Рішення

від 04.05.2020 по справі 910/1851/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.05.2020Справа № 910/1851/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-ЛІЗИНГ" вул. С.Бандери буд.71А, м. Бровари, Броварський район, Київська область,07400

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛТЕКО" вул. Артема буд.37-41, м. Київ, 04053

про стягнення 32750,00 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтеко" про стягнення 32750,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором оренди транспортного засобу № 20184008 від 21.08.2018 року в частині своєчасної сплати орендної плати та відшкодування вартості франшизи і ремонту внаслідок пошкодження під час ДТП об'єкту оренди (транспортного засобу).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2020 року, за результатами розгляду заяви позивача № 39 від 25.02.2020 року щодо усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/1851/20 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/1851/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від позивача на час розгляду справи до суду не надходило.

Суд зазначає, що відповідно до частини 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення; днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позов, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 03.03.2020 року про відкриття провадження у справі № 910/1851/20 надсилалась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: вул. Артема буд. 37-41, м. Київ, 04053, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим ухвала господарського суду від 03.03.2020 року про відкриття провадження у справі повернута відділенням поштового зв`язку неврученою відповідачу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/1851/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що сторони не повідомили суд про іншу адресу, відмінну від адреси місцезнаходження відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Окрім цього суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 03.03.2020, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Олтеко" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 21 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ол-Лізинг (позивач у справі, орендодавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Олтеко (відповідач у справі, орендар за Договором) укладено Договір оренди транспортного засобу № 20184008 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає на умовах платного тимчасового користування транспортні засоби (далі - ТЗ) та оплачує орендну плату згідно умов цього Договору.

Цільове призначення оренди ТЗ - користування для господарчого забезпечення діяльності орендаря (п.1.2 Договору).

Згідно п. 1.4 Договору вид транспортних засобів (необхідний опис характеристик та ідентифікуючих даних ТЗ), їх вартість, строки оренди, перелік водіїв, допущених до керування, розмір франшизи та інші суттєві умови визначаються сторонами у замовленнях, що складають невід'ємну частину цього Договору, складених за формою, затвердженою сторонами у Додатку № 1 до цього Договору. Замовлення укладаються за принципом: один ТЗ-одне замовлення, одне замовлення - один водій, допущений до керування , а також із обов'язковою умовою щодо строку оренди одного ТЗ за одним Замовленням - не більше одного року (з урахуванням продовження строку оренди). ТЗ безпосередньо передаються орендареві за Актами огляду, які в розумінні цього Договору є Актами приймання - передачі автомобілів на підставі підписаних відповідних замовлень та у відповідності до умов цього Договору. Строк оренди ТЗ не може бути більше (виходити за межі) строку дії цього Договору.

Розділами 2-10 Договору сторони узгодили права і обов'язки сторін, загальний порядок початку оренди, ціну договору, орендну плату, порядок підтвердження оренди, підстави звільнення сторін від відповідальності, відповідальність сторін, передачу та повернення транспортного засобу, строк оренди, повідомлення про страхові випадки, строк дії Договору тощо.

За змістом частини 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31 грудня 2018 року (п. 10.1 Договору).

Пунктом 10.2 Договору сторони узгодили, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів місяця, який передує останньому місяцю поточного строку дії цього Договору жодна сторона не повідомить іншу сторону про свій намір розірвати Договір, то строк дії Договору кожного разу продовжується на наступний рік на дійсних умовах. Якщо будь - яка сторона у відповідності до умов цього пункту Договору надішле другій стороні відповідне письмове повідомлення із зазначенням свого наміру розірвати Договір, то цей Договір вважатиметься розірваним зі спливом відповідного поточного строку дії Договору.

Вказаний договір підписаний представниками орендаря та орендодавця та скріплений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди) транспортного засобу, який підпадає під правове регулювання норм § 1, 5 глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1. ст. 760 Цивільного кодексу України).

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 3 вказаної статті).

Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 799 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Так, на виконання умов п. 1.4 Договору сторонами 23.07.2019 року було укладено Замовлення № 5 до Договору, відповідно до умов якого орендар продовжив користування транспортним засобом Volkswagen Golf 7 Variant 2.0 АT 2015 року випуску, державний номер АІ7905НІ, номер шасі 3VWCA7AUGМ501637, колір чорний.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

У відповідності до п.п. 2.1.1 п.2.1 Договору орендодавець зобов'язаний першого дня оренди транспортного засобу до 18 години 00 хвилин передати орендарю за Актом огляду, який в розумінні цього договору є Актом приймання-передачі автомобіля (за формою, затвердженою сторонами у Додатку № 1 до цього Договору) відповідний ТЗ, що визначений у кожному відповідному замовленні до цього Договору, в належному для забезпечення їх нормальної експлуатації технічному стані. В Акті приймання - передачі (Акті огляду) автомобіля зазначається також результат зовнішнього огляду ТЗ та відповідні коментарі учасників огляду (представників орендаря, орендодавця).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що транспортний засіб, визначений замовленням, передається орендарю за умови оплати орендарем гарантійного платежу (франшизи) в день надходження на розрахунковий рахунок орендодавця коштів за послуги, які будуть надані у розрахунковому періоді. Факт передачі транспортного засобу підтверджується складанням та скріпленням підписами та печатками у зазначений Договором строк Акту огляду, який є Актом приймання-передачі автомобіля (згідно форми, затвердженої сторонами у Додатку № 1 до цього Договору).

Транспортні засоби передаються чисті, у справному стані, без масштабних пошкоджень, укомплектовані аптечками, вогнегасниками, знаками аварійної зупинки, з договором страхування цивільної відповідальності власника транспортних засобів (ОСЦПВ); документами, що надають право управління транспортними засобами. Додаткова комплектність транспортних засобів визначається у Акті приймання-передачі автомобіля (Акті огляду). Акт приймання-передачі (Акт огляду) автомобіля підтверджує факт отримання документів, необхідних для експлуатації транспортних засобів згідно чинному законодавству України (п.6.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору та Замовлення № 5 до нього орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду транспортний засіб - Volkswagen Golf, 2015 року випуску, державний номер АІ7905НІ, на підтвердження чого 27.08.2018 року між орендодавцем та орендарем без зауважень було підписано та скріплено печатками Акт огляду (приймання-передачі) автомобіля, копія якого наявна в матеріалах справи.

Факт отримання автомобіля в оренду, його стан та комплектація на час передачі та подальше користування сторонами не заперечувались.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Отже суд зазначає, що укладення між сторонами Договору оренди було спрямоване на отримання відповідачем тимчасового права користування транспортним засобом - автомобілем Volkswagen Golf, державний номер АІ7905НІ, що, в свою чергу, породжує обов'язок відповідача сплачувати орендну плату за користування орендованим майном.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Перебіг строку оренди та нарахування орендної плати починаються з дня отримання транспортного засобу орендарем за Актом приймання-передачі (Акт огляду) автомобіля і закінчується в останній день строку оренди транспортного засобу, що вказаний у відповідному замовленні або у випадках дострокового припинення оренди як за ініціативою однієї із сторін, так і за взаємною згодою - у випадках, передбачених Договором (п.6.5 Договору).

Строк оренди транспортного засобу за Замовленням № 5 від 23.07.2019 року встановлено з 27.07.2019 року по 27.07.2020 року.

Згідно п. 3.1 Договору ціна Договору визначається сумою всіх орендних платежів за цим Договором протягом строку його дії. Орендна плата за відповідний ТЗ, визначається сторонами у відповідному замовленні відповідно до тарифів, визначених у Додатку № 1 до Договору. Зміна орендної плати певного ТЗ відбувається шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди до Договору, якою змінюються умови відповідного замовлення.

Сторони встановили, що розрахунковим періодом за цим Договором можуть бути: а) календарний місяць, що минув і в якому в орендаря перебували в оренді ТЗ орендодавця за відповідними замовленнями; б) період від одного дня до декількох тижнів, протягом якого в орендаря перебували в оренді ТЗ орендодавця за відповідними замовленнями.

Розмір орендної плати певного ТЗ визначається відповідним строку оренди тарифним планом у Додатку № 1 замовлення, що є невід'ємною частиною цього Договору (п.п.3.1, 3.2 Договору).

Так, як визначено сторонами в Замовленні № 5 від 23.07.2019 року (п.7) орендна плата за оренду переданого відповідачеві в тимчасове користування транспортного засобу автомобіля Volkswagen Golf, державний номер АІ7905НІ, за розрахунковий період 30 днів становить 21 267,10 грн. з ПДВ, еквівалент 739,50 Євро.

Орендна плата з ПДВ за розрахунковий період в гривнях вказана по курсу НБУ 28,75875 грн./1 Євро станом на 23.07.2019 року. У разі зміни курсу Євро/гривня, що офіційно публікується на сайті http://www.bank.gov.ua/control/uk/index, вартість оренди в гривнях на дату оплати буде змінюватись відповідно.

Згідно п. 3.3 Договору орендодавець надає орендарю належним чином складений рахунок за послуги, які будуть надані у розрахунковому періоді, на початку розрахункового періоду. Орендар зобов'язаний оплатити зазначений рахунок протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання такого рахунку.

Орендар при укладанні певного замовлення надає орендодавцю грошову заставу (франшизу) у розмірі, визначеному у п. 5 такого замовлення.

Зокрема, згідно Замовлення № 5 від 23.07.2019 року розмір грошової застави (франшизи) стосовно виконання умов Договору, визначено в розмірі 22 141,00 грн., що є еквівалентом 700 Євро по курсу НБУ 31,63 грн./1 Євро на 21.08.2018 року.

Факт оплати відповідачем гарантійного платежу (франшизи) 23.08.2018 року платіжним дорученням № 94 підтверджується наданою позивачем відповідною випискою банку на суму 22 309,00 грн.

За умовами п. 3.4 Договору після закінчення розрахункового періоду орендодавець складає, підписує зі своєї сторони в двох екземплярах Акт приймання наданих послуг у строк до спливу 5-го робочого дня місяця, що слідує за відповідним розрахунковим періодом, подає такий Акт орендареві на підписання. Орендар повинен в п'ятиденний строк з дати одержання Акта приймання наданих послуг підписати його або надати письмово обґрунтовані заперечення із зазначенням недоліків/зауважень та строків на їх усунення орендодавцем. Після усунення орендодавцем вказаних недоліків/зауважень Акт приймання наданих послуг підписується сторонами в загальному порядку.

Відповідно до п. 3.6 Договору Акт приймання наданих послуг за умови відсутності зауважень підписується повноважними представниками сторін. Підписання Акту приймання наданих послуг уповноваженим представником орендаря є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг з його боку.

Як встановлено судом за матеріалами справи, факт надання послуг з передачі в оренду транспортного засобу за період 27.09.2019 року - 30.10.2019 року підтверджується підписаними у відповідності до умов Договору обома сторонами без зауважень та заперечень Актами надання послуг № ОлС00002166 від 27.10.2019 року на суму 19563,98 грн. та № Ол00002167 від 30.10.2019 року на суму 2055,22 грн., копії яких надані позивачем.

При цьому, як вбачається із наданих позивачем актів, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з боку орендаря відсутні.

Доказів пред'явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг з оренди та відмови відповідача від приймання останніх та підписання актів, а також заперечень щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору до суду не надходило.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання в оренду транспортного засобу у відповідності до умов Договору та в обсягах, зазначених в актах надання послуг, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги оренди у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, підписання орендарем (відповідачем) актів надання послуг, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані позивачем послуги з оренди автомобіля.

Окрім цього, позивачем у відповідності до умов Договору виставлялись відповідачу рахунки на оплату оренди за період 27.09.2019 року - 30.10.2019 року включно, а саме: № ОлС00002148 від 27.09.2019 року та № ОлС00002411 від 29.10.2019 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з тексту позовної заяви, відповідач у визначений Договором строк орендні платежі належним чином та в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим станом на 06.02.2020 року, за твердженнями позивача, за Товариством з обмеженою відповідальністю Олтеко обліковується прострочена заборгованість по орендній платі в загальній сумі 11619,20 грн. (в сумі 9563,98 грн. за рахунком № ОлС00002148 від 27.09.2019 року та в сумі 2055,22 грн. за рахунком № ОлС00002411 від 29.10.2019 року).

Відповідно до п. 2.3 Договору оренди орендодавець зобов'язаний користуватись транспортними засобами з розумною обережністю, негайно повідомляти орендодавця про всі виявлені недоліки та несправності транспортних засобів, негайно повідомляти про обставини, які перешкоджають експлуатації ТЗ, а також негайно інформувати у випадках пошкодження, крадіжки чи загрози такої крадіжки, згідно п. 7.1 Договору.

Згідно п.п. 2.1.7, 2.1.9 п..2.1 Договору орендодавець зобов'язаний зареєструвати подію, яка має ознаки страхового випадку, та, у разі повідомлення орендаря про виникнення обставин, що перешкоджають експлуатації транспортного засобу, надати орендарю підмінний транспортний засіб аналогічного класу та із аналогічними характеристиками або, за погодженням із орендарем, припинити оренду відповідного транспортного засобу.

Зокрема, за визначенням Договору підмінний транспортний засіб - транспортний засіб, котрий передається орендодавцем орендарю у випадку вилучення орендованого орендарем транспортного засобу у зв'язку з обставинами, котрі не залежать від орендаря і спричинені діями орендодавця, пов'язаними з ремонтом, оглядом, поточним обслуговуванням, продажем даного транспортного засобу тощо і який має аналогічні характеристики, технічні властивості та стан зносу.

Судом встановлено за матеріалами справи, що переданий відповідачу в оренду транспортний засіб Volkswagen Golf, державний номер АІ7905НІ було передано позивачеві 30.09.2019 року для ремонту, про що міститься відповідна відмітка в акті приймання - передачі, та замість нього 30.09.2019 року передано підмінний транспортний засіб - Seat Leon, державний номер АА3864 ЕК, на підтвердження чого позивачем надано відповідний Акт приймання - передачі автомобіля, згідно якого вказаний автомобіль повернуто позивачеві 07.10.2019 року.

Зокрема, як зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не спростовано, що за період дії Замовлення № 5 від 23.07.2019 року до Договору оренди, відповідно до п. 2.1 орендодавцем було зафіксовано три випадки пошкодження транспортних засобів орендарем, які були зафіксовані у відповідних схемах місця ДТП складених поліцейськими Управлінням патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:

1. 05.09.2019 року пошкодження ТЗ Volkswagen Golf, державний номер АІ7905НІ;

2. 02.10.2019 року пошкодження ТЗ Seat Leon, державний номер АА3864 ЕК, що був наданий орендарю в користування як підмінний, відповідно до п.2.1.4 Договору, на період з 30.09.2019 по 07.10.2019 року;

3. 08.10.2019 року пошкодження ТЗ Volkswagen Golf, державний номер АІ7905НІ.

Відповідно до п. 5.3 Договору орендар несе безумовну відповідальність за збитки, заподіяні пошкодженням або втратою орендованого ТЗ (знищення) незалежно від наявності вини орендаря або втрати орендованого ТЗ (в т.ч. незаконного заволодіння третіми особами), у розмірі франшизи, визначеної у кожному відповідному замовленні, за умови наявності належним чином оформлених відповідних документів органами поліції, в тому числі, але не обмежуючись документами, вказаних у п.7.1 та 7.2. Зазначеним орендар бере на себе ризик випадкової втрати, пошкодження або знищення ТЗ в розмірі франшизи крім випадків, прямо передбачених Договором, що встановлюють повну відповідальні Орендаря, в тому числі, але не обмежуючись п. 5.4. Під пошкодженням ТЗ розуміється будь-яке пошкодження ТЗ, що не є нормальним зносом, в тому числі пошкодження шин, дісків, фар, скла, елементів ходової частини.

Згідно п. 5.5 Договору під пошкодженням транспортного засобу розуміються будь - які пошкодження транспортного засобу, що не є нормальним зносом, у тому числі пошкодження шин, дисків, фар, скла ,елементів ходової частини, тощо.

Розмір збитку визначається на підставі наряду - замовлення на усунення таких пошкоджень, виписаного спеціалізованою (дилерською) СТО, а у разі незгоди будь - якої зі сторін - на підставі висновку спеціаліста з товарознавчого дослідження, замовленого орендодавцем (п.5.6 Договору).

Наразі, в матеріалах справи наявні надані позивачем копії актів виконаних робіт з ремонту наданих відповідачеві в оренду транспортних засобів, в тому числі підмінного, а саме: з ремонту ТЗ Volkswagen Golf, державний номер АІ7905НІ - Акти Товариства з обмеженою відповідальністю Автодім Атлант-М № Н4376000 від 09.10.2019 року на суму 31771,02 грн. та № Н4379054 від 18.11.2019 року на суму 11348,05 грн.; з ремонту ТЗ Seat Leon, державний номер АА3864 ЕК - Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Інтер Авто Україна № 60086428 від 24.10.2019 року на суму 30408,23 грн.

При цьому позивачем у відповідності до п. 5.3 Договору у вказаних випадках пошкодження та ремонту транспортних засобів були виставлені рахунки на відшкодування франшизи та ремонту внаслідок ДТП, а саме:

- рахунок № ОлС00001983 від 10.09.2019 року на відшкодування вартості франшизи внаслідок ДТП, автомобіль Volkswagen Golf, державний номер АІ7905НІ, в сумі 19328,27 грн.;

- рахунок № ОлС00002259 від 16.10.2019 року на відшкодування вартості франшизи внаслідок страхового випадку, підмінний автомобіль Seat Leon, державний номер АА3864 ЕК, в сумі 19097,18 грн.;

- рахунок № ОлС00002277 від 23.10.2019 року на відшкодування вартості ремонту автомобіля Volkswagen Golf, державний номер АІ7905НІ, в сумі 11 348,05 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Зокрема, в матеріалах справи наявний гарантійний лист відповідача ТОВ Олтеко від 23.09.2019 року, в якому орендар просить розглянути можливість сплати франшизи за Договором згідно рахунку № ОлС00001983 від 10.09.2019 року трьома частинами раз на місяць починаючи з вересня та гарантує відповідну оплату.

Проте, за результатами розгляду гарантійного листа позивачем погодження розстрочення оплати та вказаним рахунком № ОлС00001983 від 10.09.2019 року здійснене не було.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та свідчать матеріали справи, в порушення умов Договору відповідач свої договірні зобов'язання щодо перерахування коштів за оренду автомобіля, відшкодування вартості франшизи та вартості ремонту внаслідок ДТП у відповідності до умов Договору належним чином та в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за Договором в сумі 54 892,70 грн., а саме з оренди в сумі 11 619,20 грн. та з відшкодування франшизи та ремонту внаслідок ДТП в сумі 43 273,50 грн. (згідно рахунку № ОлС00001983 від 10.09.2019 року в сумі 12828,27 грн., згідно рахунку № ОлС00002148 від 27.09.2019 року в сумі 9563,98 грн., згідно рахунку № ОлС00002259 від 16.10.2019 року в сумі 19097,18 грн., згідно рахунку № ОлС00002277 від 23.10.2019 року в сумі 11348,05 грн. та згідно рахунку № ОлС00002411 від 29.10.2019 року в сумі 2055,22 грн.).

Згідно п.3.3. Договору орендодавець має право використати гарантійну заставу (франшизу) у розмірі на оплату будь-якої дійсної вимоги орендодавця до орендаря, яка витікає з умов цього Договору або чинного законодавства. Невикористаний залишок гарантійної застави повертається орендарю після технічного огляду транспортного засобу та складання Акту стану автомобіля. У разі відмови підписати Акт стану автомобіля (або неприбуття орендаря з будь-яких причин для підписання такого Акту) при його поверненні та якщо стан Автомобіля при поверненні не відповідає вимогам п. 6.2, орендодавець має право утримати всю або частину коштів гарантійної застави для усунення пошкоджень автомобіля або відновлення його первісного стану, відповідно до кошторисної вартості необхідного відповідного ремонту, встановленого відповідним наряд - замовленням.

Як зазначалось судом вище, відповідно до п. 5 Замовлення № 5 від 23.07.2019 року до Договору гарантійна застава склала 22 141,00 грн. і згідно умов Договору була використана орендодавцем на оплату частини простроченої заборгованості, внаслідок чого залишок боргу за Договором становить 32751,70 грн.

Судом встановлено що позивачем в позовній заяві № 25 від 06.02.2020 року визначено суму позовних вимог в розмірі 32750,00 грн. боргу.

В свою чергу за результатами вивчення змісту позовної заяви та наданих позивачем доказів судом встановлено, що розмір заборгованості відповідача за спірним Договором становить 32751,70 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем.

Поряд із цим суд зауважує, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.

Ціна позову - вартість майна, що витребовується, грошових коштів, що стягуються, або вартість іншого права, що має вартісну оцінку.

У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюванню за виконавчим або іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч. 1 ст. 163 ГПК України).

При цьому формулювання позовних вимог, в тому числі ціни позову, відноситься до виключної компетенції позивача у справі та відповідно до ст. 162 ГПК України має міститись у позовній заяві.

Проте виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, відшкодування вартості ремонту та франшизи внаслідок ДТП, підлягають задоволенню в сумі, заявленій позивачем в якості суми позовних вимог, а саме в розмірі 32750,00 грн. боргу.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялась на адресу відповідача (орендаря за Договором) претензія № 84 від 27.11.2019 року про перерахування заборгованості в сумі 32750,00 грн., що підтверджується копією відповідного опису вкладення в цінний лист від 28.11.2019 року та накладної № 0304503628278.

Разом з претензією позивачем надсилались на адресу відповідача рахунки ТОВ Автодім Атлант-М № СНС 4276000 від 09.09.2019 року на суму 31771,02 грн., № СНС 4379054 від 18.10.2019 року на суму 11348,05 грн., а також Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Інтер Авто Україна від 08.10.2019 року на суму 36865,51 грн., а також рахунки ТОВ Ол-Лізинг № ОлС00001983 від 10.09.2019 року, № ОлС00002148 від 27.09.2019 року, № ОлС00002259 від 16.10.2019 року, № ОлС00002277 від 23.10.2019 року, № ОлС00002411 від 29.10.2019 року.

Проте, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, заборгованість за Договором погашена не була.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за фактичне користування орендованим майном, з відшкодування франшизи та ремонту внаслідок ДТП у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за спірним Договором у зазначеному вище розмірі 32750,00 грн., яку останній просив суд стягнути в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договором оренди транспортного засобу № 20184008 від 21.08.2018 року та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що розмір заборгованості з орендної плати за фактичне користування орендованим майном (транспортним засобом), відшкодування франшизи та ремонту внаслідок ДТП відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 32750,00 грн. заборгованості за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛТЕКО" (вул.Артема буд.37-41, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 34764761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-ЛІЗИНГ" (вул.С.Бандери буд.71А, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400; код ЄДРПОУ 36301046) заборгованість у розмірі 32 750 (тридцять дві тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 04 травня 2020 року.

Суддя А.М. Селівон