Рішення

від 04.05.2020 по справі 927/125/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

04 травня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/125/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50 (адреса для листування) до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА СТАР КОМПАНІ 14000, м Чернігів, вул. Мстиславська, 47/1 2. ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про стягнення 185 979 грн. 19 коп. ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА СТАР КОМПАНІ та фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення солідарно 185 979 грн. 19 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем-1 зобов`язання по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, яке виникло на підставі договору банківського обслуговування б/н від 29.10.2014, укладеного шляхом підписання 29.10.2014 відповідачем-1 заяви про відкриття поточного рахунку та заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг , Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. Крім того, за твердженням позивача, оскільки виконання відповідачем-1 вищевказаного зобов`язання забезпечено порукою на підставі укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки № POR1417000166836 від 26.11.2014, то внаслідок невиконання відповідачем-1 зобов`язань за договором банківського обслуговування б/н від 29.10.2014 відповідачі відповідають перед банком як солідарні боржники.

Враховуючи, що у позовній заяві відповідачем-2 вказана фізична особа, яка не є підприємцем у спірних правовідносинах, судом на підставі ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 21.02.2020 постановлено Управлінню надання адміністративних послуг Чернігівської міської ради протягом п`яти днів з моменту отримання даної ухвали надати суду інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 .

На виконання вищевказаних вимог суду 26.02.2020 до Господарського суду Чернігівської області від Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради надійшов лист № 09-05/919 від 25.02.2020 з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача-2.

Відповідно до вказаного листа за даними, які містяться в реєстрі територіальної громади міста Чернігова, місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 зареєстроване у місті Чернігові за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з отриманням інформації про зареєстроване місце проживання відповідача-2 ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2020:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;

встановлений процесуальний строк для подання відповідачами відзивів на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановлені процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачами заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив;

роз`яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідачі мають подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Оскільки клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надійшли розгляд справи здійснено судом без призначення судового засідання за наявними у справі матеріалами, тобто в порядку письмового провадження.

10 березня 2020 року, в межах встановленого судом процесуального строку, відповідачами подано відзив на позовну заяву, в якому відповідачі проти позовних вимог заперечують. На думку відповідачів, доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом, оскільки відповідно до Умов та правил надання банківських послуг проведені операції по рахунку підтверджуються банківською випискою про стан рахунку; в банківській виписці чітко зазначається номер рахунку та рух коштів. Також відповідачі вказують, що додана до справи банківська виписка про рух коштів містить недостовірну інформацію, згідно з якою погашення заборгованості по тілу кредиту відбулося 01.11.2019 і до цієї дати нараховували відсотки. Натомість, за повідомленням відповідачів, погашення заборгованості за тілом кредиту відбулося 24.09.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 59464511 від 24.09.2019, наданим Філією Чернігівського обласного управління АТ Ощадбанк , в якому вказано, що списані кошти в сумі 233 850 грн. 91 коп. з ТОВ ФІРМА СТАР КОМПАНІ направлені до Центрального ВДВС м. Чернігова згідно ВП 59464511, а також постановою від 27.09.2019 про закінчення виконавчого провадження № 59464511. Також відповідачі стверджують, що надана позивачем банківська виписка містить недостовірну інформацію, оскільки протягом 2017 року позивач в односторонньому порядку без попередження автоматично списував кошти з розрахункових карток відповідача-2, але списані з відповідача-2 кошти не були зараховані в погашення тіла кредиту, що свідчить про наявність в діях позивача ознак шахрайства. Крім того, відповідачі вказують на відсутність підстав вважати, що при укладенні договору поруки з ОСОБА_1 позивач дотримав вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме таких умов, які вважав узгодженими банк.

Доказів надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу відповідачами суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 у справі № 927/774/18 присуджено до солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Стар Компані та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк 204 578 грн. 25 коп. заборгованості за тілом кредиту, 3 068 грн. 67 коп. судового збору за подання позовної заяви та 4 603 грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

У вказаному судовому рішенні встановлено, що:

- 29 жовтня 2014 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк , правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк , та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Стар Компані підписано заяву на відкриття рахунку, на підставі якої банком було відкрито товариству поточні рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , а також картковий рахунок № НОМЕР_3 ;

- на підставі заяви про відкриття рахунку та заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, ТОВ Фірма Стар Компані приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг , що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають договір банківського обслуговування від 29.10.2014, та зобов`язалося виконувати наведені Умови, Правила надання банківських послуг, та визнавати тарифи банку.

- за умовами договору банківського обслуговування від 29.10.2014 АТ КБ Приватбанк зобов`язалося надати кредитний ліміт на поточний рахунок ТОВ Фірма Стар Компані для поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів, в межах кредитного ліміту, в обмін на зобов`язання ТОВ Фірма Стар Компані щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.;

- на виконання договору АТ КБ Приватбанк 27.12.2016 встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок ТОВ Фірма Стар Компані у розмірі 210 000 грн. 00 коп. та надано в користування ТОВ Фірма Стар Компані кредитні кошти в межах цього кредитного ліміту;

- 15.05.2017 отриманий ТОВ Фірма Стар Компані кредит в сумі 209 846 грн. 31 коп. був винесений на рахунок простроченої заборгованості;

- після часткового погашення заборгованості 18 та 19 травня 2017 року залишок боргу за кредитом склав 204 578 грн. 25 коп.;

- ТОВ Фірма Стар Компані свої зобов`язання з погашення кредиту за договором банківського обслуговування від 29.10.2014 належним чином не виконало, внаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати по тілу кредиту у сумі 204 578 грн. 25 коп.;

- 26 листопада 2014 року з метою забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Стар Компані зобов`язань за договором банківського обслуговування від 29.10.2014, між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ КБ Приватбанк був укладений договір поруки № POR1417000166836;

- 19.01.2018 АТ КБ Приватбанк надіслав на адреси ТОВ Фірма Стар Компані та ОСОБА_1 претензію № 41029 CNDSS0GF з вимогою погасити заборгованість, яка була залишена без відповіді та задоволення;

- станом на 14.08.2018 заборгованість за тілом кредиту також складала 204 578 грн. 25 коп.

Згідно із ст. 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 у справі № 927/774/18 набрала законної сили 16 травня 2019 року.

Згідно із ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, статтею 75 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави, за яких учасники справи звільняються від обов`язку доказування. Зокрема, відповідно до частини 4 вищеназваної статті Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що у справі № 927/774/18 та у даній справі беруть участь ті самі особи, обставини, які встановлені судовим рішенням господарського суду у справі № 927/774/18 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиційними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Таким чином, не підлягає доведенню в межах даної справи:

факт укладення між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк , правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк , та ТОВ Фірма Стар Компані договору банківського обслуговування б/н від 29.10.2014 шляхом підписання 29.10.2014 відповідачем-1 заяви про відкриття поточного рахунку та заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг , Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua ;

факт користування ТОВ Фірма Стар Компані кредитними коштами в межах встановленого банком з 27.12.2016 ліміту у розмірі 210 000 грн. 00 коп.;

порушення ТОВ Фірма Стар Компані взятих на себе за договором зобов`язань в частині повернення отриманих кредитних коштів, внаслідок чого з 19.05.2017, станом на 14.08.2018 і на момент винесення постанови суду за ним обліковувався борг у розмірі 204 578 грн. 25 коп.;

факт укладення 26 листопада 2014 року з метою забезпечення належного виконання ТОВ Фірма Стар Компані зобов`язань за договором банківського обслуговування від 29.10.2014, між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ КБ Приватбанк договору поруки № POR1417000166836.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та визначаючи, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, суд виходить з такого:

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов та правил надання банківських послуг, в редакції, наданій до матеріалів справи (далі за текстом - Умови), банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

В силу п. 3.2.1.1.5. Умов, кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.1.4.5. Умов, дебетове сальдо по поточному рахунку клієнта - сума грошових кошів, перерахованих банком на підставі розрахункових документів клієнта з його поточного рахунку протягом операційного дня понад його залишку з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня.

Згідно із п. 3.2.1.2.1.2., 3.2.1.2.1.4. Умов, зобов`язання по видачі кредиту або його частини виникають у банку в день надання клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в межах вказаних в них сум.

Обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта банк проводить згідно з наступним порядком:

1. при надходженні розрахункових документів клієнта в банк протягом операційного дня та відсутності грошових коштів на поточному рахунку клієнта, банк здійснює їх оплату відповідно до Умов та правил надання банківських послуг в межах встановленого ліміту;

2. за результатами операцій, проведених за поточним рахунком клієнта протягом банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку клієнта може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення величини надходжень на поточний рахунок над величиною списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня);

3. при закритті банківського дня сформоване дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта фактично є сумою використаного клієнтом кредиту в цей день.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди.

Отже зміст правовідносин, які виникли між сторонами на підставі договору банківського обслуговування б/н від 29.10.2014, полягає в тому, що позивач взяв на себе зобов`язання відкрити відповідачу-1 поточний рахунок та проводити платежі на підставі розрахункових документів відповідача-1 навіть понад залишок коштів на його поточному рахунку за рахунок кредитних коштів в межах кредитного ліміту, а відповідач-1, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки та винагороду позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України ).

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1072 Цивільного кодексу України банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України , якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Аналіз змісту укладеного між сторонами договору банківського обслуговування б/н від 29.10.2014 свідчить, що за своєю правовою природою цей договір є змішаним та містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору, оскільки його предметом є як відкриття клієнтові рахунку у банку, так і надання йому банком в користування грошових коштів (кредиту), в обмін на зобов`язання повернути отримані кошти та сплатити проценти за їх користування, а тому відносини, які склалися між сторонами на підставі цього договору підпадають під правове регулювання як норм параграфу 1, 2 глави 71 Цивільного кодексу України, якими врегульовано правовідносини за договором позики та кредитним договором, так і норм параграфу 1 глави 72 Цивільного кодексу України, якими врегульовано правовідносини за договором банківського рахунку.

Як встановлено судом вище на виконання договору банківського обслуговування б/н 29.10.2014 позивачем відкрито відповідачу рахунки та надано кредит в межах встановленого з 27.12.2016 кредитного ліміту 210 000 грн. 00 коп.

15.05.2017 отриманий відповідачем-1 кредит в сумі 209 846 грн. 31 коп. був винесений на рахунок простроченої заборгованості.

Після часткового погашення заборгованості 18 та 19 травня 2017 року, залишок боргу за кредитом склав 204 578 грн. 25 коп.

Так, з 19 травня 2017 року в користуванні відповідача-1 знаходилися кредитні кошти в сумі 204 578 грн. 25 коп., які внаслідок прострочення виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту в судовому порядку присуджено до стягнення на користь позивача постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 у справі № 927/774/18.

За твердженням позивача, відповідачем-1 порушено також і взяті на себе зобов`язання за договором банківського обслуговування б/н від 29.10.2014 щодо сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого виник борг у розмірі 185 979 грн. 19 коп., який він і просить стягнути в позові, що розглядається в межах даної справи.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1. Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За змістом п. 3.2.1.4.1.6. Умов, при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно із п. 3.2.1.4.3 Умов, сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з п.п. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., проводиться в порядку, зазначеному в п. 3.2.1.1.1., 3.2.1.2.1.4., 3.2.1.2.2.8. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.2.1.4. Умов, за рахунок грошових коштів, що надійшли на поточний рахунок клієнта, в першу чергу проводиться погашення заборгованості за відсотками, розрахованими згідно п.п. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2. Вступники на поточний рахунок клієнта грошові кошти автоматично зменшують дебетове сальдо по поточному рахунку. У разі відсутності надходжень грошових коштів на поточний рахунок клієнта, погашення відсотків, розрахованих згідно з п.п. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., проводиться за рахунок невикористаного залишку ліміту. Після погашення заборгованості за відсотками, банк проводить оплату надходять протягом операційного дня розрахункових документів клієнта в межах невикористаного залишку ліміту.

В силу п. 3.2.1.4.9. Умов, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Як вбачається зі змісту позовної заяви відсотки за користування кредитом, заборгованість по яким позивач просить стягнути в даному позові, нараховані позивачем за період з 20.05.2017 по 18.12.2019.

Як вбачається із доданого до позовної заяви розрахунку заявлені до стягнення відсотки у розмірі 185 979 грн. 19 коп. за користування відповідачем-1 кредитними коштами у сумі 204 578 грн. 25 коп. із застосуванням процентної ставки 48 % річних нараховані позивачем за період з 20.05.2017 по 01.04.2019.

В зв`язку з цим заперечення відповідачів щодо неправомірного нарахування позивачем відсотків за користування кредитом до 18.12.2019, оскільки погашення заборгованості за тілом кредиту відбулося 24.09.2019, судом не приймається до уваги, оскільки фактично такі відсотки нараховані позивачем до 01.04.2019.

Також судом не приймається до уваги твердження відповідачів про те, що протягом 2017 року позивач в односторонньому порядку без попередження автоматично списував кошти з розрахункових карток відповідача-2, але списані з відповідача-2 кошти не були зараховані в погашення тіла кредиту, оскільки розмір заборгованості по тілу кредиту був предметом дослідження в межах справи № 927/774/18, під час розгляду якої Північним апеляційним господарським судом встановлена наявність боргу за тілом кредиту з 19.05.2017, станом на 14.08.2018 і на момент винесення судового рішення (16.05.2019) у розмірі 204 578 грн. 25 коп. Дані обставини є преюдиційними, а тому розмір заборгованості по тілу кредиту, яка існувала у період нарахування відсотків, та не була погашена відповідачем-1 в порушення взятих на себе за договором зобов`язань, не підлягає доведенню знову в межах даної справи.

Крім того, із наданої відповідачами виписки по картковим рахункам відповідача-2 прямо не вбачається, що списання грошових коштів було здійснено в рахунок погашення заборгованості, яка виникла згідно договору банківського обслуговування від 29.10.2014, укладеного між позивачем та відповідачем-1.

Предметом розгляду в межах даної справи є стягнення відсотків як плати за користування кредитними коштами, нарахованими після настання строку повернення кредиту.

Обов`язок боржника сплачувати проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором, передбачається ст. 536 Цивільного кодексу України . При цьому згідно з ч. 2 цієї статті розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 міститься висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення кредиту у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України , яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012 з врахуванням правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, зазначено, що положеннями ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже термін користування чужими грошовими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином Верховним Судом чітко розмежовано поняття проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами та проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами , причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України .

Отже, правова позиція Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України .

З огляду на викладене суд вважає, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України .

Аналіз п. 3.2.1.4.1.6. Умов, які є складовою договору банківського обслуговування б/н від 29.10.2014, свідчить, що фактично в ньому міститься умова щодо відповідальності позичальника за порушення зобов`язання зі своєчасного повернення кредитних коштів після спливу строку повернення кредиту, та ним встановлено інший розмір процентів річних за таке порушення, аніж передбачено у ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України , а саме,- 48% річних.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відсотки за користування кредитними коштами після спливу строку повернення кредиту, оскільки такі дії позивача не суперечать нормам чинного законодавства та узгоджуються з існуючою судовою практикою Верховного Суду, яка на підставі ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися судом при виборі та застосуванні до спірних правовідносин норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач-1 доказів сплати відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 20.05.2017 по 01.04.2019, а також доказів, які спростовують наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі, або власного контррозрахунку відсотків суду не надав.

З розрахунку відсотків за користування кредитом вбачається, що за період з 20.05.2017 по 01.04.2019 позивачем нараховані відповідачу-1 відсотки у сумі 186 029 грн. 83 коп. за користування кредитними коштами у розмірі 204 578 грн. 25 коп. із застосування процентної ставки 48 % річних.

26.05.2017 в рахунок оплати відсотків за користування кредитом позивачем зараховано 50 грн. 64 коп. Таким чином, з 26.05.2017 та станом на момент винесення рішення борг по відсоткам за користування кредитом становить 185 979 грн. 19 коп.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку відсотків за користування кредитним коштами в період з 20.05.2017 по 01.04.2019 судом встановлено, що даний розрахунок відповідає встановленим обставинам справи та є арифметично і методологічно правильним.

Враховуючи, що на момент прийняття рішення відповідачем-1 не надано суду доказів сплати позивачу заявлених до стягнення відсотків за користування кредитом в добровільному порядку, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними.

Як встановлено судом вище 26 листопада 2014 року між позивачем (кредитор за умовами договору) та ОСОБА_1 (відповідач-2 у справі, поручитель за умовами договору) було укладено договір поруки № POR1417000166836 (далі за текстом - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ ФІРМА СТАР КОМПАНІ (відповідач-1 у справі, боржник за умовами договору) зобов`язань, зокрема, за угодою-приєднання до:

розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1 по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

за період користування кредитом згідно пункту 3.2.1.4.1.1. Угоди 1 - 0% (нуль) річних;

за період користування кредитом згідно пункту 3.2.1.4.1.2. Угоди 1 - 36 % (тридцять шість) річних;

за період користування кредитом згідно пункту 3.2.1.4.1.3. Угоди 1 - 56% (п`ятдесят шість) річних.

б) комісійної винагороди згідно пункту 3.2.1.4.1.3. Угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до пункту 3.2.1.4.4. Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 50 000,00 грн.

При цьому, якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечене цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань, зокрема, за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно із п. 1. 5. договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань, зокрема, за Угодою 1 боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В силу підп. 2.1.2. п. 2.1. договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1. цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань, зокрема, за Угодою 1 , незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

В пункті 4.1. договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань, зокрема, за Угодою 1 цей договір припиняє свою дію.

Твердження відповідачів про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору поруки з ОСОБА_1 позивач дотримав вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме таких умов, які вважав узгодженими банк , судом до уваги не приймається, оскільки факт укладення в забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за договором банківського обслуговування б/н від 29.10.2014 між АТ КБ Приватбанк та ОСОБА_1 договору поруки № POR1417000166836 від 26.11.2014, тобто узгодження між його сторонами всіх істотних умов цього договору поруки, був предметом дослідження в межах справи № 927/774/18, а тому дана обставина є преюдиційною і не підлягає доведенню знову в межах даної справи.

Крім того, оскільки ані договір банківського обслуговування від 29.10.2014, ані договір поруки № POR1417000166836 від 26.11.2014 не є договорами споживчого кредиту, на них не поширюються положення ч. 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів (в редакції на момент укладення договорів).

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України порука є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Згідно з ч.1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому відповідно до ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, суд доходить висновку, що у відповідача-2 на підставі договору поруки виник солідарний обов`язок виконати зобов`язання за договором банківського обслуговування б/н від 29.10.2014, укладеним між позивачем та відповідачем-1.

Оскільки у пункті 4.1. договору поруки сторонами погоджено строк дії поруки в 15 років з дати укладення договору поруки, тому на момент звернення позивача з цим позовом договір поруки не припинився.

Враховуючи, що в ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України визначається право кредитора вимагати виконання обов`язку в повному обсязі від усіх солідарних боржників разом, тому позивач правомірно звернувся з вимогою виконати зобов`язання за договором банківського обслуговування б/н від 29.10.2014 до обох солідарних боржників (відповідачів у справі).

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем-1, як боржником за основним зобов`язанням - договором банківського обслуговування б/н від 29.10.2014, зобов`язань зі сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, тому, в силу договору поруки та норм чинного законодавства відповідач-2 відповідає перед кредитором в тому ж розмірі, що і боржник.

Оскільки відповідачами не надано до матеріалів справи доказів, які спростовують факт наявності заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 29.10.2014, тому суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за відсотками за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, в зв`язку з чим з відповідачів на користь позивача належить солідарно стягнути 185 979 грн. 19 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Згідно із ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 2 789 грн. 69 коп., підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів в повному обсязі.

Керуючись ст. 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА СТАР КОМПАНІ та ОСОБА_1 про стягнення 185 979 грн. 19 коп. задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА СТАР КОМПАНІ (14000, м Чернігів, вул. Мстиславська, 47/1, код 39371184) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код 14360570) 185 979 грн. 19 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА СТАР КОМПАНІ (14000, м Чернігів, вул. Мстиславська, 47/1, код 39371184) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код 14360570) 1 394 грн. 85 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код 14360570) 1 394 грн. 85 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України), шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2020.

Суддя А.С.Сидоренко