Постанова

від 29.04.2020 по справі 935/358/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/358/20 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 8 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

справу №935/358/20 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер-Житомир , третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2020 року ОСОБА_4 , яка постановлена у м. Коростишеві,

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер-Житомир . Просить:

- витребувати з чужого володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер-Житомир , єдиним засновником якого є ОСОБА_5 , на її користь приміщення магазину універмаг, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та належить їй на підставі дублікату свідоцтва про право власності, виданого державним нотаріусом Житомирського державного нотаріального архіву Демчик Н.О. 23 грудня 2013 року за №286, що був виданий на підставі свідоцтва, виданого Коростишівською державною нотаріальною конторою 06 травня 2000 року за №1-1037;

- скасувати рішення реєстратора - приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Павленко П.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 вересня 2017 року права власності приміщення універмагу ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 1139,9 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю Партнер-Житомир ;

- зобов`язати державного реєстратора реєстраційного сектору Коростишівської районної державної адміністрації внести запис у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 на приміщення універмагу ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 1139,9 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить їй на підставі дублікату свідоцтва про право власності, виданого державним нотаріусом Житомирського державного нотаріального архіву Демчик Н.О. 23 грудня 2013 року за №286, що був виданий на підставі свідоцтва, виданого Коростишівською державною нотаріальною конторою 06 травня 2000 року за №1-1037.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що є власником приміщення універмагу ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 1139,9 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить їй на підставі дублікату свідоцтва про право власності, виданого державним нотаріусом Житомирського державного нотаріального архіву Демчик Н.О. 23 грудня 2013 року за №286, що був виданий на підставі свідоцтва, виданого Коростишівською державною нотаріальною конторою 06 травня 2000 року за №1-1037. Наприкінці травня 2018 року дізналася, що вищезазначене нерухоме майно відчужене за договором купівлі-продажу від 16 червня 2017 року на користь ОСОБА_2 , який у подальшому 05 вересня 2017 року продав це ж приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю Партнер-Житомир . Наполягає, що жодних дій та правочинів по відчуженню належного їй майна не вчиняла. Договір купівлі-продажу від 16 червня 2017 року вчинений, нібито, від її імені за підробними документами іншою особою. Усі договори купівлі-продажу посвідчені приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Павленко П.П. Наразі свідоцтво нотаріуса про право зайняття нотаріальною діяльністю анульовано Міністерством юстиції України. Стосовно підробки документів, на підставі яких вона, начебто, продала своє майно, відкрито кримінальне провадження.

Ухвалою судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.1 частини першої ст.186 ЦПК України.

Не погодившись із ухвалою судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Наполягає на тому, що справа має розглядатися у порядку цивільного, а не господарського судочинства, оскільки з позовом вона звернулася як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець та спірне нерухоме майно належить їй як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю. Окрім того, також будь-яких господарських правочинів з відповідачем вона не укладала.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя суду першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Житомирській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Житомирській області як фізична особа-підприємець, відповідачем є юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю Партнер-Житомир та предметом позову в даній справі є приміщення магазину "Універмаг", а тому дійшов висновку про те, що даний спір пов`язаний із здійсненням господарської діяльності, є господарським спором, а відтак не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил предметної та суб`єктної юрисдикції, інстанційності та територіальної юрисдикції (підсудності).

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, включаючи питання підсудності, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, при цьому визначення предмета та підстав позову, обрання способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правила визначення компетенції загальних судів щодо розгляду цивільних справ передбачені у статті 19 ЦПК України. Зокрема, частиною першою зазначеної статті врегульовано, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Матеріалами справи доводиться та судом установлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер-Житомир із вимогами щодо витребування із володіння відповідача нерухомого майна, а саме: приміщення магазину універмаг ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 ; скасування рішення про державну реєстрацію права власності на вищезазначене нерухоме майно за відповідачем та зобов`язання державного реєстратора внести запис у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за нею (позивачем) право власності на приміщення магазину універмаг Ювілейний .

Відповідно до ксерокопії дублікату свідоцтва, виданого державним нотаріусом Житомирського обласного державного нотаріального архіву Демчик Н.О. 23 грудня 2013 року за №286, ОСОБА_1 як фізичній особі належить право власності на майно, яке складається з приміщення Універмагу Ювілейний , що знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с.11). У ксерокопії дубліката свідоцтва зазначено, що такий виданий ОСОБА_1 замість втраченого свідоцтва, яке видане Коростишівською державною нотаріальною конторою 06 травня 2000 року і зареєстрований в реєстрі за №1-1037, та примірник якого (свідоцтва) зберігається в справах Житомирського обласного державного нотаріального архіву.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець; 17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, визначальною ознакою для віднесення спору до компетенції господарського суду є те, що сторони у такому спорі є суб`єктами господарювання та спір виник з приводу здійснення сторонами господарської діяльності.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії суб`єктів господарювання.

Під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду господарських і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта господарської діяльності). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин.

Предметом даного спору є право на об`єкт нерухомого майна - приміщення магазину універмаг Ювілейний .

Свідоцтвом від 06 травня 2000 року державний нотаріус Коростишівської державної нотаріальної контори Мошковська З.І. на підставі акта про проведення прилюдних торгів , затвердженого районним відділом державної виконавчої служби Коростишівського районного управління юстиції Житомирської області 22 березня 2000 року, посвідчила, що ОСОБА_1 , як фізичній особі, належить право власності на приміщення універмагу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Отже, ОСОБА_1 набула право власності на спірне нерухоме майно внаслідок проведених прилюдних торгів з використанням правового статусу фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом прав власника нерухомого майна, яке вибуло із її володіння поза її волею, як фізичної особи.

Згідно із ксерокопії договору купівлі-продажу від 16 червня 2017 року ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купив приміщення магазину універмаг Ювілейний (а.с.15).

Згодом ОСОБА_2 продав спірне нерухоме майно Товариству з обмеженою відповідальністю Партнер-Житомир , що вбачається із ксерокопії договору купівлі-продажу від 05 вересня 2017 року (а.с.16).

Зазначені обставини свідчать про існування спору між особою, яка вважає себе власником (позивачем) приміщення магазину універмаг ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 , і яка на момент подання позову не володіє цим майном, та його фактичним набувачем (ТОВ Партнер-Житомир ), який, як вважає позивач, незаконно володіє майном.

Отже, позов ОСОБА_1 спрямований на захист права власності, не пов`язаний із здійсненням сторонами господарської діяльності та статусом позивача, як фізичної особи-підприємця. Спір має приватноправовий характер, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства. Позов спрямований на захист права цивільного.

Оскільки спір фізичної особи ОСОБА_1 , яка має статус суб`єкта підприємницької діяльності, виник із цивільно-правових правовідносин, не має ознак господарського спору та не пов`язаний із господарською діяльністю, то такий спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Що ж стосується вимог ОСОБА_1 щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно та зобов`язання державного реєстратора внести запис у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, то слід зазначити, що такі вимоги є похідними та пов`язані з ухваленням рішення по суті спору щодо витребування майна.

За таких обставин, порушення суддею суду першої інстанції норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, а тому вона підлягає до скасування, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа направляється до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі відповідно до ст.379 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,379,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 04 травня 2020 року.