Постанова

від 23.11.2020 по справі 826/14808/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14808/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Нова про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2020, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу, оскільки за ТОВ Укр-Нова обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 456298,95 грн., який належить стягнути з рахунків боржника.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2020 позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, та з огляду на заходи щодо запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що до контролюючого органу відповідачем направлені наступні звітні податкові декларації з податку на додану вартість: за лютий 2016 року (від 21.03.2016), за березень 2016 року (від 19.04.2016), за квітень 2016 року (від 17.05.2016), за травень 2016 року (від 14.06.2016), за червень 2016 року (від 18.07.2016), за липень 2016 року (від 17.08.2016), за серпень 2016 року (від 15.09.2016), за лютий 2017 року (від 15.03.2017), за березень 2017 року (від 18.04.2017), за квітень 2017 року (від 17.05.2017), за травень 2017 року (від 16.06.2017), якими самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі, відповідно, 1260,00 грн., 3657,00 грн., 2829,00 грн., 2038,00 грн., 3726,00 грн., 1915,00 грн., 6693,00 грн., 939,00 грн., 1798,00 грн., 3217,00 грн. та 1090,00 грн.

Окрім того, податковим органом, а також ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві були проведені перевірочні заходи щодо дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, за результатами яких на підставі, зокрема, актів від 07.07.2015 № 825/26-53-22-05-21/35951762, від 07.07.2015 № 6021-26-53-15-01/35951762, від 20.08.2015 № 6772-26-53-15-01/35951762, 22.09.2015 № 1110/26-53-22-05-21/35951762, від 23.03.2016 № 1452/26-53-11-01/35951762, від 15.06.2016 № 5032/26-53-12-01/35951762, від 22.09.2017 № 8467/26-15-12-13-20 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 20.07.2015 № 0002392205, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 284963,75 грн, з яких: 227971,00 грн. за основним зобов`язанням та 56992,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 28.07.2015 № 0027741501, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 170,00 грн.;

- від 16.09.2015 № 0032381501, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 170,00 грн.;

- від 06.10.2015 № 0003432205, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 127644,00 коп., з яких: 85096,00 грн. за основним зобов`язанням та 42548,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 11.02.2016 № 0001831101, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4550,60 грн.;

- від 18.04.2016 № 0017121201, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1020,00 грн.;

- від 12.07.2016 № 0046191201, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2708,72 грн.;

- від 11.10.2017 № 0080631213, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1020,00 грн.

Вказані рішення отримані ТОВ Укр-Нова , що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

У пункті 101.1 статті 101 Податкового кодексу України визначено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Відповідно до підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу цієї статті, під терміном безнадійний податковий борг розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

У пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено строк давності - 1095 календарних днів.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, перебіг зазначеного строку давності розпочинається з наступного дня після дня, в якому виник податковий борг.

Така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16 (касаційне провадження № К/9901/99/17, 807/2097/16).

Вимога позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. та грошового зобов`язання у розмірі 228269,15 грн. (з урахуванням часткової сплати), визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 20.07.2015 № 0002392205 та від 28.07.2015 № 0027741501, пред`явлена після закінчення 1095 днів (рішення вручені відповідачу 20.07.2015 та 04.08.2015 відповідно, відтак станом на 31.07.2015 та 15.08.2015 визначене рішеннями зобов`язання набуло статусу податкового боргу, в той час як із позовом про стягнення контролюючий орган звернувся 11.09.2018.

Отже, у контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу, що спростовує доводи апеляційної скарги.

Також відповідачем було подано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві наступні податкові декларації з податку на прибуток підприємства: звітна нова за 3 квартали 2016 року (від 09.11.2016), звітна за 2016 рік (від 31.01.2017), звітна за 2017 рік (від 13.02.2018), якими самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі, відповідно, 6231,00 грн. (авансовий внесок) та 13965,00 грн., 3310,00 грн., 2987,00 грн.

Працівниками позивача, а також ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві були проведені перевірочні заходи щодо дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, за результатами яких на підставі актів від 07.12.2016 № 10915/26-53-12-05, від 30.12.2016 № 11667/26-53-12-05, від 13.02.2017 № 704/26-53-12-05, від 27.09.2017 № 9037/26-15-12-12-12/35951762 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 28.12.2016 №0015401205, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1020,00 грн.;

- від 28.12.2016 №0015411205, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4967,07 грн.;

- від 17.01.2017 №0000581205, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1246,20 грн.;

- від 02.03.2017 №0001111205, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1557,75 грн.;

- від 18.10.2017 №0087241212, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 662,00 грн.

Сума заборгованості відповідача по податку на прибуток приватних підприємств, що підлягає стягненню, з урахуванням часткової сплати податкового зобов`язання, визначеного звітною новою декларацією з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2016 року від 09.11.2016 (залишок до сплати становить 3343,57 грн.) та решти несплаченої пені на суму 447,85 грн. (413,72 грн. + 34,13 грн.), становить 25772,44 грн.

Позивачем відповідно до вимог статті 59 ПК України виставлено податкову вимогу від 27.10.2015 № 6788-23 на суму 307250,15 грн. та згідно статті 89 розділу ІІ ПК України прийнято рішення від 27.10.2015 № 6788-23 про опис майна ТОВ Укр-Нова у податкову заставу.

Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У пункті 54.1 статті 54 ПК України зафіксовано, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в установлені строки.

Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно із підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

При цьому, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Якщо податковим органом направлено вимогу щодо раніше існуючого податкового боргу (незалежно від того з якого податкового зобов`язання: визначеного контролюючим органом чи самостійно платником податків та від виду податків), а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов`язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму новоствореного боргу.

Враховуючи, що сума податкового зобов`язання із податку на додану вартість у розмірі 202087,36 грн. та податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 25772,44 грн. не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та погашення податкового боргу із податку на додану вартість у розмірі 202087,36 грн. та податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 25772,44 грн. відповідачем суду не надано.

Враховуючи що відповідач має непогашений податковий борг, який самостійно не сплачує, наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення даного боргу з ТОВ Укр-Нова в судовому порядку.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2020 у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Нова про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2020 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови виготовлено 23.11.2020