Постанова

від 04.05.2020 по справі 910/9903/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2020 р. Справа№ 910/9903/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко А.І.

Куксова В.В.

розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2019 у справі №910/9903/19 (суддя Бабкіна В. М.)

за позовом Акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Продфуд"

2) ОСОБА_1

про солідарне стягнення 124 999,97 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 19.07.2017,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.12.2019 позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продфуд" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продфуд" на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 124 999 грн. 97 коп. боргу за кредитом, 1921 грн. 00 коп. судового збору. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2019 у справі №910/9903/19 в частині відмови в задоволенні вимог до ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідачів.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені частково, через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване в оскаржуваній частині.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Разіної Т. І., Тарасенко К. В.

В процесі здійснення підготовчих дій відповідно до ст. 267 ГПК України суддею Іонніковою І. А. заявлено самовідвід від розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення господарського суду Київської області від 16.12.2019 у справі №910/9903/19.

Заяву судді Іоннікової І. А. про самовідвід від розгляду справи №910/9903/19 задоволено.

Матеріали справи №910/9903/19 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Куксова В. В.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/667/20 від 17.02.2020, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М. Л. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Тищенко А. І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2019 у справі №910/9903/19 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 28.02.2020 року від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 поновлено Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2019 у справі № 910/9903/19, відкрито апеляційне провадження та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.07.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДФУД" в особі керівника Степаненка Вадима Вікторовича (клієнт) було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання позивачем послуги "КУБ". Згідно заяви клієнт приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги "КУБ", що розміщені на сайті ПриватБанку pb.ua. Як слідує з преамбули вказаної заяви, остання та Умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.

Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 Анкети-заяви банк надає строковий кредит, розмір якого визначається ПриватБанком та вказується у профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua. Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів. Проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту. Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг. Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг (п. 1.6 Анкети-заяви).

Відповідачем 1, анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуги "КУБ" підписано із використанням електронного цифрового підпису.

У відповідності до вимог ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписанта відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Враховуючи викладене, клієнт, підписавши зазначену вище заяву, погодився з умовами останньої та уклав кредитний договір з банком. Таким чином, між позивачем і відповідачем 1 виникли кредитні правовідносини.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтями 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 в аналогічному спорі вказала, що без надання підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про невзяття до уваги положень, викладених в Умовах та правилах надання банківських послуг, витяг з яких міститься в матеріалах справи, у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять доказів погодження з позичальником саме цієї редакції Умов. Тож, при вирішенні даного спору місцевий господарський суд вірно керувався лише умовами, що викладені в Анкеті-заяві, безпосередньо підписаній позичальником.

Разом з тим, ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

З позовної заяви та апеляційної скарги слідує, що виконання зобов`язань за заявою про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" б/н від 19.07.2017 р. було забезпечене договором поруки № POR1500474493904 від 19.07.2017р., укладеним позивачем із ОСОБА_1 (відповідачем 2), предметом якого є надання поруки поручителем (відповідачем 2) за виконання зобов`язань відповідача 1 за кредитним договором (п. 1.1 договору поруки).

Як стверджує скаржник, договором поруки передбачено, що поручитель поручається перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов`язань за заявою про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" б/н від 19.07.2017 р., в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Враховуючи те, що зобов`язання за кредитним договором ТОВ "ПРОДФУД" не були виконані належним чином, банк і звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з боржника і поручителя 124999,97 грн. заборгованості за кредитом.

Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що банк 24.07.2017р. відповідно до умов підписаної сторонами Анкети-заяви, банк надав позичальнику кредит у сумі 500000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку відповідача 1.

Таким чином, банк належним чином виконав свої зобов`язання в частині надання клієнту кредитних коштів, внаслідок чого у позичальника виник обов`язок повернути останні на умовах, узгоджених сторонами в Анкеті-заяві.

Сторони, у додатку 1 до Анкети-заяви погодили графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, згідно якого клієнт зобов`язався погашати заборгованість щомісяця рівними частинами протягом 12 місяців.

Матеріалами справи підтверджується, що позичальник, в порушення умов договору, свої зобов`язання з повернення кредиту виконував неналежним чином, сплативши лише 375 000,03 грн., що підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2000р. по 09.07.2019р.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Таким чином, у зв`язку із порушенням клієнтом ТОВ "ПРОДФУД" графіку повернення кредитних коштів, у позивача виникло право вимагати повернення усієї суми кредиту достроково.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що заборгованість відповідача 1 перед позивачем в частині погашення суми кредиту складає 124999,97 грн.

Матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що позовна вимога банку про стягнення з позичальника (відповідача 1) суми заборгованості за кредитом є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача до відповідача 2 як поручителя про солідарне стягнення вказаної заборгованості, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В позовній заяві та апеляційній скарзі, позивач стверджує, що виконання зобов`язань за заявою відповідача 1 про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" б/н від 19.07.2017р. було забезпечене договором поруки № POR1500474493904 від 19.07.2017 р., укладеним позивачем із ОСОБА_1 (відповідачем 2), предметом якого є надання поруки поручителем (відповідачем 2) за виконання зобов`язань відповідача 1 з кредитного договору (п. 1.1 договору поруки).

Відповідно до п. 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою 1 у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, які належать йому на праві власності.

Пунктом 1.5 договору встановлено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою 1 боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Вказаний договір підписаний представниками сторін за допомогою електронного цифрового підпису.

Дослідивши укладений між позивачем та відповідачем 2 договір поруки, апеляційний суд встановив наступне.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

При цьому, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема, визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема, реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 922/2913/18.

Як передбачено приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вказане, місцевим судом вірно встановлено, що предмет договору поруки № POR1500474493904 від 19.07.2017 р. визначено як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДФУД" зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.8. "КУБ" Умов та правил надання банківських послуг.

Проте, з аналізу умов зазначеного договору поруки не вбачається, яке ж саме основне зобов`язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов`язання забезпечений порукою, ані рахунок, на який надаються кредитні кошти, лише визначено особу, первинні зобов`язання якої забезпечені порукою.

При цьому, з положень вказаного договору неможливо встановити факт виникнення у поручителя зобов`язань з поруки щодо зобов`язань позичальника, що виникли саме із заяви від 19.07.2017 р., оскільки в договорі відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки, як то дата заяви, сума зобов`язання, строк виконання зобов`язання, обсяг зобов`язань поручителя тощо.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вади договору поруки № POR1500474493904 від 19.07.2017р., укладеного між позивачем та відповідачем - 2 та відсутністю в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт надання згоди відповідачем - 2 на забезпечення виконання саме зобов`язань за Анкетою-заявою відповідача - 1 б/н від 19.07.2017р., спростовують твердження позивача щодо наявності солідарного обов`язку відповідачів зі сплати заборгованості за кредитом у розмірі 124 999,97 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 124 999, 97 грн. підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДФУД" на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", а вимоги позивача, щодо солідарного стягнення з відповідача -2 задоволенню не підлягають.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2019 у справі №910/9903/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2019 у справі №910/9903/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2019 у справі №910/9903/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2019 у справі №910/9903/19 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9903/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді А.І. Тищенко

В.В. Куксов