Постанова

від 04.05.2020 по справі 917/1365/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2020 р. Справа № 917/1365/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Рентбейс-Д - Алегрі Віталія Львовича, м. Київ (вх. №552 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 по справі № 917/1365/19 (суддя Кльопов І.Г.; повний текст рішення складено та підписано 18.11.2019 ) та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2019 по справі № 917/1365/19 (суддя Кльопов І.Г.; повний текст додаткового рішення складено та підписано 19.11.2019 )

за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області, м. Кременчук, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю Рентбейс-Д , м. Київ

про стягнення 62416,02 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

01.08.2019 Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулась до Господарського суду Полтавської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рентбейс-Д про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 62416,02 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 у справі № 917/1365/19 позов Кременчуцької міської ради Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Рентбейс-Д задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Рентбейс-Д на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 62416,02 грн. за період з 29.12.2016 по 22.01.2019 (включно).

19.11.2019 Господарським судом Полтавської області ухвалено додаткове рішення у справі № 917/1365/19, за яким стягнуто з відповідача на користь позивача 1921,00 грн. судового збору.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю Рентбейс-Д - Алегрі В.Л. не погодився з ухваленими у даній справі рішеннями та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати повністю рішення від 14.11.2019 та додаткове рішення від 19.11.2019 Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1365/19 та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було застосовано норму, зазначену у підпункті 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, згідно якої платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Скаржник зазначає, що в період, за який позивач намагається стягнути безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати, ТОВ Рентбейс-Д був платником єдиного податку 3-ї групи, що підтверджується відповідними відомостями у реєстрі платників єдиного податку, а тому було звільнене від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку. На переконання відповідача, жодних збитків у зв`язку із користуванням ТОВ Рентбейс-Д спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, позивачу завдано не було.

В апеляційній скарзі скаржником також заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження даних рішень суду першої інстанції.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 917/1365/19 між суддями від 13.02.2020 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Барбашова С.В., судді Істоміна О.А., Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано відповідний строк для усунення недоліків скарги шляхом подачі до суду належних доказів сплати судового збору в сумі 2881,50 грн. за встановленими реквізитами.

Згідно наявного у справі рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення № 6102230961432, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 про залишення апеляційної скарги без руху отримана скаржником 26.02.2020.

26.02.2020 скаржник засобами поштового зв`язку направив суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків (вх. № 2122 від 03.03.2020), до якої додав роздруківку квитанції № 38508 від 26.02.2020 про сплату судового збору в сумі 2881,50 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2020, зокрема, поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження рішень, позивачу надано строк до 20.03.2020 (включно) для подачі суду відзиву на апеляційну скаргу відповідача в порядку ст. 263 ГПК України, а учасникам справи роз`яснено, що апеляційний розгляд справи № 917/1365/19 відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

26.03.2020 позивач направив суду засобами поштового зв`язку відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3177 від 02.04.2020), в якому проти доводів скаржника заперечує, вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити його без змін, а скаргу відповідача - без задоволення. Позивач зазначив, що договір оренди на земельну ділянку площею 15022 кв.м. (кадастровий номер 5310436100:03:001:0164), за адресою: тупик 7-й Хорольський, 3/24 в м. Кременчуці Полтавської області, на якій розташований належний відповідачеві об`єкт нерухомості (адміністративна будівля зі складом (літера Д), не укладався, а земельна ділянка використовувалася відповідачем у спірний період без правовстановлюючих документів. Водночас позивач вказав, що оскільки відповідач не був власником або постійним землекористувачем земельної ділянки у спірний період, а отже й суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст.14.1.72 Податкового кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до пункті 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, з урахуванням приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача, як власника об`єкта нерухомого майна (адміністративної будівлі зі складом (Літера Д) площею 872,2 кв.м. по тупику 7-му Хорольському, 3/24 в м. Кременчуці Полтавської області), безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 62416,02 грн. на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою комунальної форми власності (кадастровий номер 5310436100:03:001:0164) площею 3285 кв.м. для експлуатації та обслуговування вказаної адміністративної будівлі зі складом, на якій цей об`єкт розміщений, за період з 29.12.2016 по 22.01.2019.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статями 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким згідно з частиною першою статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Зі змісту частини другої статті 120 Земельного кодексу України вбачається, що не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами:

-рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 30.06.2016 Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) юридичним та фізичним особам м. Кременчуці , Товариству з обмеженою відповідальністю Рентбейс (код 37554349) надано дозвіл на розроблення технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 19451 кв.м. для експлуатації та обслуговування будівель і споруд по тупику 7-му Хорольському, 3/24 в м. Кременчуці Полтавської області;

-згідно договору про поділ нерухомого майна, серія та номер:1395, виданий 29.12.2016 видавник: ПН КМНО Хижняк А.М. здійснено поділ нерухомого майна, будівель та споруд по тупику 7-му Хорольському, 3/24 в м. Кременчуці Полтавської області, що належали ТОВ Рентбейс (згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.10.2017);

-рішенням Кременчуцької міської ради від 04.04.2017 Про надання та відмову в наданні згоди на поділ та об`єднання земельних ділянок в м. Кременчуці ТОВ Рентбейс затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд по тупику 7-му Хорольському, 3/ 24 в м. Кременчуці Полтавської області та надано ТОВ Рентбейс згоду на поділ земельної ділянки площею 19451 кв.м. (кадастровий номер 5310436100:03:001:0161) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд по тупику 7-му Хорольському, 3/24 на дві земельні ділянки: - земельна ділянка №1 - площею 15022 кв.м., для експлуатації та обслуговування будівель і споруд (літери Е , И,М,М1, Н,0) для надання в оренду ТОВ РЕНТБЕЙС ; - земельна ділянка №2 - площею 4429 кв.м, для експлуатації та обслуговування будівлі майстерні (літера Б) для надання в оренду ТОВ РЕНТБЕЙС-Б ;

-30.05.2018 рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці Товариству з обмеженою відповідальності РЕНТБЕЙС (ідентифікаційний код 37554349), Товариству з обмеженою відповідальності РЕНТБЕЙС-А (ідентифікаційний код 40979596), Товариству з обмеженою відповідальності РЕНТБЕЙС-Г (ідентифікаційний код 40979533), Товариству з обмеженою відповідальності РЕНТБЕЙС-Д (ідентифікаційний код 40979491), Товариству з обмеженою відповідальності РЕНТБЕЙС-Ж (ідентифікаційний код 40979423), Товариству з обмеженою відповідальності РЕНТБЕЙС-3 (ідентифікаційний код 40980800), Товариству з обмеженою відповідальності РЕНТБЕЙС-К (ідентифікаційний код 40980816) та Товариству з обмеженою відповідальності РЕНТБЕЙС-Л (ідентифікаційний код 40980837) передано за умови виконання п. 21.2 цього рішення, в оренду строком на п`ятнадцять років земельну ділянку площею 15022 кв.м (кадастровий № 5310436100:03:001:0164) для експлуатації та обслуговування будівель та споруд (літери Е, И, М, M1, Н, О), будівлі АКБ (літера А), профілакторію (літера Г), адміністративної будівлі зі складом (літера Д) , будівлі механічної майстерні (літера Ж), гаражу (літера 3), будівлі складу вузлів (літера К) та кузні (літера Л) по тупику 7-му Хорольському, 3/24 в м. Кременчуці Полтавської області;

-вказаним рішенням встановлено плату за землю в розмірі 3 % від грошової оцінки землі щорічно;

-пунктом 21.2.2. даного Рішення зобов`язано ТОВ РЕНТБЕЙС , ТОВ РЕНТБЕЙС-А , ТОВ РЕНТБЕЙС-Г , ТОВ РЕНТБЕЙС-Д , ТОВ РЕНТБЕЙС-Ж , ТОВ РЕНТБЕЙС-3 , ТОВ РЕНТБЕЙС-К та ТОВ РЕНТБЕЙС-Л в шестимісячний термін замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою та зареєструвати право оренди земельної ділянки в установленому законом порядку;

-пунктом 21.2.4. Рішення зобов`язано ТОВ РЕНТБЕЙС , ТОВ РЕНТБЕЙС-А , ТОВ РЕНТБЕЙС-Г , ТОВ РЕНТБЕЙС-Д , ТОВ РЕНТБЕЙС-Ж ,ТОВ РЕНТБЕЙС-3 , ТОВ РЕНТБЕЙС-К та ТОВ РЕНТБЕЙС-Л в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 15022 кв.м у розмірі 3% від грошової оцінки землі за період з 29.12.2016 - дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки;

-договір оренди на вищезазначену земельну ділянку не було укладено;

-відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 23.01.2019 між ТОВ РЕНТБЕЙС-Д (відповідачем) та ТОВ К-1618 , останнє набуло у власність нерухоме майно - адміністративну будівлю зі складом (літера Д), який знаходиться по тупику 7-му Хорольському, 3/24 в м. Кременчуці Полтавської області. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 15022 кв.м. (кадастровий № 5310436100:03:004:0164).

Позивач стверджує, що у період з 29.12.2016 по 22.01.2019 (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі зі складом, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання могла б отримати у разі оформлення відповідачем згідно вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що: відповідачем не спростовано факт користування спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави; матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права; відповідач у період з 29.12.2016 по 22.01.2019 (включно) не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому Законом розмірі. За розрахунком позивача, який визнано судом обґрунтованим, розмір орендної плати становить 62416,02 грн.

Враховуючи те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 62416,02 за період з 29.12.2016 по 22.01.2019 (включно) на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Однак колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції передчасними та такими, що ґрунтуються на припущеннях, без дослідження та надання належної правової оцінки доказів, наявних у матеріалах справи.

За змістом статей 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, висновок суду першої інстанції про те, що обчислений позивачем розмір орендної плати є обґрунтованим, зроблений без урахування наявних у матеріалах справи документів, а отже з порушенням вимог статей 74-76, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю або споруду та передбачають механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків) (частина друга статті 377 Цивільного кодексу України).

Отже, з огляду на викладені положення закону, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, стає власником (користувачем) відповідної частки земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Частиною шостою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Таким чином, до істотних умов договору, яким передбачено набуття права власності на будівлю (окремих її приміщень) належить площа, межі та кадастровий номер земельної ділянки.

З огляду на наведене, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача спірної будівлі.

При цьому згідно зі статтею 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України Про Державний земельний кадастр визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом статті 1 Закону України Про Державний земельний кадастр Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина перша статті 9 зазначеного Закону).

Частиною першою статті 11 Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому у статті 15 зазначеного Закону наведено перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина друга статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Відповідно до статті 3 Закону України Про оренду землі об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина перша статті 21 названого Закону).

Таким чином, позивач має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, докази реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України Про оренду землі , а також довести обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів) .

Вказані обставини з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17, від 29.05.2019 у справі № 922/955/18.

Однак наданий позивачем розрахунок стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів) колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованим та не підтвердженим належними і допустимими доказами, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, розмір доходу розрахований Кременчуцькою міською радою як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою кадастровий номер 5310436100:03:001:0164 комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у формі орендної плати за землю в період з 29.12.2016 по 22.01.2019 включно в розмірі 62416,02 грн.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 5310436100:03:001:0164) від 26.11.2018 за № 2360/0/212-18 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 15022 кв.м. на 2018 рік складає 7667679,46 грн.

При розрахунку заявлених вимог позивачем взято розмір (площу) земельної ділянки - 3285 кв.м., на якій розташована належна відповідачу на праві власності будівля - 872,2 кв.м.; 3% ставку орендної плати відповідно до рішення Кременчуцької міської ради від 30.05.2018 Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці ; понижуючий коефіцієнт до нормативної грошової оцінки згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.02.2016 Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29.05.2012 Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 № 94-908 вих12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27.12.2011 Про внесення змін до рішення міської ради від 24.11.2009 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області та кількість днів користування земельною ділянкою у заявленому періоді.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що він не відповідає вимогам закону, оскільки період користування та площа земельної ділянки визначені позивачем необґрунтовано.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.03.2019 державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 5310436100:03:001:0164 проведена 10.10.2017, тобто до цього часу спірна земельна ділянка не була сформованою, оскільки не мала ані визначених меж, ані кадастрового номера, а інформація про неї не була занесена до Державного земельного кадастру.

Зважаючи на предмет та підстави заявленого позову, позивачем не надано доказів існування протягом заявленого у позові періоду, зокрема з 29.12.2016 по 09.10.2017 включно земельної ділянки площею 15022 кв.м. із кадастровим номером 5310436100:03:001:0164, як об`єкта цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю у вказаний період, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

При вирішенні даної справи судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель , здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою, зокрема, в частині застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, стосувався періоду з 29.12.2016 по 09.10.2017 включно, тобто того періоду, коли відповідна земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних прав, що надавало б можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

Отже відповідач не міг безпідставно зберегти кошти у вигляді орендної плати за землю, якої не існувало як об`єкта цивільних прав.

Крім того колегія суддів вважає, що реальна можливість передачі зазначеної земельної ділянки в орендне користування відповідачеві відповідно до вимог Закону України Про оренду землі , виникла лише з 30.05.2018, чому передувало відповідне рішення Кременчуцької міської ради, тому саме з цього часу і могла бути розрахована орендна плата. Однак ці обставини судом першої інстанції не з`ясовувались.

За змістом позовної заяви, наданих до неї підтверджуючих документів та відповідного розрахунку розміру орендної плати вбачається, що згідно Рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 30.05.2018 земельну ділянку площею 15022 кв.м. із кадастровим номером 5310436100:03:001:0164 передано в оренду кільком юридичним особам, з яких частина земельної ділянки площею 3285 кв.м. була зайнята у спірний період відповідачем.

Проте, визначаючи розмір заборгованості відповідача, позивач не довів, а суд першої інстанції не встановив дійсний розмір (площу) земельної ділянки, яка використовувалася останнім у спірний період для експлуатації та обслуговування вищезазначеної адміністративної будівлі зі складом.

Суд першої інстанції, визнаючи обчислений позивачем розмір орендної плати обґрунтованим, послався лише на доданий до позову розрахунок.

Водночас ані розкриття змісту цього розрахунку щодо площі землекористування (3285 кв.м.), ані його аналізу рішення суду першої інстанції не містить.

Матеріалами справи не підтверджується, а з Рішення Кременчуцької міської ради від 30.05.2018 не вбачається, яку саме площу, виходячи з площі належного на права власності нерухомого майна, було передано відповідачу в орендне користування.

Колегія суддів апеляційного господарського суду на підставі власної оцінки наявних у матеріалах справи документів встановила, що площа земельної ділянки, на якій знаходився належний відповідачеві на праві власності об`єкт нерухомого майна у спірний період, і щодо якої, з метою експлуатації та обслуговування цього об`єкта, він мав право на оформлення землекористування на підставі вимог чинного земельного законодавства, не доведена позивачем у встановленому порядку.

Оцінюючи правомірність ухваленого у даній справі рішення колегія суддів апеляційної інстанції виходить з того, що у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами, покладається законом на сторони. При цьому суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів, що стосуються предмета спору та з власної ініціативи, не збирає, крім випадків, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з частинами першою - третьою статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Оскільки в даному випадку предметом судового розгляду фактично є стягнення безпідставно збереженого майна у вигляді орендної плати, а із наданого позивачем розрахунку неможливо встановити, чи вірною є застосована площа земельної ділянки, та безпідставно визначено період нарахування, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення, тому колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами по справі не було доведено розрахунок розміру заявлених до стягнення коштів, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Вказані обставини є передумовою для відмови у позові.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалене у даній справі судом першої інстанції рішення наведеним вимогам не відповідає.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції не дотримався вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судове рішення зі справи підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права.

За змістом пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо додаткового рішення колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, додаткове рішення, яким з відповідача на користь позивача стягнуто витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн., - скасувати.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та про прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову, тому на підставі приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений Кременчуцькою міською радою за звернення до суду із даним позовом, покладається на позивача.

Судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, також покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини першої статті 275, пунктами 1, 4 частини першої статті 277, статтями 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Рентбейс-Д - Алегрі Віталія Львовича, м. Київ задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 по справі № 917/1365/19 скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові відмовити.

Судові витрати понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на позивача - Кременчуцьку міську раду Полтавської області.

Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2019 по справі № 917/1365/19 скасувати.

Стягнути з Кременчуцької міської ради Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рентбейс-Д (вул. Євгена Свертюка,21, офіс 83-Д, м.Київ, 02002, код ЄДРПОУ 40979491) 2881,50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.05.2020

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко