Рішення

від 04.05.2020 по справі 420/665/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/665/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 29.11.2019 року №UA500010/2019/000157/2.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року судом залишено без руху адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення і надано позивачу строк для усунення недоліків.

11 лютого 2020 року (вх. №6107/20) до суду надійшла заява про усунення недоліків разом із переліком документів до адміністративного позову, платіжним дорученням №22 від 13.01.2020 року про сплату судового збору у розмірі 2102 грн. та адміністративним позовом (уточненим) товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 29.11.2019 року №UA500010/2019/000157/2.

Ухвалою суду від 14.02.2020 року продовжено позивачу строк на усунення недоліків позову товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.

28.02.2020 року (вх. №9215/20) від представника позивача до суду надійшла уточнена позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 29.11.2019 року №UA500010/2019/000157/2.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на фактичні обставини справи зазначає, що не погоджується з рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Як зазначено у позові, 04.09.2019 року між XSUN TECHNOLOGY CO., LIMITED (продавець) та TOB Холдинг протипожежної безпеки (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №ХТ04/09/2019, за умовами якого продавець зобов`язаний передати, а покупець прийняти товар в кількості, асортименті і за ціною, вказаною в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього договору. Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі чи проформі-інвойсі, які є невід`ємною частиною цього договору. До декларації подано наступні документи: пакувальний лист від 17.09.2019; рахунок фактура (інвойс) від 17.09.2019; коносамент від 06.10.2019; домашній коносамент від 06.10.2019 ; навантажувальний документ від 26.11.2019; сертифікат про походження товару від 13.11.2019; зовнішньоекономічний договір від 04.09.2019; платіжне доручення; прайс-лист; висновок про вартісні характеристики товару. Під час оформлення товару, його митна вартість у декларації була заявлена в сумі 40 524 доларів США, яка визначена за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, митним органом під час прийняття оскаржуваного рішення, було визначено митну вартість - 3,32921 дол. США/кг нетто на підставі МД № UA500010/2019/026832 від 26.09.2019 р.

Так, зазначає позивач, під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товару, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів тa всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У позові вказано, що митницею відповідно до ч.3 ст. 53 МК України зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи та, в подальшому, прийнято рішення про коригування митної вартості №UА500010/2019/000157/2 від 29.11.2019 р. та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 500010/2019/00625.

Не погодившись із такими рішеннями відповідача, підприємство скористалось правом на випуск товару у вільний обіг згідно положень ч. 7 ст. 55 МК Україні.

Щодо зауважень митниці, що у наданому коносаменті від 06.10.20І9 зазначено Freight collect , тобто фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем, то позивач зазначає, що посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що документи подані декларантом не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (в частині сплати фрахту (у коносаментах зазначено freight collect за умовами поставки CFR м. Одеса) не відповідають дійсності.

Як зазначено у позові відповідно до Інкотермс 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Cost and Freight) - Вартість і фрахт означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризиків втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту. Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов`язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення. Відповідно до умов поставки CFR покупець бере на себе зобов`язання втрати чи пошкодження товару на борту судна в порту відвантаження, а не коли товар? прийшов до місця призначення. Даний торговий термін об`єднує 2 критичних пункти, оскільки ризики і витрати переходять в 2-х різних місцях, тобто не співпадають: ризик - на борту судна після повного завантаження, а витрати - лише в порту розвантаження. Тобто, як стверджує позивач, відповідачем невірно трактуються положення правил Інкотермс, оскільки умови поставки CFR (вартість і фрахт) передбачають саме обов`язок продавці сплатити фрахт, а положення в коносаменті щодо оплати можуть означати обов`язок продавця здійснити передоплату чи післяплату, що і зазначено в 2-х коносаментах. Однак це в свою чергу доводить, що дані умови поставки покладають тягар сплати виключно на продавця, а відправною точкою таких витрат є договір. Відповідно до п.3.1 договору умови поставок зазначаються в інвойсах. В інвойсі до договору, які було надано при митному оформленні разом з митними деклараціями, зазначено умови поставки CFR Одеса, Україна. Умови поставки CFR покладають на продавця обов`язок по розміщенню товару на борт судна і сплати витрат і фрахту, необхідні для доставки товару в пункт призначення, а також з виконання експортних митних процедур з оплатою мита, зборів та інших платежів в країні відправника для вивезення товару. Проте продавець звільняється від обов`язку виконання митних процедур для ввезення товару.

Позивач підтверджує, що за умовами договору та правил Інкотермс додаткових витрат по фрахту в порту завантаження не поніс, оскільки при укладені договору, сторонами узгоджувались ці моменти та за принципом свободи договору обрано для регулювання відносин базис поставки СБЯ, за яким продавець взяв на себе усі витрати по фрахту.

Щодо відсутності у наданих до митного оформлення документах даних щодо складової митної вартості - упаковки та навантаження товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, то з посиланням на п. п.4.1 договору, позивач вказує, що як вбачається з його умов до митної вартості товару вже включені такі складові, як вартість пакування та навантаження. Відтак, на думку позивача, твердження митного органу щодо неможливості перевірки митної вартості через відсутність інформації про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів не ґрунтується на документах, поданих до митного оформлення. Крім того, в доповнення до вказаного позивач зазначає, що і договором і умовами поставки CFR обов`язки продавця включають в т.ч. і навантаження, а це в свою чергу звільняє позивача від необхідності доведення зворотного.

Щодо відсутності страхування, то позивач вказує, що декларант не здійснював будь-яких витрат на страхування ввезеного товару, тому підстави для включення таких витрат до митної вартості оцінюваних товарів відсутні.

З урахуванням викладеного ТОВ Холдинг протипожежної безпеки вважає, що позивачем надані всі документи, які встановлені ст.53 МК України для визначення митної вартості товару та відповідачем не доведено, що в них наявні розбіжності, ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто ті обставини, які можуть бути підставою для витребування додаткових документів щодо митної вартості товару.

Щодо вимоги надання експортної декларації, то позивач вказує, що відповідачем не зазначено, в який спосіб експортна декларація може визначати або впливати на митну вартість. Наданий основний перелік документів, визначений ст.53 Митного кодексу, з яких і визначається митна вартість товару. Також позивач інформує щодо цільового призначення експортної декларації (ЕХ-1) - підтвердження експорту будь-якої продукції, яка виготовлена і продана в Європейському союзі (ЄС) і експортується, за його межі. Оформлення експортної декларації звільняє продавця від обов`язкової сплати внутрішнього ПДВ (VAT), який встановлений для всіх країн членів ЄС. Тобто цей документ потрібен продавцю товару для підтвердження нульової ставки ПДВ та заповнюється постачальником (продавцем) товару. Таким чином, оскільки постачальник товару - резидент Китаю, який в свою чергу не є країною-членом ЄС та питання щодо звільнення постачальника (продавця) від обов`язків сплати внутрішнього ПДВ (VAT) не існує, експортна декларація ним не заповнювалась та не надавалась разом з Документами на товар, тобто її у підприємства позивача не було можливості..

Як стверджує позивач, Одеською митницею ДФС не надано фактичних даних, які б засвідчили, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З урахуванням вищевикладеного, позивач вважає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких від декларанта витребовувались додаткові документи, розпочалась процедура консультацій та згідно яких скориговано вартість товарі В порушення ч.3 ст.53 МК України у митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжності.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року судом прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення (в редакції уточнень, які надійшли до суду 28.02.2020 року за вх. №9215/20) та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ст.262 КАС України. Вказаною ухвалою судом також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

31.03.2020 року (вх. №14079/20) від представника Одеської митниці Держмитслужби надійшло клопотання про заміну відповідача по справі №420/665/20, а саме - Одеської митниці ДФС на Одеську митницю Держмитслужби.

03.04.2020 року (вх. №14472/20) від представника Одеської митниці Держмитслужби до суду надійшов відзив разом із додатками, згідно переліку, який у ньому наведено.

Так, у відзиві Одеської митниці Держмитслужби зазначено, що адміністративний позов ТОВ Холдинг протипожежної безпеки не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Одеська митниця Держмитслужби зазначає, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) UA500010/2019/0343318 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичний або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500010/2019/0343318 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) згідно наданого інвойсу товар поставляється на умовах CFR Одеса, тобто до обов`язку продавця входить, у тому числі, й оплата фрахту - перевезення товару до порту призначення (Одеса). Проте, у наданому коносаменті від 06.10.2619 № SXE19090672 зазначено Freight collect , тобто фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем;

2) згідно п. 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.09.2019 № ХТ04/09/2019 в вартість товару входить вартість упаковки та навантаження. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) відповідно до наданого інвойсу поставка товарів здійснюється на умовах CFR Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка Інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Як зазначено Одеською митницею Держмитслужби положення міжнародних документів та норм законодавства України передбачають зазначення достовірних відомостей про вартість товарів (в тому числі і про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакування) не тільки в зовнішньоекономічному договорі (контракті), але в рахунку-фактурі (інвойсі) пакувальному листі тощо, а тому встановлення факту, що п. 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.09.2019 № XТ 04/09/2019 в вартість товару входить вартість упаковки та навантаження, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.

Також, Одеською митницею Держмитслужби вказано, що відповідно до наданого інвойсу поставка товарів здійснюється на умовах CFR Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. В зовнішньоекономічному договорі (контракті) сторони повинні досягти згоди про ціну товару, а умови Інкотермс не призначені для заміни таких умов договору, які необхідні для укладення повного договору купівлі-продажу. Отже, зазначення в статтях А.3, Б.3 CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) терміну Немає зобов`язань стосовно обов`язків продавця та покупця укласти договір страхування не означає, що договір страхування під час застосування умов поставки CFR не повинен укладатися. У наданих до митного оформлення документах (контракті, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів та ставило під сумнів достовірність заявленої митної вартості. Також у відповідності до розділу V Додатку до рекомендації № 1 "Формуляр-зразок Організації Об`єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування" (2001) комерційний рахунок-фактура є важливим документом не тільки з точки зору його конкретної функції, але також і для його ролі у межах інших процедур, наприклад, процедури визначення митної вартості.

Як стверджує Одеська митниця Держмитслужби, згідно наданого інвойсу товар поставляється на умовах CFR Одеса, тобто до обов`язку продавця входить, у тому числі, й оплата фрахту - перевезення товару до порту призначення (Одеса). Проте, у наданому коносаменті від 06.10.2019 Х° SXE19090672 зазначено Freight collect , тобто фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем, що ставило під сумнів достовірність документів поданих до митного оформлення у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Також, Одеська митниця Держмитслужби зазначає, що оскільки відомості, що містяться у копії митної декларації країни відправлення є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, зазначених у митній декларації та доданих до неї документах, тому відсутність митної декларації країни відправлення виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України. У зв`язку з цим, відповідно частини 1 статті 254 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову згідно до ст. 254 Митного кодексу України. 29.11.2019 декларантом ФОП ОСОБА_1 було надіслано платіжне доручення в іноземній валюті від 25.09.2019 №1, прайс-лист виробника товару від 16.09.2019 № б/н, висновок про вартісні характеристики товару від 29.11.2019 №20-77/11-2019 та лист ФОП ОСОБА_1 про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть. При розгляді документів, які були додатково надані, було встановлено, що в наданому до митного оформлення прайс-листі від 16.09.2019 № б/н не зазначена на який період та на яких умовах поставки дійсна дана цінова пропозиція. Отже, декларантом та його уповноваженою особою не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме не було надано: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) копії митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

Як зазначено Одеською митницею Держмитслужби, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАСІ ДФС з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ, та встановлено, що рівень митної і вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить 3,32921 дол. США/кг (МД від 26.09.19 №UА500010/2019/026832) ніж заявлено декларантом 1,966774 дол. Послідовно розглядаючи обмеження щодо застосування наступних методів визначення митної вартості, які наведені у ст.ст. 61-63 МКУ для митної вартості товару за ЕМД від 28.11.2019 №UА500010/2019/034318 був застосований резервний метод.

Одеська митниця Держмитслужби стверджує, що у спірному рішенні про коригування митної вартості 28.11.2019 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

Зважаючи на вищевикладене, Одеська митниця Держмитслужби просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Холдинг протипожежної безпеки .

Ухвалою суду від 03.04.2020 року судом відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці Держмитслужби про заміну відповідача по справі №420/665/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.

03.04.2020 року (вх. №14471/20) від представника Одеської митниці Держмитслужби вдруге надійшло клопотання про заміну відповідача по справі №420/665/20, а саме - Одеської митниці ДФС на Одеську митницю Держмитслужби.

Ухвалою суду від 28.04.2020 року судом відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці Держмитслужби про заміну відповідача по справі №420/665/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.

Станом на 04.05.2020 року інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, дана адміністративна справа вирішується судом 04.05.2020 року у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки зареєстровано як юридична особа 10.11.2017 та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 27.32 Виробництво інших видів електронних і електричних проводів і кабелів; 27.31 Виробництво волоконно-оптичних кабелів; 43.21 Електромонтажні роботи; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний).

Судом встановлено, що 04.09.2019 року між XSUN TECHNOLOGY CO., LIMITED (продавець) та TOB Холдинг протипожежної безпеки (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №ХТ04/09/2019 (а.с.38-41, 133-137).

Згідно п.1.1. вказаного Договору продавець, який є виробником, зобов`язаний передати, а покупець купити продукцію, яка іменується в подальшому як Товар , в кількості, асортименті і за ціною, вказаною в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі чи проформі-інвойсі, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.4.1 Договору упаковка і маркування Товару повинні відповідати установленим стандартам і технічним умовам при експорті, забезпечувати збережуваність Товару під час транспортування і зберігання від пошкоджень. Товар повинен бути належним чином підготовленим до транспортування на палубі або в трюмі корабля по морю. При відкриванні упаковки у покупця, всередині її не повинно бути виявлено слідів вологи. Вартість упаковки і навантажування входить у вартість товару.

Судом встановлено, що декларантом ТОВ Холдинг протипожежної безпеки з метою здійснення митного оформлення товару Товар 1. Кабелі ізольовані для напруги не більше як 80В, який використовується для Інтернет комунікацій, без з`єднувальних деталей, у бухтах маркування Kraft … було подано до митного оформлення митну декларацію від 28.11.2019 № UA500010/2019/034318 (а.с.125-126).

Для підтвердження вказаних у митній декларації від 28.11.2019 № UA500010/2019/034318 відомостей, ТОВ Холдинг протипожежної безпеки до митного органу було надано, зокрема, пакувальний лист від 17.09.2019; рахунок фактура (інвойс) від 17.09.2019 №ІТІYW014190917001; коносамент від 06.10.2019 №YMLUM309164271; домашній коносамент від 06.10.2019 №SXE19090672; навантажувальний документ від 26.11.2019 №114; сертифікат про походження товару від 13.11.2019 №19C4403B5556/05869; зовнішньоекономічний договір від 04.09.2019 №XT04/09/2019, договір про надання послуг митного брокера від 18.11.2019 №274-19.

Позивачем визначено вартість товару за ціною договору.

28.11.2019 року, у зв`язку із тим, що, як зазначено контролюючим органом, подані документи містили розбіжності, митним органом було зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями; 6) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно ст.254 Митного кодексу України (а.с.155).

29.11.2019 декларантом ФОП ОСОБА_1 було надіслано платіжне доручення в іноземній валюті від 25.09.2019 №1, прайс-лист виробника товару від 16,09,2019 № б/н, висновок про вартісні характеристики товару від 29.11.2019 №20-77/11-2019 та лист ФОП ОСОБА_1 про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть.

За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000157/2 (а.с.22-23, 141-142), та відповідно оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500010/2019/00625 (а.с.24-25, 145-146).

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що у контролюючого органу виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості, які потребують уточнення, у зв`язку із тим, що подані документи містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) згідно наданого інвойсу товар поставляється на умовах CFR Одеса, тобто до обов`язку продавця входить, у тому числі, й оплата фрахту - перевезення товару до порту призначення (Одеса). Проте, у наданому коносаменті від 06.10.2619 № SXE19090672 зазначено Freight collect , тобто фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем;

2) згідно п. 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.09.2019 № ХТ04/09/2019 в вартість товару входить вартість упаковки та навантаження. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) відповідно до наданого інвойсу поставка товарів здійснюється на умовах CFR Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка Інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

У рішенні вказано, що зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями; 6) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно ст.254 Митного кодексу України.

Також, у рішенні зазначено, що 29.11.2019 декларантом ФОП ОСОБА_1 було надіслано платіжне доручення в іноземній валюті від 25.09.2019 №1, прайс-лист виробника товару від 16.09.2019 № б/н, висновок про вартісні характеристики товару від 29.11.2019 №20-77/11-2019 та лист ФОП ОСОБА_1 про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть. При розгляді документів, які були додатково надані, було встановлено, що в наданому до митного оформлення прайс-листі від 16.09.2019 № б/н не зазначена на який період та на яких умовах поставки дійсна дана цінова пропозиція.

Згідно спірного рішення, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАСІ ДФС з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ, та встановлено, що рівень митної і вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить 3,32921 дол. США/кг (МД від 26.09.19 №UА500010/2019/026832) ніж заявлено декларантом 1,966774 дол.

Позивачем розмитнено товар на загальних підставах за митною декларацією № UA500010/2019/034606 від 29.11.2019 (а.с.20-21).

Не погоджуючись із прийнятим Одеською митницею ДФС рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на наступне.

Так, щодо посилань відповідача на те, що згідно наданого інвойсу товар поставляється на умовах CFR Одеса, тобто до обов`язку продавця входить, у тому числі, й оплата фрахту - перевезення товару до порту призначення (Одеса), проте, у наданому коносаменті від 06.10.2619 № SXE19090672 зазначено Freight collect , тобто фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем, суд зазначає наступне.

Умови CFR ( Cost and Freight Вартість і Фрахт ) Правил Іncoterms 2010 - означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Термін CFR зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Суд зазначає, що відповідно до п.3.1 договору умови поставок зазначаються в інвойсах. В інвойсі до договору, які було надано при митному оформленні разом з митними деклараціями, зазначено умови поставки CFR Одеса, Україна. Умови поставки CFR покладають на продавця обов`язок по розміщеню товару на борт судна і сплати витрат і фрахту, необхідні для доставки товару в пункт призначення, а також з виконання експортних митних процедур з оплатою мита, зборів та інших платежів в країні відправника для вивезення товару. Проте продавець звільняється від обов`язку виконання митних процедур для ввезення товару.

Твердження щодо впливу вказаної розбіжності на митну вартість товару є помилковим, оскільки слова в коносаменті "Prepaid" і "Collect" означають у першому випадку, що фрахт оплачений у порту відправлення, а в другому - у порту призначення, що не впливає на митну вартість товару, так як поставка товару здійснювалась на умовах поставки CIF - Одеса та витрати з морського перевезення вантажу понесені продавцем товару та включені у ціну товару. Отже в даному випадку не має значення коли фактично продавець сплатив фрахт: у порту відправлення або у порту призначення, враховуючи, що вказаний платіж включений у ціну товару, що виставлена до сплати покупцю у поданих до митного оформлення інвойсах.

Позивач підтверджує, що за умовами договору та правил Інкотремс додаткових витрат по фрахту в порту завантаження не поніс, оскільки при укладені договору, сторонами узгоджувались ці моменти та за принципом свободи договору обрано для регулювання відносин базис поставки СБЯ, за яким продавець взяв на себе усі витрати по фрахту.

Доказів, що спростовуючи вказані твердження з боку відповідача до суду не надано.

Під час митного оформлення декларантом було подано на підтвердження числових значень митної вартості платіжні документи, що підтверджують розмір фактично сплаченої вартості за імпортовані товари на підставі угоди, яка відповідає розмірам вартості, визначеної контрактом з урахуванням сплати формальностей та забезпечення доставки морським шляхом за рахунок постачальника.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно п. 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.09.2019 № ХТ04/09/2019 в вартість товару входить вартість упаковки та навантаження, проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, відповідно до п.4.1 Договору упаковка і маркування Товару повинні відповідати установленим стандартам і технічним умовам при експорті, забезпечувати збережуваність Товару під час транспортування і зберігання від пошкоджень. Товар повинен бути належним чином підготовленим до транспортування на палубі або в трюмі корабля по морю. При відкриванні упаковки у покупця, всередині її не повинно бути виявлено слідів вологи. Вартість упаковки і навантажування входить у вартість товару.

Тобто, сторони домовилися, що в ціну товару включаються також упаковка.

На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

В той же час, як вже вказано вище, поставка товару здійснювалась на умовах CFR , тобто до обов`язків продавця входило і навантаження.

Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до наданого інвойсу поставка товарів здійснюється на умовах CFR Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару та що наданих до митного оформлення документах (контракті, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка Інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, суд зазначає наступне.

Як стверджує позивач декларант не здійснював будь-яких витрат на страхування ввезеного товару, тому підстави для включення таких витрат до митної вартості оцінюваних товарів відсутні.

Доказів, які б спростовували вказані доводи позивача до суду надано.

Відповідно до Інкотермс-2010 CFR (Cost and Freight (... named port of destination)) (... назва порту призначення). Термін вартість і фрахт означає, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь які додаткові витрати, які виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. За умовами CFR відсутня обов`язкова умова щодо страхування товару.

В пункті БЗ Обов`язки Покупця розділу CFR ( Cost and Freight Вартість і Фрахт ) Правил Іncoterms 2010 (назва порту відвантаження) зазначено, що укладення договору страхування не є обов`язком Покупця.

В пункті A3 Обов`язки Продавця розділу CFR ( Cost and Freight Вартість і Фрахт ) Правил INCOTERMS 2010 (назва порту відвантаження) правил Іncoterms, 2010 зазначено, що укладення договору страхування не є обов`язком Продавця.

Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CFR, суд вважає, що в даному випадку товариство не повинно додатково страхувати товар.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язкове зазначення у товаросупровідних документах інформації про не здійснення страхування оцінюваних товарів.

Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування вантажу, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються, так як страхування товару не здійснювалось.

Щодо посилань відповідача на те, що у прайс-листі не зазначено який період та на яких умовах поставки дійсна дана цінова пропозиція, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що прейскурант (прайс-лист) належить до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 74819670).

Щодо вимоги контролюючого органу про необхідність надання експортної декларації, суд зазначає, що позивачем наданий основний перелік документів, визначений ст.53 Митного кодексу, з яких і визначається митна вартість товару, суд зазначає, що відповідачем не спростовано твердження позивача, з якими суд погоджується, щодо цільового призначення експортної декларації (ЕХ-1) - підтвердження експорту будь-якої продукції, яка виготовлена і продана в Європейському союзі (ЄС) і експортується за його межі. Оформлення експортної декларації звільняє продавця від обов`язкової сплати внутрішнього ПДВ (VAT), який встановлений для всіх країн членів ЄС. Тобто цей документ потрібен Продавцю товару для підтвердження нульової ставки ПДВ та заповнюється постачальником (продавцем) товару. Таким чином, оскільки постачальник товару резидент Китаю, який в свою чергу не є країною-членом ЄС та питання щодо звільнення постачальника (продавця) від обов`язків сплати внутрішнього ПДВ (VAT) не існує, експортна декларація ним не заповнювалась та не надавалась разом з документами на товар, тобто надати її у позивача не має можливості.

Щодо посилання відповідача на те, що декларантом неподані усі необхідні документи, суд зазначає наступне: відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

Не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, №815/2013/15.

Суд вказує на те, що згідно з усталеною судовою практикою у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем не правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA500010/2019/000157/2 від 29.11.2019 року.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, в свою чергу доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення №22 від 13.01.2020 року, позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 2102,00 грн.

З урахуванням задоволення позовної заяви, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 2102,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 29.11.2019 року №UA500010/2019/000157/2.

Стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки судовий збір у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки (місцезнаходження: вул.Магнітогорська, буд.1-е, м.Київ, 02094, код ЄДРПОУ 41729888);

Відповідач - Одеська митниця ДФС (місцезнаходження: вул.Івана та Юрія Лип, 21-а, м.Одеса, 65078; код ЄДРПОУ 39441717).

Суддя С.М. Корой

.