Рішення

від 30.04.2020 по справі 826/10812/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року м. Київ № 826/10812/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Служба безпеки Делс доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень представники сторін: позивача - Брюхно О.В.; відповідача - Негер І.М.,

ВСТАНОВИВ:

12.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Служба безпеки Делс (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.04.2018 № 2212615147 та від 25.04.2018 № 2202615147.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та необґрунтованими; позивачем в рамках перевірки було надано фіскальному органу: договір про надання послуг № 1-07М від 01.07.2016, укладений із ТОВ Мілтон , акти про надані послуги № 197 від 31.07.2016 та № 215 від 31.08.2016, платіжні доручення № 73 від 02.08.2016, № 80 від 04.08.2016, № 85 від 01.09.2016, № 102 від 09.09.2016, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 Розрахунки із вітчизняними постачальниками ; вказані первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; фіскальним органом не доведено, що фінансово-господарські відносини позивача із ТОВ Мілтон спричинили наслідки, встановлені ст. 228 ЦК України; відповідно до приписів ПК України позивач не мав обов`язку та повноважень здійснювати перевірку свого контрагента та не може нести відповідальність за його дії; згідно із практикою Європейського суду із прав людини добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів; той факт, що контрагент позивача перебував на податковому обліку в ДПІ та був зареєстрований платником ПДВ на час виникнення спірних відносин свідчить про те, що всі необхідні заходи із перевірки контрагента були здійснені ДПІ; факт відкриття кримінального провадження не є свідченням вчинення позивачем або його контрагентом правопорушення у сфері оподаткування; докази винесення обвинувального вироку суду щодо директора ТОВ Мілтон (ТОВ Старр Пром ) в акті перевірки не зазначені.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

19.07.2018 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10821/18 та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 30.08.2018.

14.08.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що ним була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Служба безпеки Делс за результатами якої складено Акт № 76/26-15-14-07-02-10/40113064 від 28.03.2018; на підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.04.2018 № 2212615147 та від 25.04.2018 № 2202615147; в ході перевірки було досліджено питання реальності постачання ТОВ Мілтон (ТОВ Старр Пром ) послуг позивачу; із листа ГУ ДФС у Чернігівській області від 20.04.2017 № 1344/7/25-01-21-03 вбачається, що допитана в рамках кримінального провадження № 32016270000000061 засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ Мілтон ОСОБА_1 повідомила, що зареєструвала підприємство за грошову винагороду, займатися підприємницькою діяльністю не планувала; договорів не укладала, товарів та послуг не постачала; таким чином послуги з консультування з питань комерційної діяльності й керування, оформлені позивачем від ТОВ Старр Пром , насправді у ТОВ Старр Пром не придбавалися; відносини між позивачем та ТОВ Старр Пром відбувались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток, завищення податкового кредиту з ПДВ і, як наслідок, несплати податків; платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента; несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань.

03.09.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що згідно із ч. 4 ст. 72 КАС України факт відкриття кримінального провадження не є свідченням вчинення позивачем або його контрагентом кримінального правопорушення у сфері оподаткуваня; фіскальним органом не надано і не зазначено в Акті податкової перевірки про докази на підтвердження винесення судом обвинувального вироку стосовно директора ТОВ Старр Пром ОСОБА_2; в рішенні ВСУ від 05.07.2016 у справі № 21-1793а16 зазначено, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства не може бути свідченням безтоварності спірних операцій, за умови, що інформація про таку особу як керівника міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; в ході перевірки позивачем були надані всі документи та докази на підтвердження дотримання сторонами вимог ст. 203 ЦК України; податковим органом в Акті перевірки не зазначено жодного доказу що позивач діяв без належної обачності та обережності; відповідачем не спростовано добросовісність позивача, як платника податків.

В судовому засіданні 04.10.2018, суд, заслухавши пояснення представників сторін, ухвалив закрити підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.11.2018.

В судовому засіданні 13.11.2018, суд, заслухавши пояснення представників сторін, оголосив перерву до 04.12.2018.

В судовому засіданні 04.12.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти задоволення позову; заслухавши думку представників сторін та зважаючи на заявлене клопотання про розгляду справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, розглядати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання ТОВ Служба безпеки Делс вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Старр Пром за період з 01.07.2016 по 31.08.2016.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Служба безпеки Делс порушено:

- п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5, п. 7, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, внаслідок чого в 2016 році занижено податок на прибуток на 18 818,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1. ст. 185, п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 20 908,00 грн., в тому числі по періодам:

- липень 2016 року - 10 708,00 грн.

- серпень 2016 року - 10 200,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 76/26-15-14-07-02-10/40113064 від 28.03.2018, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 2202615147 від 24.04.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 23 523,00 грн., з яких: 18 818,00 грн. - за основним зобов`язанням та 4 705,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 2212615148 від 24.04.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 26 135,00 грн., з яких: 20 908,00 грн. - за основним зобов`язанням та 5 277,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із Актом перевірки, ТОВ Служба безпеки Делс звернулось до ГУ ДФС у м. Києві із запереченнями (вих. № 04/04 від 04.04.2018), в яких просило розглянути заперечення, перевірити викладені в ньому факти і прийняти рішення про скасування висновків акту перевірки.

Рішенням (вих. № 16653/10/26-15-14-07-02-15 від 19.04.2018) ГУ ДФС у м. Києві залишило висновки Акта перевірки без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями № 2202615147 від 24.04.2018 та № 2212615148 від 24.04.2018, ТОВ Служба безпеки Делс звернулось до ДФС України із скаргою (вих. № 16/05/2018 від 16.05.2018), в якій просило спірні податкові повідомлення-рішення скасувати.

Рішенням (вих. № 21450/6/99-99-11-01-01-25 від 23.06.2018) ДФС України податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями № 2202615147 від 24.04.2018 та № 2212615148 від 24.04.2018, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог вказаного Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 п. 134. 1 ст. 134 ПК України (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", яке затверджене наказом Міністерства фінансів України

від 31.12.1999 № 318 (надалі - Положення № 318).

Відповідно до п.п. 5, 6 Положення № 318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 7 Положення № 318).

Пунктом 9 Положення № 318 встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

- погашення одержаних позик;

- інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту);

- витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- балансова вартість валюти.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

При цьому, п.198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ, згідно з визначенням, містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм у їх сукупності свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що для формування витрат та податкового кредиту необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Так, господарські операції для визначення витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Іншими словами, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. В свою чергу, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

З врахуванням вказаної позиції суд досліджує обставини щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ Старр Пром (код ЄДРПОУ: 40448600).

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ Служба безпеки Делс зареєстровано 10.11.2015, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 10701020000060398.

10.11.2015 ТОВ Служба безпеки Делс взято на облік у ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві. 01.01.2016 ТОВ Служба безпеки Делс було зареєстровано платником податку на додану вартість та отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200245045.

Основним видом економічної діяльності ТОВ Служба безпеки Делс є діяльність приватних охоронних служб (код КВЕД 80.10).

ТОВ Старр Пром (назва до 09.11.2016 - ТОВ Мілтон ) зареєстровано 26.04.2016, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 1 339 102 0000 012665.

26.04.2016 ТОВ Старр Пром взято на облік у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві.

01.06.2016 ТОВ Мілтон було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Видами економічної діяльності ТОВ Старр Пром є виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі (код КВЕД 31.01); формування й оброблення листового скла (код КВЕД 23.12); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код КВЕД 45.20); оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.31); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21); оптова торгівля фруктами й овочами (код КВЕД 46.31); оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код КВЕД 46.49); комплексне обслуговування об`єктів (код КВЕД 81.10); загальне прибирання будинків (код КВЕД 81.21); інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів (код КВЕД 81.22); надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у. (код КВЕД 82.99); оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (код КВЕД 46.74); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41); транспортне оброблення вантажів (код КВЕД 52.24); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29); виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм (основний) (код КВЕД 59.11); компонування кіно- та відеофільмів, телевізійних програм (код КВЕД 59.12); розповсюдження кіно- та відеофільмів, телевізійних програм (код КВЕД 59.13); видання звукозаписів (код КВЕД 59.20); діяльність у сфері телевізійного мовлення (код КВЕД 60.20); консультування з питань інформатизації (код КВЕД 62.02); надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у. (код КВЕД 63.99); діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10); діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (код КВЕД 69.20); консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код КВЕД 71.12); дослідження й експериментальні розробки у сфері біотехнологій (код КВЕД 72.11); рекламні агентства (код КВЕД 73.11); спеціалізована діяльність із дизайну (код КВЕД 74.10); ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (код КВЕД 33.12).

01.07.2016 між ТОВ Мілтон (виконавець) та ТОВ Служба безпеки Делс (замовник) було укладено договір про надання послуг № 1-07М, відповідно до п.п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в договору строку надавати за плату наступні послуги: консультування з питань комерційної діяльності і керування підприємства, провести аналіз і вказати недоліки ведення діяльності підприємства; консультування з питань оподаткування та оформлення бухгалтерських документів підприємства, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги.

Пунктами 2.4, 3.1, 3.2, 3.3. договору № 1-07М від 01.07.2016 передбачено, що замовник зобов`язаний своєчасно оплатити надані послуги; за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю винагороду, яка визначається за результатами наданих послуг; здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноваженими представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг; підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

В додатку № 1 до договору № 1-07М від 01.07.2016 сторони погодили, що вартість консультування з питань оподаткування та оформлення бухгалтерських документів підприємства для замовника в липні становить 64 250,00 грн.

В додатку № 3 до договору № 1-07М від 01.07.2016 сторони погодили, що вартість консультування з питань комерційної діяльності і керування підприємства для замовника в серпні становить 61 200,00 грн.

31.07.2016 сторони підписали Акт надання послуг № 197, відповідно до якого виконавцем були надані такі послуги: консультування з питань оподаткування та оформлення бухгалтерських документів підприємства в липні 2016 року; вартість наданих послуг становить 64 250,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 708,33 грн.

31.08.2016 сторони підписали Акт надання послуг № 215, відповідно до якого виконавцем були надані такі послуги: консультування з питань комерційної діяльності і керування підприємства в серпні 2016 року; вартість наданих послуг становить 61 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 200,00 грн.

Позивач оплатив надані послуги, що підтверджується:

- платіжним дорученням № 73 від 02.08.2016 на суму 10 000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 80 від 04.08.2016 на суму 54 250,00 грн.;

- платіжним дорученням № 85 від 01.09.2016 на суму 7 000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 102 від 09.09.2016 на суму 54 250,00 грн.

29.07.2016 ТОВ Мілтон складено податкову накладну № 197 на загальну суму 64 250,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 708,33 грн., яку 03.08.2016 було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9135549244.

30.08.2016 ТОВ Мілтон складено податкову накладну № 215 на загальну суму 61 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 200,00 грн., яку 30.08.2016 було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9155852475.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивачем задекларовано фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в сумі 109 107,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд встановив, що договір про надання послуг № 1-07М від 01.07.2016, містить передбачені законодавством істотні умови, підписаний директором ТОВ Служба безпеки Делс Злобіною О.М. з одного боку, та директором ТОВ Мілтон ОСОБА_1 з іншого боку, скріплений печатками сторін та відповідає вимогам ст. ст. 203, 204, 207, 208, 655, 656 Цивільного кодексу України.

Факт виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, зазначений договір із ТОВ Мілтон укладався позивачем з метою здійснення не забороненої законодавством підприємницької діяльності; в ході співробітництва за договором сторонами своєчасно оформлювались Акти наданих послуг. Складені сторонами первинні документи містять передбачені законодавством обов`язкові реквізити.

За вказаних обставин, аналіз наведених вище норм закону та матеріалів справи у сукупності дає підстави для висновку про те, що договір із ТОВ Мілтон укладений позивачем з метою настання реальних наслідків, здійснені господарські операції відповідають їх економічному змісту, що, в свою чергу, є свідченням добросовісності позивача при їх здійсненні.

В Акті перевірки № 76/26-15-14-07-02-10/40113064 від 28.03.2018 відповідач посилається на матеріали, що надійшли від ГУ ДФС у Чернігівській області листом від 20.04.2017 № 1344/7/25-01-21-03 щодо встановлення фактичних даних, що свідчать про наявність ознак фіктивності ТОВ Старр Пром , при веденні оперативного супроводу досудового розслідування кримінального провадження № 32016270000000061, зареєстрованого 13.06.2016 слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Чернігівській області за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України, в рамках якого допитано в якості свідка удаваного засновника та головного бухгалтера ТОВ Старр Пром ОСОБА_1 . Як зазначено в Акті перевірки № 76/26-15-14-07-02-10/40113064 від 28.03.2018 (стор. 8), допитана в якості свідка гр. ОСОБА_1 повідомила, що про ТОВ Мілтон вона чує вперше; до правоохоронних або контролюючих органів з приводу діяльності ТОВ Мілтон вона не викликалась; юридична та фактична адреса цього підприємства їй не відомі; ніяких посад на цьому підприємстві вона не обіймала, ніяких функцій не виконувала; влітку 2016 року на вказівку молодого чоловіка ОСОБА_3 вона поїхала до Києва та відкрила рахунки для ТОВ Мілтон .

Втім, суд критично ставиться до вказаного твердження відповідача, та принагідно зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, сам факт порушення кримінального провадження до винесення судом обвинувального вироку в рамках такого провадження не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Наведеної позиції притримується і Верховний Суд, який в постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 (адміністративне провадження № К/9901/1349/17) зазначив: вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, такого доказу як вирок надано не було .

Тож, як посилання відповідача на матеріали кримінального провадження № 32016270000000061, зареєстрованого 13.06.2016 слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Чернігівській області за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України, так і посилання відповідача на чисельні ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень (стор. 11-14 Акту перевірки), за відсутності обвинувального вироку суду є декларативними та не заслуговують на увагу.

Також суд критично ставиться і до посилання відповідача в Акті перевірки (стор. 9) на те, що послуги з консультування, придбані позивачем у ТОВ Старр Пром , останнім фактично не могли бути виконані в зв`язку із тим, що відповідно до звітності, поданої ТОВ Старр Пром , на підприємстві працювала 1 особа, а саме: ОСОБА_1 .

Так, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання договорів про надання послуг; податкове законодавство не ставить право платника на віднесення сум до витрат та податкового кредиту в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється надання послуг за договором його контрагентом.

В свою чергу, на момент укладення договору про надання послуг та проведення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був взятий на облік як платник податків, банкрутом не визнавався.

З огляду на зазначене, суд вважає, що висновки відповідача про відсутність у ТОВ Старр Пром необхідних умов для ведення господарської діяльності, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу.

Стосовно посилання відповідача в Акті перевірки (стор. 8 Акту) на неподання ТОВ Старр Пром фінансової звітності та податкових декларацій з податку на прибуток за 2016-2017 роки, суд зазначає наступне.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік певного платника податків від дотримання його контрагентом податкової дисципліни, правильності ведення контрагентом податкового або бухгалтерського обліку, наявності чи відсутності матеріально-технічної бази у такого контрагента. Іншими словами, в разі підтвердження реальності господарської операції, платник податків не може відповідати за порушення чи недоліки, допущені його контрагентами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживаннях контрагентів.

Суд відмічає, що відповідачем не доведено факту існування змови чи узгодженості дій між позивачем та його контрагентом, не надано доказів недобросовісності позивача у сфері податкових правовідносин, не доведено отримання позивачем неправомірної податкової вигоди за здійсненими господарськими операціями.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в постанові від 11.02.2015 у справі № 2а-9084/10/1370 (К/9991/77465/11), позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається в сфері податкових відносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В розумінні статті 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкових витрат та/або податкового кредиту.

Окремо варто також зауважити на концептуальних правових позиціях Верховного Суду в питаннях реальності господарських операцій , зокрема про те, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій позивача, і, як наслідок, твердження про відсутність об`єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до витрат та податкового кредиту.

Крім цього, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження обставини щодо обізнаності позивача про неправомірну, на думку відповідача, діяльність його контрагента, та доказів про пряму чи опосередковану причетність до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів/послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої господарської операції між конкретними контрагентами. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Таким чином, доводи, викладені в Акті перевірки та відзиві на адміністративний позов, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Суд також зазначає, що перевіркою не встановлено, що здійснені позивачем господарські операції з ТОВ Старр Пром суперечать (є нетиповими) видам діяльності позивача або є збитковими.

З огляду на викладене, в ході розгляду справи суд дійшов до висновку, що позивач належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (складання яких передбачено умовами відповідного договору), податковими накладними, складеними з дотриманням вимог податкового законодавства, документами, що свідчать про надання послуг, підтвердив, що господарські операції з ТОВ Старр Пром обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані.

Суд зазначає, що сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу (стор. 9-11 Акту перевірки № 76/26-15-14-07-02-10/40113064 від 28.03.2018). Водночас, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагента позивача - ТОВ Старр Пром , а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ним господарської діяльності.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів, найманих працівників або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Такий висновок суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, надавач послуги був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також був зареєстрований платником податку на додану вартість, замовник (в даному випадку - позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків надавачем послуг та/або його контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

До того ж, в Акті перевірки № 76/26-15-14-07-02-10/40113064 від 28.03.2018 (стор. 17) зазначено, що ТОВ Служба безпеки Делс в порушення п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5, п. 7, п. 21 (П(С)БО 15) не віднесено до інших доходів безоплатно отримані послуги в сумі 125 450,00 грн., що призвело до заниження доходів ТОВ Служба безпеки Делс , що враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування; безпідставно віднесено до складу витрат (адміністративні витрати) суми по взаємовідносинах з ТОВ Старр Пром - 104 542,00 грн.; не віднесено до інших витрат суму наданої безповоротної фінансової допомоги - 125 450,00 грн. .

На стор. 4 Акту перевірки № 76/26-15-14-07-02-10/40113064 від 28.03.2018 також вказано, що перевіркою повноти визначення доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку по взаємовідносинах з ТОВ Старр Пром за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 встановлено його заниження на загальну суму 125 450,00 грн., не віднесено безоплатно отримані послуги консультування з питань комерційної діяльності й керування в липні 2016 року та серпні 2016 року .

Іншими словами, фіскальний орган, зазначаючи в Акті перевірки № 76/26-15-14-07-02-10/40113064 від 28.03.2018 про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Старр Пром , в тому ж самому Акті перевірки фактично стверджує, що спірні послуги були надані позивачу ТОВ Старр Пром , проте позивач не відніс їх до інших доходів, як безоплатно отримані. Тобто фактично відповідач визнає факт надання послуг ТОВ Старр Пром позивачу.

Принагідно, акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, суд зазначає, що в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не спростовано фактичне виконання спірних господарських операцій та не доведено зворотнє.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України зазначив, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 25.04.2018 № 2212615147 та від 25.04.2018 № 2202615147 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Служба безпеки Делс - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.04.2018 № 2212615147.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.04.2018 № 2202615147.

4. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Служба безпеки Делс (код ЄДРПОУ: 40113064, адреса: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49, приміщення 82, офіс 4), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 1 841 (одна тисяча вісімсот сорок одна) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва .

Суддя К.С. Пащенко