Ухвала

від 11.11.2020 по справі 911/256/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/256/20

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича №4613 від 06.11.2020 року (вх. №24660/20 від 09.11.2020 року) про тимчасове обмеження керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за межі України

у справі №911/256/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М ПРОЕКТ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОТРЕЙД ІНК", Київська область, м. Боярка

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.04.2020 року у справі №911/256/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "М ПРОЕКТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОТРЕЙД ІНК" про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОТРЕЙД ІНК (08034, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Завокзальна, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 40640029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю М ПРОЕКТ (03110, м. Київ, вул. О. Пироговського, буд. 18, код ЄДРПОУ 36567378) 36000 (тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 195 (сто дев`яносто п`ять) грн. 05 коп. 3% річних та 2100 (дві тисячі сто) грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

На виконання зазначеного рішення господарським судом 09.06.2020 року видано відповідний наказ.

До суду від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. надійшло подання №4613 від 06.11.2020 року (вх. №24660/20 від 09.11.2020 року) про тимчасове обмеження керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за межі України.

Подання приватного виконавця обґрунтовано тим, що 25.06.2020 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62421344 щодо примусового виконання наказу, зазначеною постановою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно боржника. Крім того, заявник зазначив, що під час виконання рішення суду ним встановлено відсутність зареєстрованого будь-якого рухомого та нерухомого майна, належного на праві власності боржнику, на яке можна звернути стягнення, а також, відсутність грошових коштів на рахунках боржника. Враховуючи, що боржником проігноровано вимогу приватного виконавця щодо подання декларації про доходи та майно, а, також те, що боржник від виконання рішення суду ухиляється, а усі вчинені виконавчі дії виявились безрезультатними, з метою виконання рішення суду у цій справі, виконавець просить суд тимчасово обмежити керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за межі України.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи-боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Таким чином, зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. №4613 від 06.11.2020 року (вх. №24660/20 від 09.11.2020 року) про тимчасове обмеження керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за межі України, суд не вбачає підстав для задоволення подання з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно листа Верховного Суду України від 01.02.2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Так, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" слід розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

При цьому, виконавчі дії з примусового виконання рішення суду не є абсолютним правом виконавця, а є його обов`язком, оскільки, в силу приписів ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов`язаний вживати усіх можливих заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", з примусового виконання рішень.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявником не надано доказів того, що приватним виконавцем вчинялись усі можливі виконавчі дії, які покладені на останнього Законом України "Про виконавче провадження", зокрема, не подано доказів приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження, вчинення боржником дій, які свідчать про ухилення останнього від виконання своїх боргових зобов`язань, відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання. При цьому, ненадання відомостей про доходи не є підставою для застосування до боржника такого виключного заходу, як обмеження виїзду за межі України.

Також, заявником не подано доказів отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.

Із відповіді Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України №6.3.8955/6-20 від 11.09.2020 року, наданої на запит приватного виконавця вбачається, що згідно бази Державної міграційної служби України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалась, що підтверджує відсутність реальної можливості виїзду за межі України.

Крім того, суд звертає увагу приватного виконавця на те, що при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покаранням за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.

Також, заявником не зазначено, яким чином виключний захід забезпечення виконання судового рішення, а саме, тимчасове обмеження керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за межі України може сприяти виконанню рішення суду, за відсутності у боржника грошових коштів, рухомого або нерухомого майна, на які можливо звернути стягнення. Окрім того, приватний виконавець не надав будь-яких доказів в підтвердження наявності наміру у боржника перетнути державний кордон України.

Інших доказів, які б могли свідчити про ухиляння боржника від виконання ним своїх боргових зобов`язань за рішенням суду приватним виконавцем не надано.

Крім того, із поданих матеріалів вбачається, що приватним виконавцем неповно вчинено виконавчі дії, адже саме лише накладення арешту на банківські рахунки, виклик боржника на прийом, надіслання запитів стосовно наявності у боржника нерухомого майна та транспортних засобів, не свідчить про те, що приватним виконавцем вичерпано всі можливі заходи для примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості з боржника - ТОВ Інфотрейд Інк .

Суд звертає увагу, що особа, яка має невиконані договірні, аліментні та ін. зобов`язання за судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України (ст. 33 Конституції України). Лише тоді суд може тимчасово обмежити особу в праві виїзду за межі України, коли на момент звернення до суду з поданням державного виконавця факт ухилення боржника від виконання зобов`язань відбувся і є об`єктивно наявним та доведеним, що має вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Згідно ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

При цьому суд зазначає, що за приписами ч.ч.1-3 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Тобто, зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Враховуючи викладене а також те, що наявність лише самого зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, а приватним виконавцем не надано доказів вчинення вичерпних дій з метою примусового виконання рішення суду; вчинення боржником дій, які свідчать про ухилення останнього від виконання своїх боргових зобов`язань; відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання, подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника задоволенню не підлягає.

Крім того, наказом Мінюсту від 21.03.2018 №855/5 "Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України", який набрав чинності з дня опублікування 27.03.2018, розділ ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту від 02.04.2012 № 512/5 викладено в новій редакції.

Відповідно до вимог зазначеної редакції розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень подання формується в автоматизованій системі виконавчого провадження на бланку відповідного органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Подання має обов`язково містити: для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи - найменування суду, до якого надсилається подання; для встановлення заборони в`їзду в Україну іноземців або осіб без громадянства - найменування відповідного органу охорони державного кордону; відомості про виконавче провадження (найменування, дата, номер виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, орган (посадова особа), який (яка) видав(ла) виконавчий документ, резолютивна частина рішення, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження, дата відкриття виконавчого провадження тощо); прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) боржника - фізичної особи, дату народження (число, місяць та рік); громадянство боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію і номер паспорта боржника - фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку у паспорті; інформацію про перетинання боржником державного кордону України.

Таким чином, подання приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Гненного Д.А. не відповідає встановленій законом формі та змісту подання, оскільки не сформовано в автоматизованій системі виконавчого провадження на бланку приватного виконавця та не містить інформації про перетинання боржником державного кордону України.

Крім того, суд бере до уваги Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої 17.07.1997 відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", а саме положення статті 2 Протоколу № 4, в яких зазначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, судом взято до уваги статтю 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР "Про ратифікацію Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадські і політичні права" від 19.10.1973 № 2148-VІІІ, в якій зазначено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Таким чином, подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. про тимчасове обмеження керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за межі України задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича №4613 від 06.11.2020 року (вх. №24660/20 від 09.11.2020 року) про тимчасове обмеження керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за межі України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI "Перехідні положення" зазначеного Кодексу.

Суддя Д.Г. Заєць