Постанова

від 29.10.2020 по справі 420/665/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/665/20 Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Стас Л.В.,

суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки (далі - ТОВ Холдинг протипожежної безпеки , позивач) звернувся до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач), у якому, з урахуванням вимог уточненої позовної заяви, просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 29 листопада 2019 року №UA500010/2019/000157/2.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у суб`єкта владних повноважень законодавчо визначених підстав для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі.

Товариство пояснило, що надані митному органу документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містили всі відомості, що підтверджують числові значення її складових та відомості щодо ціни, яка підлягала сплаті за ці товари. На думку позивача, митний орган дійшов неправильного висновку про неможливість застосувати метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту та необґрунтовано вимагав від декларанта додаткові документи.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року позов ТОВ Холдинг протипожежної безпеки - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 29 листопада 2019 року №UA500010/2019/000157/2.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Одеська митниця Держмитслужби звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, митний орган зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що положення міжнародних документів та норм законодавства України передбачають зазначення достовірних даних про вартість товару (в тому числі і про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням) не тільки в зовнішньоекономічному договорі (контракті), але й в рахунок-фактурі (інвойсі) та пакувальному листі, тощо.

Так, згідно п.4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04 вересня 2019 року №ХГ04/09/2019 у вартість товару входить вартість упаковки та навантаження, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару.

Більш того, у вказаному зовнішньоекономічного договорі (контракту) відсутня інформація щодо здійснення/нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, а також вартість перевезення (фрахту) товарів до моменту перетинання ними митного кордону України, як складової частини митної вартості товарів.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги того, що при розгляді документів, які були додатково надані товариством відповідачем встановлено, що у прас-листі не зазначено який період та на яких умовах поставки дійсна дана цінова пропозиція.

Вказав, що порівнюючи митну вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну за ЄАІС ДФС, встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну.

Зазначив, що судом першої інстанції також залишено поза увагою те, що додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів товариством або його уповноваженими представниками до митного органу надано не було.

31 серпня 2020 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив товариства на апеляційну скаргу про те, що суд першої інстанції в повному обсязі з`ясував всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, правильно та повно дослідив докази та виніс законне та обґрунтоване рішення, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні на підставі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено, що ТОВ Холдинг протипожежної безпеки зареєстровано як юридична особа 10 листопада 2017 року та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 27.32 Виробництво інших видів електронних і електричних проводів і кабелів; 27.31 Виробництво волоконно-оптичних кабелів; 43.21 Електромонтажні роботи; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний).

04 вересня 2019 року між XSUN TECHNOLOGY CO., LIMITED (продавець) та TOB Холдинг протипожежної безпеки (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №ХТ04/09/2019 (а.с.38-41, 133-137).

Згідно п.1.1. вказаного Договору продавець, який є виробником, зобов`язаний передати, а покупець купити продукцію, яка іменується в подальшому як Товар , в кількості, асортименті і за ціною, вказаною в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі чи проформі-інвойсі, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.4.1 Договору упаковка і маркування товару повинні відповідати установленим стандартам і технічним умовам при експорті, забезпечувати цілісність товару під час транспортування і зберігання від пошкоджень. Товар повинен бути належним чином підготовленим до транспортування на палубі або в трюмі корабля по морю. При відкриванні упаковки у покупця, всередині її не повинно бути виявлено слідів вологи. Вартість упаковки і навантажування входить у вартість товару.

Судом встановлено, що декларантом ТОВ Холдинг протипожежної безпеки з метою здійснення митного оформлення товару Товар 1.Кабелі ізольовані для напруги не більше як 80В, який використовується для Інтернет комунікацій, без з`єднувальних деталей, у бухтах маркування Kraft … було подано до митного оформлення митну декларацію від 28 листопада 2019 року №UA500010/2019/034318 (а.с.125-126).

Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи:

пакувальний лист б/н від 17 вересня 2019 року;

рахунок фактура (інвойс) від 17 вересня 2019 року №ІТІYW014190917001;

коносамент від 06 жовтня 2019 року №YMLUM309164271;

домашній коносамент від 06 жовтня 2019 року №SXE19090672;

навантажувальний документ від 26 листопада 2019 року №114;

сертифікат про походження товару від 13 листопада 2019 року №19C4403B5556/05869;

зовнішньоекономічний договір від 04 вересня 2019 року №XT04/09/2019,

договір про надання послуг митного брокера від 18 листопада 2019 року №274-19.

Позивачем визначено вартість товару за ціною договору.

28 листопада 2019 року, у зв`язку із тим, що, як зазначено контролюючим органом, подані документи містили розбіжності, митним органом було зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;

3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями;

6) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідност.254 Митного кодексу України(а.с.155).

29 листопада 2019 року митним брокером ФОП ОСОБА_1 було надіслано відповідачу наступні документи:

- платіжне доручення в іноземній валюті від 25 вересня 2019 року №1;

- прайс-лист виробника товару від 16 вересня 2019 року №б/н;

- висновок про вартісні характеристики товару від 29 листопада 2019 року №20-77/11-2019;

- лист-повідомлення про відмову у наданні інших додаткових документів.

За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000157/2 (а.с.22-23, 141-142), та відповідно оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500010/2019/00625 (а.с.24-25, 145-146).

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що у контролюючого органу виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості, які потребують уточнення, у зв`язку із тим, що подані документи містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) згідно наданого інвойсу, товар поставляється на умовах CFR Одеса, тобто до обов`язку продавця входить, у тому числі, й оплата фрахту - перевезення товару до порту призначення (Одеса). Проте, у наданому коносаменті від 06 жовтня 2019 року №SXE19090672 зазначено Freight collect , тобто фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем;

2) згідно п. 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04 вересня 2019 року №ХТ04/09/2019 в вартість товару входить вартість упаковки та навантаження. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) відповідно до наданого інвойсу поставка товарів здійснюється на умовах CFR Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка Інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

У рішенні вказано, що зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями; 6) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідност.254 Митного кодексу України.

Також, у рішенні зазначено, що 29 листопада 2019 року брокером ФОП ОСОБА_1 було надіслано платіжне доручення в іноземній валюті від 25 вересня 2019 року №1, прайс-лист виробника товару від 16 вересня 2019 року №б/н, висновок про вартісні характеристики товару від 29 листопада 2019 року №20-77/11-2019 та лист ФОП ОСОБА_1 про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть. При розгляді документів, які були додатково надані, встановлено, що в прайс-листі від 16 вересня 2019 року №б/н не зазначена на який період та на яких умовах поставки дійсна дана цінова пропозиція.

Згідно спірного рішення, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАСІ ДФС з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МК України, та встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить 3,32921 дол. США/кг (МД від 26 вересня 2019 року №UА500010/2019/026832) ніж заявлено декларантом 1,966774 дол.

Позивачем розмитнено товар на загальних підставах за митною декларацією №UA500010/2019/034606 від 29 листопада 2019 року (а.с.20-21).

Не погоджуючись із прийнятим Одеською митницею ДФС рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем для митного оформлення товару документи відповідають вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50Митного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч.1 ст.52 Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п.1 ч.5 ст.54 Митного кодексу України)

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.3,4 ст.53 Митного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Поряд із цим, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Така ж правова позиція також наведена, в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справах № 21-127а15 та № 21-53а15.

Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2)другорядні: а)за ціною договору щодо ідентичних товарів; б)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в)на основі віднімання вартості; г)на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ)резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Основний метод (ст. 58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, відповідно до ч.3 ст.58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

Статтею 64 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Дослідивши доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції встановив, що вони повністю ідентичні доводам викладеним Одеською митницею Держмитслужби у відзиві на адміністративний позов (а.с.117), на які судом першої інстанції надано вмотивовану відповідь, з якою погоджується колегія суддів.

Так, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що згідно наданого інвойсу товар поставляється на умовах CFR Одеса, тобто до обов`язку продавця входить, у тому числі, й оплата фрахту - перевезення товару до порту призначення (Одеса), проте, у наданому коносаменті від 06 жовтня 2019 року №SXE19090672 зазначено Freight collect , тобто фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем, з огляду на таке.

Відповідно до Інкотермс 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Costand Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту.

Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов`язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

Умови оплати prepaid чи colleсt визначають лише місце, де продавцем буде оплачено фрахт, чи в порту відправки (prepaid), чи в порту призначення (colleсt), та ця обставина не впливає на митну вартість товару, оскільки умови поставки CFR включають витрати на транспортування до фактурної вартості товару, які, незалежно від місця оплати, здійснюються продавцем.

В даному випадку не має значення коли фактично продавець сплатив фрахт: у порту відправлення або у порту призначення, враховуючи, що вказаний платіж включений у ціну товару, що виставлена до сплати покупцю у поданих до митного оформлення інвойсах.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 05 листопада 2019 року у справі №820/2147/16 зазначивши, що поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов`язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

Щодо посилання контролюючого органу на відсутність у документах інформації про вартість упаковки та навантаження, колегія суддів вказує, що відповідно до п.4.1 Договору упаковка і маркування товару повинні відповідати установленим стандартам і технічним умовам при експорті, забезпечувати цілісність товару під час транспортування і зберігання від пошкоджень. Товар повинен бути належним чином підготовленим до транспортування на палубі або в трюмі корабля по морю. При відкриванні упаковки у покупця, всередині її не повинно бути виявлено слідів вологи. Вартість упаковки і навантажування входить у вартість товару.

Тобто, сторони домовилися, що в ціну товару включаються також упаковка.

Таким чином, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

Разом з тим, поставка товару здійснювалась на умовах CFR, тобто до обов`язків продавця входило і навантаження.

В свою чергу, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи митного органу щодо відсутності доказів страхування, з огляду на те, що Верховний Суд в постанові від 19 червня 2020 року у справі №520/2170/19 зазначив, що на умови поставки CFR не передбачають обов`язку страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення.

Також, Верховний Суд неодноразово у постановах від 19 червня 2018 року у справі №826/6346/16, від 23 вересня 2020 року у справі №820/3893/16, від 13 червня 2019 року у справі №825/341/17 вказував, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо періоду дії цін, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Що стосується посилань відповідача на те, що митним органом було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

Отже, митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості у т.ч. за резервним методом визначення митної вартості, що не було зроблено митницею у спірному рішенні, в порушення норм законодавства з державної митної справи.

З огляду на те, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, судом першої інстанції вірно зазначено, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем неможливості застосувати під час митного оформлення товару митну вартість за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу, свідчить про неправомірність рішення органу щодо її коригування.

Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі неправомірних висновків митного органу.

З системного аналізу вимог чинного законодавства та обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ТОВ Холдинг протипожежної безпеки .

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 29.10.2020 року.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.