Постанова

від 05.05.2020 по справі 640/10290/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року Справа № 640/10290/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Оксененка О.М., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2020 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

Землі Київщини

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Землі Київщини (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у м. Києві, яке оформлено листом від 27.02.2019 № 36424/10/26-15-12-09-18, про відмову ТОВ Землі Київщини (код ЄДРПОУ 41325839) у переході на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2019 році;

- зобов`язання ГУ ДФС у м. Києві включити ТОВ Землі Київщини (код ЄДРПОУ 41325839) до реєстру платників єдиного податку четвертої групи з 01.01.2019, про що видати відповідну довідку.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2020 року позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що норми податкового законодавства містять вичерпні правові підстави для анулювання реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку 4-ї групи і що в даному випадку у відповідача не було таких підстав для анулювання відповідної реєстрації позивача, а також з того, що рішенню про анулювання реєстрації платника єдиного податку повинна передувати відповідна перевірка, яка в даному випадку відповідачем не проводилася.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що підставою для відмови в реєстрації суб`єкта господарювання платником єдиного податку є наявність у нього податкового боргу, а тому внаслідок наявності у позивача податкового боргу в розмірі 58,65 грн. йому було відмовлено у підтвердженні статусу платника єдиного податку (анульовано такий статус).

З цих та інших підстав, апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості та безпідставності доводів апелянта, невідповідності його висновків нормам податкового законодавств та практиці Верховного Суду.

04.05.2020 до апеляційного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

Сторони у судове засідання не з`явилися, клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не подавали.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні вказаного клопотання відповідача відмовлено, зазначене клопотання позивача задоволено та вирішено перейти до розгляду в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України, з урахуванням того, що наявні у справі матеріали є достатніми для її вирішення апеляційним судом, а позиція сторін висловлена в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах доводів апелянта повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ Землі Київщини з 2018 року перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві як платник єдиного податку IV групи.

Основним видом діяльності ТОВ Землі Київщини є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11.).

20.02.2019 позивачем для підтвердження статусу платника єдиного податку IV групи, відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України, до ГУ ДФС у м. Києві було подано податкову декларацію платника єдиного податку IV групи, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та відомості про наявність земельних ділянок за 2018 рік.

Зазначені звітні документи отримані, прийняті та зареєстровані відповідачем за №№ 9026665529, 15895260.

Листом від 27.02.2019 № 36424/10/26-15-12-09-18 відповідач повідомив позивача про те, що його статус як платника єдиного податку IV групи на 2019 рік не підтверджено у зв`язку з тим, що станом на 01.01.2019 за ТОВ Землі Київщини обліковується податковий борг в розмірі 49,16 грн., що є порушенням пп. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 Податкового кодексу України.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 36.1 ст. 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Подакодексу УкраїниПК України).

У пп. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПК України визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб`єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок; звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Згідно з п. 299.6 ст. 299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Пунктом 299.10 статті 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо в податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Відповідно до пп. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у таких випадках та в строки: у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків; у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно- правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення; у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності; у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Отже, податковим законодавством регламентовано виключний перелік правових підстав для анулювання реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку (відмови у пролонгації відповідного статусу).

При цьому, слід розмежовувати поняття реєстрації платника єдиного податку, підтвердження вже зареєстрованого статусу такого платника та позбавлення відповідного статусу (анулювання).

Разом з тим, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 9805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справи № 805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі № 813/1346/18, від 05.06.2018 у справі № 813/4266/17.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач без проведення жодної перевірки приняв рішення про відсутність підстав для підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку (відмовив у його пролонгації та анулював такий статус), застосовуючи при цьому норму, якою врегульовано порядок реєстрації суб`єкта господарювання та посилаючись на наявність у позивача податкового боргу в розмірі 49,16 грн. /т. 1 а.с. 10-11/.

Водночас, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтвержували наявність принаймні однієї з підстав, виключний перелік яких регламентований вищенаведеними нормами ПК України, для анулювання позивачу реєстрації платника єдиного податку або не підтвердження йому відповідного податкового статусу.

Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE ( Рисовський проти України ) заява № 29979/04, в якому ЄСПЛ підкреслено особливу важливість принципу належного урядування , відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Крім того, в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Доводи апелянта про те, що підставою для відмови в реєстрації суб`єкта господарювання платником єдиного податку є наявність у нього податкового боргу, а тому внаслідок наявності у позивача податкового боргу в розмірі 58,65 грн. йому було відмовлено у підтвердженні статусу платника єдиного податку, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як вже наголошувалося вище, відповідачем безпідставно ототожнюється реєстрація платника єдиного податку, анулювання реєстрації платника єдиного податку та щорічне підтвердження відповідного статусу суб`єкта господарювання.

Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Таким чином, колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, погоджується з висновками суду щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Отже, судом першої інстанції повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 05.05.2020.

Головуючий суддя

Судді: