Рішення

від 28.04.2020 по справі 911/3059/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3059/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ

до Комунального підприємства Іванківської районної ради "Іванківводоканал", Київська область, смт. Іванків

про відшкодування збитків

представники:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна екологічна інспекція Столичного округу (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом №56 від 09.12.2019 року (вх. №3182/19 від 10.12.2019 року) до Комунального підприємства Іванківської районної ради "Іванківводоканал" (далі - відповідач) про відшкодування збитків у розмірі 1230306,98 грн.

Ухвалою суду від 20.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3059/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.02.2020 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №47 від 10.02.2020 року (вх. №3427/20 від 13.02.2020 року), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Згідно поданого відзиву відповідач зазначив, що на підставі Договору №07/12-к від 03.02.2012 року у 2012 році Центром гідрогеологічних та геолого-екологічних досліджень ДП "Українська геологічна компанія" Державної служби геології та надр України розроблено геолого-гідрогеологічні матеріали для отримання спеціального дозволу на право користування надрами (підземними водами) КП "Іванківводоканал" для господарсько-питного водопостачання населення та промислових підприємств смт. Іванків Київської області. Відповідач повторно 21.02.2018 року звертався до Державної служби геології та надр України із заявою про отримання спеціального дозволу на користування надрами. У зв`язку із необхідністю сплати збору за надання дозволу на користування надрами відповідач звернувся до Іванківської районної ради з проханням виділити кошти для оплати послуги з експертної оцінки для визначення розміру збору що підлягає сплаті, однак, кошти не було виділено, у зв`язку із чим, заяву про отримання спеціального дозволу на користування надрами повернуто відповідачу. Самостійно оплатити всі витрати, пов`язані з отриманням дозволу відповідач не в змозі та вважає, що ним було вжито усі необхідні заходи для отримання дозволу на користування надрами. Відповідач також зазначив, що здійснює совою діяльність на підставі дозволу на спецводокористування та ліцензії серія АВ №292448, яка згідно ст. 21 ЗУ "Про ліцензування видів господарської діяльності" є безстроковою.

Представник позивача у судовому засіданні 18.02.2020 року повідомив, що ним не отримано відзив на позовну заяву.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.02.2020 року подав клопотання б/н від 18.02.2020 року (вх. №3781/20 від 18.02.2020 року) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 18.02.2020 року відкладено підготовче засідання на 03.03.2020 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.03.2020 року повідомив про визнання позову.

Ухвалою суду від 03.03.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 24.03.2020 року.

Судове засідання, призначене на 24.03.2020 року не відбулось, у зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 року №211 (зі змінами), з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також, листа Ради суддів України від 16.03.2020 року №9/рс-186/20 і рішення зборів суддів Господарського суду Київської області №11 від 17.03.2020 року "Про організацію розгляду судових справ на період дії карантину", про що сторони були повідомлені відповідною ухвалою суду.

Враховуючи право сторін на доступ до суду, процесуальні строки розгляду справи, ухвалою суду від 10.04.2020 року призначено судове засідання для розгляду справи №911/3059/19 на 28.04.2020 року.

До суду електронною поштою від відповідача надійшло клопотання №119 від 27.04.2020 року (вх. №8106/20 від 27.04.2020 року) про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 24.04.2020 року (вх. №8161/20 від 28.04.2020 року) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами справи. Позивач повідомив, що позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 28.04.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.20 2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища та Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Держекоінспекції України №259 від 27.11.2018 року, до компетенції Державної екологічної інспекції належить здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань, зокрема, має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, а також, розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства та надавати обов`язкові для виконання приписи про усунення порушення природоохоронного законодавства, а також вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Згідно абз. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Відповідно п. ґ , п. й ч. 1 ст. 20 2 Закону Про охорону навколишнього природного середовища , до компетенції Державної екологічної інспекції Столичного округу належить пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Так, судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією Столичного округу у відповідності до вимог Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на підставі Наказу від 06.06.2019року №984-П та направлення на перевірку від 06.06.2019року №3/1/000981 проведено планову перевірку відповідача - Комунального підприємства Іванківської районної ради Іванківводоканал .

За результатами планової перевірки дотримання КП Іванківської районної ради Іванківводоканал вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, проведеної за період з 13.06.2019 р. по 13.06.2019 р. складено Акт перевірки в якому встановлено наступні порушення.

Так, перевіркою встановлено, що відповідно до Звітів за використання води (форма 2-ТП водгосп) за 2016-2018 роки, наданих КП Іванківської районної ради Іванківводоканал , об`єм використаної з підземних свердловин води у період з 01.01.2016 р. до 31.12.2018 р. при відсутності Спеціального дозволу на користування надрами становить 1213500 м. куб.

Статтею 23 Кодексу України про надра встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Як вбачається з наданих відповідачем звітів використання води, перевіркою встановлено, що об`єм використаної з підземних свердловин води за вказаний період при відсутності Спеціального дозволу на користування надрами становить 1213500 м. куб., тобто, відповідачем здійснюється забір води понад 300 куб. м. на добу.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст.17 Закону України Про питну воду та питне водопостачання , підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов`язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об`єктів. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинно одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 44 Водного Кодексу України визначено, що водокористувачі зобов`язані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу Державної екологічної інспекції Столичного округу під час перевірки встановлено факт самовільного використання відповідачем води із підземних джерел, що є порушенням статей 44, 48, 49 Водного кодексу України та ст.ст. 4, 19 Кодексу України про надра за які передбачена відповідальність відповідно до ст. 110 Водного кодексу України та ст. 65 Кодексу України про надра.

Враховуючи вказані порушення позивачем здійснено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води з підземних джерел згідно розділу IX "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 року №389 (із змінами, внесеними згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів №367 від 13.10.2015 року) що становить 1230306,98 грн.

Позивачем, в порядку п. ґ ч. 1 ст. 20 2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , на адресу відповідача надіслано претензію №82/2019 від 08.08.2019 року про відшкодування збитків у сумі 1230306,98 грн., заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Також, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Столичного округу Приходько В.В. складено протокол №001352 від 13.06.2019 року про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесено постанову №001335 від 13.06.2019 року про накладення адміністративного стягнення.

У постанові про накладення адміністративного стягнення №001335 від 13.06.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 , як відповідальна посадова особа КП Іванківської районної ради Іванківводоканал вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. ст. 4, 19 Кодексу України про надра, а саме, допустив самовільне користування надрами (забір води більше 300 куб. м. з підземного водного об`єкту без спеціального дозволу користування надрами), а тому, відповідно до ст. 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 4, 19, 65 Кодексу України про надра, вказану особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 47 КУпАП (порушення права державної власності на надра).

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 4 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 року затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, відповідно до якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 р. №312 та Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 р. №259, Державна екологічна інспекція Столичного округу є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України, та їй підпорядковується.

Згідно ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Відповідно до ст. 4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради .

Згідно ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу, отримання якого регламентує Порядок надання гірничих відводів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №59.

Розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел, проведено згідно з розділом IX Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 р. №389 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства екології та природних ресурсів №367 від 13.10.2015 року). Згідно п.1.2 Методики, методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі: самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Відповідно до п.1.4 Методики, дана Методика застосовується державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб`єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Згідно ст. 65 Кодексу України про надра, порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, зокрема, винні у самовільному користуванні надрами.

Статтею 67 Кодексу України про надра визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Статтею 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 110 Водного Кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно ч. 5 ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 153 ГК України передбачено, що суб`єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов`язаний використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності; ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності; здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання; своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів; здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів; відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.

З урахуванням вимог ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України, у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні такої шкоди.

Беручи до уваги викладене та приймаючи до уваги те, що матеріалами справи доведено факт заподіяння державі шкоди внаслідок порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв`язок, а відсутності вини відповідача у заподіянні шкоди останнім не доведено, тому, позовні вимоги про стягнення шкоди, внаслідок порушення правил користування надрами у розмірі 1230306,98 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державної екологічної інспекції Столичного округу до Комунального підприємства Іванківської районної ради Іванківводоканал про стягнення 1230306,98 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Іванківської районної ради Іванківводоканал (07201, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. 1 Травня, буд. 10, код ЄДРПОУ 30224197) на користь Державної екологічної інспекції Столичного округу (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 3, корпус 2, код ЄДРПОУ 42163667) 1230306 (один мільйон двісті тридцять тисяч триста шість) грн. 98 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, із зарахуванням коштів на розподільчий рахунок Іванківської районної ради Київської області (07201, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. Івана Проскури, 7, код ЄДРПОУ 04054911) Грошові кошти за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності .

3.Стягнути з Комунального підприємства Іванківської районної ради Іванківводоканал (07201, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. 1 Травня, буд. 10, код ЄДРПОУ 30224197) на користь Державної екологічної інспекції Столичного округу (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 3, корпус 2, код ЄДРПОУ 42163667) 18454 (вісімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 05.05.2020 року.

Суддя Д.Г. Заєць