Рішення

від 04.05.2020 по справі 140/952/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/952/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо до Волинської митниці Дермитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтарсіо (далі - позивач, ТзОВ Інтарсіо ) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2020/000023/2 від 07.02.2020.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність та на умовах контракту №2.01.2020 від 02.01.2020 закуповує у компанії Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (м. Островець-Свентокшиський, Республіка Польща) меблеві вироби, які імпортує в Україну. ТзОВ Інтарсіо згідно зі специфікацією від 05.02.2020 №F/KEX/20/000027, на підставі рахунка-фактури від 05.02.2020 №VAT F/KEX/20/000027 придбало у компанії Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. партію меблів по 18 товарних позиціях на загальну суму 107925,78 злотих.

З метою декларування в режимі імпорту товару меблі на митний пост Ковель Волинської митниці Держмитслужби митним брокером - Товариством з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ВЕСТ ФРУТ ГРУП подано електронну митну декларацію (МД) від 06.02.2020 ІМ40ДЕ №UA205050/2020/007463, згідно якої задекларовано ввезення в Україну ТзОВ Інтарсіо в митному режимі імпорт товарів Меблі по 18 товарних позиціях згідно УКТЗЕД загальною фактурною вартість 107925,78 злотих. Під час декларування митний брокер заявив загальну митну вартість товару на рівні 110351,78 злотих, що складає 709904,03 грн. До складових митної вартості (окрім фактурної вартості) декларантом додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункт пропуску Ягодин в сумі 2426,00 злотих, що складає 15606,70 грн. Інших витрат (складових митної вартості) позивач не поніс і не додавав до фактурної ціни.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її обчислення декларантом подано наступні документи: декларація митної вартості; контракт №2.01.2020 від 02.01.2020; додаткова угода № 1 до контракту №2.01.2020 від 02.01.2020; специфікація від 05.02.2020 №F/KEX/20/000027; рахунок-фактура (інвойс) від 05.02.2020 №VAT F/KEX/20/000027; договір про надання транспортних послуг №2-2019 від 12.02.2019; заявка на перевезення вантажу №05/02/20 від 05.02.2020; довідка №03 від 05.02.2020 про транспортні витрати; товаро-транспортна накладна (CMR) від 05.02.2020; підтвердження проведення SWIFT-платежу №27 від 06.02.2020 на суму 107925,78 злотих згідно інвойсу №VAT F/KEX/20/000027.

Визначення митної вартості товару здійснювалось декларантом за основним методом - за ціною контракту. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за товар (фактурна вартість), додано у якості складових митної вартості невключені до ціни витрати на транспортування товару до місця ввезення в Україну.

Також на виконання вимог митниці листом №07/02 від 07.02.2020 митний брокер проінформував відповідача про відсутність додаткових документів.

Однак, незважаючи на подання вичерпного переліку документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом, митний орган електронним повідомленням від 07.02.2020 надіслав декларанту рішення про коригування митної вартості автомобіля №UA205050/2020/000023/2, яким відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів у відношенні 10 товарних позицій (товар №№ 1, 2, 3, 4, 6, 7, 10, 13, 16, 18 згідно нумерації в МД) та митну вартість товару у відношенні вказаних 10 товарних позицій визначено (скориговано) за резервним методом згідно зі ст.64 МК України відповідно до цінової інформації ЄАІС Держмитслужби.

Разом з тим, електронним повідомленням від 07.02.2020 митний орган надіслав декларанту картку відмови №UA205050/2020/00468 в митному оформленні товарів у зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товару від 07.02.2020 №UA205050/2020/000023/2.

Позивач зазначає, що подані до митного оформлення документи не містили розбіжностей, ознаки підробки документів відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та сплаченої ціни товару, у документах наявні. Відтак, вимога відповідача до декларанта про надання додаткових документів не відповідає положенням ч.3 ст.53 МК України (в редакції, діючій на дату декларування). Крім того, у підтвердження витрат на транспортування товару (як складової митної вартості) декларантом було надано: товаро-транспортну накладну (CMR) від 05.02.2020, договір про надання транспортних послуг №2-2019 від 12.02.2019 з підприємцем перевізником ОСОБА_1 (Республіка Польща), заявку на перевезення вантажу №05/02/20 від 05.02.2020, довідку перевізника, у якій наведено розрахунок вартості перевезення від місця завантаження до місця в`їзду на митну територію України в сумі 2426,00 злотих. У доданій заявці містяться відомості про вартість перевезення в сумі 3465,00 злотих, а довідка №03 від 05.02.2020 деталізує вартість перевезення до місця в`їзду в Україну через п/п Ягодин (2426,00 злотих) та по Україні до місця розвантаження м.Ковель (1039,00 злотих). При цьому ТзОВ Інтарсіо не користувалось послугами експедиторських компаній, відтак будь-яких витрат на експедиційні послуги не понесло.

Не є обґрунтованою та не може бути виконаною вимога митниці надати ліцензійний чи авторський договір, що стосується оцінюваних товарів, докази сплати роялті або ліцензійних платежів, оскільки контрактом від 02.01.2020 №2.01.2020 не передбачено їх виплату. Не відповідає фактичним обставинам висновок відповідача про те, що покупець та продавець за цим контрактом є пов`язаними особами: у ньому відсутня вказівка, яким саме статусом наділений позивач - агента, дистриб`ютора чи концесіонера та за якими ознаками і документами це визначено, декларанту не надано письмове обґрунтування про вплив взаємовідносин продавця і покупця на ціну товару.

Ухвалою суду від 25.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.56).

Відповідач у поданому відзиві (а.с.60-64) адміністративний позов ТзОВ Інтарсіо не визнав, посилаючись на те, що митниця зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

За результатами опрацювання наданих декларантом разом з МД №UA205050/2020/007463 від 06.02.2020 документів було встановлено, що до митної вартості включено транспортні витрати. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки FCA необхідні дані про вартість перевезення, навантаження, страхування.

В договорі №2-2019 від 12.02.2019 про надання транспортних послуг в п. 2.1 вказано, що зобов`язання перевезення виконують перевізник та експедитор. Згідно п.3.1.2 навантаження здійснює експедитор, а в п.4.1 вказано, що навантаження здійснює вантажовідправник. Відповідно до п.6.1 контракту №2.01.2020 від 02.01.2020 покупець є офіційним представником компанії продавця в Україні та має права на використання товарних знаків. Отже, можлива наявність роялті та інших ліцензійних платежів, які відповідно до п.10.3 ст.58 МКУ є складовими митної вартості. Згідно до п.17 ст.58 МКУ особи, одна з яких є агентом, дистриб`ютором чи концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу.

У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, згідно ст.53 МК України декларанту запропоновано в 10- ти денний термін надати: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (вартість навантаження, вартість експедиційних послуг); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Перелічені документи декларантом не надано.

Відповідач зазначив, що згідно з положеннями Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року, частини шостої статті 54 МК України та у зв`язку з неподанням повного переліку документів відповідно до частин другої-четвертої статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митницею прийняте рішення про коригування митної вартості від 07.02.2020 №UA205050/2019/000023/2.

Різниця сум митних платежів між митною вартістю, визначеною митним органом згідно прийнятого рішення про коригування митної вартості товару від 07.02.2020 №205050/2020/000023/2 та заявленою декларантом до митного оформлення, становить 80637,98 грн. Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ст.55МК України за МД від 07.02.2020 №205050/2020/007808.

З огляду на викладене відповідач вважає, що він мав аргументовані підстави для винесення рішення про коригування митної вартості товару, яке є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. З наведених підстав у задоволенні позову відповідач просив відмовити.

У відповіді на відзив (а.с.179-181) позивач підтримав позовні вимоги та вказав, що наведені у відзиві доводи правомірності оскаржуваного рішення є неаргументованими і такими, що спростовуються фактичними обставинами декларування і доданими до справи доказами. Обґрунтування позивача, що наведені у позовній заяві, представником відповідача у відзиві жодним чином не спростовані, лише повторно сформульовані ідентичні оскаржуваному рішенню підстави для невизнання заявленої митної вартості. Відповідач у відзиві не навів жодного пояснення вибірковості коригування митної вартості задекларованих товарів. Якщо на думку митного органу декларантом не включено до складових митної вартості роялті (ліцензійні платежі) та вартість навантаження, то ці складові стосуються усіх задекларованих згідно МД №UA265050/2020/007463 від 06.02.2020 товарів. Проте, митний орган скоригував митну вартість лише у відношенні 10 товарних позицій з 18 задекларованих. У відношенні решти 8 товарних позицій митна вартість була визнана митним органом. При цьому жодних відомостей про співпадіння чи неспівпадіння у порівнюваних декларуваннях кількості і обсягу товару, умов поставки, комерційних умов та інших чинників не наведено. Після ознайомлення з доданими до відзиву митними деклараціями, митну вартість у яких митним органом взято за основу для коригування згідно оскаржуваного рішення, очевидним є явне неспівпадіння кількості і обсягу товару. Так, до товарів у позиції №7 митний орган взяв за основу митну вартість згідно ЄАІС у МД №UA205026/2019/034366 від 05.12.2019. Проте асортимент товару, його обсяг (вага 2315 кг) та фактурна вартість (34067,42 злотих) є в рази меншою від декларації №UA205050/2020/007463 від 06.02.2020, що подавав позивач (загальна вага 10228 кг, загальна фактурна вартість 107925,78 злотих).

Таким чином, наведені обставини та додаткове обґрунтування в сукупності з обґрунтуванням, яке викладено у позовній заяві, свідчать про протиправність оскаржуваного рішення №UA205050/2020/000023/2 від 07.02.2020 про коригування митної вартості товарів.

Відповідач правом подати заперечення на відповідь на відзив не скористався.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Суд встановив, що 02.01.2020 між ТзОВ Інтарсіо та Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (Республіка Польща) укладено контракт №2.01.2020. За умовами контракту Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (продавець) продає, а позивач (покупець) купує меблеві вироби (товар) власної торгової марки SIGNAL ; ціна за товар встановлена в додатку до даного договору в польських злотих та може бути переглянута за домовленістю сторін (а.с.28-30).

Відповідно до контракту №2.01.2020, специфікації від 05.02.2020 №F/KEX/20/000027 до контракту та фактури від 05.02.2020 №F/KEX/20/000027 ТзОВ Інтарсіо придбало у продавця партію меблів (18 товарних позицій) на загальну суму 107925,78 злотих (а.с.31-36).

З метою митного оформлення ввезеного товару до відділу митного оформлення митного поста Ковель Волинської митниці Держмитслужби представником позивача - декларантом ТзОВ ВЕСТ ФРУТ ГРУП , 06.02.2020 було подано електронну митну декларацію №UA205050/2020/007463 (а.с.21-27, 71-80). Відповідно до цієї митної декларації товар Меблі було задекларовано за 18 товарними позиціями відповідно до УКТ ЗЕД: позиція 1 - меблі з інших матеріалів, включаючи тростину, лозу, бамбук, або з аналогічних матеріалів; позиція 2 - меблі дерев`яні; позиції 3-5 - меблі дерев`яні для столових та житлових кімнат; позиція 6 - меблі дерев`яні типу спальні; позиції 7, 8 - меблі металеві; позиція 9 - меблі для сидіння; позиції 10, 11 - меблі для сидіння з металевим каркасом; позиції 10-17 - меблі для сидіння з дерев`яним каркасом; позиція 18 - меблі для сидіння, які обертаються.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД №UA205050/2020/007463 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант ТзОВ ВЕСТ ФРУТ ГРУП надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: контракт №2.01.2020 від 02.01.2020; додаткова угода №1 до контракту №2.01.2020 від 02.01.2020; специфікація від 05.02.2020 №F/KEX/20/000027; рахунок-фактура (інвойс) від 05.02.2020 №VAT F/KEX/20/000027; договір про надання транспортних послуг №2-2019 від 12.02.2019; заявка на перевезення вантажу №05/02/20 від 05.02.2020; довідка №03 від 05.02.2020 про транспортні витрати; товаро-транспортна накладна (CMR) від 05.02.2020; підтвердження проведення SWIFT-платежу №27 від 06.02.2020 на суму 107925,78 злотих згідно інвойсу №VAT F/KEX/20/000027 (а.с.28-42).

У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, згідно ст.53 МКУ декларанту запропоновано в 10-денний термін надати:

- висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи,що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для індентифікації товару.

- документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (вартість навантаження(якщо експедитор),вартість експедиційних послуг);

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію) (а.с.44-45).

Листом №07/02 від 07.02.2020 митний брокер проінформував відповідача про відсутність додаткових документів (а.с.83).

Того ж дня Волинська митниця Держмитслужби прийняла рішення від 07.02.2020 №UA205050/2020/000023/2 про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість товару по товарним позиціям 1-4, 6-7, 10, 13, 16, 18 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України та відповідно до цінової інформації ЄАІС (а.с.17-19). Крім того, митниця сформувала картку відмови №UA205050/2020/00468 у митному оформленні (випуску) товарів (а.с.20) у зв`язку необхідністю приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД у відповідність до рішення про визначення митної вартості №UA205050/2020/000023/2 від 07.02.2020.

У графі 33 рішення зазначено, що так як витрати на транспортування є однією з складових митної вартості(п.10.5 ст.58 МКУ), то відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України №599 від 24.05.2012 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки FCA необхідні дані про вартість перевезення, страхування. В договорі №2-2019 від 12.02.2019 про надання транспортних послуг в п.2.1 вказано, що зобов`язання перевезення виконують перевізник та експедитор. Згідно з п.3.1.2 навантаження здійснює експедитор, а в п.4.1 вказано, що навантаження здійснює вантажовідправник. Відповідно до п.6.1 контракту №2.01.2020 від 02.01.2020 покупець є офіційним представником компанії продавця в Україні та має права на використання товарних знаків. Отже, можлива наявність роялті та інших ліцензійних платежів, які відповідно до п.10.3 ст.58 МКУ є складовими митної вартості. Згідно п.17 ст.58 МКУ особи, одна з яких є агентом, дистриб`ютором чи концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу. У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, згідно ст.53 МКУ декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи,що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для індентифікації товару; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (вартість навантаження(якщо експедитор), вартість експедиційних послуг); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Перелічені документи декларантом не подано.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у 4.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.

Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації' про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі ст.64 МКУ відповідно цінової інформації ЄАІС митна вартість :

- товар №1 (МД UA 205050/2019/200839 від 13.12.2019)-15,43 РLN \КГ;

- товар №2 (МД UA 205040/2019/55874 від 28.11..2019)-15,74 РLN \КГ;

- товар №3 (МД UA 205040/2019/55136 від 22.11.2019)-15,54 РLN \КГ;

- товар №4 (МД UA 205040/2019/55136 від 22.11.2019)-18,29 РLN \КГ;

- товар №6 (МД UA 205040/2019/57082 від 05.12.2019, 205040/2019/55136 від 22.11.2019)-15,49 РLN \КГ

- товар №7 (МД UA 205020/2019/34366 від 05.12.2019)-16,14 РLN \КГ;

- товар № 10 (МД UA 205040/2019/55874 від 28.11.2019)-17,65 РLN \КГ;

- товар № 13 (МД UA 205040/2019/55136 від 22.11.2019)-16,30 РLN \КГ;

- товар № 16 (МД UA 205040/2020/005238 від 30.01.2020)-24,71 РLN \КГ;

- товар №18 (МД UA 205040/2019/55874 від 28.11.2019, 205020/2019/33619 від 28.11.2019) -15,74 РLN \КГ.

Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст.55 МКУ. Декларант має право оскаржите рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або в судовому порядку.

07.02.2020 декларант подав нову МД №UA205050/2020/007808, за якою товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (а.с.50-55).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та він досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості можливо виключно у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина сьома статті 55 МК України).

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару Меблі (18 товарних позицій) за основним методом - за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

За змістом частин десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати, понесені покупцем; роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, зокрема, щодо вартості перевезення, навантаження, страхування, наявності роялті чи інших ліцензійних платежів, а витребуваних митницею додаткових документів декларант не надав, що стало підставою для визначення митної вартості товару за резервним методом, при цьому застосувати попередні методи визначення митної вартості товару митниця не мала можливості через відсутність у неї та декларанта достовірної та документально підтвердженої інформації для проведення розрахунків.

Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: контракт від 02.01.2020 №2.01.2020; додаткову угоду №1 до контракту від 02.01.2020 №2.01.2020; специфікацію та рахунок-фактуру (інвойс) VAT від 05.02.2020 №F/KEX/20/000027; підтвердження проведення SWIFT-платежу №27 від 06.02.2020 на суму 107925,78 злотих згідно інвойсу №F/KEX/20/000027 (а.с.28-36, 42). Ці документи визначають фактурну вартість оцінюваного товару.

За змістом зовнішньоекономічного контракту від 02.01.2020 №2.01.2020, укладеного між компанією Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (Республіка Польща) та ТзОВ Інтарсіо (а.с.28-30) строком до 31 грудня 2022 року, предметом контракту є меблеві вироби (товар) торгової марки SIGNAL ; кількість товару і строки поставки узгоджуються безпосередньо під час замовлення (в специфікаціях) (пункти 1.1, 1.2 контракту). Пунктом 1.4 контракту обумовлено, що ціна за товар встановлена в додатку до договору в польських злотих та може бути переглянута за згодою сторін; також продавець товару формує ціну для покупця на підставі прайс-листа для оптових покупців. Покупець є офіційним представником компанії продавця, має персоніфіковану знижку на товар - 30% від ціни у прайс-листі. Згода про ціну досягається підписами уповноважених представників постачальника та покупця в специфікації. Як встановлено контрактом, поставка товару здійснюється окремими партіями (пункт 2.1). Цим контрактом визначено умови поставки: товар постачається автомобільним транспортом за рахунок покупця на умовах FCA чи за взаємною згодою на інших умовах, про що зазначається в специфікації та інвойсі (пункт 2.2.); товар передається запакованим (вимоги до пакування визначені у пункті 2.4 контракту).

Отже, з цього слід дійти висновку, що узгоджені ціни на товар визначені сторонами в додатку до контракту; поставка здійснюється за рахунок покупця (позивача); інші умови, ніж визначені у контракті можуть обумовлюватися в специфікації (замовленні). Прайс-лист для сторін контракту має інформаційний зміст; остаточна ціна формується на його основі та з урахуванням будь-яких інших преференцій чи умов, щодо яких досягнуто згоди сторонами зовнішньоекономічного контракту.

За таких обставин документами, які свідчать про ціну товару, яка підлягає сплаті позивачем як покупцем, є додаткова угода №1 від 02.01.2020 до контракту №2.01.2020, специфікація та рахунок-фактура (інвойс) VAT від 05.02.2020 №F/KEX/20/000027, підтвердження проведення SWIFT-платежу №27 від 06.02.2020 на суму 107925,78 злотих згідно інвойсу №F/KEX/20/000027. Такі документи надані при митному оформлені. Розбіжностей у визначенні ціни за конкретною позицією товару у цих документах ні митницею, ні судом не встановлено. Вартість товару становить 107925,78 злотих.

До розрахунку митної вартості за першим методом її визначення було додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункту пропуску Ягодин в сумі 2426,00 злотих, що становить 15606,70 грн. Для підтвердження цих витрат позивач надав договір про надання транспортних послуг №2-2019 від 12.02.2019 з підприємцем перевізником ОСОБА_1 (Республіка Польща), заявку на перевезення вантажу №05/02/20 від 05.02.2020, довідку №03 від 05.02.2020 про транспортні витрати, товаро-транспортну накладну (CMR) від 05.02.2020 (а.с.37-41). У заявці містяться відомості про вартість перевезення в сумі 3465,00 злотих, а довідка №03 від 05.02.2020 деталізує вартість перевезення до місця в`їзду в Україну та по Україні до місця розвантаження. Так, відповідно до довідки, виданої перевізником ОСОБА_1, транспортні витрати з перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_1 пункту пропуску Ягодин до місця розвантаження місто Ковель (Волинська область, Україна) - 1039,00 злотих. Також вказано, що додаткове страхування вантажу не проводилось.

Згідно з пунктом 2.2. договору про надання транспортних послуг №2-2019 від 12.02.2019 умови перевезення визначаються в разовій заявці експедитора, яка узгоджується з перевізником і є невід`ємною частиною договору. Зі змісту вказаного договору очевидним є поєднання в одній особі замовника та експедитора . При цьому згідно з пунктом 4.1 даного договору навантаження вантажу проводиться силами і засобами вантажовідправника, яким в графі 1 товаро-транспортної накладної (CMR) від 05.02.2020 є компанія Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (Республіка Польща).

Як зазначено вище, пунктом 2.2 контракту від 02.01.2020 №2.01.2020 встановлено, що товар доставляється автомобільним транспортом на умовах FCA. Умови поставки FCA передбачають, що витрати по перевезенню товарів несе покупець, а витрати по навантаженню товару при передачі його на складі продавця у наданий покупцем транспортний засіб покладені на продавця.

Таким чином, з наведеного можна зробити висновок про те, що ТзОВ Інтарсіо не понесло витрат на навантаження, послуги експедиторських компаній не використовувало, а витрати на перевезення вантажу включені до розрахунку митної вартості товарів.

На думку суду, обов`язкові за змістом частини другої статті 53 МК України документи, які подав декларант, підтверджують ціну товару та транспортні витрати, що були складовими митної вартості за основним методом її визначення. Достовірність цих офіційних документів не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Вимога митниці стосовно надання декларантом виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкової інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляції) може мати місце (є правомірною) лише у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість (частина четверта статті 53 МК України).

У рішенні про коригування митної вартості митний орган послався на пункт 17 статті 58 МК України, опосередковано вказуючи, що ТзОВ Інтарсіо (покупець) та компанія Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (продавець) згідно з контрактом від 02.01.2020 №2.01.2020 є пов`язаними особами.

Відповідно до частини шістнадцятої 16 статті 58 МК України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (частина сімнадцята статті 58 МК України).

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї. Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до частин дванадцятої-тринадцятої статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

За нормами частини п`ятнадцятої статті 58 МК України декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

В іншому випадку за правилами частини чотирнадцятої статті 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Суд зазначає, що ані в спірному рішенні про коригування митної вартості, ані в повідомленні декларанту такі обґрунтування відсутні, відтак відповідачем не доведено, що позивач та його контрагент є пов`язаними особами та їх взаємовідносини мали вплив на ціну товару.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно. При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Сама лише наявність в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Держмитслужби інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже ЄАІС з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу. При цьому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Такі висновки викладені й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року в справі №825/648/17 (№К/9901/16592/18).

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 07.02.2020 №UA205050/2020/000023/2 про коригування митної вартості товарів у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідач суду не надав; він також не виконав обов`язок щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що митниця, встановивши відсутність у поданих до митного оформлення документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, визнала заявлену митну вартість щодо 8-ми товарних позицій та скоригувала митну вартість товарів по 10-ти товарним позиціям, хоча усі 18 товарних позицій постачались за одним договором, специфікацією та рахунком, та декларувались за однією митною декларацією.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення від 07.02.2020 №UA205050/2020/000023/2 про коригування митної вартості товарів слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі Баришевський проти України , заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі Двойних проти України , заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі Меріт проти України , заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати. 23 березня 2020 року представником позивача адвокатом Парфелюком Г.І. подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу - 7882,50 грн (а.с.183-184).

В матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої допомоги від 19 лютого 2020 року №25/20, укладеного між Адвокатським бюро Сергій Степанюк і Партнери (далі - Адвокатське бюро) та ТзОВ Інтарсіо (а.с.186), а також ордер на надання правової (правничої) допомоги серії АС №1004127 (а.с.15), який виданий на підставі вказаного договору Адвокатським бюро адвокату Парфелюку Г.І.

За змістом пункту 1 договору слідує, що Адвокатське бюро зобов`язується надати ТзОВ Інтарсіо правову (правничу) допомогу у справах, що стосуються митного оформлення в режимі імпорт товарів - меблів згідно ЕМД №UA205050/2020/007463 від 06.02.2020. Як передбачено пунктом 3.1 даного договору, за надану правничу допомогу клієнт виплачує виконавцю винагороду, розмір якої визначається на підставі обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу затраченого виконавцем, та встановленої пунктами 3.2-3.3 договору вартості надання послуг/виконання робіт. Відповідно до пункту 3.2 вартість однієї години роботи виконавця (крім участі в судових засіданнях) становить 1/2 (одна друга) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством на дату надання послуги /виконання роботи. Пункт 3.4 договору визначає, що перша оплата правничої допомоги здійснюється клієнтом авансовим платежем у розмірі 8000,00 упродовж трьох банківських днів з дня отримання рахунку від виконавця, а подальша оплата - упродовж трьох банківських днів з дня підписання акта наданих послуг/виконаних робіт та отримання рахунку від виконавця (пункт 3.5 договору).

Актом наданих послуг від 20 березня 2020 року №25/20 (а.с.188) визначено їх перелік на загальну суму 7882,50 грн, а саме: 1) консультування клієнта щодо обґрунтованості, мотивованості і законності рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA205050/2020/000023/2 від 07.02.2020, наявності правових підстав оскарження рішення митного органу, способів захисту, позитивних та негативних аспектів досудового адміністративного оскарження до Держмитслужби та судового оскарження до суду адміністративної юрисдикції (1/2 год) - 525,50 грн; 2) підготовка справи: - вивчення, аналіз і оцінка наявних письмових доказів; - підбір нормативно-правових актів щодо правовідносин, пов`язаних з публічно-правовим спором; - узагальнення практики оскарження рішень митних органів щодо коригування митної вартості; - обрання способу захисту та формулювання вимог з урахуванням отримання бажаного для клієнта результату (2 год) - 2102,00 грн; 3) складання адміністративного позову (позовної заяви) і подання до суду (4 год) - 4204,00 грн; 4) супровід адміністративної справи в суді: - щоденний моніторинг руху справи; - аналіз прийнятих у справі процесуальних рішень; - підготовка, складання та надіслання до суду письмових документів з процесуальних питань (відповідь на відзив, заява про стягнення судових витрат); - інформування клієнта про рух справи (1 год) - 1051,00 грн.

Згідно з рахунком на послуги правничої допомоги від 19 лютого 2020 року №25/20 авансовий платіж становить 8000,00 грн (а.с.187), який був сплачений відповідно до платіжного доручення від 20 лютого 2020 року №1748 ТзОВ Інтарсіо (а.с.189).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 7882,50 грн є неспівмірною та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо усної консультування, обрання способу захисту та формування вимог, узагальнення судової практики розгляду публічно-правових спорів щодо коригування митної вартості охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5255,00 грн, що складаються із витрат, понесених на складання позовної заяви та інших процесуальних документів по справі (відповіді на відзив, заяви про стягнення судових витрат).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 2102,00 грн згідно з платіжним дорученням від 20 лютого 2020 року №1749 (а.с.14).

З урахуванням наведеного, оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 7357,00 грн, з них: судовий збір - 2102,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 5255,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA205050/2020/000023/2 від 07 лютого 2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Грушевського, будинок 108, код ЄДРПОУ 40727895) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43350888) судові витрати в сумі 7357,00 грн (сім тисяч триста п`ятдесят сім грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з врахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій