Ухвала

від 05.05.2020 по справі 910/5446/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"05" травня 2020 р. Справа№ 910/5446/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Разіної Т.І.

розглянувши в приміщенні суду матеріали апеляційної скарги Громадської організації "Кролевецьке земляцтво" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 (повний текст підписано 23.12.2019)

у справі №910/5446/19 (суддя Приходько І.В.)

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва"

до Громадської організації "Кролевецьке земляцтво"

про розірвання договору оренди та виселення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/5446/19 позов задоволено.

Розірвано договір оренди приміщення по вулиці Юрківській, 40 № 2172 від 01.02.2000, укладений між Управлінням майном Подільської райдержадміністрації та Громадською організацією "Кролевецьке земляцтво".

Вирішено виселити Громадську організацію "Кролевецьке земляцтво" з нежитлового приміщення загальною площею 113 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі за адресою: м. Київ, вул. Юрківська, 40 та перебуває на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва".

Стягнуто з Громадської організації "Кролевецьке земляцтво" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва 3 842,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 06.03.2020 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 06.04.2020 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 у справі №910/5446/19 апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з визнанням неповажними підстав, вказаних в клопотанні про поновлення строку, запропоновано апелянту надати відповідні докази або вказати інші підстави для поновлення строку.

Надано скаржнику строк до 27.04.2020 для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID - 19" (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215), продовження карантину до 24 квітня та запровадження режиму надзвичайної ситуації на всій території України.

Попереджено апелянта, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

27.04.2020 від представника Громадської організації "Кролевецьке земляцтво" надійшла заява про усунення недоліків та долучення до матеріалів справи документів, до якої, зокрема додано текст апеляційної скарги, в якому міститься обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження та клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження представник скаржника зазначає, що відповідач не отримував жодних документів з Господарського суду м. Києва, і не знав про наявність спору.

Одразу як відповідач дізнався про спір у даній справі, він уклав угоду з адвокатом й спрямував свої зусилля на захист власних інтересів й забезпечення представництва у справі, зокрема, шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Клопотання про ознайомлення з матеріалами справи було подано до суду 12.02.2020, проте дата та час ознайомлення з матеріалами справи залежить від судді та відповідних працівників апарату суду. Представнику відповідача повідомили, що оскільки матеріали справи знаходяться в архіві суду, надання справи для ознайомлення можливе не раніше 21.02.2020, тобто ознайомлення з текстом рішення та документами, які містяться в матеріалах справи об'єктивно було неможливе у строк з 12.02.2020 до 21.02.2020 у зв'язку з причинами, які не залежать від відповідача та його представників.

Розглянувши подане скаржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 11.12.2019, колегія суддів не вбачає вказані скаржником обставини поважними та не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскаржуване рішення прийнято судом 11.12.2019, повний текст підписано 23.12.2019, отже, останнім днем для подання апеляційної скарги є 02.01.2020 включно.

Тобто, звернувшись до суду 06.03.2020 з апеляційною скаргою, що підтверджується відбитком вхідного штампу Господарського суду міста Києва на першому аркуші апеляційної скарги, апелянтом було пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду.

Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовуються у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

У рішенні від 30 травня 2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пономарьов проти України" (заява N 3236/03) від 3 квітня 2008 року 1608 зазначає (п. 41), що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін в€' одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як вбачається з наявних в матеріалів справи поштових повернень (а.с. 95-99, 106-110, 129-133, 150-154, 167-170, 178-182, 199-203, 218-230), поштова кореспонденція направлялась відповідачу на адресу, яка міститься в ЄДРПОУ, а саме: 02010, м. Київ, провулок Інженерний, буд. 4 А.

Крім того, поштова кореспонденція також направлялась відповідачу на інші адреси, наявні в матеріалах справи, а саме: 02000, м. Київ, вул. Суворова, буд. 3 (а.с. 134-138, 155-159), та 02000, м. Київ, вул. Юрківська, буд. 40 (а.с.139-143, 160-164) за місцем знаходження орендованого нежитлового приміщення.

Колегія суддів зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 910/17797/17.

Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними регулюються Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009.

Відповідно до вказаних Правил порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, вноситься до відомостей про цю юридичну особу. Зі змісту ч. 4 ст. 17 вказаного Закону вбачається, що державній реєстрації підлягають і зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачити або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

З огляду на викладене, неотримання апелянтом жодних документів з господарського суду, відбулося лише з його вини, оскільки судом вживались усі можливі заходи для його виклику в судове засідання протягом тривалого часу (позовна заява подана 24.04.2019, а рішення у справі прийнято 11.12.2019). Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Також ЄСПЛ у своєму рішенні, вказуючи на порушення Україною п. 1 ст. 6 Конвенції, виходив з того, що національне законодавство України містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін процесу про ключові процесуальні дії і дотримання таким чином принципу рівності сторін та зберігання відповідної інформації, оскільки загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу.

Так, у п. 36 рішення у цій справі ЄСПЛ звернув увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять одну зі сторін у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення у справах "Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів" та "Авотіньш проти Латвії"). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії").

Пунктом 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення."

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку."

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин."

Як вбачається з клопотання представника відповідача від 12.02.2020 про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 237), відповідачу станом на 12.02.2020 вже було відомо про прийняття судом рішення 11.12.2019, повний текст якого був виготовлений 23.12.2019, а в Єдиному державному реєстрі судових рішень опублікований 24.12.2019.

Тобто, вже з 24.12.2019 у відповідача була можливість ознайомитись з повним текстом оскаржуваного рішення, в той час як апеляційна скарга подана лише 06.03.2020.

Посилання апелянта на відсутність в його штаті юриста не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Матеріали клопотання не містять доказів неможливості ознайомитися представнику відповідача з матеріалами справи 12.02.2020, в день звернення із клопотанням про ознайомлення.

З огляду на викладене, вказані заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України).

Керуючись ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Кролевецьке земляцтво" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/5446/19.

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з доданими до скарги матеріалами, іншим учасникам справи - копію ухвали.

3. Матеріали справи №910/5446/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Копію ухвали надіслати учасникам апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

Т.І. Разіна