Рішення

від 28.04.2020 по справі 911/256/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/256/20

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М ПРОЕКТ» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОТРЕЙД ІНК» , Київська область, м. Боярка

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М ПРОЕКТ» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 29.01.2020 року (вх. №271/20 від 30.01.2020 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОТРЕЙД ІНК» (далі - відповідач) про стягнення 36227,60 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ним здійснено оплату рахунку у сумі 36000,00 грн., виставленого відповідачем, однак, відповідачем не виконано свої зобов`язання та не поставлено позивачу оплачений товар. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача 36000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/256/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.02.2020 року.

Позивач та відповідач, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 25.02.2020 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 25.02.2020 року відкладено підготовче засідання на 10.03.2020 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 10.03.2020 року повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 10.03.2020 року закрито підготовче провадження у справі №911/256/20 та призначено розгляд справи по суті на 31.03.2020 року.

Судове засідання, призначене на 31.03.2020 року не відбулось, у зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 року №211 (зі змінами), з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також, листа Ради суддів України від 16.03.2020 року №9/рс-186/20 і рішення зборів суддів Господарського суду Київської області №11 від 17.03.2020 року «Про організацію розгляду судових справ на період дії карантину» , про що сторони були повідомлені відповідною ухвалою.

Враховуючи право сторін на доступ до суду, процесуальні строки розгляду справи, ухвалою суду від 10.04.2020 року призначено судове засідання для розгляду справи №911/256/20 на 28.04.2020 року.

До суду від позивача електронною поштою надійшло клопотання б/н від 27.04.2020 року (вх. №8150/20 від 28.04.2020 року) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами справи. Позивач повідомив, що позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 28.04.2020 року не з`явився.

Судом також враховано, що ухвали Господарського суду Київської області направлялись відповідачу на юридичну адресу: 08304, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Завокзальна, буд. 5-А, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.01.2020 року №1006277203. Однак, поштові конверти, адресовані відповідачу, повернуто суду підприємством зв`язку із зазначенням причин повернення: за зазначеною адресою не проживає .

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача та достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті. У судовому засіданні 28.04.2019 року судом прийнято рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач в позовній заяві, між ТОВ М ПРОЕКТ та ТОВ ІНФОТРЕЙД ИНК досягнуто згоди щодо поставки товару - двох битовок будівничих Б600 та послуг з їх перевезення.

Позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку №427 від 23.09.2019 року було здійснено оплату за поставку товару (двох битовок будівничих Б600 та послуг з їх перевезення), що підтверджується платіжними дорученнями №135 від 23.09.2019 року на суму 36000,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, поставку оплаченого ним товару відповідачем здійснено не було, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача з вимогою №25/10-1 від 25.10.2019 року (докази надіслання наявні в матеріалах справи), в якій просив повернути сплачені кошти у розмірі 36000,00 грн., однак зазначену вимогу залишено відповідачем без відповіді та реагування.

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №13/11-1 від 13.11.2019 року з вимогою повернути 36000,00 грн. за оплачений але не поставлений товар (докази надіслання наявні в матеріалах справи), проте відповідачем зазначена претензія залишена поза увагою.

Судом встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, не здійснив поставку оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим, сума оплаченого та не поставленого товару становить 36000,00 грн., що відповідачем не спростовано.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду відповідач вказану суму не повернув, позивач просить суд стягнути з відповідача 36000,00 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно ч. 8 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, судом встановлено, що шляхом прийняття відповідачем оплати за товар сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які є одним із видів господарських зобов`язань, - це цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Виконання зобов`язання щодо повернення відповідачем отриманих в рахунок оплати за поставку товару коштів у розмірі 36000,00 грн., є предметом спору у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 36000,00 грн., в той час, як відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, поставку оплаченого позивачем товару не здійснив.

Доказів поставки товару на суму оплати у розмірі 36000,00 грн. матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

За таких обставин, вимога позивача про повернення отриманої відповідачем суми 36000,00 грн. є обґрунтованою, законною, підтвердженою матеріалами справи та не спростованою відповідачем.

Також, у зв`язку із невиконання відповідачем своїх обов`язків з поставки оплаченого товару, позивач просить стягнути з відповідача 227,60 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за період з 14.11.2019 року по 29.01.2020 року у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача, судом встановлено, що позивачем невірно зазначено періоди нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки вимога про повернення коштів надіслана відповідачу 13.11.2019 року, доказів отримання такої вимоги матеріали справи не містять. Тому, враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, зокрема, рекомендованих поштових відправлень у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міста Києва), а саме, 4 дні, суд дійшов висновку, що датою, з якої мають нараховуватись інфляційні втрати та 3% річних є 25.11.2019 року і по 29.01.2020 року (дату зазначено позивачем в розрахунку).

Враховуючи викладене, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, 3% річних складають 195,05 грн.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОТРЕЙД ІНК (08034, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Завокзальна, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 40640029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю М ПРОЕКТ (03110, м. Київ, вул. О. Пироговського, буд. 18, код ЄДРПОУ 36567378) 36000 (тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 195 (сто дев`яносто п`ять) грн. 05 коп. 3% річних та 2100 (дві тисячі сто) грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено 05.05.2020 р.

Суддя Д.Г. Заєць