Рішення

від 27.04.2020 по справі 916/328/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/328/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРОМАТИ ЗДОРОВ`Я" (вул. Цегельнозаводська, 2 корп. А, кв. 53, Одеса, Одеська область, 65059)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДУЖУЙТЕ ШВИДШЕ" (вул. Звіринецька, будинок 63, Київ 14, 01014)

про стягнення 50270,57 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРОМАТИ ЗДОРОВ`Я" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДУЖУЙТЕ ШВИДШЕ", в якому просить господарський суд: про стягнення 50270,57 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №05/05/18 від 05.05.2018р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2020 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/328/20 за правилами спрощеного позовного провадження.

27.04.2020р. від позивача надійшло клопотання в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 23.12.2019р. по справі оголошено перерву до 22.01.2020 року.

22.01.2020р. по справі оголошено перерву до 27.01.2020 року про що зазначено в протоколі судового засідання..

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджено поштовими відправленнями.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 27.04.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, 05.05.2018 року між ТОВ „Аромати здоров`я» (надалі - постачальник) та ТОВ „ ОДУЖУЙТЕ ШВИДШЕ » (надалі - покупець) укладено договір поставки №05/05/18 (надалі - договір), з урахуванням протоколу розбіжностей , згідно умов якого постачальник зобов`язався регулярно протягом строку дії договору та у відповідності с заявками покупця, постачати покупцю продукцію, надалі за текстом - товар, по вільним відпускним цінам у кількості, асортименті та в строки, погоджені сторонами по договору, а покупець прийняти та сплатити отриманий товар в строки, узгоджені сторонами по договору.

За умовами п. 2.4 договору, передача товару покупцю здійснюється на підставі накладних, які підписуються в двох екземплярах представниками обох сторін, які мають відповідні повноваження.

Відповідно до п. 2.5 договору, датою поставки товару вважається дата підписання накладної. З моменту підписання накладних уповноваженими представниками сторін до покупця переходить право власності на товар, а також ризик випадкової втрати.

Пунктом 4.2 договору визначено, що сума договору складається із суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору.

У відповідності до п. 4.3 договору, покупець здійснює оплату товару на умовах: по мірі реалізації товару з сплатою до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Оплата здійснюється у національній валюті України у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення готівки в касу постачальника (п. 4.4. договору).

Умовами п. 4.6 договору сторони визначили, що для зручності розрахунків сторони проводяться щомісячно до 5-го числа кожного місяця наступного за звітним, звірку взаєморозрахунків. Відомості акту звірки взаєморозрахунків являються підставою для здійснення остаточних розрахунків за договором.

Відповідно до положень п. 7.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018р.

У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору, зупинення діючого Договору або змін його умов за один місяць до закінчення строку його дії, договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах (п. 7.2. Договору).

При цьому, суд зазначає, що жодною із сторін не заперечується обставини щодо дії строку договору, а також того, що спірні правовідносини виникли саме на підставі зазначеного договору.

Так, позивач наполягає, що між сторонами у справі були складені акти звірки взаєморозрахунків за січень 2018 року - листопад 2018 року та за березень 2019р. у відповідності до яких заборгованість відповідача станом на 30.08.2018 року та 31.03.2019 року становить 60166,30 грн. та 54013,28 грн. відповідно.

Разом з тим, обставини відображені сторонами у справі у актах звірки взаєморозрахунків щодо фактичного здійснення господарської операції з поставки та повернення товару, підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Більш того, відповідно до Договору поставки та враховуючи суми поверненого товару сума боргу за договором складає 35 028,95 грн.

Як стверджує, позивач 04.06.2019 року ним було надіслано відповідачу претензію за вих. №3-4/6/2019 з вимогою про сплату заборгованості, пені та 3% річних, однак зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що ніяким чином не заперечується відповідачем.

Згідно розрахунку позивача, з урахуванням здійснених проплат та повернення товару та виходячи із суми сальдо станом на 31.03.2019 року у розмірі 54013,28 грн. заборгованість ТОВ „ ОДУЖУЙТЕ ШВИДШЕ » за договором №05/05/18 від 05.05.2018 року становить 35028,95 грн.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, згідно п. 1 ст. 628 цього кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, суд зазначає, що умовами договору поставки п. 4.3 визначено, що реалізації товару з сплатою до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Більш того, умовами договору у п. 4.6 сторони дійшли згоди та встановили, що відомості акту звірки взаєморозрахунків являються підставою для здійснення остаточних розрахунків за договором.

Отже, суд зазначає, що відповідач був обізнаний про наявність у нього заборгованості станом на 31.03.2019 року, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 35028,95 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин справи у їх сукупності, вирішуючи питання щодо сплати відповідачем вартості товару поставленого за договором №05/05/18 від 05.05.2018р. у розмірі 35028,95 грн. дотримуючись принципів і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, суд виходить із умов укладеного сторонами договору.

При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 5.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати покупцем поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язання, а також відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені у розмірі 13905,79 грн. нарахованої по 05.02.2020 року , вважає його вірним та обґрунтованим.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1335,83 грн. нарахованих по 05.02.2020 року , суд вважає їх вірним та обґрунтованим.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Аромати здоров`я» та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 35028,95 грн., пені у розмірі 13905,79 грн. та 3% річних у розмірі 1335,83 грн.

Згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового бору у сумі 2102 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДУЖУЙТЕ ШВИДШЕ" (вул. Звіринецька, будинок 63, Київ 14, 01014; код ЄДРПОУ 38292018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аромати здоров`я» (65017, м. Одеса, вул. Цегельнозаводська, буд. 2, корп. А, кв. 53; код ЄДРПОУ 36502127) 35028/тридцять п`ять тисяч двадцять вісім/грн. 95 коп. основної заборгованості, 13905/тринадцять тисяч ддев`ятсот п`ять три/грн. 79 коп. пені, 1335/одна тисяча триста тридцять п`ять/грн. 83 коп. 3% річних та 1921/одна тисяча дев`ятсот двадцять одна /грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 04 травня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов