Рішення

від 17.04.2020 по справі 160/288/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року Справа №160/288/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/288/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАЛПАЙП" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

10 січня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ІТАЛПАЙП (далі - ТОВ ІТАЛПАЙП , підприємство, позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0002471418 від 03 жовтня 2019 р.

Позовна заява обґрунтована протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючого органу. Позивач вважає, що висновки контролюючого органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Так, позивач не погоджується з висновками та даними акту перевірки, та стверджує, що реальність фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ ІТАЛПАЙП з ТОВ Елімент компані підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які були складені в процесі господарської діяльності. При цьому, позивач зауважив, що на момент здійснення господарських операцій, підприємство та його контрагент (ТОВ Елімент компані ) були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Позивач звертає увагу суду на те, що всі первинні бухгалтерські документи були надані для дослідження під час проведення перевірки та згідно акту перевірки й контролюючий орган не мав зауважень до форми наданих документів та не виявив фактів відсутності в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних ТОВ Елімент компані податкових накладних за цими господарськими операціями. З огляду на викладене, винесене контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/288/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 р. позовна заява ТОВ ІТАЛПАЙП залишена без руху, з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду від 15 січня 2020 р. позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 р. вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі №160/288/20 за вищезазначеним позовом, судом ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

13 лютого 2020 р. представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області подано до суду відзив на адміністративний позов, в якій відповідач заперечив проти заявлених ТОВ ІТАЛПАЙП до суду позовних вимог та зазначив, що викладені у позовній заяві твердження не спростовують виявлених в ході проведеної контролюючим органом порушень, допущених підприємством. Так, відповідач зазначив, що згідно проведеного аналізу інформаційних баз даних контролюючих органів встановлено, що ТОВ Елімент компані не є виконавцем робіт за договором, укладеним з позивачем, та по ланцюгу придбання придбав послуги у ТОВ Торгосфера , який в своє чергу, також, не є виконавцем цих робіт та по ланцюгу постачання такі роботи не придбавались (обрив ланцюга). Відповідач вважає, що позивачем з його контрагентом було здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання робіт і складено первинні документи всупереч норм ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п. 2.1 і 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704. Відповідач стверджує, що у даному випадку відсутнє справжнє джерело первинного походження виконаних робіт, відтак не існує дійсної можливості набуття їх у власність позивачем, незважаючи на документальне оформлення операцій. Отже, з огляду на відсутність факт формування відповідного активу, як ресурсу контрольованого в результаті минулих подій внаслідок реального придбання в інших суб`єктів господарювання або власного виробництва, відповідач вважає, що відповідна господарська операція також відсутня.

17 березня 2020 р. представником ТОВ ІТАЛПАЙП подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній зазначив, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Доводи відповідача про нереальність господарських операцій підприємства з ТОВ Елімент компані позивач вважає неприйнятними, оскільки такі висновки не можуть ґрунтуватись виключно на даних інформаційних баз контролюючого органу без дослідження та аналізу первинної документації. Також позивач зауважив, що ним документально підтверджено суми віднесені до податкового кредиту, а надані первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Елімент компані фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети на отримання прибутку, тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за відповідними операціями.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 09 квітня 2020 р., представники сторін не з`явились, сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

09 квітня 2020 р. представником ТОВ ІТАЛПАЙП подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, то суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ ІТАЛПАЙП (код ЄДРПОУ 36061356) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань як суб`єкта підприємницької діяльності - юридичну особу від 01.08.2008 р. та взято на облік у контролюючих органах від 04.08.2008 року за №6107841 (в т.ч. як платника ПДВ від 21.09.2016 р.).

До видів економічної діяльності підприємства (за КВЕД-2010) належить:

- виготовлення виробів із бетону для будівництва (код КВЕД 23.61);

- виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (код КВЕД 25.11);

- будівництво водних споруд (код КВЕД 42.91);

- неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90);

- будівництво житлових і нежитлових будівель (основний) (код КВЕД 41.20);

- будівництво мостів і тунелів (код КВЕД 42.13).

У період з 12.08.2019 р. по 16.08.2019 р. на підставі виписаного Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області направлення №5398 від 08.08.2019 р. та наказу №4755-п від 08.08.2019 р. у відповідності до п.п. 19-1.1.1 п.19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України фахівцем Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання підприємством вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинам з ТОВ Елімент компані за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Італпайп (код ЄДРПОУ 36061356) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносин з ТОВ Елімент компані (код ЄДРПОУ 42444283) за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 за №47103/04-36-14-18/3606/356 від 21.08.2018 р. (далі - акт перевірки), в якому контролюючий орган дійшов до висновку щодо порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 1 розділ V, п.п. 1, п.п. 2, п.п. 5 п. 5 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 р. (в редакції наказу Міністерства фінансів України №13 від 23.01.2015 р.), внаслідок чого підприємством занижено ПДВ на загальну суму 519 124, 00 грн. (в т.ч. за грудень 2018 року - 519 124, 00 грн.).

03 жовтня 2019 р. на підставі акта перевірки Головним управління ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення-рішення форми Р за №0002471418, яким підприємству збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 778 686, 00 грн. (в т.ч.: за основним платежем на суму 519 124, 00 грн. та за штрафними санкціями - 259 562, 00 грн.).

Таким чином, не погодившись із висновками контролюючого органу в акті перевірки та винесеним на підставі останнього податковим повідомленням-рішенням, ТОВ ІТАЛПАЙП звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У пункті 185.1 статті 185 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, а для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Положеннями підпунктів а та в пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З наведених законодавчих положень вбачається, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на помилковість висновків контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ Елімент компані за грудень 2018 року, суд виходить з наступного.

12 грудня 2018 р. між ТОВ ІТАЛПАЙП (Підрядник) та ТОВ Елімент компані (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду за №103/12, за умовами якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов`язується на власний ризик виконати роботи з ремонту кранової естакади ділянки чищення ковшів №2 від шлаку, підпірна стінка ШПЦ ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг згідно проектної документації, а підрядник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи в порядки і строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що склад і обсяг робіт, передбачених п. 1 даного договору, визначаються договірною ціною, що є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору роботи виконуються в строк до 31.12.2018 р.

Відповідно до пункту 3.1 договору договірна ціна робіт по договору складає 1 064 250, 30 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 177 375, 05 грн.).

Пунктом 11.2 договору визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 р., але у будь-якому випадку до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору контрагентами складено договірну ціну №1 на суму 1 064 250, 30 грн. (в тому числі ПДВ - 177 375, 05 грн.) (додаток 1 до договору).

Після виконання умов договору контрагентами складено Акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2018 року з визначенням субпідрядної організації (ТОВ Елімент компані ) для підрядника (ТОВ ІТАЛПАЙП ) та замовника (ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг ) за №СП-64-12 від 24.12.2018 р. вартості робіт на суму 490 390, 50 грн. (в т.ч. ПДВ - 81 731, 75 грн.), за №СП-65-12 від 24.12.2018 р. на суму 573 859, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 95 643, 30 грн.) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вищезазначеними актами.

Вищевказані документи скріплені печатками ТОВ Елімент компані та ТОВ ІТАЛПАЙП , підписані директорами підприємств з визначенням посади та ПІБ підписантів.

Оплата наданих послуг позивачем підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №2775 від 15.01.2019 р. на суму 139 250, 00 грн., №2837 від 13.02.2019 р. на суму 351 140, 50 грн., №2848 від 19.02.2019 р. на суму 573 859, 80 грн., а також банківськими виписками за січень-лютий 2019 року.

ТОВ Елімент компані направлені на реєстрацію податкові накладні №36 від 24.12.2018 р. та №37 від 24.12.2018 р. по правовідносинам з ТОВ ІТАЛПАЙП , які прийняті контролюючим органом до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не спростовано відповідачем.

14 грудня 2018 р. між ТОВ ІТАЛПАЙП (Підрядник) та ТОВ Елімент компані (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду за №104/12, за умовами якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов`язується на власний ризик виконати роботи з ремонту будівлі аміачно-сульфатного відділення цеху уловлювання КХВ ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг згідно проектної документації, а підрядник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи в порядки і строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що склад і обсяг робіт, передбачених п. 1 даного договору, визначаються договірною ціною, що є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору роботи виконуються в строк до 31.12.2018 р.

Відповідно до пункту 3.1 договору договірна ціна робіт по договору складає 2 050 492, 06 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 341 748, 68 грн.).

Пунктом 11.2 договору визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 р., але у будь-якому випадку до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору контрагентами складено договірну ціну №1 на суму 2 050 492, 06 грн. (в тому числі ПДВ - 341 748, 68 грн.)(додаток 1 до договору).

Після виконання умов договору контрагентами складено Акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2018 року з визначенням субпідрядної організації (ТОВ Елімент компані ) для підрядника (ТОВ ІТАЛПАЙП ) та замовника (ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг ) за №СП-67-12 від 26.12.2018 р. вартості робіт на суму 367 925, 14 грн. (в т.ч. ПДВ - 61 320, 86 грн.), за №СП-68-12 від 26.12.2018 р. на суму 493 235, 81 грн. (в т.ч. ПДВ - 82 205, 97 грн.), за №СП-69-12 від 27.12.2018 р. на суму 218 948, 66 грн. (в т.ч. ПДВ - 36 491, 44 грн.), за №СП-70-12 від 27.12.2018 р. на суму 599 026, 33 грн. (в т.ч. ПДВ - 99 837, 72 грн.), за №СП-71-12 від 27.12.2018 р. на суму 371 356, 12 грн. (в т.ч. ПДВ - 61 892, 69 грн.) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вищезазначеними актами.

Вищевказані документи скріплені печатками ТОВ Елімент компані та ТОВ ІТАЛПАЙП , підписані директорами підприємств з визначенням посади та ПІБ підписантів.

Оплата наданих послуг позивачем підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №2776 від 15.01.2019 р. на суму 218 948, 56 грн., №2830 від 07.02.2019 р. на суму 500 000, 00 грн., №2834 від 08.02.2019 р., №2838 від 13.02.2019 р. на суму 155 000, 00 грн., №2900 від 12.03.2019 р. на суму 84 575, 00 грн., а також банківськими виписками за січень-лютий 2019 року.

ТОВ Елімент компані направлені на реєстрацію податкові накладні №38 від 26.12.2018 р., №39 від 26.12.2018 р., №40 від 27.12.2018 р., №41 від 27.12.2018 р., №42 від 27.12.2018 р. по правовідносинам з ТОВ ІТАЛПАЙП , які прийняті контролюючим органом до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не спростовано відповідачем.

Також, до суду надано копію ліцензії Серія АЕ № 183460 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області щодо здійснення господарської діяльності ТОВ "Італпайп", пов`язаної із створенням об`єктів архітектури.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб`єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положення №88.

Належних та достатніх підстав, з яких було встановлено порушення платником податків декларування даних фінансового результату за грудень 2018 року не зазначено, що свідчить про неналежність доказів, на які посилаються посадові особі контролюючого органу, що здійснювали перевірку, невідповідність доказової бази критеріям допустимості, достатності та достовірності доказів.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для не включення сум податку на додану вартість по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

При цьому, в акті перевірки відповідачем не наведено жодних зауважень, що первинні документи, надані до перевірки, не відповідають приписам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Таким чином, висновки відповідача про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту з сум податку на додану вартість по господарських операціях з відповідними контрагентом суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам.

Відповідачем не спростовано факт наявності у ТОВ ІТАЛПАЙП податкових накладних, які належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також те, що за даними накладними сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані усі декларації, як це узгоджується з положеннями Податкового кодексу України то, відповідно, свідчить про наявність у позивача права на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само як і деякі помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах по справах №822/1815/17 від 21.03.2018 р., №804/939/16 від 20.03.2018 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, суд зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того суд зазначає, що рішення ЄСПЛ Булвес АД проти Болгарії як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об`єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 р. зазначається: ... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов`язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати.

В даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку ТОВ Елімент компані у взаємовідносинах з ТОВ ІТАЛПАЙП .

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Контролюючим органом всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з контрагентом, як не було надано і доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак не враховані під час прийняття рішень, та свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 31.07.2018 р. у справі №817/1339/17 (адміністративне провадження №К/9901/49539/18).

Згідно з пунктом 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі Гірвісаарі проти Фінляндії , рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

У рішенні у справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі Бочаров проти України , пар. 53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України , пар. 43 рішення в справі Кобець проти України , при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії та прийняті рішення.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд доходить до висновку, що позов ТОВ ІТАЛПАЙП до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст. ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду позивачем понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 11 680, 30 грн., що документально підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №228 від 03 січня 2020 р. на суму 11 680, 30 грн.

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що адміністративний позов ТОВ ІТАЛПАЙП - задоволено, то сума сплаченого позивачем судового збору за подачу позову до суду в сумі 11 680, 30 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ІТАЛПАЙП (51931, м.Кам`янське, пр. Свободи, 43; код ЄДРПОУ 36061356) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0002471418 від 03 жовтня 2019 р.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІТАЛПАЙП (51931, м.Кам`янське, пр. Свободи, 43; код ЄДРПОУ 36061356) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 680, 30 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят гривень тридцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділу VI Прикінцеві положення » Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжується на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко