Рішення

від 30.04.2020 по справі 826/10526/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року м. Київ № 826/10526/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доДепартаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провизнання протиправними та скасування рішень представники позивача - Єловікова В.В.;

сторін: позивач - ОСОБА_1;

відповідача - Ткаленко А.В.,

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва позов до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач або Департамент), у якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви від 06.07.2018 б/н):

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 13.06.2018, виданий ФОП ОСОБА_1 відповідачем;

- визнати протиправною та скасувати постанову № 18/18/073-5788 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.06.2018, винесену відповідачем.

Ухвалою від 13.07.2018 Окружним адміністративним судом міста Києва позовну заяву залишено без руху.

Позивач зазначені в ухвалі недоліки усунув у строк встановлений судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні 11.09.2018.

11.09.2018 та 23.10.2018 судом оголошувались перерви, розгляд справи призначено на 22.11.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.01.2019.

Вказаної дати в судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач наголошує на тій обставині, що розробка ним проектної документації на об`єкт будівництва Реконструкція приміщень нежитлової будівлі літ. А (заклад громадського харчування) по АДРЕСА_1 у 2017 році здійснювалась без урахування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 28.07.2016 № 644/16/12/009-16, адже вони вже не діяли, оскільки станом на 01.11.2016 об`єкт будівництва був повністю побудований та прийнятий в експлуатацію. Підкреслює, що необхідність у реконструкції об`єкта будівництва виникла у зв`язку з пожежею, що сталася на вказаному об`єкті у серпні 2017 року. На його думку, у відповідача були відсутні підстави для винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 13.06.2018 у зв`язку з тим, що жодних підготовчих та будівельних робіт на момент здійснення перевірки на об`єкті будівництва не велося. Окрім того, зауважує на порушенні відповідачем визначених статтею 250 Господарського кодексу України строків застосування адміністративно-господарських санкцій при накладанні штрафу згідно постанови від 21.06.2018 № 18/18/073-5788.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач наголошує на дотриманні ним процедури проведення перевірки та оформлення її результатів. Прийняті рішення, які оскаржуються у даній справі, вважає правомірними. В ході проведення перевірки було виявлено, що Міністерством культури України не надавалось погоджень історико-містобудівних обґрунтувань, проектів будівництва, реконструкцій, дозволів на проведення робіт по АДРЕСА_1 оскільки ділянка проектування знаходиться в межах Центрального історичного ареалу, в зоні охоронюваного ландшафту, на думку відповідача, наведене свідчить про невиконання ФОП ОСОБА_1 вимог Закону України Про охорону культурної спадщини .

Судом ухвалено перейти до стадії письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідачем на підставі звернення громадської організації Народне правосуддя від 01.03.2018 № 321 виданий наказ від 01.03.2018 № 56 про проведення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Пушкіна (код ЄДРПОУ 31485060), ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас Груп (код ЄДРПОУ 34578393) на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті будівництва Реконструкція приміщень нежитлової будівлі літ. А , Б (заклад громадського харчування) по АДРЕСА_1 .

Результати перевірки оформлені актом від 13.06.2018, у якому зафіксовано, що позивачем розроблено проектну документацію на вказаний об`єкт будівництва з порушенням містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 28.07.2016 № 644/16/12/009-16, а саме: не виконані вимоги Закону України Про охорону культурної спадщини (погоджень історико-містобудівних обґрунтувань, проектів будівництва, реконструкцій, дозволів на проведення будь-яких робіт по АДРЕСА_1 (літ. А , Б ) Міністерством культури України не надавалось), чим порушено вимоги частини другої статті 26, частини першої статті 29, частини першої статті 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , статті 26 Закону України Про архітектурну діяльність , пункту 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 (у редакції від 23.12.2011).

Окрім того, 13.06.2018 Департаментом відносно позивача складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Розглянувши матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідачем складено постанову від 21.06.2018 № 18/18/073-5788, якою ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 частини першої статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 158580 грн.

Вважаючи припис про усунення порушення та постанову про накладення штрафу такими, що порушують права та законні інтереси, позивач звернувся до суду за їх захистом з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

Згідно зі статтею 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль являє собою сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (за текстом - Порядок № 553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

За приписами пункту 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставою для проведення позапланової перевірки, з-поміж іншого, є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва (пункт 9 Порядку № 553).

Форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, у відповідності до приписів пункту 15 Порядку № 553, затверджуються Мінрегіоном.

Згідно із пунктом 16 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Керівникові кожного суб`єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі, згідно із пунктом 18 Порядку № 553, надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.

Завірена належним чином копія акта, складеного посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами проведеної на об`єкті будівництва перевірки, щодо невиконання приписів, виданих органом державного архітектурно-будівельного контролю генеральному підряднику (підряднику), стосовно порушень вимог нормативно-правових актів, будівельних норм та нормативних документів у сфері містобудівної діяльності, затверджених проектних рішень під час будівництва об`єктів та/або зупинення підготовчих та будівельних робіт надсилається до апарату Держархбудінспекції як органу ліцензування для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Припис, згідно із пунктом 19 Порядку № 553, складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.

Протокол разом з усіма матеріалами перевірки протягом трьох днів після його складення подається посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (пункт 20 Порядку № 553).

Підставою для проведення спірної перевірки стало звернення громадської організації Народне правосуддя від 01.03.2018 № 321.

Копії направлення від 02.03.2018 б/н для проведення позапланового заходу отримані суб`єктами містобудування, в тому числі позивачем, що підтверджується підписами останніх.

Підписаний в останній день перевірки акт, припис про усунення порушення та постанова про накладення штрафу надіслані поштою 13.06.2018 та 22.06.2018 (відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 0104403856754 та 0104403856983), факт їх отримання не заперечується позивачем.

При цьому, судом не беруться до уваги доводи позивача щодо недотримання відповідачем визначених статтею 250 Господарського кодексу України строків притягнення до відповідальності з урахуванням наступного.

Повноваженнями складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок, накладати штрафи відповідно до закону, а також у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час проведення перевірки посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю наділені підпунктами 2, 3 пункту 11 Порядку № 553.

Окрім того, посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством (пункт 12 Порядку № 553).

Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначає Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 735) (нижче - Порядок № 244), згідно з пунктом 2 якого справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , розглядаються такими органами державного архітектурно-будівельного контролю, в тому числі Держархбудінспекцією. Накладати штраф від імені Держархбудінспекції мають право головні інспектори будівельного нагляду.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 553 штрафи накладаються на суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Штраф за правопорушення може бути накладено на суб`єкта містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. Днем виявлення правопорушення є день складення акта перевірки відповідного суб`єкта містобудування (пункт 6 Порядку № 244).

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються Господарським кодексом України (далі альтернативно - ГК України), іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Адміністративно-господарський штраф, згідно із частинами першою, третьою статті 241 ГК України, є грошовою сумою, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності та може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Аналіз наведених положень ГК України свідчить про те, що порядок та строки застосування адміністративно-господарських санкцій певних видів, крім ГК України, можуть визначатися й іншими законами. При цьому, до адміністративно-господарських санкцій застосовується строк, визначений статтею 250 ГК України, крім випадків, передбачених законом.

Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 24.10.2019 (справа № 820/1981/16) та від 23.12.2019 (справа № 802/639/16-а).

Спеціальним законом, що встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, є Закон України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.10.1994 № 208/94-ВР, відповідно до статті 1 якого правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами; вчинення суб`єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, до спірних правовідносин, які виникли стосовно застосування штрафних санкцій за правопорушення у сфері містобудування, спеціальною нормою, яка визначає строки накладення штрафу, є частина одинадцята статті 2 Закону № 208/94-ВР, згідно якої штраф може бути накладено на суб`єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

Відтак, оскільки проектна документація Реконструкція приміщень нежитлової будівлі літера А (заклад громадського харчування) по АДРЕСА_1 , розроблена позивачем, була затверджена наказом ТОВ Парк Пушкіна (замовник будівництва) від 12.12.2017 № 4/12, порушення у сфері містобудівної діяльності виявлено під час проведення позапланової перевірки, результати якої оформлені актом від 13.06.2018, а постанова про накладання штрафу винесена 21.06.2018, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем строку застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.

Відносно порушення, встановленого перевіркою, суд наголошує на такому.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону № 3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

На виконання приписів наведеної статті наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2011 за № 651/19389, затверджений Порядок розроблення проектної документації на будівництво об`єктів (по тексту - Порядок № 45), який визначає процедуру розроблення проектної документації на будівництво об`єктів та поширюється на суб`єктів містобудування.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 45 проектні роботи є роботами, пов`язаними зі створенням проектної документації для об`єктів будівництва.

Проектна документація на будівництво об`єктів, відповідно до пункту 9 Порядку № 45, розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, нормативно-правових актів з охорони праці, державних стандартів і правил, у тому числі вимог доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (вимоги щодо створення доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначаються в проектній документації окремим розділом).

Основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування (частина перша статті 29 Закону № 3038-VI).

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться в межах Центрального історичного ареалу, в зоні охоронюваного ландшафту згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 № 976, від 16.07.1979 № 920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979.

Містобудівні умови та обмеження забудови зазначеної земельної ділянки (від 28.07.2016 № 644/16/12/009-16) містять вимогу щодо дотримання положень Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-III, пунктом 14 частини другої статті 5 якого центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини наділений повноваженнями погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.

Своєю чергою, згідно із підпунктом 68 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495 Міністерство культури України відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень, передбачених законом, погоджує, зокрема, програми та проекти містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.

В даному випадку, відповідачем видано припис та застосовано штраф через непогодження із Міністерством культури України проектної документація Реконструкція приміщень нежитлової будівлі літера А (заклад громадського харчування) по АДРЕСА_1 , розробленої позивачем.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 208/94-ВР суб`єкти містобудування, які здійснюють проектування об`єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження класу наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва: проектна організація - у розмірі дев`яноста прожиткових мінімумів для працездатних осіб; експертна організація - у розмірі вісімнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Суб`єктами правопорушення, передбаченого частиною першою статті 2 Закону № 208/94-ВР, є проектна та експертна організації.

Позивач є фізичною особою-підприємцем, головним інженером проекту, що діє на підставі кваліфікаційного сертифікату серії АР № 005881 та згідно з договором від 10.10.2017 № 270/17, укладеним з замовником об`єкта реконструкції - Товариством з обмеженою відповідальністю Парк Пушкіна .

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає як суб`єкт містобудування, який здійснює проектування зі спеціальним статусом проектної організації, в зв`язку з чим наділений ознаками суб`єкта правопорушення, передбаченого абзацом 2 частини першої статті 2 Закону № 208/94-ВР.

Відтак суд дійшов висновку, що Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доведено правомірність винесення припису та застосування штрафу відносно позивача.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, судова колегія приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко