Постанова

від 02.09.2020 по справі 380/1798/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1798/20 пров. № А/857/6839/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30квітня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства Росавтопром до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя у І інстанції Ланкевич А.З.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 05 травня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Приватне підприємство Росавтопром (далі - ПП Росавтопром ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасування рішення Галицької митниці Держмитслужби (далі - Митниця) від 23 серпня 2019 року №UA209000/2019/000365/2 про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Львівськогоокружного адміністративного суду від 30квітня 2020 року у справі № 380/1798/20, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження,позов було задоволено.При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивач під час митного оформлення імпортованого автомобіля надав документи, передбачені Митним кодексом України (далі - МК), необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару заза ціною договору, а також не довів правових підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості імпортованого товару.

У апеляційній скарзі Митниця просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог ПП Росавтопром`у повному обсязі.Свої вимоги обґрунтовує тим, щопри опрацюванні поданої 12 серпня 2019 року до митного оформлення митної декларації№UA209190/2019/053536, за якою позивачем задекларовано легковий автомобільмаркиVOLKSWAGEN, модель JETTA, номер кузова- НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1395см 3 , тип двигуна бензин + електро (гібрид), рік випуску - 2013, модельний рік - 2014, дата першої реєстрації 28 грудня 2013року(далі - Автомобіль) у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 8200 Євро.

За результатом опрацювання поданих документів встановлено, що у них відсутня інформація про термін здійснення оплати, а також відсутні платіжні документи. Урахунку-фактурі та у експортній декларації зазначено, що транспортний засіб є ушкоджений, однак під час митного оглядувстановлено лише відсутність радіаторної решітки та лівої передньої фари, що може свідчити про зміну технічного стану автомобіля після продажу до перетину митного кордону України.

Окрім того, не надано документів про перехід права власності від Iрек(Zoutkeetsingel124 А 2512 HS s-Gravenhage, Нідерланди) до продавцяUkrprolservisZoo (Korczows5, 37-552 Mlyny, Польща).

У зв`язку із виявленими розбіжностямидекларанту було скеровано вимогу про подання додаткових документів у відповідь на яку він подав витяг із каталогу Schwackenet, відповідно до якого вартість транспортного засобу становить 6250 євро.

Було проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК та встановлено неможливість застосування інших методів визначення митної вартості, окрім резервного, з огляду на відсутність необхідної інформації.Джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні оспорюваного рішення про коригування митної вартостівикористано рівень ціни, за який транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначений за результатами спрацювання АСАУР - 8200,00євро.

Суд першої інстанціїне надав мотивованої оцінки ані аргументам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, ані підставам для прийняття оскаржуваного рішення про коригування товарів, вказаним в графі 33 такого.

Вважає оспорюване рішення про коригування митноївароості таким, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу позивача Митниці не подано.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 10 серпня 2019 року позивач придбав у Республіці Польща Автомобіль, що підтверджується рахунком-фактурою №10/08/2019 від 05 серпня 2019 року, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10 березня 2017 року, копією митної декларації країни відправлення №19PL402010T0876780 від 05 серпня 2019 року.

Розрахунок за Автомобіль проведено шляхом переказу коштів на банківський рахунок № НОМЕР_3 , що належить його продавцю - фірміUkrpolservis SP Z.O.O. (Республіка Польща), на підтвердження чого було надано квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 05 серпня 2019 року.

12 серпня 2019 року ПП Росавтопром`подало до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA209190/2019/053536 для здійснення митного оформлення вказаного Автомобіля, заявивиши митну вартість згідно із пунктом1 частини 1 статті 57 МК за основним методом (за ціною договору) у сумі 2200,00 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом митному органу надано:

рахунок-фактуру (інвойс) №10/08/2019 від 05 серпня 2019 року;

декларацію про походження товару від 05 серпня 2019 року №10/08/2019;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10 березня 2017 року;

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №01/2019 від 01 липня 2019 року;

договір про надання послуг митного брокера б/н від 09 серпня 2019 року;

декларацію-інвойс, складену експертом, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000,00 євро, від 05 серпня 2019 року №10/08/2019;

копію митної декларації країни відправлення №19PL402010T0876780 від 05 серпня 2019 року.

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення митної декларації та долучених документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) у автоматичному режимі було згенеровано ряд ризиківщодо контролю правильності визначення митної вартості товарів; витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що митна вартість товару, визначена позивачем, нижча митної вартості ідентичних товарів та запропоновано подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Позивачем у відповідь на пропозицію митного органу надано витяг із каталогу Schwackenet.

З огляду на ненаданням ПП Росавтопром`додаткових документів Митницею 23 серпня 2019 рокуприйнято рішення №UA209000/2019/000365/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з графою 30 якого визначено митну вартість Автомобіля у розмірі 8200,00 євро (замість 2200,00 євро).

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Як визначено у статті 50 МК, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МКвстановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Разом із тим, на переконання апеляційного суду, наведені правові норми дають підстави для висновку, що органи доходів і зборів при реалізації свої повноважень щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом мають право витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, однак лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

При цьому наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документіву декларанта та вчинення наступні дії, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення органом доходів і зборів іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, на переконання апеляційного суду, митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши документи, надання яких може усунути такі сумніви.

Відтак, відсутність у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про його протиправність.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Сам факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товару, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за обраним декларантом методом на підставі поданих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для її коригування митним органом.

Доводи відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів (наведені з посиланням на відповідні нормативні акти) апеляційний суд оцінює критично, оскільки спрацювання профілів ризиків АСАУР і наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів.

Виходячи із приписів частини 2 статті 55 МК та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

При цьому апеляційний суд наголошує, що відповідач не надав суду доказів звернення до спеціалізованого підрозділу ДФС для визначення митної вартості, а також не повідомив суд які саме дані спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС або цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об`єднаннями імпортерів і виробників, використано окрім програмно-інформаційного комплексу АСАУР.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що митним органом не було надано доказів про врахування реального стану транспортного засобу при здійсненні митного контролю та визначенні його митної вартості.

Водночас, суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 20 лютого 2018 року у справи № 809/1884/16, відповідно до яких посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Окрім того, на думку апеляційного суду, правильність визначення декларантом митної вартості імпортованого автомобіля додатково підтверджена долученою у ході розгляду справи судом першої інстанції квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 05 серпня 2019 року, згідно із якою ПП Росавтопром переказано кошти у сумі 2200,00 євро на банківський рахунок №№ НОМЕР_3 фірми Ukrpolservis SP Z.O.O. (Республіка Польща - продавець).

Доводи митного органу про відсутність у позивача належних документів про правомірний перехід у його власність імпортованого Автомобіля, на переконання апеляційного суду, не впливають на можливість визначення числового значення його митної вартості. Окрім того, при перетині кордону ні у компетентних органів Республіки Польща, ні у працівників Державної прикордонної служби України жодних претензії із цього приводу до ПП Росавтопром не виникало.

При цьому митним органом не було надано жодного доказу ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції на спростування реальності зовнішньоекономічного договору (контракту) №01/2019 від 01 липня 2019 року та правомірності набуття ПП Росавтопром у власність вказаного Автомобіля.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом , тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що …адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, адовести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій маєсаме суб`єкт владних повноважень .

Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свогорішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України Суд зазначив, що принцип належного урядування ,зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Відтак, судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасованооспорюване ПП Росавтопром`рішення Митниці від 23 серпня 2019 року №UA209000/2019/000365/2 про коригування митної вартості товарів.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив за наслідками вирішення позовних вимог судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30квітня 2020 року у справі № 380/1798/20 - без змін.

Постанова набирає законної силиз дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко