Рішення

від 30.04.2020 по справі 910/1934/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2020Справа № 910/1934/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текхостинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зінко Дітеілз"

про стягнення 97 346,15 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текхостинг" (надалі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зінко Дітеілз" (надалі за текстом - відповідач) про стягнення 97 346,15 грн., в тому числі 60 000,00 грн. основного боргу, 19 532,06 грн. пені, 1 814,09 грн. інфляційних втрат, 6 000,00 грн. штрафу за порушення строку поставки на 10 календарних днів та 10 000,00 грн. штрафу за прострочення реєстрації податкової накладної.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 102/12/2018 від 03.12.2018 в частині здійснення повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 у справі № 910/1934/20 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

25.02.2020 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1934/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відзив відповідача на позовну заяву до Господарського суду міста Києва не надходив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/1934/20 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується наступним.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 про відкриття провадження у справі № 910/1934/20 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення 0103052373828) на поштову адресу: 03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 68/1, офіс 62 та отримана відповідачем 03.03.2020 що підтверджується відповідною позначкою на повідомленні про вручення.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 про відкриття провадження у справі № 910/1934/20 була надіслана позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення 0103052373810) на поштову адресу: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100, 8 поверх та отримана позивачем, що підтверджується відповідною позначкою на повідомленні про вручення.

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Текхостинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зінко Дітеілз" укладено Договір поставки № 102-12/2018 (надалі за текстом - Договір), згідно пункту 1.1. якого відповідач, як постачальник, зобов`язується за плату передати у власність позивача, як покупця, товар відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до пункту 2.2. Договору, поставка товару здійснюється постачальником протягом 35 (тридцяти п`яти) банківських днів з дати здійснення покупцем передоплати, в розмірі визначеному пунктом 7.3.1. даного Договору. До моменту здійснення такої передоплати, постачальник має право не розпочинати поставку товару. Перебіг строку поставки товару в будь-якому випадку розпочинається лише після здійснення покупцем попередньої оплати вартості товару в розмірі визначеному пунктом 7.3.1. даного Договору.

Згідно Додатку 1 (Специфікація) до Договору, товаром є конференційні крісла, стаціонарні, у кількості 8 шт., вартістю за одиницю 7 500 грн., з урахуванням ПДВ 20%.

Пунктом 6.2. Договору сторони узгодили, що загальна вартість товару, що постачається за даним Договором та Додатком 1 (Специфікацією) до нього, становить 60 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Відповідно до п. 7.3., 7.3.1., 7.3.2. Договору оплата загальної вартості товару за даним Договором здійснюється покупцем шляхом перерахування суми коштів, що вказана в пункті 6.2. даного Договору, на поточний рахунок постачальника, визначений в ст. 13 даного Договору наступним чином: покупець сплачує на користь постачальника 80 % від вартості товару за Договором у вигляді передоплати у розмірі 48 000,00 грн. в тому числі ПДВ 20% впродовж трьох банківських днів з дати укладення сторонами даного Договору. В подальшому, покупець сплачує на користь постачальника 20 % від вартості товару за Договором в розмірі 12 000,00 грн. в тому числі ПДВ 20 % впродовж трьох банківських днів з дати підписання видаткової накладної.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 9.1 Договору).

З метою отримання попередньої оплати, відповідачем був наданий позивачу рахунок-фактура № 207 від 03.12.2018 на оплату товару загальною вартістю 60 000,00 грн.

На виконання умов договору відповідачем, згідно платіжного доручення № 1733 від 13.12.2018, здійснено попередню оплату за товар у сумі 60 000,00 грн., як це передбачено умовами Договору, із вказівкою у графі призначення платежу - "оплата за ТМЦ згідно рахунку № 207 від 03.12.2018 у т.ч. ПДВ 20% - 10 000,00 грн.", отримувач ТОВ "Зінко Дітеілз".

Проте відповідачем зобов`язання щодо поставки товару не виконані, докази поставки відсутні.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару, позивач звернувся до відповідача з листом від 04.04.2019 вих. № 317 з вимогою повернути сплачені за Договором кошти в сумі 60 000,00 грн. протягом трьох робочих днів за вказаними у листі реквізитами.

Також, 19.04.2019 позивач надіслав на адресу відповідача письмову претензію № 323, датовану 17.04.2019 з вимогами про повернення сплачених за Договором поставки коштів в сумі 60 000,00 грн., а також 3 019,40 грн. нарахованої пені, 6 000,00 грн. штрафу та 12 000,00 грн. штрафу за прострочення реєстрації податкової накладної.

Оскільки в порушення умов Договору відповідач не поставив позивачу оплачений товар та не повернув сплачені позивачем грошові кошти за товар, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу 100 % попередньої оплати, у сумі 60 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1733 від 13.12.2018.

Пунктом 2.2. Договору, сторони узгодили, що поставка товару здійснюється постачальником протягом 35 (тридцяти п`яти) банківських днів з дати здійснення покупцем передоплати, в розмірі визначеному пунктом 7.3.1. даного Договору.

Таким чином, поставка товару за договором відповідачем мала була бути здійснена до 05.02.2019 включно.

У відповідності до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У встановлені Договором строки товар відповідачем поставлений не був.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

У зв`язку з невиконанням умов Договору поставки позивач листом № 317 від 04.04.2019 та претензією № 323 від 17.04.2019 вимагав від відповідача повернення сплаченої попередньої оплатив сумі 60 000,00 грн.

Таким чином, позивач реалізував своє право, у порядку встановленому частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, шляхом вставлення відповідачу вимоги щодо повернення суми попередньої оплати, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 60 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 19 539,06 пені, 1 814,09 грн. інфляційних витрат, 6 000,00 грн. штрафу за порушення строків поставки на 10 календарних днів та 10 000,00 грн. штрафу за прострочення реєстрації податкової накладної, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.1. Договору у разі порушення постачальником строку поставки товару, визначеного у пункті 2.2. Договору, постачальник (на вимогу покупця), сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару за кожен день затримки поставки. У випадку прострочення поставки на строк понад 10 календарних днів, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 10 % від вартості товару строк поставки якого прострочено.

Також, пунктом 8.5. Договору визначено, що за ненадання податкової накладної в електронній формі, або її не реєстрацію в ЄРПН, в строки передбачені статтею 201 ПКУ постачальник сплачує штраф на користь покупця у розмірі суми ПДВ в ненаданій/незареєстрованій податковій накладній.

Враховуючи, що відповідач, у будь-якому разі, починаючи з граничного терміну поставки - 05.02.2019, допустив прострочку поставки товару на строк понад 10 календарних днів, а також те, що на підставі наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 10308 вбачається, що реєстрація податкової накладної була проведена 11.01.2019, тобто, з порушенням граничного строку реєстрації, передбаченого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача, щодо стягнення з відповідача 6 000,00 грн. штрафу за порушення строків поставки на 10 календарних днів та 10 000,00 грн. штрафу за прострочення реєстрації податкової накладної.

Разом з тим, суд не погоджується із наданим позивачем розрахунком пені та інфляційних витрат.

У зв`язку з порушенням строків поставки товару, позивач набув право на стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару за кожен день затримки поставки.

У матеріалах справи міститься копія електронного листа № 317 від 04.04.2019 адресованого відповідачу, в якому позивач вимагав повернення всієї суми попередньої оплати, тобто, тим самим фактично відмовився від подальшого виконання зобов`язань відповідачем як постачальником.

Враховуючи, що 04.04.2019 позивач відмовився від подальшого виконання відповідачем зобов`язань за Договором, період прострочення виконання зобов`язання з поставки товару становить 57 календарних днів: з 06.02.2019 по 03.04.2019.

Таким чином, враховуючи, що період прострочення виконання зобов`язання становить 57 календарних днів, неустойка у виді пені згідно пункту 8.1. Договору підлягає застосуванню в розмірі: 60 000,00 (вартість товару) x (2 x 18,00 : 365) x 57 днів (прострочення) : 100 = 3 373,15 грн.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Матеріалами справи було встановлено, що відповідачем не були виконані зобов`язання щодо поставки обумовленого сторонами товару, внаслідок чого позивач вимагав повернення суми попередньої оплати. Відповідно, з урахуванням відсутності у Договорі домовленості сторін про строк виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення суми отриманої попередньої оплати за непоставлений товар, обов`язок у відповідача щодо повернення такої суми (тобто, грошові зобов`язання відповідача перед позивачем) у відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, міг виникнути лише після отримання від позивача вимоги про повернення такої суми.

Вимоги позивача щодо повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар були викладені в електронному листі № 317 від 04.04.2019 адресованому відповідачу.

Отже, у відповідності із положеннями частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк з дня отримання листа у відповідача виникло зобов`язання по сплаті позивачу грошових коштів у сумі 60 000,00 грн.

Проте у встановлений законодавством строк (до 11.04.2019) відповідачем не було повернуто позивачу суму попередньої оплати за непоставлений товар. Відповідно, правомірним є нарахування на суму боргу інфляційних витрат починаючи з 12.04.2019 у розмірі: 60 000,00 x 1.01799759 - 60 000,00 = 1 079,86 грн.

ВІдповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач своїм правом передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позовну заяву до суду не подав, жодних доказів в спростування наведених позивачем обставин надано не було.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Текхостинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зінко Дітеілз" підлягають задоволенню частково у розмірі 80 453,00 коп.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, тобто у розмірі 1 737,09 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Текхостинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зінко Дітеілз" про стягнення 97 346,15 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зінко Дітеілз" (03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 68/1, офіс 62, ідентифікаційний код юридичної особи: 39344145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текхостинг" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100, ідентифікаційний код юридичної особи: 41309272): 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 коп. попередньої оплати, 3 373 (три тисячі триста сімдесят три) гривні 15 коп. пені, 1 079 (одну тисячу сімдесят дев`ять) гривень 86 коп. інфляційних витрат, 6 000 (шість тисяч) гривень 00 коп. штрафу за порушення строків поставки товару на 10 календарних днів, 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. штрафу за прострочення реєстрації податкової накладної та 1 737 (одну тисячу сімсот тридцять сім) гривень 09 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строки встановленні статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України про продовження такого строку на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст рішення складено 30.04.2020

Суддя С. В. Стасюк