Рішення

від 23.04.2020 по справі 904/112/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2020м. ДніпроСправа № 904/112/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Скиба Т.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАС", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дніпровська міська рада, м. Дніпро

про визнання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра укладеним.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати договір між Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІАС" про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра укладеним на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська затвердженного рішенням Дніпровської міської ради від 29.07.2011 № 5/14.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дніпровську міську раду, та призначено підготовче судове засідання на 06.02.2020 року о 10:20 год.

24.01.2020 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № б/н від 24.01.2020 року, у якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити в повному обсязі та заява про застосування строків позовної давності вих. № б/н від 24.01.2020 року.

У підготовче судове засідання 06.02.2020 року представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 27.02.2020 року о 10:20 год.

13.02.2020 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення вих. № б/н від 12.02.2020 року.

27.02.2020 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив вих. № б/н від б/д.

27.02.2020 року у підготовчому судовому засіданні сторонами зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.03.2020 року о 10:20 год.

19.03.2020 року електронною поштою від третьої особи до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від року про відкладення розгляду справи.

У призначене судове засідання по розгляду справи по суті 24.03.2020 року представники сторін та третьої особи не з`явилися.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" встановлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

Крім того, 16.03.2020 Рада суддів України з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, рекомендую, на період з 16 березня до 03 квітня 2020 року, встановила особливий режим роботи судів України, а саме:

- роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції;

- припинити всі заходи, не пов`язані з процесуальною діяльністю суду та забезпеченням діяльності органів судової влади (круглі столи, семінари, дні відкритих дверей тощо);

- припинити проведення особистого прийому громадян керівництвом суду;

- обмежити допуск в судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань;

- обмежити допуск у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань: блідість обличчя, почервоніння очей, кашель;

- ознайомлення учасників судового процесу з матеріалами судової справи, за наявності такої технічної можливості, здійснювати в дистанційному режимі, шляхом надсилання сканкопій матеріалів судової справи на електронну

- адресу, зазначену у відповідній заяві, заяви про ознайомлення приймати через дистанційні засоби зв`язку;

- зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня;

- по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, в порядку письмового провадження;

- суддям та працівникам апарату суду при найменших ознаках захворювання вжити заходів щодо самоізоляції, повідомити про свій стан здоров`я відповідну установу охорони здоров`я та керівництво суду телефоном, е-mail.

Крім того, Рада суддів України рекомендує громадянам та іншим особам:

- всі необхідні документи (позовні заяви, заяви, скарги, відзиви, пояснення, клопотання тощо) надавати суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку;

- рекомендувати учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами;

- утриматися від відвідування приміщення суду, особливо за наявності захворювання (слабість, кашель, задуха, утруднення дихання, тощо).

При визначенні особливостей роботи суду на період карантинних заходів слід враховувати спеціалізацію суду, інстанційність та відповідні категорії справ.

При вирішенні питання про можливість розгляду справ в режимі відеоконференції слід враховувати, що такий режим роботи суду не у повній мірі убезпечує від поширення захворювання, оскільки все ж передбачає необхідність явки громадян у декілька судів, які забезпечують проведення судового засідання у такому режимі.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.

Разом з тим, звертаємо увагу на те, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність забезпечення участі сторін в судовому засіданні, та право на належний захист своїх прав в суді першої інстанції, для повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи і те, що подано клопотання про відкладення розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне розглянути позовну заяву у розумний строк.

Враховуючи викладене, з метою надання можливості всім учасникам справи прийняти участь в судовому засіданні і реалізувати свої процесуальні права суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 24.03.2020 відкладено розгляд справи по суті на 23.04.2020 року о 11:20 год.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, але були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, але 23.04.2020 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем свого зобов`язання, яке передбачене чинним законодавством, а саме ухиленням замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об`єкта нерухомого майна до експлуатації, що порушує права та інтереси територіальної громади міста Дніпро на отримання коштів, пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, які мають використовуватись для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра.

Позивач ґрунтує свої вимоги на нормах статей 4, 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" та ст.ст. 509, 641, 648 Цивільного кодексу України.

На підтвердження своїх вимог надає такі докази:

- копія рішення ДМР № 6/19 від 28.12.2011;

- копія рішення ДМР № 9/9 від 08.06.2016;

- копія проекту рішення ДМР від 09.09.2005.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач не погоджується із позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Крім того, позивач посилається у позовній заяві на вимоги ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", однак дана стаття вже не діяла на момент звернення останнього до суду із позовом, а відтак у відповідача відсутній обов`язок укладати договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив на позовну заяву

Позивач вважає вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Нерухоме майно, торгівельний комплекс, що розташоване за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 60 Д, загальною площею 526,1 кв.м. введено в експлуатацію рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.11.2001 № 2694. Однак, ТОВ ДАІС з питання укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра по об`єкту: Фактичне розміщення торговельного комплексу до департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради не звертався.

У 2018 до департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради надійшов на візування проект рішення Дніпровської міської ради Про поновлення договору оренди землі від 09.09.2005 (державна реєстрація від 20.10.2005 № 040510401040) по просп. Дмитра Яворницького, 60 Д (Шевченківський район) ТОВ ДІАС , код ЄДРПОУ 31491760, по фактичному розміщенню торговельного комплексу.

Таким чином,дженням позивача, 19.01.2018 департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради з проекту рішення міської ради дізнався про те, що ТОВ ДІАС не звернувся за укладанням договору.

В подальшому департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради перевірив відомості, щодо нежитлових будівель розташованих за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 60 Д, та виявив відповідні відомості.

Дистом № 10/15-328 від 02.07.2018 відповідача було повідомлено про необхідність виконання вимог закону та направлено на підписання проект договору пайової участі, та запропоновано сплатити кошти пайової участі у розмірі 301 360,60 грн.

Однак, відповідач відповіді на лист не надав, вимоги не виконав.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України "Про врегулювання містобудівної діяльності", пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

На виконання статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвиток інфраструктури м. Дніпропетровська (рішення міської ради від 29.07.2011 року № 5/14) листом від 02.07.2019 року № 10/15-328 ТОВ ДІАС було направлено 2 примірники проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра по об`єкту: Фактичне розміщення торговельного комплексу , який розташований за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 60 Д, загальною площею 526,1 кв.м. для ознайомлення та підписання, які піддягали поверненню до департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради у двадцятиденний строк після отримання.

До теперішнього часу договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста не укладено, та кошти пайової участі не сплачено.

Позивач вказує, що до теперішнього часу договір не укладено, кошти пайової участі не сплачено, що свідчить про ухилення відповідача від укладання договору, що і є причиною спору.

ВИСНОВКИ СУДУ:

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Позивач обґрунтовує свої вимоги пунктом 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким встановлено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Станом на час виникнення спірних відносин (час введення спірного об`єкта в експлуатацію) такі відносини регулювались Законом України "Про планування і забудову територій" №1699-111 від 20.04.2000.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закон України "Про врегулювання містобудівної діяльності" набрав чинності 17.02.2011. Тобто, на спірні відносини дія цього закону не розповсюджується.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про планування і забудову територій" №1699-111 від 20.04.2000, вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури ( 40-2007-п ) та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №40 від 24.01.2007 року передбачено, що граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування), не може перевищувати: 5 відсотків вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього медичного та оздоровчого призначення).

Отже, на момент визнання за відповідачем права власності законодавство України не містило імперативних норм щодо обов`язку замовника відносно пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Згідно ст.5 Цивільного кодексу України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності".

Обов`язок участі замовника який має намір здійснити будівництво у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту замовника передбачено в ст.27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" №1699-111 від 20.04.2000 року в редакції з 14.10.2008 року.

Тобто, Закон України "Про планування і забудову територій" №1699-111 від 20.04.2000 року в редакції з 14.10.2008 року, на який посилається позивач як на підставу порушеного права, не може бути застосований до правовідносин з визнанням права власності ТОВ "Діас" які виникли з 22.11.2001.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради не обґрунтовані, належними доказами не підтверджені, відтак не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності, про що відповідачем зроблено відповідну заяву.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

На підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167,170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Отже, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, (за аналогією ст.74 ГПК України) про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Така правова позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 листопада 201 б року у справі за № 6-2469цс16.

Отже, позивач в позові взагалі не обґрунтував як і коли департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради стало відомо про порушення ТОВ „Білла" Закону України „Про планування і забудову територій" №1699-111 від 20.04.2000 року.

Відповідно до ст.28 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" №2704-ІУв редакції від 29.01.2006 року, яка діяла на момент визнання права власності за ТОВ „Діас", відомості про зміст документів, що підтверджують (посвідчують) правочини щодо нерухомого майна, узагальнені відомості про речові права окремої особи на нерухоме майно, а також витяги з Державного реєстру прав, що містять відомості про встановлення, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно, надаються органами державної реєстрації в тому числі органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, якщо запит зроблено у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законами.

Отже, позивач мав всі можливості встановити нібито порушення вимог Закону України „Про планування і забудову територій" №1699-111 від 20.04.2000 року, з моменту виникнення права власності за ТОВ „Діас" з 22.11.2001 року та подати позов протягом трьох років тобто до 22.11.2004 року. Таким чином, строк позовної давності на момент подачі позову Дніпровською міською радою сплинув.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАС" про визнання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра укладеним.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 40506253) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАС" (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, офіс 1, код ЄДРПОУ 31491760) за участю у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) про визнання договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра укладеним - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2020 року

Суддя В.Г. Бєлік