Рішення

від 30.04.2020 по справі 826/14808/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року м. Київ № 826/14808/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві доТовариства з обмеженою відповідальністю Укр-Нова простягнення заборгованості в розмірі 456 298,95 грн. представники позивача - Прокопенко Г.В.;

сторін: відповідача - не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у м. Києві звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Нова (надалі - відповідач або ТОВ Укр-Нова або товариство), в якому просить суд стягнути з відповідача податковий борг у сумі 456298,95 грн.

В якості підстав позову позивач зазначив, що відповідачем не сплачено податковий борг, у зв`язку з чим контролюючий орган звернувся до суду.

Ухвалою від 24.09.2018 Окружним адміністративним судом міста Києва позовну заяву залишено без руху.

Позивач зазначені в ухвалі недоліки усунув у строк встановлений судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 06.12.2018.

Відповідач відзив на позовну заяву ГУ ДФС у м. Києві не надав.

06.12.2018 судом оголошено перерву, справу призначено до розгляду на 14.02.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.03.2019.

21.03.2019 судом відкладено розгляд справи до 23.04.2019.

У судовому засіданні 23.04.2019 ухвалено на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України) перейти до стадії письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2019 витребувано у Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві належним чином завірені копії документів, а саме: звітної податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року (від 17.05.2016 № 9079107498); звітної податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року (від 15.09.2016 № 9169237110); акта перевірки від 07.07.2015 № 6021-26-53-15-01/35951762 з доказами направлення/вручення відповідачу; акта перевірки від 20.08.2015 № 6772-26-53-15-01/35951762 з доказами направлення/вручення відповідачу; акта перевірки від 23.03.2016 № 1452/26-53-11-01/35951762 з доказами направлення/вручення відповідачу; акта перевірки від 15.06.2016 № 5032/26-53-12-01/35951762 з доказами направлення/вручення відповідачу; акта перевірки від 22.09.2017 № 8467/26-15-12-13-20 з доказами направлення/вручення відповідачу; акта перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.02.2016 № 0001831101 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4550,60 грн.; акта перевірки від 07.07.2015 № 825/26-53-22-05-21/35951762 з доказами направлення/вручення відповідачу; податкового повідомлення-рішення від 20.07.2015 № 0002392205, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним зобов`язанням в розмірі 171276,40 гри. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 156992,75 грн. з доказами направлення/вручення відповідачу; акта перевірки від 22.09.2015 № 1110/26-53-22-05-21/35951762 з доказами направлення/вручення відповідачу; податкового повідомлення-рішення від 06.10.2015 № 0003432205, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним зобов`язанням в розмірі 85096,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 42548,00 грн. з доказами направлення/вручення відповідачу; акта перевірки від 07.12.2016 № 10915/26-53-12-05 з доказами направлення/вручення відповідачу; акта перевірки від 30.12.2016 № 11667/26-53-12-05 з доказами направлення/вручення відповідачу; акта перевірки від 13.02.2017 № 704/26-53-12-05 з доказами направлення/вручення відповідачу; акта перевірки від 27.09.2017 № 9037/26-15-12-12-12/35951762 з доказами направлення/вручення відповідачу; податкової декларації з податку на прибуток підприємства від 11.08.2016 № 1600058334; податкової декларації з податку на прибуток підприємства від 09.11.2016 № 9212301381.

На виконання вимог ухвали позивачем надано витребувані документи.

Суд за результатами дослідження матеріалів справи, дійшов висновку про неможливість ухвалення законного та обґрунтованого рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, а відтак вбачається за необхідне вийти зі стадії письмового провадження та продовжити розгляд справи в судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 25.02.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 замінено позивача - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) (далі - позивач або ГУ ДПС у м. Києві або контролюючий орган).

25.02.2020 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши представника позивача та зважаючи на заявлене останнім клопотання, ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідачем було подано до контролюючого органу наступні звітні податкові декларації з податку на додану вартість:

- за лютий 2016 року (від 21.03.2016),

- за березень 2016 року (від 19.04.2016),

- за квітень 2016 року (від 17.05.2016),

- за травень 2016 року (від 14.06.2016),

- за червень 2016 року (від 18.07.2016),

- за липень 2016 року (від 17.08.2016),

- за серпень 2016 року (від 15.09.2016),

- за лютий 2017 року (від 15.03.2017),

- за березень 2017 року (від 18.04.2017),

- за квітень 2017 року (від 17.05.2017),

- за травень 2017 року (від 16.06.2017),

якими самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі, відповідно, 1260,00 грн., 3657,00 грн., 2829,00 грн., 2038,00 грн., 3726,00 грн., 1915,00 грн., 6693,00 грн., 939,00 грн., 1798,00 грн., 3217,00 грн. та 1090,00 грн.

Окрім того, працівниками позивача, а також ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві були проведені перевірочні заходи щодо дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, за результатами яких на підставі, зокрема, актів від 07.07.2015 № 825/26-53-22-05-21/35951762, від 07.07.2015 № 6021-26-53-15-01/35951762, від 20.08.2015 № 6772-26-53-15-01/35951762, 22.09.2015 № 1110/26-53-22-05-21/35951762, від 23.03.2016 № 1452/26-53-11-01/35951762, від 15.06.2016 № 5032/26-53-12-01/35951762, від 22.09.2017 № 8467/26-15-12-13-20 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 20.07.2015 № 0002392205, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 284963,75 грн, з яких: 227971,00 грн. за основним зобов`язанням та 56992,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 28.07.2015 № 0027741501, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 170,00 грн.;

- від 16.09.2015 № 0032381501, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 170,00 грн.;

- від 06.10.2015 № 0003432205, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 127644,00 коп., з яких: 85096,00 грн. за основним зобов`язанням та 42548,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 11.02.2016 № 0001831101, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4550,60 грн.;

- від 18.04.2016 № 0017121201, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1020,00 грн.;

- від 12.07.2016 № 0046191201, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2708,72 грн.;

- від 11.10.2017 № 0080631213, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1020,00 грн.

Матеріали справи містять докази направлення перелічених рішень за юридичною адресою відповідача, а також отримання останніх представником відповідача за довіреністю, а саме: фіскальний чек від 06.10.2015 № 9194, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень зі штрихкодовими ідентифікаторами 0209412602257, 0209412792447, 0209413312627, 02094136873377, 0209414062110, 0411618793818 та корінець податкового повідомлення-рішення від 20.07.2015 № 0002392205 з розпискою представника відповідача за довіреністю про отримання рішення.

Водночас, у відповідності до приписів пункту 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відтак, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, у зв`язку із чим у контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16.

Отже, суд констатує, що вимога позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. та грошового зобов`язання у розмірі 228269,15 грн. (з урахуванням часткової сплати), визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 20.07.2015 № 0002392205 та від 28.07.2015 № 0027741501, пред`явлена після закінчення 1095 днів (рішення вручені відповідачу 20.07.2015 та 04.08.2015 відповідно, відтак станом на 31.07.2015 та 15.08.2015 визначене рішеннями зобов`язання набуло статусу податкового боргу, в той час як із позовом про стягнення контролюючий орган звернувся лише 11.09.2018, про що свідчить відбиток календарного штемпеля), у зв`язку із чим відсутні підстави для стягнення таких санкцій та грошового зобов`язання.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по податку на додану вартість, що підлягає стягненню, з урахуванням залишку несплаченої пені на суму 35812,04 грн. (748,25 грн. + 2106,83 грн. + 1126,09 грн. + 553,83 грн. + 453,91 грн. + 2787,50 грн. + 739,17 грн. + 1328,25 грн. + 654,34 грн. + 598,21 грн. + 947,54 грн. + 299,20 грн. + 964,23 грн. + 116,83 грн. + 85,45 грн. + 3,49 грн. + 2846,25 грн. + 2079,10 грн. + 17373,57 грн.), становить 202087,36 грн.

Окрім того, відповідачем було подано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві наступні податкові декларації з податку на прибуток підприємства:

- звітна нова за 3 квартали 2016 року (від 09.11.2016),

- звітна за 2016 рік (від 31.01.2017),

- звітна за 2017 рік (від 13.02.2018),

якими самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі, відповідно, 6231,00 грн. (авансовий внесок) та 13965,00 грн., 3310,00 грн., 2987,00 грн.

Окрім того, працівниками позивача, а також ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві були проведені перевірочні заходи щодо дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, за результатами яких на підставі актів від 07.12.2016 № 10915/26-53-12-05, від 30.12.2016 № 11667/26-53-12-05, від 13.02.2017 № 704/26-53-12-05, від 27.09.2017 № 9037/26-15-12-12-12/35951762 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 28.12.2016 № 0015401205, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1020,00 грн.;

- від 28.12.2016 № 0015411205, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4967,07 грн.;

- від 17.01.2017 № 0000581205, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1246,20 грн.;

- від 02.03.2017 № 0001111205, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1557,75 грн.;

- від 18.10.2017 № 0087241212, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 662,00 грн.

Наведені рішення отримані представником відповідача за довіреністю, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень зі штрихкодовими ідентифікаторами 0209415886329, 0209415881971, 0209415882714, 0411618818063 копії яких містяться в матеріалах справи.

Відтак, сума заборгованості відповідача по податку на прибуток приватних підприємств, що підлягає стягненню, з урахуванням часткової сплати податкового зобов`язання, визначеного звітною новою декларацією з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2016 року від 09.11.2016 (залишок до сплати становить 3343,57 грн.) та решти несплаченої пені на суму 447,85 грн. (413,72 грн. + 34,13 грн.), становить 25772,44 грн.

Враховуючи вимоги статті 59 ПК України, позивачем виставлено податкову вимогу від 27.10.2015 № 6788-23 на суму 307250,15 грн.

У відповідності до приписів статті 89 розділу ІІ ПК України позивачем прийнято рішення від 27.10.2015 № 6788-23 про опис майна ТОВ Укр-Нова у податкову заставу.

Означені вимога та рішення отримані відповідачем 03.11.2015 (рекомендований лист зі штрихкодовим ідентифікатором 0209412952207).

Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України під податковим зобов`язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Як передбачено підпунктами 49.18.1 - 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно із пунктом 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Як передбачено пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно із підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

При цьому, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відтак, враховуючи, що сума податкового зобов`язання із податку на додану вартість у розмірі 202087,36 грн. та податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 25772,44 грн. не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

При цьому, доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та погашення податкового боргу із податку на додану вартість у розмірі 202087,36 грн. та податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 25772,44 грн. відповідачем суду не надано.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки у цій справі не залучалися свідки та не проводилися експертизи, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Нова (02152, м. Київ, проспект Тичини, буд. 20, код ЄДРПОУ 35951762) на користь Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 202087,36 грн. (двісті дві тисячі вісімдесят сім) гривень 36 копійок та податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 25772,44 грн. (двадцять п`ять тисяч сімсот сімдесят дві) гривні 44 копійки з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих платника податків, як то Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Нова (02152, м. Київ, проспект Тичини, буд. 20, код ЄДРПОУ 35951762).

3. У позові про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Нова (02152, м. Київ, проспект Тичини, буд. 20, код ЄДРПОУ 35951762) на користь Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 228439 (двісті двадцять вісім тисяч чотириста тридцять дев`ять) гривень 15 копійок - відмовити.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко