під час судового засідання в суді касаційної інстанції), що предметом спору, а відповідно і об`єктом захисту за позовними вимогами, стало право орендаря (позивача) на поновлення Договору оренди земельної ділянки в порядку встановленому частинами 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", тобто шляхом реалізації переважного права перед іншими особами) враховуючи цитування позивачем у своїй позовній заяві положень частини шостої статті 33 Закону України і зазначення в рішенні суду першої інстанції, що позивач підтверджував, що позовні вимоги заявлені на підставі цієї частини (що свідчить про непослідовність позиції самого позивача і протиріччя в ній), колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень цієї норми поновлення договору можливе лише на тих самих умовах на той самий строк (відповідна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18, на яку посилається сам скаржник у своїй касаційній скарзі).

77. Щодо інших доводів касаційної скарги, Суд зазначає таке.

78. Так, у зв`язку з висновками суду апеляційної інстанції (пункт 19 цієї постанови: позивачем не доведено, яким саме чином, зважаючи на обґрунтування своїх позовних вимог у порядку дії частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі , слід визнати незаконним оскаржуваний пункт вказаного рішення), які жодним чином не спростовані скаржником, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові в цій частині (визнання частково недійсним рішення), а також не вбачає при ухваленні відповідних судових рішень порушень норм Земельного кодексу України.

79 . У зв`язку із зазначеним вище (пункт 65 цієї постанови) не знаходять свого підтвердження і посилання скаржника на порушення статті 15 Закону України Про оренду землі .

80 . Суд також звертає увагу на контроверсійність доводів скаржника щодо порушення вимог статті 86 ГПК України.

81 . Так, сам позивач, посилаючись на порушення свого переважного права на поновлення договорів оренди і звертаючись до суду із позовом про визнання таких договорів поновленими, не додав до позовної заяви проекти додаткових угод (тобто, позивач просить суд визнати поновленими договори, зокрема, у зв`язку з тим, що відповідач не підписав направлені йому додаткові угоди до них, і не надає суду разом із позовом проекти таких угод), і жодним чином не обґрунтував в суді апеляційної інстанції винятковості випадку щодо неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції (пункти 9 і 15 цієї постанови).

82 . У касаційній скарзі скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд порушив процесуальні норми щодо подання і оцінки доказів і декларативно висловлює свою незгоду як з тим, що суд апеляційної інстанції не прийняв ці докази, так і з тим, що / як він їх оцінив. При цьому, скаржник не обґрунтовує, як зазначене ним порушення вплинуло на правильність і законність відповідного судового рішення.

83. Колегія суддів зазначає, що з тексту оскаржуваної постанови чітко вбачається, що суд апеляційної інстанції (1) на підставі положень статті 269 ГПК України не приймав відповідні документи як докази, (2) досліджував наявні в матеріалах справи листи та позовні вимоги і взяв до уваги саме факт відсутності доказів первинного направлення додаткових угод (а не листів) . Вказаним повністю спростовуються відповідні доводи скаржника.

84 . Окрім цього, доводи касаційної скарги, оцінка яким надана у пунктах 77-83, не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, що виключає можливість задоволення касаційної скарги на їх підставі у зв`язку з межами розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

85 . Додатково Суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 (ухвалена після прийняття оскаржуваних судових рішень і подання касаційної скарги у цій справі; скаржник під час касаційного розгляду справи на ці висновки не посилався), зайвим є посилання апеляційного господарського суду на те, що позивач мав направити додаткові угоди саме від імені позивача (а не від імені фізичної особи). Разом з тим, враховуючи викладене у пунктах 8, 9, 15-17, 43-46, 65 і 69 цієї постанови, зазначене у цьому пункті ніяк не вплинуло на правильність вирішення спору, що виник у цій справі.

86. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

87. Під час касаційного розгляду справи Судом не виявлено порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права. Так, висновки суду апеляційної інстанції узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 275/82/18, а також постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №925/803/18, від 16.09.2019 у справі №908/2314/18.

88. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій, не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих судових рішень у справі. Підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.

89. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Фермерського господарства Агродол залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду у незміненій частині та постанову апеляційного господарського суду - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

90. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Агродол" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 17.12.2019 у незміненій частині та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 у справі № 906/949/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил