Рішення

від 29.04.2020 по справі 460/2447/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2020 року м. Рівне №460/2447/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області доДержавного підприємства "Торфодобувне підприємство Клесівторф" про зобов`язання вчинення певних дій,, - В С Т А Н О В И В:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Торфодобувне підприємство Клесівторф" (далі - відповідач) про зобов`язання ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги в сумі 573790,24 грн нараховані, як капіталізовані платежі по страхових виплатах потерпілим від нещасних випадків на виробництві та включити їх в проміжний ліквідаційний баланс. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним сформовано особові справи потерпілих які отримують страхові виплати у Рівненському відділенні Управління. Позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання кредитором по капіталізованих платежах на загальну суму 573790,24 грн. Проте, жодних відповідей від відповідача за результатами розгляду заяви не надходило в зв`язку з чим позивач змушений звертатися до суду. Просить позовну заяву задовольнити.

10.03.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзив не подав.

Дослідивши надані докази по справі, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд враховує наступне.

Із матеріалів справі вбачається, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про перебування ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТОРФОДОБУВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КЛЕСІВТОРФ" (ДП "ТП "КЛЕСІВТОРФ") з 13.01.2015 - в стані припинення (підстава: за судовим рішенням, Судове рішення про неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону №817/3750/14 від 23.12.2014,найменування суду: Рівненський окружний адміністративний суд, дата набуття чинності: 12.01.2015.

Судом встановлено, що позивачем сформовано особові справи потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які отримують страхові виплати у Рівненському відділенні Управління.

Так, потерпілому ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який довічно отримує щомісячну страхову виплату, сума капіталізованих платежів на отримання щомісячних виплат становить 398214,72 грн. Розрахунок проведено наступним чином: 2053,50*12*16,06=395750,52 грн.,

де 2053,50 грн. - сума щомісячної страхової виплати (згідно постанови про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 від 18.03.2019);

12 місяців - становить 1 рік життя;

16,06 - середня очікувана тривалість життя потерпілого (відповідно до таблиці смертності та середньої очікуваної тривалості життя в Україні).

Крім того, потерпілому ОСОБА_1 визначена потреба в санаторно-курортному лікуванні, яка становить 67200,00 грн., при цьому враховано, що відповідно до постанови правління Фонду соціального страхування України Про затвердження Порядку відшкодування витрат за надані послуги санаторно-курортним закладам за вибором потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань від 24.05.2017 № 33 (із змінами) ОСОБА_1 має право на санаторно-курортне лікування один раз на три роки, тривалістю 24 доби із вартістю лікування на даний час 560,00 грн. в день. Розрахунок капіталізованих платежів на санаторно-курортне лікування проведено наступним чином: 24*560*5=67200,00 грн.

де 24 - кількість діб санаторно-курортного лікування;

560 - вартість лікування на даний час за один день;

5 - кількість раз потреби у санаторно-курортному лікуванні протягом середньо очікуваної тривалості життя потерпілого (16,06 років відповідно до таблиці смертності та середньої очікуваної тривалості життя в Україні).

Загалом сума капіталізованих платежів по страхових виплатах потерпілому ОСОБА_1 становить 395750,52+67200=462950,52 грн.

В свою чергу, потерпілій ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка довічно отримує щомісячну страхову виплату, сума капіталізованих платежів на отримання щомісячних виплат становить 110839,72 грн. Розрахунок проведено наступним чином:

410,70*12*22,49=110839,72 грн.,

де 410,70 грн. - сума щомісячної страхової виплати (згідно постанови про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати ОСОБА_2 від 18.03.2019);

12 місяців - становить 1 рік життя;

22,49 - середня очікувана тривалість життя потерпілої (відповідно до таблиці смертності та середньої очікуваної тривалості життя в Україні).

У підсумку сума капіталізованих платежів по страхових виплатах потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить 573 790,24 гри (462950.52+110839,72=573 790,24).

В подальшому, листом від 18.06.2019 та повторно 29.08.2019 Управлінням направлено комісії з припинення ВАТ "Клеванський завод продтоварів" заяву про визнання кредитором по капіталізованих платежах.

Відповіді на вказану заяву до позивача станом як на день подання позовної заяви, так і на час розгляду справи в суді не надходила.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року за № 765 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 339 від 15.03.2013)

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105-XIV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1105).

Основними принципами державного соціального страхування в силу статті 3 Закону №1105 є, зокрема:

- обов`язковість страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом;

- державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав;

- обов`язковість фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом;

- відповідальність роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 15 Закону № 1105, роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

За змістом статті 4 Закону № 1105, Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом і також є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Водночас згідно з пунктом 5 частини 1 статті 11 Закону № 1105, джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу пункту 1 частини 2 вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, законодавством України передбачено, що підприємства, у разі їх ліквідації, не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.

Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами, внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765 (далі - Порядок № 765).

Відповідно до пункту 1 Порядку №765 (станом на час подання позовної заяви), капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Вимоги щодо капіталізації платежів здійснюються в межах ліквідаційної процедури.

04.12.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 986 "Про затвердження Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників" (далі Порядок № 986).

За змістом пунктів 1-3 Порядку № 986, капіталізація платежів здійснюється до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам.

У цьому Порядку термін капіталізація платежів означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Терміни "застрахована особа" та "страхувальники" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

За приписами пункту 8 Порядку № 986, у кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

Згідно зі статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявленім кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Статтею 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор), після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи, вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом, у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Відповідно до частини 2 статті 1205 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Верховним Судом України у постанові 26.06.2012 в справі №21-156а12 сформовані правові висновки з приводу того, що вимоги Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №765 від 06.05.2000 поширюються на правовідносини щодо стягнення заборгованості по капіталізації платежів з підприємств, які ліквідуються поза процедурою банкрутства.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо джерел формування коштів Фонду за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників, Верховний Суд України в ухвалі від 16.10.2015 по справі №810/1078/15 вказав на помилковість висновку щодо неможливості застосування у випадку ліквідації платоспроможної особи розрахунку капіталізованих платежів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (у Порядку № 765).

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи поняття публічно-правового спору в постанові від 30.05.2018 року у справі № 822/1472/17, зазначила, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" джерелом формування коштів Фонду є, зокрема, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідним актом Кабінету Міністрів України, чинним на час виникнення спірних відносин був Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 (зі змінами).

Зважаючи на вище викладене, суд уважає, що капіталізовані платежі в сумі 573790,24 грн повинні бути включені головою комісії з припинення Державного підприємства "Торфодобувне підприємство Клесівторф" в проміжний ліквідаційний баланс відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи наведене в його сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви в повному обсязі.

Згідно вимог частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень, з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що свідки у даній справі не залучались, відповідного клопотання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області не подавало, висновок експертизи теж відсутній.

За наведених обставин, підстави для застосування статті 139 КАС України щодо розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області до Державного підприємства "Торфодобувне підприємство Клесівторф" про зобов`язання визнати грошові вимоги в сумі 573790,24 грн та включити їх в проміжний ліквідаційний баланс задовольнити.

Зобов`язати Державне підприємство "Торфодобувне підприємство Клесівторф" (код ЄДРПОУ 31092023, 34550, Рівненська обл., Сарненський район, селище міського типу Клесів, вул. Шкільна, будинок 90) визнати грошові вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (код ЄДРПОУ 41313357, 33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул.Кавказька, будинок 2) в сумі 573790,24 грн та включити капіталізовані платежі в сумі 573790,24 грн (п`ятсот сімдесят три тисячі сімсот дев`яносто гривень, 24коп.) в проміжний ліквідаційний баланс Державного підприємства "Торфодобувне підприємство Клесівторф".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 29 квітня 2020 року.

Суддя Махаринець Д.Є.