Рішення

від 30.04.2020 по справі 380/1798/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1798/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Росавтопром до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості №UA209000/2019/000365/2 від 23.08.2019 року.

Посилається на те, що 12.08.2019 року в електронному вигляді подав до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA209190/2019/053536 для здійснення митного оформлення імпортованого позивачем транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель JETTA, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , двигун - бензин + електро (гібрид), об`єм - 1395 куб.см. Митну вартість заявлено, згідно п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, за основним методом (за ціною договору), а саме - 2200,00 євро. При цьому, зазначив, що під час здійснення митного оформлення позивач подав усі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Однак відповідачем за результатами перевірки митної декларації та доданих документів винесено картку відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості, визначивши митну вартість заявленого товару за резервним методом (ціна - 8200,00 євро). Підставою відповідач зазначив те, що у наданих позивачем документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, не повідомивши які саме числові значення складової митної вартості транспортного засобу чи відомості щодо ціни, що була сплачена, були відсутні. Вважаючи у зв`язку із цим свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 року №689, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, що згенеровано АСАУР ДФС та складає 8200,00 євро. Оскільки вказані сумніви не були спростовані позивачем шляхом подання додаткових документів митним органом прийнято спірне рішення від 23.08.2019 року про коригування №UA209000/2019/000365/2, за яким митна вартість товару становить 8200,00 євро. Крім того, зазначив, що джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. За таких обставин, вважає, що, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів, відповідач діяв у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування його рішення немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 19.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

10.08.2019 року позивач придбав у Республіці Польща транспортний засіб - легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель JETTA, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , двигун - бензин + електро (гібрид), об`єм - 1395 куб.см, що підтверджується рахунком-фактурою №10/08/2019 від 05.08.2019 року, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.03.2017 року, копією митної декларації країни відправлення №19PL402010T0876780 від 05.08.2019 року.

Автомобіль придбано за ціною 2200,00 євро; розрахунок проводився шляхом переказу коштів на банківський рахунок фірми Ukrpolservis SP Z.O.O. (Республіка Польща - продавець) № НОМЕР_3 . Вказане підтверджується рахунком-фактурою №10/08/2019 від 05.08.2019 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 05.08.2019 року.

Як вказав позивач, фірма Ukrpolservis SP Z.O.O. є комісійним магазином з продажу транспортних засобів.

12.08.2019 року позивач в електронному вигляді подав до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA209190/2019/053536 для здійснення митного оформлення імпортованого товару: автомобіль легковий марки VOLKSWAGEN, модель JETTA, дата першої реєстрації 28.12.2013 року, номер НОМЕР_1 ; номер двигуна - немає даних; об`єм двигуна - 1395 куб.см; 110 Kw; повна маса 2020 кг, тип двигуна - бензин + електро (гібрид); загальна кількість місць, включаючи водія - 5; колісна формула - 4Ч2; колір білий; призначення - по дорогах загального користування; країна походження - Європейський Союз .

Як видно з цієї декларації, товар імпортовано на ПП Росавтопром . Митну вартість заявлено, згідно п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, за основним методом (за ціною договору), а саме - 2200,00 євро.

На підтвердження ціни товару декларантом надано наступні документи, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) №10/08/2019 від 05.08.2019 року; декларацію про походження товару від 05.08.2019 року №10/08/2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.03.2017 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №01/2019 від 01.07.2019 року; договір про надання послуг митного брокера б/н від 09.08.2019 року; декларацію-інвойс, складену експертом, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000,00 євро, від 05.08.2019 року №10/08/2019; копію митної декларації країни відправлення №19PL402010T0876780 від 05.08.2019 року.

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення митної декларації та долучених документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ряд ризиків, зокрема, щодо контролю правильності визначення митної вартості товарів; витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що митна вартість товару, визначена позивачем, нижча митної вартості ідентичних товарів.

З урахуванням наведеного декларанту запропоновано подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, у відповідь на що позивачем надано витяг із каталогу Schwackenet.

У зв`язку з ненаданням позивачем підтверджуючих документів 23.08.2019 року відповідачем прийнято рішення №UA209000/2019/000365/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з графою 30 якого визначено митну вартість автомобіля у розмірі 8200,00 євро (замість 2200,00 євро, що було заявлена декларантом). У графі 33 вказаного рішення, серед іншого, зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ст.248 Митного кодексу України (далі - МК України), митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (ч.1 сст.257 МК України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Згідно з ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За правилами ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

Згідно ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту ст.53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує з положенням ч.3 ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.

Судом враховуються аргументи позивача стосовно того, що відповідачем проігноровано вищевказані приписи митного законодавства та без належного обґрунтування підстав витребувано в декларанта додаткові документи та відомості.

Зі змісту положень розділу ІІІ ( Митна вартість товарів та методи її визначення ) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень п.3 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Надаючи оцінку наявним у справі документам, у яких відсутні ознаки підробки та наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за його, суд приходить висновку, що подані декларантом документи містять всі дані, необхідні для визначення митної вартості товару, а саме з поданих декларантом документів слідує, що позивач придбав автомобіль, митне оформлення якого здійснювалося за електронною митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ №UA209190/2019/053536, за ціною 2200,00 євро, про що свідчать відповідні платіжні документи.

Разом з тим, як встановлено судом, при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР (митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів... вартість - 8200,00 євро), при цьому не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Так, у постанові від 25.02.2020 року у справі №260/718/19 Верховний Суд дійшов правового висновку, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Посилання Митниці на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому позивачем, не була підтверджена є безпідставними, оскільки положення ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Судом враховується як доказ долучені позивачем до матеріалів справи рахунок-фактура №10/08/2019 від 05.08.2019 року та квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 05.08.2019 року, згідно яких ПП Росавтопром переказано кошти у сумі 2200,00 євро на банківський рахунок № НОМЕР_3 фірми Ukrpolservis SP Z.O.O. (Республіка Польща - продавець).

Вказані документи у сукупності та кожен зокрема підтверджують достовірність заявленої позивачем у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення.

Поряд з тим, представник Галицької митниці Держмитслужби не надав суду жодних доказів того, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів було враховано стан транспортного засобу (пошкодження автомобіля, наявність яких не заперечувалась і самим відповідачем), а саме: відсутність радіаторної решітки та лівої передньої фари.

Крім того, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст зовнішньоекономічного договору (контракту) №01/2019 від 01.07.2019 року, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Польщі інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом автомобіля марки марки VOLKSWAGEN, модель JETTA, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , двигун - бензин + електро (гібрид), об`єм - 1395 куб.см, та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 2200,00 євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

При цьому, слід врахувати, що в органу доходів і зборів була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки вищезгаданий договір (контракт) та рахунок-фактура (інвойс) №10/08/2019 від 05.08.2019 року від 27.12.2018 року містять відомості про продавця, його адресу та номер телефону, однак відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару вжиті не були.

Щодо тверджень відповідача, що вартість імпортованого позивачем транспортного засобу, не підтверджена документально та згенерована АСАУР ДФС і складає 8200,00 євро, то такі, на переконання суду, є абсолютно безпідставним та такими, що не ґрунтуються на жодному з методів визначення митної вартості, адже:

- не зазначено, що вважається під не підтверджено документально , а саме яких документів не подано, що підтверджували заявлену митну вартість;

- ст.64 МК України, якою регламентовано застосування резервного методу, визначено - у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

В оскаржуваному рішенні про коригування не вказано про раніше визнану (визначені) органами доходів і зборів митну вартість товару, якою б керувався відповідач при визначенні вартості імпортованого позивачем транспортного засобу (тобто відсутнє конкретне посилання на митну декларацію з вартістю попередньо імпортованого товару іншими особами).

Як наслідок, відповідачем порушено вимоги наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору , який зазначає, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 року в справі №815/228/17, серед іншого, зазначив, що в силу вимог ч.2 ст.55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.12.2012 року, рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства, а тому ненаведення обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку, що позивач під час митного оформлення транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель JETTA, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , двигун - бензин + електро (гібрид), об`єм - 1395 куб.см. надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, від 27.03.2020 року у справі №810/7014/13-а та від 27.04.2020 року у справі №140/804/19.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд приходить висновку, що спірне рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000365/2 від 23.08.2019 року не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушують права та законні інтереси позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000365/2 від 23.08.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43348711) на користь Приватного підприємства Росавтопром (місце проживання: вул.В.Великого, 48/37, м.Львів, 79053; код ЄДРПОУ: 31979040) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 2529 (дві тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення суду буде складено до 05.05.2020 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 05.05.2020 року.