Рішення

від 30.04.2020 по справі 826/17429/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/745

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року м. Київ № 826/17429/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 (надалі - відповідач), адреса: АДРЕСА_6, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якій позивач просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 5-ої сесії ХХIV скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 грудня 2002 року №73 Про переведення лісів 1 категорії в категорію зелених насаджень ;

- визнати протиправним та скасувати рішення 7-ої сесії VІІ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05 травня 2016 року №91 Про розгляд та затвердження проекту землеустрою ТОВ Житлоінбуд-2 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в селі Петропавлівська АДРЕСА_5 ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати в поземельній книзі запис, внесений на підставі рішення 7-ої сесії VII скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05 травня 2016 року №91, про зміну цільового призначення земельної ділянки площею 1,8 га, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, 11, шляхом внесення до державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю Житлоінвестбуд-2 .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Житлоінбуд-2 та Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задоволені, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року скасована та ухвалена у справі нова постанова, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року та постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року у даній справі скасовані. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення 7-ої сесії VІІ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05 травня 2016 року №91 Про розгляд та затвердження проекту землеустрою ТОВ Житлоінбуд-2 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати в поземельній книзі запис, внесений на підставі рішення 7-ої сесії VII скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05 травня 2016 року №91, про зміну цільового призначення земельної ділянки площею 1,8 га, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , шляхом внесення до державного земельного кадастру відомостей про його скасування закрито. В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення 5-ої сесії ХХIV скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 грудня 2002 року №73 Про переведення лісів 1 категорії в категорію зелених насаджень справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення 5-ої сесії ХХIV скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 грудня 2002 року №73 Про переведення лісів 1 категорії в категорію зелених насаджень позивач послалась на те, що їй стало відомо про існування вказаного рішення у вересні 2016 року.

Оскаржуваним рішенням, як вказано у позовній заяві, змінено цільове призначення розташованих в межах села Петропавлівська Борщагівка земельних ділянок під лісами, класифіковано їх як зелені насадження в межах населеного пункту, які не віднесені до категорії лісів, площею 37,2 га.

За твердженнями позивача, вказане рішення є протиправним, оскільки прийнято з порушенням земельного, лісового, містобудівного та іншого законодавства, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Крім того, як вказує позивач, відповідачем порушено порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки земельні ділянки, зазначені в оскаржуваному рішенні, були віднесені до лісів першої групи та, як зазначає позивач, є лісовим фондом, а відповідачем протиправно змінено їх цільове призначення.

Також, позивач послалась й на те, що оскаржуване рішення прийнято за відсутності згоди державного органу лісового господарства області щодо переведення лісових земель до іншої категорії за відсутності підстав для зміни їх цільового призначення, передбачених статтею 20 Земельного кодексу України, а також за відсутності відповідного проекту землеустрою та затверджених генерального плану цього населеного пункту, місцевих правил забудови та схеми планування територій.

Позивач наголошує на тому, що вона, як мешканка села Петропавлівська Борщагівка, заінтересована у збереженні зелених насаджень цього населеного пункту, недопущені проведення незаконної забудови та у забезпеченні сталого розвитку його територій і екологічної безпеки, який повинен здійснюватись з обов`язковим урахуванням громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

Оскаржуваним рішенням, як вказує позивач, порушуються її права та інтереси, як члена територіальної громади села, які повинні забезпечуватись, у тому числі, шляхом суворого дотримання суб`єктами владних повноважень своїх публічно-правових обов`язків щодо розпорядження земельними ресурсами на підвідомчій території.

Також, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначила, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року №610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, прямо передбачених цим розпорядженням.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем суду надавались письмові заперечення проти позову (Т.1, арк. 60-67), в яких зазначено, що у оскаржуваному рішенні відсутній детальний опис земель площею 37,2 га, які були переведені з лісів 1 категорії у зелені насадження, також відсутні кадастрові номери даних земельних ділянок, адреси їх розташування.

Більш того, відповідач зазначив, що станом на грудень 2002 року відповідно до вимог чинного на той час законодавства сільська рада була наділена повноваженнями щодо розпорядження землями в межах населеного пункту села Петропавлівська Борщагівка, окрім тих, що віднесені до державної власності.

При цьому, відповідач також зазначає, що в нього є всі підстави стверджувати, що земельні ділянки, про які йдеться мова в оскаржуваному рішенні в дійсності вкриті не лісами І категорії, а зеленими насадженнями деревних чи чагарникових порід, а такі ділянки не використовувались у лісогосподарському господарстві, не перебували у підпорядкуванні спеціалізованих постійних лісокористувачів у розумінні Лісового кодексу України.

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року адміністративну справу №826/17429/16 прийнято до свого провадження, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи, а також, з урахуванням висновків Верховного Суду,

- зобов`язано Смовженко Світлану Анатоліївну подати до Окружного адміністративного суду міста Києва письмові пояснення щодо того, яким саме чином оскаржуване рішення 5-ої сесії ХХIV скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 грудня 2002 року №73 Про переведення лісів 1 категорії в категорію зелених насаджень порушує її права, а також надати вмотивовані пояснення разом з належними та допустимими доказами, чи відбулось вирубування або інше знищення зелених насаджень внаслідок прийняття оскаржуваного рішення;

- зобов`язано Смовженко Світлану Анатоліївну подати до Окружного адміністративного суду міста Києва належним чином засвідчені документи, які підтверджують її право представляти інтереси територіальної громади села Петропавлівська Борщагівка;

- зобов`язано Петропавлівсько-Борщагівської сільську раду Києво-Святошинського району Київської області подати до Окружного адміністративного суду міста Києва письмові пояснення щодо того, чи віднесено земельні ділянки площею 37,2 га на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради до категорії лісів з наданням належних та допустимих доказів, які підтверджують або спростовують вказаний факт.

Копію вказаної ухвали суду ОСОБА_1 отримала 28 листопада 2019 року, уповноважена особа Петропавлівсько-Борщагівської сільську раду Києво-Святошинського району Київської області копію ухвали суду отримала 26 листопада 2019 року, про що свідчить відповідна відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

30 березня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній послався на наступне.

Відповідно до вимог чинного на 2002 рік законодавства сільська рада мала всі повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пункту села Петропавлівська Борщагівка, крім тих, що віднесені до державної власності.

У зв`язку з прийняттям Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 року змінився підхід до визначення переліку категорій земель за цільовим призначенням порівняно з попереднім нормативним регулюванням.

Станом на момент прийняття відповідача рішення №73, як вказано у відзиві, певні території, зайняті чагарниками та зеленими насадженнями, не були віднесені до категорії лісів та не використовувались для потреб лісового господарства, то вказані землі не могли належати до земель лісового фонду.

Підтвердженням того, що на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради відсутні землі лісогосподарського призначення є довідка з державного підприємства Київське лісове господарство від 18 січня 2018 року, відповідно до якої за даним підприємством не обліковується земель лісогосподарського призначення на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Як вказано у відзиві, у відповідача є всі підстави стверджувати, що земельні ділянки, про які йдеться в рішенні №73, в дійсності вкриті не лісами І категорії, як зазначає позивач, а зеленими насадженнями деревних та чагарникових порід, такі ділянки не використовувались в лісогосподарському господарстві, не перебували у підпорядкуванні будь-яких спеціалізованих постійних лісокористувачів в розумінні Лісового кодексу України.

Крім того, у відзиві зазначено, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що в ньому йде мова саме про зміну цільового призначення земель, а тому, за твердженнями відповідача, при вирішенні цього питання застосовуються спеціальні норми земельного законодавства, а не Лісового кодексу України.

Також, у відзиві на позовну заяву зазначено, що позивачем не доведено, що землі та території, про які вказано в оскаржуваному рішенні, не мають будь-якого відношення до земельної ділянки, вид використання якої було змінено рішенням №91, як і не доведено, що матеріали фотофіксації стосуються цієї земельної ділянки.

У відзиві відповідач зазначає й про те, що позивачем не доведено порушення її прав внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, оскільки у цьому рішенні не йде мова про надання дозволу на вирубку зелених насаджень, також відповідач наголошує, що позивач не доведено наявність лісових насаджень на відповідних ділянках.

У зв`язку з чим, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач будь-яких письмових пояснень або додаткових доказів на виконання вимог ухвали суду від 18 листопада 2019 року не надала з невідомих суду причин.

Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 жовтня 2019 року в даній справі, який, скасовуючи судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення 5-ої сесії ХХIV скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 грудня 2002 року №73 Про переведення лісів 1 категорії в категорію зелених насаджень , вказав на те, що судами попередніх інстанцій не з?ясовано, …яким чином оскаржуване рішення порушує права позивача, чи внаслідок його прийняття відбулось вирубування чи інше знищення зелених насаджень і чи порушуються права позивача в разі, якщо таке вирубування чи знищення не відбуваються.

Крім того, із змісту оскаржуваного рішення від 19.12.2002р. №73 вбачається, що земельні ділянки площею 37,2 га, що класифікуються як ліси 1 групи знаходяться в межах населеного пункту відповідно до проекту формування території меж Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради за №ХХІІ-3/2-6 1995 року та згідно рішення 12-ої сесії ХХІV скликання від 26.12.1997р.

Судами попередніх інстанцій такі рішення досліджені не були, факт віднесення земельних ділянок площею 37,2 га на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради до категорії лісів на підставі відповідних доказів не перевірено, хоча відповідач у своїх запереченнях такі обставини заперечував як і сам факт наявності оскаржуваного рішення.

Крім того, із змісту позовної заяви вбачається, що крім захисту безпосередньо прав позивачки її також подано і на захист прав територіальної громади села Петропавлівська-Борщагівка, однак судами не з?ясовано чи уповноважена позивач представляти інтереси територіальної громади села Петропавлівська-Борщагівка і якими документами такі повноваження підтверджено. .

У відповідності до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Таким чином, в даному випадку, суду за наслідками нового розгляду даного спору має встановити вказані вище обставини.

З цією метою, судом було вжито заходів щодо встановлення цих обставин, зокрема, як вже було зазначено судом, ухвалою суду від 18 листопада 2019 року зобов`язано ОСОБА_1 та Петропавлівсько-Борщагівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області подати суду додаткові письмові пояснення та належним чином завірені копії відповідних документів.

Позивачем, як вже зазначалось судом, вимоги ухвали суду не виконані з невідомих причин.

Відповідачем вказані вимоги ухвали суду виконані частково, а саме, надано письмові пояснення та довідку державного підприємства Київське лісове господарство від 18 січня 2018 року №8, відповідно до якої підприємство повідомило, що на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району земель лісогосподарського призначення за ним не обліковується.

Відповідно до частини 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи той факт, що позивачем з невідомих причин не виконані вимоги ухвали суду від 18 листопада 2019 року щодо надання додаткових письмових пояснень та доказів, а відповідачем вони виконані частково, керуючись частиною 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Так, звертаючись до адміністративного суду з вказаною позовною заявою, позивач послалась на порушення її прав, зокрема, вона, як мешканка села Петропавлівська Борщагівка, заінтересована у збереженні зелених насаджень цього населеного пункту, недопущені проведення незаконної забудови та у забезпеченні сталого розвитку його територій і екологічної безпеки, який повинен здійснюватись з обов`язковим урахуванням громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій, а оскаржуваним рішенням, як вказала позивач, порушуються її права та інтереси, як члена територіальної громади села.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.

Крім того, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Більш того, щоб позивачу був наданий судовий захист, суд має встановити наявність порушеного права. При чому обов`язок щодо доказування факту наявності порушеного права покладається саме на позивача.

Суд також звертає увагу, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що позивач дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких він просить і це право, свобода чи інтерес порушені у сфері публічно-правових відносин.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, суд зазначає, що оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб`єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача.

Тобто, що кожна особа (позивач) має право звернутися за захистом свого порушеного права, порушення якого допущено особою, до якої заявлено позов. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Суд зауважує, що позивачем не доведено, що вона належить до члена територіальної громади села Петропавлівська-Борщагівка та уповноважена представляти цю громаду у судах всіх інстанцій, а тому позивач не може в даному випадку виступати, як представник територіальної громади села та звертатись до суду з відповідними позовами в інтересах саме громади.

Більш того, на переконання суду, прийняття оскаржуваного рішення не впливає на права та інтереси позивача, оскільки оскаржуване рішення взагалі не стосується її прав, як помилково вважає позивач, оскільки вказаним рішенням не обмежується право позивача на вільне користування природними об`єктами, а лише змінено цільове призначення земельних ділянок.

Наведене в сукупності свідчить, що позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення прав останньої саме прийняттям оскаржуваного рішення, а тому, з огляду на відсутність в даному випадку обов`язкової складової права для звернення до суду із позовом - наявність порушеного права саме цієї особи у спірних правовідносинах, оскільки таке право не може бути уявним, або заявленим на майбутнє, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, внаслідок обрання неналежного способу захисту порушених, за доводами позивача, прав. При цьому, позивач не посилалась та не доводила факт звернення за захистом порушеного інтересу.

Більш того, суд зауважує, що позивачем не доведено й того факту, що саме внаслідок прийняття оскаржуваного рішення могло відбутись або відбулось вирубування чи інше знищення зелених насаджень.

Чинним на час виникнення спірних правовідносин Лісовим кодексом України у відповідній редакції, було передбачено класифікацію лісів, заходи контролю за захистом, використанням та відтворенням лісів.

Статтею 96 ЛК України передбачено, що державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться державними органами лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів за єдиною для України системою на кошти державного бюджету.

Відповідно до зазначеної статті Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок ведення обліку лісів і державного лісового кадастру (постанова Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1995 року №767).

Для утримання в належному стані, створення та формування високодекоративних і ефективних в екологічному відношенні, стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень в містах та інших населених пунктах України було затверджено Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України (наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 29 липня 1994 року №70 (чинний до 10 квітня 2006 року).

Згідно довідки з державного підприємства Київське лісове господарство від 18 січня 2018 року, за даним підприємством не обліковується земель лісогосподарського призначення на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що, в свою чергу, дозволяє дійти висновку про необґрунтованість тверджень позивача й в цій частині у тому числі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова