Постанова

від 05.05.2020 по справі 200/8361/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року справа №200/8361/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., секретар судового засідання Кобець О.А., за участі представника позивача Цимбалюка В.Г., представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року (повне судове рішення складено 29 листопада 2019 року у м. Слов`янську) у справі № 200/8361/19-а (суддя в І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець (далі - позивач, ТОВ СП Свинець , платник податків) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2019 року № 0001091412 на загальну суму 14 669 346,00 грн., від 18 лютого 2019 року № 0001121412 на загальну суму 9 158 243,75 грн., від 18 лютого 2019 року № 0001111412 на загальну суму 3 297 884,00 грн., від 18 лютого 2019 року № 0001261412 на загальну суму 387,50 грн., від 18 лютого 2019 року № 0001271412 на загальну суму 62,83 грн., податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2019 року № 0002351303 на загальну суму 89 251,17 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ГУ ДФС у Донецькій області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ СП Свинець податкового законодавства за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт № 40/05-99-14-12-39463271 від 16 січня 2019 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті спірні повідомлення-рішення від 18 лютого 2019 року № 0001091412 на загальну суму 14 669 346,00 грн., № 0001121412 на загальну суму 9 158 243,75 грн., № 0001111412 на загальну суму 3 297 884,00 грн., № 0001261412 на загальну суму 387,50 грн., № 0001271412 на загальну суму 62,83 грн., від 12 лютого 2019 року № 0002351303 на загальну суму 89 251,17 грн.

З прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач не згоден, вважає їх необґрунтованими та протиправними, так як зазначені у акті перевірки висновки перевіряючих щодо порушень з боку позивача податкового законодавства є помилковими.

Так, стосовно податкового повідомлення-рішення № 0001091412 від 18 лютого 2019 року з податку на прибуток підприємств на суму грошового зобов`язання та штрафу в загальній сумі 14 669 346,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 9 779 564,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 4 889 782,00 грн., позивач не згоден з огляду на наступне.

Нараховані податкові зобов`язання з податку на прибуток в сумі 9 779 564,00 грн. складаються:

- з суми податку на прибуток в розмірі 9 355 151,00 грн., визначеної (нарахованої) фіскальним органом у зв`язку із необґрунтованим (за думкою відповідача) віднесенням позивачем до складу витрат витрат в сумі 51 973 062,00 грн., в тому числі з операцій по взаємовідносинам з ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Свинець. по оформленим документам, які не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності та заниженням задекларованих показників у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) на зазначену суму;

- з суми податку на прибуток в розмірі 65 851,00 грн., визначеної (нарахованої) фіскальним органом у зв`язку із необґрунтованим (за висновком відповідача) віднесенням позивачем до складу витрат витрат в сумі 382 508,00 грн.;

- з суми податку на прибуток в розмірі 342 786,00 грн., визначеної (нарахованої) фіскальним органом у зв`язку із необґрунтованим (за висновком відповідача) віднесенням позивачем до складу витрат витрат в сумі 1 904 367,00 грн.;

- з суми податку на прибуток в розмірі 12 776,00 грн., визначеної (нарахованої) фіскальним органом у зв`язку із необґрунтованим (за висновком відповідача) віднесенням позивачем до складу витрат витрат в сумі 70 977,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками відповідача щодо заниження задекларованих показників у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) у розмірі 51 973 062,00 грн. Так, операції позивача по взаємовідносинам з ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Свинець. підтверджуються відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України належними первинними документами, обліковими даними бухгалтерського обліку, дозволами, документами про наявність у підприємства необхідних промислових потужностей та штатних працівників для виконання основного виду діяльності згідно Статуту позивача, які були надані перевіряючим під час перевірки. Ніяких порушень при використанні придбаних товарів, послуг не в господарській діяльності підприємства в ході перевірки податковим органом виявлено не було.

Також позивач зазначив, що відповідно до ст. 16 ПК України навіть, за умови допущення постачальниками позивача певних порушень податкового законодавства, дані обставини створюють негативні наслідки саме для таких постачальників та не можуть впливати на право позивача на віднесення відповідних сум до складу витрат.

Стосовно висновків податкового органу щодо завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток (показнику у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) за 2017 рік у розмірі 1 904 367,00 грн., позивач зазначив, що відповідно до ст. 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Позивач наполягає, що витрати, зазначені у звіті про фінансові результати (Форма № 2) по рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції відповідають даним бухгалтерського обліку позивача на підставі первинних документів, наданих в повному обсязі під час перевірки.

Стосовно порушення щодо заниження задекларованого показника у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) за 2017 рік на загальну суму 70 977,00 грн. з підстав віднесення до складу витрат витрат, які не підтверджені ніякими документами, позивач вказує на те, що витрати, зазначені у звіті про фінансові результати (Форма № 2) по рядку 2130 Адміністративні витрати , в повній мірі відповідають даним бухгалтерського обліку позивача, на підтвердження чого перевіряючим були надані відповідні первинні документи. Позивач наполягає, що здійснені ним господарські операції не виключають сумнів в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, тому вказане порушення по заниженню показників у рядку 02 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) за 2017 рік на загальну суму 70 977,00 грн. визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку фінансової звітності за 2017 рік.

ТОВ СП Свинець не погоджується і з встановленими під час перевірки порушеннями стосовно не здійснення ним відповідного коригування фінансового результату по рядку 3.1.7 додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік у бік збільшення на суму 382 508 грн. (30% від загальної суми вартості придбаних у нерезидента товарів - 1 275 026,65 грн.), у зв`язку із чим за висновком відповідача позивачем порушено вимоги п. 140.5.4 ст. 140 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2017 року). Позивач зазначає, що до в даному випадку податкові різниці, що виникають по операціях з нерезидентами з придбання (продажу) товарів, робіт, послуг, також відносяться до податкових різниць, які коригують фінансовий результат до оподаткування. Так, відповідно до п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у п. 140.2 та у пп. 140.5.5 п. 140.5 ст. 140 ПК України та операцій, які визначені контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу), придбаних зокрема у нерезидентів (в тому числі нерезидентів - пов`язаних осіб), зареєстрованих у державах (на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу. Разом із цим вимоги пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України можуть не застосовуватися платником податку, якщо […] операції не є контрольованою та сума таких витрат підтверджуються платником податків за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 цього Кодексу, але без подання звіту. Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом; якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Під час перевірки позивачем були надані всі первинні документи бухгалтерського обліку, інші документи та пояснення, якими підтверджені суми витрат за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПК України по придбанню товарів у нерезидента - Фірма ТАБ МАК ДОО (Македонія) на загальну суму 1 275 026,65 грн. Відповідно, при проведенні розрахунку коригування фінансового результату у позивача не виникли різниці при придбанні товарів у Фірми ТАБ МАК ДОО на суму 30% вартості таких товарів, а отже, позивач правомірно у декларації з податку на прибуток за 2016 рік у рядку 03 РІ Різниці, які виникають відповідно до ПК України (+/-) задекларував суму 0 грн.

Таким чином, зобов`язання з податку на прибуток, нараховані позивачеві за податковим повідомленням-рішенням № 0001091412 від 18 лютого 2019 року та застосовані штрафні санкції на загальну суму 14 669 346,00 грн. (податкові зобов`язання - 9 779 564,00 грн, штрафні санкції - 4 889 782,00 грн) є необґрунтованими та протиправними.

З прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішення № 0001121412 від 18 лютого 2019 року по збільшенню суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 9 158 243,75 грн., в тому числі податкові зобов`язання - 7 326 595,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 831 648,75 грн., позивач не згоден з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визнається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із (в тому числі) придбанням або виготовленням товарів та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду.

Позивач зауважує, що податкові накладні від ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Астон Харків , ТОВ Свинець. оформлені без порушень, отримані позивачем своєчасно, сформовані Товариством показники податкового кредиту в р. 10.1 декларацій з податку на додану вартість по податкових накладних ( підлягають оподаткуванню за основною та нульовою ставкою ) є правильними та повністю відповідають вимогам ПК України. Згідно ч. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг єдиною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Договори поставок та складені на їх виконання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі і податкові накладні, що вказані в акті перевірки, були надані перевіряючим та є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами-постачальниками - ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Астон Харків , ТОВ Свинець .

Крім того, позивач зазначає, що в акті перевірки не зазначено про порушення вимог ст. 200 ПК України, а висновки податкового органу стосовно складання первинних документів при відсутності реального вчинення господарських операцій є припущенням податкового органу.

З прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 0001111412 від 18 лютого 2019 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3 297 884,00 грн. позивач не погоджується, так як зазначене податкове повідомлення-рішення є прямим наслідком податкового повідомлення-рішення № 0001121412 від 18 лютого 2019 року, який позивач вважає необґрунтованим та протиправним.

Із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 18 лютого 2019 року, якими позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату самостійно визначених сум грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, у розмірі 10%, - № 0001261412 на суму 387,50 грн. та № 0001271412 на суму 62,83 грн., позивач не згоден з огляду на наступне.

Відповідно до абз. б пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щоквартально до 30 числа місяця, що настає за звітнім кварталом, які відображаються в річній податковій декларації. Позивач зазначає, що ним своєчасно та в повному обсязі сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, за податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за № 9018542816 від 14 лютого 2017 року визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 3875,04 грн. з граничним терміном сплати - 30 квітня 2017 року, яка була перерахована (у розмірі 3876,00 грн) позивачем в повному обсязі 20 квітня 2017 року згідно платіжного доручення № 1456; за податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за № 9011872725 від 5 лютого 2018 року визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 4 504,74 грн., граничний термін сплати - 30 квітня 2018 року, зазначена сума податку (у розмірі 4505,00 грн.) була перерахована позивачем в повному обсязі 20 квітня 2018 року згідно платіжного доручення № 1748.

Крім того, позивач не погоджується з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 12 лютого 2019 року № 0002351303, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб у розмірі 88 950,36 грн. та пеня у розмірі 300,81 грн., оскільки вважає, що відповідач безпідставно застосував при розрахунку сум штрафу положення п. 127.1 ст. 127 ПК України та збільшив суми податкового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 25%, 50% та 75%. Позивач зазначає, що у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягається до відповідальності відповідно до ст. 126 ПК України. В свою чергу, положеннями ст. 127 ПК України передбачена відповідальність, яка покладається на платника податків (в тому числі і на податкового агента) саме за не сплату (не перерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. Враховуючи, що у даному випадку мала місце несвоєчасна сплата, застосування штрафної санкції на підставі ст. 127 ПК України є необґрунтованим (т. 1 а.с. 4-12).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року позовні вимоги задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області форми "Р" № 0001091412 від 18 лютого 2019 року, в частині збільшення ТОВ СП Свинець суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 14 155 166,91 грн., у тому числі - податкові зобов`язання на суму 9 436 777,94 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 4 718 388,97 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області форми "Р" № 0001121412 від 18 лютого 2019 року, яким ТОВ СП Свинець збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 9 158 240,75 грн., у тому числі податкові зобов`язання - 7 326 595,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 831 648,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області форми "В4" № 0001111412 від 18 лютого 2019 року, яким ТОВ СП Свинець зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 297 884,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги викладені доводи, аналогічні зазначеним у відзиві на позовну заяву. Крім того, податковий орган наголошує на тому, що суд першої інстанції припустився неправильного трактування норм ПК України, Закону № 996-XIV, неправильно встановив обставини справи та не взяв до уваги надані відповідачем під час розгляду справи додаткові пояснення та належні та допустимі, на переконання апелянта, докази правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Також слід зазначити, що ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020, постановленою на місці в судовому засіданні, замінено відповідача Головне управління ДФС у Донецькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

З 26 листопада 2018 року по 9 січня 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань податкового законодавства за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного та іншого законодавства - за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт № 40/05-99-14-12-39463271 (т.2 а.с.1-77).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток у розмірі 9 779 564,00 грн., у т.ч. за 4 кв. 2016 року - 68 851,00 грн., за 2017 рік - 390 063,00 грн., за 1 квартал 2018 року -1 101 660,00 грн., за півріччя 2018 року - 9 320 650,00 грн., за три квартали 2018 року - 9 320 650,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено суму податку, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 7 326 595,00 грн., у т.ч за вересень 2017 року - 23 819,00 грн., за жовтень 2017 року - 385 092,00 грн., за листопад 2017 року - 365 622,00 грн., за грудень 2017 - 235 457,00 грн., за січень 2018 - 184 890,00 грн., за лютий 2018 року - 2 073 550 грн., за березень 2018 року - 3 900 067 грн., за квітень 2018 року - 158 098 грн., та завищено суму від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 у розмірі 3 297 884,00 грн.;

- п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України в частині несвоєчасної сплати визначеної суми податкових зобов`язань;

- абз. б п. 176.2 ст. 176 ПК України та п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3, п. 3.4, п. 3,5 п. 3.6 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, в частині подання Податкових розрахунків за IV квартали 2016 року, І-IV квартали 2017 року, І-ІІ квартали 2018 року з недостовірними даними;

- пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. а п. 176.2 ст. 176 ПК України в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб за перевірений період в сумі 128 563,13 грн. з нарахованої заробітної плати перерахований до бюджету несвоєчасно, з порушенням строків сплати, а саме: за жовтень 2016 року в сумі 153 35,03 грн., за листопад 2016 року в сумі 15 908,58 грн., за грудень 2016 року в сумі 15 305,19 грн., за січень 2017 року в сумі 19 738,53 грн., за березень 2017 року в сумі 18 080,81 грн., за квітень 2017 року в сумі 10 963,96 грн., за травень 2017 року в сумі 7 694,11 грн., за вересень 2017 року в сумі 11 908,09 грн., за жовтень 2017 року в сумі 2229,74 грн., за лютий 2018 року в сумі 11 401,09 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що не погоджувався з висновками викладеними у акті № 40/05-99-14-12-39463271 від 16 січня 2019 року, в зв`язку із чим не підписував акт.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Донецькій області винесені:

- податкове повідомлення-рішення форми Р № 0001091412 від 18 лютого 2019 року, яким ТОВ СП Свинець збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 14 669 340,00 грн., у тому числі податкові зобов`язання у сумі 9 779 564,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 4 889 782,00 грн. (т. 1 а.с. 21);

- податкове повідомлення-рішення форми Р № 0001121412 від 18 лютого 2019 року, яким ТОВ СП Свинець збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 9 158 240,75 грн., у тому числі податкові зобов`язання - 7 326 595,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 831 648,75 грн. (т. 1 а.с. 24);

- податкове повідомлення-рішення форми В4 № 0001111412 від 18 лютого 2019 року, яким ТОВ СП Свинець зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 297 884,00 грн. (т.1 а.с.27);

- податкове повідомлення-рішення форми Ш № 0001261412 від 18 лютого 2019 року, яким ТОВ СП Свинець за затримку на 4 календарних днів сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 387,50 грн. (т.1 а.с.33);

- податкове повідомлення-рішення форми Ш № 0001271412 від 18 лютого 2019 року, яким ТОВ СП Свинець за затримку на 3 календарних днів сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 62,83 грн. (т.1 а.с.35);

- податкове повідомлення-рішення форми Д № 0002351303 від 12 лютого 2019 року, яким до ТОВ СП Свинець застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 88 950,36 грн., нарахована пеня у сумі 300,81 грн. (т.1 а.с.29).

Позивач, не погодившись з прийнятим відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням № 0002351303 від 12 лютого 2019 року, подав до Державної фіскальної служби України скаргу від 25 лютого 2019 року № 7/123 про перегляд та скасування цього рішення (т.1 а.с.126-135).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 18 квітня 2019 року № 18265/6/99-99-11-05-01-25 Про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення (т.1 а.с.136-140).

1 березня 2019 року позивачем направлено скаргу на адресу Державної фіскальної служби України (№ 7/156) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2019 року № 0001271412, № 0001091412, № 0001121412, № 0001261412, № 0001111412 (т.1 а.с. 141-180).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 15 травня 2019 року № 22331/6/99-99-11-04-01-25 Про результати розгляду скарги спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення (т.1 а.с.182-188).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, оскільки судове рішення оскаржено лише відповідачем, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині задоволенних позовних вимог. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.3 ст. 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог пп. 140.5.4, 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 ст. 44 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 ст. 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п. 86.8 ст. 86 Кодексу).

Згідно з п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 58.1 ст. 58 ПК України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючим органом на підставі акту перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: від 18 лютого 2019 року - № 0001091412, № 0001121412, № 0001111412, № 0001261412, № 0001271412, від 12 лютого 2019 року - № 0002351303.

Щодо безпосередньо порушень виявлених під час здійснення документальної планової виїзної перевірки ТОВ СП Свинець .

Як вже було зазначено вище апеляційним судом, рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем, тому оцінка надається правомірності податкових повідомленнь-рішеннь, в частині визнання їх протиправності.

1). Податкове повідомленняя-рішення № 0001091412 від 18 лютого 2019 року з податку на прибуток підприємств на суму грошового зобов`язання та штрафу в загальній сумі 14 669 346,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 9 779 564,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 4 889 782,00 грн.

Щодо правомірності/не правомірності донарахування позивачу суми податку на прибуток в розмірі 12 776,00 грн., визначеної (нарахованої) фіскальним органом у зв`язку із необґрунтованим (за висновком відповідача) віднесенням позивачем до складу витрат в сумі 70 977,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки, під час зазначеної перевірки було встановлено невідповідність даних, наведених у формі № 2-м, та даних бухгалтерського обліку (наведену у п. 3 даного розділу), як наслідок, встановлено заниження фінансового результату до оподаткування, зазначеного у рядку 2 Декларації за 2017 рік на 70 977,00 грн. Так, при порівнянні даних реєстру кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку (складеного на підставі документів первинного обліку) та показників Податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік та Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) встановлено заниження фінансового результату до оподаткування ТОВ СП Свинець за 2017 рік на 70 977,00 грн. з підстав віднесення до складу витрат витрат, які документально не підтверджені, тобто, не підтверджені документами, які б містили відомості про господарські операції (господарську операцію) та підтверджували їх (її) здійснення, про що йдеться у п. 3 даного розділу.

Таким чином, за висновком відповідача в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 ПК України ТОВ СП Свинець занижено задекларовані показники у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) за 2017 рік на загальну суму 70 977,00 грн. При цьому, таке порушення не вплинуло на визначення об`єкту оподаткування з податку на додану вартість.

Слід зазначити, що за поясненням позивача при перевірці посадовим особам контролюючого органу були надані первинні документи бухгалтерського обліку по витратам позивача, які сформовані за рахунком 92 Адміністративні витрати .

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Пунктом. 85.4 ст. 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Аналогічно п. 85.8 ст. 85 ПК України передбачено право посадових (службових) осіб контролюючих органів, які проводять перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Отже, нормами ПК України передбачено, що під час проведення перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податкових платежів контролюючий орган має право вимагати від платника податків пояснення та підтверджуючі документи з питань, які стосуються предмету перевірки.

Згідно п. 85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Як вбачається з наявних матеріалів справи (зокрема акту перевірки, відзиву на позовну заяву, додаткових пояясненнях, апеляційної скарги), податковим органом не зазначено - які саме документи позивачем не були надані під час перевірки (з яких саме витрат, з якими контрагентами і т.п.).

Також в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що податковий орган звертався до позивача з вимогою надати додаткові пояснення та документи стосовно виявленого порушення, та отримав відмову.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу щодо безпідставного заниження фінансового результату до оподаткування ТОВ СП Свинець за 2017 рік на 70 977,00 грн. сформовані лише на підставі даних реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік і Звіту про фінансові результати (форма № 2), без посилань на документальні докази.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність ГУ ДФС у Донецькій області правомірності нарахування позивачу грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 12 776,00 грн., у зв`язку із необґрунтованим віднесенням позивачем до складу витрат - витрат в сумі 70 977,00 грн.

Щодо правомірності/неправомірності розрахунку контролюючим органом коригування фінансового результату різниць, які виникають при придбанні товарів у нерезидента, в розмірі 30% вартості таких товарів, яка склала 382 508,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року ТОВ СП Свинець задекларовано різниці, які виникають відповідно до ПК України у Декларації з податку на прибуток у сумі 9 051 395,00 грн., у т.ч. за період з 1 жовтня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 0 грн., за 2017 рік - 4 656 943,00 грн., три квартали 2018 року - 4 394 452,00 грн.

Перевіркою задекларованих ТОВ СП Свинець та встановлених у ході проведення перевірки показників рядка 03 Декларацій Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України встановлено їх заниження у розмірі 382 508,00 грн., у т.ч. за 2016 рік - 382 508,00 грн.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що платником податків не підтверджено суми витрат за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПК України по придбанню товарів у нерезидента - Фірми ТАБ МАК ДОО (Македонія) на загальну суму 1 275 026,65 грн. Перевіркою проведено розрахунок коригування фінансового результату різниць, які виникають при придбанні товарів у нерезидента, в розмірі 30% вартості таких товарів, яка склала 382 508,00 грн., а саме: у Фірми ТАБ МАК ДОО (Македонія) (Продавець) придбано акумулятори торгової марки Vesna Starter на суму 1 275 026,65 грн., сума різниць склала 382 508,00 грн. (1 275 026,65 грн х 30%).

Так, відповідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України до податкових різниць, які коригують фінансовий результат до оподаткування, також належать різниці, що виникають по операціях з нерезидентами з придбання (продажу) товарів, робіт, послуг, а саме - рядок 3.1.7 Додатку РІ Сума 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт, послу, придбаних у нерезидентів, що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 розділу І ПК України.

Відповідно до п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України в редакції до 1 січня 2017 року, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у п. 140.2 та у пп. 140.5.5 п. 140.5 ст. 140 Кодексу та операцій, які визнані контрольованими відповідно до ст. 39 ПК України, придбаних зокрема у нерезидентів (в тому числі нерезидентів - пов`язаних осіб), зареєстрованих у державах (на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу.

Вимоги п.п.140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України можуть не застосовуватися платником податку, якщо операція є контрольованою та сума таких витрат відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та відповідній документації, що подаються відповідно до ст. 39 цього Кодексу; або операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податків за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

Згідно пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 цього Кодексу.

Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп.14.1.219 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 ПК України платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу "витягнутої руки".

Обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу "витягнутої руки", якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.

Якщо умови в одній чи більше контрольованих операціях не відповідають принципу "витягнутої руки", прибуток, який був би нарахований платнику податків в умовах контрольованої операції, що відповідає зазначеному принципу, включається до оподатковуваного прибутку платника податку.

Встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" проводиться за методами, визначеними п. 39.3 цієї статті з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

Пунктом 39.2 ст. 39 ПК України передбачено засади визначення операцій контрольованими.

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є:

а) господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов`язаними особами - нерезидентами;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включені до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії: держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні; держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.

Підпунктом 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України визначено, що господарські операції, передбачені пп. 39.2.1.1- 39.2.1.3 і 39.2.1.5 пп. 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Таким чином, контрольованими операціями згідно з пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України визнаються господарські операції, здійснені з нерезидентом в період, коли відповідна держава (територія) була включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, і за умови, що обсяг таких операцій перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Як встановлено судами, 26 серпня 2016 року між Фірмою ТАБ МАК ДОО (Продавець) та ТОВ СП Свинець (Покупець) укладений контракт № 26082016, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити акумулятори торгової марки VESNASTARTER однією партією в найменуванні, кількості та строки визначені в письмові формі (в тому числі у переписці по електронній почті) (т.1 а.с. 101-106).

Пунктом 2.2 зазначеного контракту визначено, що кількість товару, який поставляється, складає максимум 22 000 кг.

Загальна сума контракту складає максимум 43 000 євро (п. 3.1 контракту).

Згідно специфікації № 1 до вказаного контракту загальна вартість товару складає 42 848,40 євро (т. 1 а.с. 107).

12 вересня 2016 року позивачем до Закарпатської митниці ДФС подано електронну митну декларацію (ЕМД) № UA700190000/2016/003617, в якій для митного оформлення було пред`явлено товар: свинцеві стартові акумуляторні батареї залиті рідким електролітом (розчин сірчаної кислоти у дистильованій воді)заряджені номінальною напругою 12В нові. Митна вартість товару за вказаною ЕМД склала 42 419,92 євро (т.1а.с.108).

На виконання умов договору позивачем надані наступні документи: інвойс №1; Декларацію про митну вартість; Міжнародну товарно-транспортну накладу А №219672; Сертифікат походження . 1 №А nt158326; Загальний сертифікат походження № 0178514; Довідка про транспортні витрати; Договір на транспортно-експедиційні послуги № 01/09/2016 від 1 вересня 2016 року; Обігово-сальдові відомості, картка по рахунку 632; Виписка банку від 14 вересня 2016 року; Міжнародний сертифікат якості ISO 9001:2008; Виписка держреєстру Фірми ТАБ МАК ДОО ; Офіційний прайс-лист - прейскурант Фірми ТАБ МАК ДОО - виробника; сканкопію офіційної сторінки Фірми ТАБ МАК ДОО .

Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем під час перевірки не було надано відомості та необхідні документи, що підтверджують відповідність цін, застосованих в операціях з контрагентом Фірми ТАБ МАК ДОО (Македонія) за період, що перевіряється відповідно до абз. 5 п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України.

Так, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Обсяг господарської операції ТОВ СП Свинець з Фірмою ТАБ МАК ДОО не перевищує 5 мільйонів (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, отже у податкового органу не було правових підстав для висновку про порушення позивачем вимог ПК України, що стосується трансферного ціноутворення, з вказаним контрагентом-нерезидентом.

Договірна ціна є звичайною ціною та є ринковою ціною, якщо іншого не доведено передбаченими ПК України методами визначення звичайної ціни, і такий обов`язок щодо доведення покладено саме на контролюючий орган.

Враховуючи вищевикладене та приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що посилання відповідача у акті перевірки на порушення позивачем вимог п. 140.5.4 ст. 140 ПК України щодо не здійснення ТОВ СП Свинець відповідного коригування фінансового результату по рядку 3.1.7 додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік у бік збільшення на суму 382 508,00 грн. (1 275 026,65 грн х 30%) є необгрунтованими та безпідставними.

Позивач в письмових поясненнях зазначає (т.5 а.с.165-168), що акумулятори Фірми ТАБ МАК ДОО мають міжнародну сертифікацію якості ISO 9001:2008. Такий товар позивачем придбано з перших рук, без єдиного посередника. Крім того, при придбанні АКБ Фірмою ТАБ МАК ДОО надано знижку в 1%, що в підсумковому виразі складає 428,48 Євро, в еквіваленті - 12 879 грн., така знижка знайшла своє підтвердження в інвойсі № 221600294. Підтвердженням того, що акумулятори у наведеного виробника ТОВ СП Свинець придбано за звичайними цінами є також рішення митного органу про випуск товару у вільний обіг на територію України.

Натомість відповідач, наполягаючи на не здійсненні ТОВ СП Свинець відповідного коригування фінансового результату по рядку 3.1.7 додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік у бік збільшення на суму 382 508,00 грн., не наводить якої саме інформації та документів не надано позивачем для перевірки, які б підтверджували відповідність цін, застосованих в операціях з контрагентом за правилами звичайних цін. Апеляціна скарга також не містить доказів з цього питання, які б спростували заперечення позивача.

Щодо посилання податковго органу, що позивачем порушені вимоги п.п. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 ПК України, а саме документація з трансфертного ціноутворення не подана державною мовою.

Слід зазначити, що предметом перевірки у цій справі не було складання та зберігання документації з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, що передбачено п.39.4 ст. 39 ПК України.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що в листі від 05.12.2018 № 7/946 ТОВ СП Свинець проінформувало, що обсяг господарських операцій з Фірмою ТАБ МАК ДОО за 2016 рік не відповідає критеріям визначення контрольованої операції у розумінні п.п.39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 ПК України, у звязку з чим звіт про контрольовані операції до органу ДФС не подавався за 2016 рік та наводить перелік копій документів, наданих платником податків (т.2 а.с.20-25).

Також, у висновках акту перевірки не наведено такі відомості, як такі, що вплинули на встановлені порушення вимог ПК України під час коригування фінансового результату по рядку 3.1.7 додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік.

Враховуючи наведене вище, відповідачем неправомірно розраховано коригування фінансового результату різниць, які виникають при придбанні товарів у нерезидента Фірма ТАБ МАК ДОО .

Щодо правомірності/неправомірності донарахування позивачу суми податку на прибуток в розмірі 9 355 151,00 грн., визначеної (нарахованої) фіскальним органом у зв`язку із необґрунтованим (за висновком відповідача) віднесенням позивачем до складу витрат витрат в сумі 51 973 062,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки позивача, в ході перевірки питання щодо правомірності формування податкового кредиту та витрат ТОВ СП Свинець за операціями з ТОВ Інвест Альянс 2014 (код ЄДРПОУ 39428874), з ТОВ Астон Харків (код ЄДРПОУ 41324499), ТОВ Свинець. (код ЄДРПОУ 30615525) були досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що оформлені документи по взаємовідносинах ТОВ СП Свинець з ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Астон Харків , ТОВ Свинець не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

З метою правомірності формування фінансового результату до оподаткування ТОВ СП Свинець по взаємовідносинам з ТОВ Інвест Альянс 2014 та ТОВ Свинець. були дослідженні первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансова звітність, інші документи, інформація щодо яких наведена у п. 3.1.2.2 акту перевірки.

Згідно наданого до перевірки журналу-ордеру по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , 201 Сировина та матеріали , 23 Виробництво , 26 Готова продукція , 28 Товари на складі встановлено, що зазначені операції по взаємовідносинам з ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Свинець. у бухгалтерському обліку відображені проведеннями:

Дт 20 Виробничі запаси , 28 Товари на складі - Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками - оприбутковано вартість отриманого товару;

Дт 644.2 Податковий кредит - ПДВ - Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками - ПДВ з вартості отриманого товару;

Дт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками - Кт 311 Поточні рахунки в національній валюті - оплата за отриманий товар;

Дт 23 Виробництво Кт 20 Виробничі запаси - передано сировину на переробку;

Дт 26 Готова продукція Кт 20 Виробництво - оприбутковано готової продукції;

Дт 90 Собівартість реалізованих товарів Дт 26 Готова продукція , 281 Товари на складі - списано собівартість реалізації;

Дт 79 Фінансовий результат Кт 90 Собівартість реалізації ;

Дт 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями Кт 70 Доходи від реалізації товару - реалізовано товар іншим СГД;

Дт 70 Доходи від реалізації товару Кт 6415 Податкові зобов`язання-ПДВ - ПДВ з вартості реалізованих товарів;

Дт 70 Доходи від реалізації товару Кт 791 Результат основної діяльності - доходи для визначення фінансових результатів.

Відповідач у акті перевірки вказує на те, що відповідно до вимог ПК України України та Закону № 996-XIV будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Сам факт перерахування платником податків коштів контрагенту за відсутністю реального постачання останнім товарів/послуг не може зменшувати фінансовий результат до оподаткування.

Водночас під час проведення перевірки встановлений факт реалізації товару, ідентичного задекларованому (або якщо останній був реалізований/використаний в господарській діяльності, або результати робіт є в наявності), що у свою чергу є свідченням набуття останнього платником податків у власність (безоплатного отримання послуг, робіт) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Як зазначає відповідач, в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України позивачем занижено задекларовані показники у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) у розмірі 51 973 062,00 грн., у т.ч. за 4 кв. 2017 року - 191 673,00 грн., за 1 кв. 2018 року - 6 120 333,00 грн., півріччя 2018 року - 51 781 389,00 грн., за три кв. 2018 року - 51 781 389,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки, під час з`ясування питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат за операціями з ТОВ Інвест Альянс 2014 (код ЄДРПОУ 39428874), з ТОВ Астон Харків (код ЄДРПОУ 41324499), ТОВ Свинець. (код ЄДРПОУ 30615525) були досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що оформлені документи по взаємовідносинах ТОВ СП Свинець з ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Астон Харків , ТОВ Свинець за жовтень - грудень 2017 року та січень - березень 2018 року, не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Суд зазначає, що відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно зі ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (ст. 135 ПК України).

Пунктом 136.1 ст. 136 ПК України визначено, що базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Згідно п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст. 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі ст. 135 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 138.1, 138.2 ст.138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті. Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України забезпечення для відшкодування наступних (майбутніх) витрат: фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Слід зазначити, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-XIV.

Згідно абз. 3 ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з абз. 5 ст. 1 даного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до абз.11 ст.1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону № 996-XIV визначено, що сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 цього Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі; нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

За змістом частин 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88), передбачено, що положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Згідно п. 1.2 розділу 1 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 розділу 2 Положення № 88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 розділу 2 Положення № 88 передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Згідно п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.14, 2.15, 2.16 Положення № 88 відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (далі - П(С)БО 16).

Згідно з пунктом 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу, зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 П(С)БО 16).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами податкового органу, на підставі яких здійснено висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства, суд зазначає, що в межах цього спору необхідно встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

29 травня 2017 року між ТОВ Інвест Альянс 2014 (далі - Постачальник) та позивачем (далі - Покупець) укладено договір поставки № 1/30-17 (т. 1 а.с. 47-49).

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 зазначеного договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Пунктом 2.2 Договору № 1/30-17 визначено, що постачальник зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у Заявниках замовлення (далі - заявка) покупцю.

Асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі рахунку Постачальника, погодженої покупцем, яка є невід`ємною частиною даного Договору (п. 2.1 розділу 2 Договору № 1/30-17 від 29 травня 2017 року) .

Згідно п. 3.1, 3.2 зазначеного Договору, Постачальник гарантує, що поставлений товар є якісним, сертифікованим. Якість товару повинна бути підтверджена сертифікатами.

Відповідно до розділу 4 Договору визначеного, що поставка товарів здійснюється за рахунок Постачальника.

Поставка замовленого товару здійснюється Постачальником протягом не більше ніж трьох днів з моменту отримання відповідного замовлення або протягом строку, визначеного у самому замовленні. Допускається дострокова поставка товару за умови наявності згоди покупця. Про дату дострокової поставки Постачальник повідомляє покупця по факту або через представника у строк не менше одного дня.

Момент здійснення поставки товарів Постачальнику є їх отримання Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна).

Разом з товаром Покупцю повинні передаватися належні товару документи, що підтверджують його якість, включаючи сертифікати (оригінали або копії завірені печаткою постачальника).

Право власності на товар, а також ризики випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін відповідно до Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання.

Відповідно до розділу 5 Договору поставки № 1/30-17 визначено, що Покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними замовленні та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного Договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України. Розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок Постачальника.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2017 року. В разі якщо за тридцять днів до закінчення строку дії Договору жодна Сторона не виявить бажання розірвати його, то дія договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторони від виконання своїх обов`язків (Розділ 8 Договору № 1/30-17 від 29 травня 2017 року).

На виконання умов договору поставки позивачем надано суду видаткову накладну № 298 від 30 травня 2017 року про поставку ТОВ Інвест Альянс 2014 свинцю чорнового у кількості 3,217 т на загальну суму 230 005,14 грн. (без ПДВ 191 670,95 грн.), рахунок на оплату № 298 від 30 травня 2017 року на суму 230 005,14 грн. (без ПДВ 191 670,95 грн.), прибуткова накладна № 1255 від 30 травня 2017 року, виписка із сертифікату якості № 298 (т.1 а.с.50-52).

Крім того, позивачем надано суду податкову накладну № 298 від 30 травня 2017 року, виписану ТОВ Інвест Альянс 2014 на адресу ТОВ СП Свинець , податкова накладну № 298 від 30 травня 2017 року на суму 191 670,95 грн. Відповідно до акту перевірки зазначена податкова накладена зареєстрована у ЄРПН, як це визначено чинним податковим законодавством (т.4 а.с.1).

Як встановлено з матеріалів справи, розрахунок за отриманий товар здійснено ТОВ СП Свинець шляхом передачі простого векселя серії АА № 2808821 номінальною вартістю 230 005,14 грн., про що між ТОВ СП Свинець в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ Інвест Альянс 2014 в особі директора Таран С.А., складено відповідний акт приймання-передачі векселя від 3 липня 2017 року (т. 6 а.с.116).

Також на підтвердження реальності договірних відносин суду надано акт приймання-передачі векселя від 21 листопада 2017 року, ТОВ СП Свинець передає ТОВ ІНВЕСТ Альянс 2014 простий вексель АА № 2808823 на суму 232 760,00 грн., та акт приймання-передачі векселя від 20 грудня 2017 року, яким ТОВ СП Свинець передає ТОВ ІНВЕСТ Альянс 2014 простий вексель АА № 2808850 на суму 330 750,00 грн. (т. 6 а.с. 114, 115).

Згідно картки рахунку 631 за травень 2017 року встановлено, що отриманий товар (свинець чорновий) від ТОВ Інвест Альянс 2014 оприбуткований на рахунок 201 Сировина та Матеріали (т.3 а.с.13-14).

Згідно картки складського обліку матеріалів № 1255 товар, отриманий за договором поставки від ТОВ Інвест Альянс 2014 , 31 серпня 2017 року переданий на переробку та станом на 1 вересня 2017 року остаток свинцю чорнового відсутній.

Також, судом встановлено, що між ПАТ Свинець (Постачальник) та ТОВ СП Свинець (Покупець) укладено договір поставки № 8/22-15 від 17 серпня 2015 року, відповідно до якого постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених Договором (т.1 а.с.53-55).

Відповідно до п. 1.2 цього Договору право власності переходить до покупця в момент передання йому товару на підставі прибуткової накладної.

Згідно п. 2.1 Ціна товару, який поставляється постачальником, є вільно відпускною на даний вид товару і визначається сторонами в заявці. Заявка з зазначенням номенклатури, кількості та очікуваного строку поставки може направлятися усіма визначеними засобами зв`язку (телефон, усна телефонограма, факс, електронна пошта, почтовий зв`язок). Зміна ціна після її визначення з покупцем, без попередньої згоди не допускається.

Оплата вартості товару проводиться покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку (п. 2.2 Договору поставки № 8/22-15 від 17 серпня 2015 року).

Датою (моментом) передання Товару Покупцю є дата, вказана в видатковій накладній, засвідченої підписом уповноваженого представника Покупця (п. 2.3 Договору поставки № 8/22-15 від 17 серпня 2015 року).

Згідно п. 3.1 зазначеного Договору поставляємий товар за своєю якістю повинен відповідати стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості товару даного виду.

Пунктом 4.1 цього Договору здача-приймання товару в кількості та якості здійснюється в присутності уповноважених представників сторін. Уповноваженими представниками сторін є особи, які доставили або відпустили товар покупцю та особи, які отримали товар. Разом з товаром покупцю передаються оригінали рахунків, видаткові накладні.

Товар є переданим Постачальником та прийнятим Покупцем в кількості визначеній у видатковій накладній підписаній сторонами (п. 4.2 Договору поставки).

Приписами п. 5.1 Договору поставки № 8/22-15 від 17 серпня 2015 року передбачено, що за невиконання зобов`язань по зазначеному договору Сторони несуть відповідальність, у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 8.1 зазначеного Договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2016 року.

В разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії зазначеного Договору, ні одна з сторін не заявить про його закінчення, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік та на тих же самих умовах.

26 вересня 2015 року між ПАТ Свинець та ТОВ СП Свинець укладена додаткова угода № 1 до договору № 8/22-15 від 17 серпня 2015 року, відповідно до якого визначено, що транспортування товару здійснюється транспортними засобами та за рахунок ТОВ СП Свинець .

На виконання вимог договору позивачем надано суду видаткові накладні, оформлені ПАТ Свинець : № РН10/12/000000008 від 12 жовтня 2017 року на поставку свинцю чорновий у кількості 1,618 т, свинцю чорновий у кількості 4,440 т на загальну сумі 479 793,60 грн. (без ПДВ 399 828,00 грн.), № РН10/13/000000007 від 13 жовтня 2017 року на поставку свинцю чорновий у кількості 5,000 т на загальну суму 396 000,00 грн. (без ПДВ 330 000,00 грн.), № РН10/13/000000008 від 13 жовтня 2017 року на поставку свинцю чорновий у кількості 1,313 т, свинцю чорновий у кількості 4,686 т на загальну суму 475 120,80 грн. (без ПДВ 395 934,00 грн.), РН10/13/000000009 від 13 жовтня 2017 року на поставку свинцю чорновий у кількості 1,719 т, свинцю чорновий у кількості 2,224 т, свинцю чорновий у кількості 2,057 т на загальну суму 475 200,00 грн. (без ПДВ 396 000,00 грн.), № РН10/17/000000011 від 17 жовтня 2017 року на поставку свинець чорновий у кількості 4,893 т на загальну суму 387 525, 60 грн (без ПДВ 322 938,00 грн), № РН 10/17/000000012 від 17 жовтня 2017 року на поставку свинець чорновий у кількості 3,629 т на загальну суму 287 416,80 грн (без ПДВ 239 514,00 грн), № РН10/17/000000010 від 17 жовтня 2017 року на поставку свинцю чорновий у кількості 6,300 т на загальну суму 498 960,00 грн (без ПДВ 415800,00 грн.), № РН10/26/000000008 від 26 жовтня 2017 року на поставку свинцю чорновий у кількості 6,000 т на загальну суму 475 200,00 грн (без ПДВ 396 000,00 грн.), № 40 РН10/26/000000009 від 26 жовтня 2017 року на поставку свинцю чорновий у кількості 5,236 т на загальну суму 414 691,20 грн. (без ПДВ 345 576,00 грн), № РН02/19/000000005 від 19 лютого 2018 року на поставку свинцю чорновий у кількості 150,000 т на загальну суму 11 700 000,00 грн. (без ПДВ 9 750 000,00 грн), № РН02/28/000000014 від 28 лютого 2018 року на поставку свинцю чорновий у кількості 5,100 т на загальну суму 287 640,00 грн. (без ПДВ 239 700,00 грн), № РНО3/01/000000005 від 1 березня 2018 року на поставку свинцю чорновий у кількості 164,119 т на загальну суму 12 606 505,57 грн. (без ПДВ 10 505 421,31 грн), № РНО3/21/000000001 від 21 березня 2018 року на поставку свинцю чорновий у кількості 57,000 т на загальну суму 5 128 662,78 грн (без ПДВ 4 273 885,65 грн), № РНО3/28/000000007 від 28 березня 2018 року на поставку свинцю чорновий у кількості 4,968 т, 5.544 т, 5.554 т, 5.551 т, 4,350 т, 5,299 т, 5,479 т, 5,333 т, 4,854 т, 5,000 т, 5,487 т, 5,543 т, 4,970 т, 0,068 т на загальну суму 6 118 404,72 грн (без ПДВ 5 098 670,60 грн), № РН10/30/000000010 від 30 жовтня 2017 року на поставку акумуляторів 75Ah+R EN680 L3 BBB B13, арт. 236700 у кількості 1.000 шт на загальну суму 936,00 грн (без ПДВ 780,00 грн), № РН10/31/000000011 від 31 жовтня 2017 року на поставку акумуляторів FEON 6CT-60A1 у кількості 2.000 шт, акумуляторів FIAMM В19 jak38 B19 TITAN BLK FLA1 0 BLACBLAC - 10.000 шт, акумуляторів FIAMM В24 45 TITAN ВІК FLA1 - 10.000 шт, акумуляторів FIAMM В24 45 TITAN BLK FLA1 - 11.000 шт, акумуляторів FIAMM B24X45 TITAN BLK FLA1 - 10 шт, акумуляторів FIAMM D26 75TITAN - 20.000 шт, акумуляторів FIAMM D31 95 - 20.000 шт, акумуляторів FIAMM D31X 95 - 5.000 шт, акумуляторів FIAMM GR28 100 - 5 шт, акумуляторів SZNAJDER PLUS jp 40Аз 330 AR (54077) - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER PLUS jp 45Аз 340A - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER PLUS 6СТ-60Аз 580 А - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER PLUS 6СТ-60Аз 580 А - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER SILVER 64Аз - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER SILVER 65Аз 540А - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER PLUSJP 70Aз 540А - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER PLUS 6СТ-100Аз 850А - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER Truck 6СТ 120Аз - 10.000 шт, акумулятор S 60-L2 SAFA ORO 560408054 - 20.000 шт, акумуляторів S 74-L3 SAFA ORO 574104068 - 10.000 шт, акумуляторів S 95-L5 - 10.000 шт, акумуляторів SP 100-15 SAFA PLATINО 600402083 - 10.000 шт, акумуляторів SP 63-L2 - 10.000 шт, акумуляторів S 77-L3 - 20.000 шт, акумуляторів VARTA BD A13 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BD А15 (40) 540127033 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BLD В32 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BD В33 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BLD В34 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BD D24 - 45.000 шт, акумуляторів VARТА BD E23 (70) ip 570412063 - 2.000 шт на загальну суму 477 902,40 грн. (без ПДВ 398 252,00 грн), № PH11/13/000000007 від 13 листопада 2017 року на поставку акумуляторів FEON 6СТ-50А1 - 10.000 шт, акумуляторів FEON 6CT-60A1 - 33.000 шт, акумуляторів FEON 6СТ-77А1 - 52.000 шт, акумуляторів FЕОН 6СТ-140А1 - 20.000 шт, акумуляторів FEON 6CТ-190А1 - 20.000 шт, акумуляторів FORSE 6CT-60A2H F - 256.000 шт на загальну суму 472 253,76 грн. (без ПДВ 393 544,80 грн), № РН11/13/00000008 від 13 листопада 2017 року на поставку акумулятор FORSE 6СТ-60А2Н F - 388,000 шт на загальну суму 419 040,00 грн. (без ПДВ 349 200,00 грн.), № PH11/14/000000011 від 14 листопада 2017 року на поставку акумуляторів HANKOOK MF50В19R у кількості 20.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF56219 - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF56220 - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF57413 - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF60038 - 10.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF60824LS - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF75D23FL - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF85D23FL - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF90D26FL - 10.000 шт, акумулятор SZNAJDER PLUS jp 70Aз 540А R(570 29) - 5 шт, акумуляторів SZNAJDER PLUS jp 75Аз - 140 шт, акумуляторів SZNAJDER SILVER PREMIUM 62Аз 620А - 15 шт, акумуляторів SZNAJDER SILVER PREMIUM 62Аз 620А - 20.000 шт, акумулятор SZNAJDER SILVER PREMIUM 75Аз 750А - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER SILVER PREMIUM 100Аз 900А - 15.000 шт, акумуляторів FEON 6СТ-60А1L - 150 шт, акумуляторів FEON 6СТ-77А1ЕR - 19.000 шт. на загальну суму 403 822,801 грн (без ПДВ 336 519,00 грн), № PH11/14/000000009 від 14 листопада 2017 року на поставку акумуляторів SZNAJDER PLUS 100Аз760А у кількості 20.000 шт, акумуляторів S 100-L5 SAFA PLATINO 600402083 - 3.000 шт, акумуляторів S 60-L2X SAFA ORO 560127054 - 5.000 шт, акумуляторів S 60-L2 SAFA ORO 560408054 - 10.000 шт, акумуляторів S 74-L3 - 2.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF100D26FL - 10.000 шт. на загальну суму 72 538,56 грн. (без ПДВ 60 448,80 грн), № РН11/14/000000010 від 14 листопада 2017 року на поставку акумуляторів SZNAJDER SILVER 95Аз у кількості 20.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF100D26FL - 10.000 шт, акумулятору HANKOOK MF50B19R - 20.000 шт. на загальну суму 11 600,00 грн. (без ПДВ 58 000 грн), № РH11/15/000000012 від 15 жовтня 2017 року на поставку акумуляторів S 60-L2 SAFA PRO 560408054 у кількості 1.000 шт, акумуляторів S 74-L3 - 5.000 шт, акумуляторів S 95-L5 - 10.000 шт, акумуляторів SP 100-L5 SAFA PLATINО 600402083 - 10.000 шт, акумуляторів SP 54-L1 - 10.000 шт, акумуляторів SP 63-L2 - 5.000 шт, акумуляторів VАRTA BD B32 (45) 54516033 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BD ВЗЗ (45) 545157033 -8.000 шт, акумуляторів VARTA BD 47 (60) 560410054 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BD E11 (74) 574012068 - 5.000 шт, акумуляторів VARTA BD G7 (95) jp 595404083 - 5.000 шт, акумуляторів VARTA BD G8 (95) jp 595405083 - 5.000 шт, акумуляторів VARTA SD D15 (63) 563400061 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA SD D21 - 20.000 шт, акумуляторів VARTASDH3 (100) 600402083 - 20.000 шт, акумуляторів VARTA SD1 1 - 8.000 шт, акумуляторів VARTA SD AGM H15 - 6.000 шт, акумуляторів VARTA SD AGM E39 - 3.000 шт, акумуляторів VARTA SD C6 (52) 55401052 - 10.000 шт.,акумуляторів VARTA SD E38 (74) 574402075 - 20.000 шт, акумуляторів VARTA SD E44 (77)577400078 - 40.000 шт, акумулятор VARTA BD D24 (60) 560408054 - 20.000 шт, акумуляторів VARTA BD D43 (60) 560127054 - 10.000 шт, акумуляторів FIAMM L2 60Р TITAN PRO EK410 SILVSILV - 8.000 шт, акумуляторів FIAMM L5 100Р - 10.000 шт, акумуляторів FIAMM L2 60 TITAN BLK EK4 0 ВLACBLAC - 2.000 шт, акумуляторів VARTA SD AGM G14 - 6.000 шт. на загальну суму 531 974,23 грн. (без ПЛВ 443 311,86 грн), № РН11/16/000000008 від 16 листопада 2017 року на поставку акумуляторів VARTA BD A15(40) 540127033 - 20.000 шт, акумуляторів VARTA BD B32 (45) 54516033 - 8.000 шт, акумуляторів VARTA BD B34 (45) 545158033 - 24.000 шт, акумуляторів VARTA BD D24 (60) 560408054 - 40.000 шт, акумуляторів VARTA BD D43 (60) 560127054 - 40.000 шт, акумуляторів VARTA BD D47 (60) 560410054 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BD E11 (74) 574012068 - 8.000 шт, акумуляторів VАРТА ВР E23 (70) ip 570412063 - 6.000 шт, акумуляторів VARTA BD Е24 (70) jp 570413063 - 8.000 шт, акумуляторів VARTA BD G3 (95) 595402080 - 6.000 шт, акумулятор VARTA Ві G7 (95) jp 595404083 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BD G8 (95) jp 595405083 - 8.000 шт, акумуляторів VARTA SD D15 (63) 563400061 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA SD НЗ (100) 600402083 - 20.000 шт, акумуляторів VARTA SD AGM G 14 (95) 59501085 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA SD СЗО (35) 554400053 - 10.000 шт, акумуляторів FIAMM L2 60Р TITAN PRO EK410 SILVSILV - 12.000 шт, акумуляторів FIAMM L2 64P TINAN PRO EK410 SILVSILV - 18.000 шт, акумулятор FIAMM L2B 60P - 10.000 шт, акумуляторів FIAMM L2X 60P TITAN PRO EK41 1 SILVSILV - 34.000 шт, акумуляторів FIAMM L2X 60 L2 TITAN BLK EK4 1 BLACBLAC - 18.000 шт, акумуляторів FIAMM L3 74Р TITAN PRO EK41 0 SILVSILV - 12.000 шт, акумуляторів FIAMM L3 80Р - 16.000 шт, акумуляторів FIAMM L3B 75Р PRO EK41 0 SILVSILV - 12.000 шт, акумуляторів FIAMM L5 100Р - 10.000 шт, акумуляторів FEON 6СТ-77А1 - 3.000 шт. на загальну суму 572 707,21 грн., (без ПДВ 477 256,01 грн.), № РН11/29/000000007 від 29 листопада 2017 року на поставку акумуляторів АКБ 6СТ-60А2Н FORSE у кількості 200.000 шт, акумулятор АКБ 6CT-100A2E FОRSE - 1.000 шт, акумуляторів АКБ 6CT-190A1 FORSE - 1.000 шт, акумуляторів АКБ 6СТ-100А2Е FORSE - 2.000 шт, акумуляторів FEON 6GT-60A1L - 120.000 шт, акумуляторів FEON 6CT-77A1ER - 70.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF115031FR - 39.000 шт на загальну суму 458 104,25 грн., № РН12/01/000000002 від 1 грудня 2017 року на поставку акумуляторів 60Ah +L EN540 L 2 ВВВ В1З (236400) - 2.000 шт на загальну суму 1509,60 грн. (без ПДВ 1258,00 грн.), № H01/10/000000002 від 10 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 43.000 т. на загальну суму 2 128 500,00 грн. (без ПДВ 1 773 750,00 грн.), № H01/12/000000007 від 12 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 21.356 т. на загальну суму 1 057 122,00 грн. (без ПДВ 880 935,00 грн.), № РH01A15/000000005 від 15 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 23.753 т. на загальну суму 1 175 773,50 грн. (без ПДВ 979 811,25 грн.), № H01/17/000000008 від 18 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 22.154 т. на загальну суму 1 096 623,00 грн. (без ПДВ 913 852,50 грн.), № H01/18/000000613 від 18 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 25.000 т на загальну суму 1 237 500,00 грн. (без ПДВ 1 031 250,00 грн.), № 'H01/19/000000004 від 19 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 19.943 т на загальну суму 987 178,50 грн. (без ПДВ 822 648,75 грн.), № PH01/22/000000002 від 22 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 22.269 т на загальну суму 1 102 315,50 грн (без ПДВ 918 596,25 грн), № РН01/24/000000004 від 24 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 10.721 т на загальну суму 530 689,50 грн. (без ПДВ 442 241,25 грн.), № РH01/25/000000007 від 25 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 15.696 т на загальну суму 776 952,00 грн. (без ПДВ 647 460,00 грн.), № РH02/01/000000007 від 1 лютого 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 21.357 т на загальну суму 1 845 244,80 грн. (без ПДВ 1 537 704,00 грн.), № РH02/01/000000008 на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 12.359 на загальну суму 1 067 817,60 грн. (без ПДВ 889848,00 грн), № РH02/02/000000004 від 2 лютого 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 22.400 на загальну суму 1 935 360,00 грн., (без ПДВ 1 612 800,00 грн.), № PH02/05/000000004 від 5 лютого 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 15.666 т на загальну суму 1 353 542,40 грн. (без ПДВ 1 127 952,00 грн.), № РH02/06/000000012 від 6 лютого 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 12.206 т на загальну суму 1 054 598,40 грн. (без ПДВ 878 832,00 грн.), № РНО3/27/000000006 від 27 березня 2018 року на поставку Duracel Advancet DA 100 UK019 - 10.000 шт, Duracel Advancet DA 62H UK027 - 10.000 шт, Duracel Advancet DA 74 UK096 - 10.000 шт, Duracel Advancet DA 62H UК027 - 17.000 шт, Duracel starter DS 72 UK096 - 10.000 шт, Duracel starter PS 95 UK019 - 10.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF100D26FL - 20.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF115D31FR - 40.000 шт, акумуляторів HANKОOK MF50R - 40.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF56219 - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF56220 - 25.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF57413 - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF60038 - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF60824LS - 19.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF75D23FL - 20.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF85D23FL - 30.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF90D26FL - 30.000 шт, акумуляторів S 45J-TP SAFA ORO 545155033 - 17.000 шт, акумуляторів S 52-L1 SAFA ORO 552400047 - 10.000 шт, акумуляторів S 60 J - 10.000 шт, акумуляторів S 60-L2 SAFA PRO 560408054 - 60.000 шт, акумуляторів S 60-L2X SAFA PRO 560127054 - 60.000 шт, акумуляторів S 68J SAFA ORO 568404055 - 8.000 шт, акумуляторів S 68JХ SAFA ORO568405055 - 9.000 шт, акумуляторів S L2 480 SAFA ORO START 556400048, акумуляторів S L2X 480 SAFA ORO START 556401048 - 10.000 шт, акумуляторів S L5 720 - 10.000 шт, акумуляторів SP 100-L5 SAFA PLATINO 600402083 - 11.000 шт, акумуляторів SP 54-L1 SAFA PLATINO 554400053 - 5.000 шт, акумулятор SP 77-L3 SAFA PLATINО 577400078 - 1.000 шт. на загальну суму 689 742,49 грн. (без ПДВ 547 785,41 грн.), № РН03/27/000000007 від 27 березня 2018 року на поставку акумуляторів HANKOОK MF115D31FR у кількості 6.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF50B19R - 40.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF56219 - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF56220 - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF57413 - 10.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF60038 - 10.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF60824LS - 16.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF85D23FL - 1.000 шт. на загальну суму 116 278,80 грн., (без ПДВ 96 899,00 грн), № РНОЗ/27/000000005 від 27 березня 2018 року на поставку акумуляторів HANKOOK МF100D26FL - 60.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF115D31FR - 70.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF50B19R - 30 шт, акумуляторів HANKOOK MF75D23FL - 25.000 шт, акумулятор HANKOOK MF85D23FL - 19.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF90D26FL - 20.000 шт, акумуляторів SZNAJDER SILVER PREMIUM 35Аз 620А - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER SILVER PREMIUM 65Аз 620А - 12.000 шт, акумулятор S 52-L1 SAf-A UKO 552400047 - 25.000 шт, акумуляторів S 60-L2 SAFA ORO 560408054 - 72.000 шт, акумуляторів S 60-L2X SAFA PRO 560127054 - 121.000 шт, акумуляторів S 74-L3 SAFA ORO 574104068 - 13.000 шт, акумуляторів S L2 480 SAFA ORO START 556400048 - 8.000 шт, акумуляторів S L2X 480 SAFA ORO START 556401048 - 8.000 шт, акумуляторів SP 100-L5 SAFA PLATINO 600402083, акумуляторів VARTA BD A15(40) 540127033 - 1.000 шт, акумуляторів 105 Ah Forse N70 - 28.000 шт, акумуляторів 40 Ah Forse NS40 - 10.000 шт, акумуляторів 45 Ah Forse NS40 - 19.000 шт, акумуляторів 55 An Forse NS60 - 10.000 шт, акумуляторів 55 Ah Forse NS60 - 20.000 шт, акумуляторів 60 Ah Forse D23 - 18.000 шт, акумулятор 75 Ah Forse N50 - 36.000 шт, акумуляторів 95 Ah Forse N70 - 10.000 шт. на загальну суму 768 931,14 грн. (без ПДВ 640 775,95 грн.), № РН10/23/000000007 від 23 жовтня 2017 року на поставку шин б/в подрібнені у кількості 9.257 т на загальну суму 18 514,03 грн. (без ПДВ 15 428,36 грн.), № PH12/08/000000001 від 8 грудня 2017 року на поставку шин б/в подрібнені у кількості 4.400 т на загальну суму 8800,02 грн. (без ПДВ 7333,35 грн.), № РH01/24/000000001 від 24 січня 2018 року на поставку шин б/в подрібнені у кількості 12.945 т на загальну суму 25 890,05 грн. (без ПДВ 21 575,04 грн.) (т. 1 а.с.56-100).

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені видаткові накладні виписані на адресу ТОВ Свинець. та проведені у програмі 1С за наступними прибутковими накладними: № 2454 від 12 жовтня 2017 року, № 2567 від 13 жовтня 2017 року, № 2568 від 13 жовтня 2017 року, № 2569 від 13 жовтня 2017 року, № 2570 від 17 жовтня 2017 року, № 2451 від 17 жовтня 2017 року, № 2571 від 17 жовтня 2017 року, № 2453 від 26 жовтня 2017 року, № 2452 від 26 жовтня 2017 року, № 2574 від 23 жовтня 2017 року, № 2576 від 30 жовтня 2017 року, № 2639 від 31 жовтня 2017 року, № 2835 від 13 листопада 2017 року, № 2836 від 31 листопада 2017 року, № 2853 від 14 листопада 2017 року, № 2851 від 14 листопада 2017 року, № 2837 від 14 листопада 2017 року, № 2855 від 15 листопада 2017 року, № 2856 від 16 листопада 2017 року, № 2857 від 29 листопада 2017 року, № 3032 від 1 грудня 2017 року, № 2985 від 8 грудня 2017 року, № 168 від 10 січня 2018 року, № 162 від 12 січня 2018 року, № 163 від 15 січня 2018 року, № 164 від 17 січня 2018 року, № 165 від 18 січня 2018 року, № 166 від 19 січня 2018 року, № 167 від 22 січня 2018 року, № 161 від 24 січня 2018 року, № 170 від 24 січня 2018 року, № 169 від 25 січня 2018 року, № 300 від 1 лютого 2018 року, № 301 від 1 лютого 2018 року, № 302 від 2 лютого 2018 року, № 303 від 5 лютого 2018 року, № 304 від 6 лютого 2018 року, № 465 від 19 лютого 2018 року, № 515 від 28 лютого 2018 року, № 509 від 1 березня 2018 року, № 735 від 21 березня 2018 року, № 737 від 27 березня 2018 року, № 734 від 27 березня 2018 року, № 736 від 27 березня 2018 року, № 767 від 28 березня 2018 року.

Окрім цього, згідно карткових рахунків 631 Розрахунок з вітчизняними постачальниками та 201 Сировина та матеріали встановлено, що ТОВ СП Свинець отриманий товар та послуги згідно договору № 8/22-15 від 17 серпня 2015 року (т.3, а.с.16-29, а.с. 40-188).

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ Свинець. на адресу позивача виписані податкові накладні № 35 від 31 жовтня 2017 року, № 26 від 30 жовтня 2017 року, № 23 від 26 жовтня 2017 року, № 24 від 26 жовтня 2017 року, № 20 від 23 жовтня 2017 року, № 13 від 13 жовтня 2017 року, № 16 від 17 жовтня 2017 року, № 15 від 17 жовтня 2017 року, № 14 від 17 жовтня 2017 року, № 11 від 13 жовтня 2017 року, № 12 від 12 жовтня 2017 року, № 8 від 13 жовтня 2017 року, № 8 від 15 листопада 2017 року, № 9 від 31 листопада 2017 року, № 10 від 31 листопада 2017 року, № 12 від 14 листопада 2017 року, № 13 від 14 листопада 2017 року, № 11 від 14 листопада 2017 року, № 14 від 16 листопада 2017 року, № 24 від 29 листопада 2017 року, № 1 від 1 грудня 2017 року, № 2 від 8 грудня 2017 року, № 5 від 24 січня 2018 року, № 9 від 15 січня 2018 року, № 12 від 19 січня 2018 року, № 15 від 25 січня 2018 року, № 13 від 22 січня 2018 року, № 8 від 12 січня 2017 року, № 6 від 10 січня 2017 року, № 11 від 18 січня 2018 року № 10 від 17 січня 2018 року, № 14 від 24 січня 2018 року, № 27 від 19 лютого 2018 року, № 9 від 6 лютого 2018 року, № 8 від 5 лютого 2018 року, № 7 від 2 лютого 2018 року, № 6 від 1 лютого 2018 року, № 5 від 1 лютого 2018 року, № 28 лютого 2018 року, № 6 від 1 березня 2018 року (20 березня 2018 року ТОВ Свинець. надано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 7 до податкової накладної № 6 від 1 березня 2018 року), № 17 від 28 березня 2018 року, № 15 від 21 березня 2018 року, № 15 від 27 березня 2018 року, № 16 від 27 березня 2018 року, № 14 від 27 березня 2018 року.

Суд звертає увагу, що зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією № 1 (т. 4 а.с. 8 - 110).

Слід зауважити, що відповідачем не спростовується факт здійснення позивачем повної оплати за поставлений товар згідно договору поставки № 8/22-15 від 17 серпня 2015 року. Крім того, згідно долученого до акту перевірки Карткового рахунку 631 вбачається, що позивачем здійснювалась оплата за поставлений товар згідно виписаних видаткових накладних по контрагенту ТОВ Свинець. (т. 2 а.с. 148-173).

На підтвердження здійснення сплати за поставлений товар позивачем надано акт приймання-передачі векселя від 12 квітня 2018 року, відповідно до якого ТОВ СП Свинець передає, а ТОВ Свинець. приймає прості векселя згідно з переліком на загальну суму 49 498 412,03 грн., та акт приймання-передачі векселя від 26 січня 2018 року, яким ТОВ СП Свинець передає, а ТОВ Свинець. приймає прості векселі згідно з переліком на загальну суму 44 610 572,50 грн. (т.6 а.с.110-111).

У поясненнях, наданих суду 16 жовтня 2019 року, позивач зазначив, що товар за видатковими накладними № РН10/12/0000000008, № РН10/13/0000000007, № РН10/13/0000000008, № РН10/13/0000000009, № РН 10/17/0000000011, № РН10/17/0000000012, № РН10/17/0000000010, № РН10/26/0000000008, № РН 10/26/0000000009 був використаний у виробництві та списаний у листопаді 2017 року; товар за видатковою накладною № РН02/19/0000000005 був використаний у виробництві та списаний у лютому 2018 року; товар за видатковою накладною № РН10/28/0000000014 був використаний та списаний у березні 2018 року; товар за видатковими накладними № РН03/21/000000001, № РН03828/00000007 був використаний у виробництві та списаний у березні 2018 року; товар за видатковою накладною № РН03/01/00000005 був реалізований на експорт у березні та квітні 2018 року, що підтверджується митними деклараціями № UA700110/2018/001767 від 12 квітня 2018 року, № UA700110/2018/001395 від 24 березня 2018 року, № UA700110/2018/001394 від 24 березня 2018 року, № UA700110/2018/001393 від 25 березня 2018 року, № UA700110/2018/001380 від 24 березня 2018 року, № UA700110/2018/001378 від 24 березня 2018 року, № UA700110/2018/001376 від 24 березня 2018 року, № UA700110/2018/001374 від 24 березня 2018 року, № UA700110/2018/001179 від 11 березня 2018 року (т.7 а.с.148-165).

Стосовно поставлених за видатковими накладними № РН10/23/0000000007 від 23 жовтня 2017 року, № РН12/08/ 0000000001 від 8 грудня 2017 року, № РН12/24/0000000001 від 24 січня 2018 року шин (б/в, подрібнених) позивач пояснив, що зазначені шини знаходяться у позивача, що підтверджується карткою складського обліку матеріалів № 1730, 1731, дані якої свідчать про те що, шини значаться на залишках по рахунку 20 Виробничі запаси .

Між тим, вказані вище обставини підтверджуються висновками, викладеними у акті перевірки № 40/05-99-14-12-39463274 від 16 січня 2019 року.

Як встановлено під час розгляду справи, у зв`язку із нестачею сировини для виробництва свинцю та виконання договірних зобов`язань з відвантаження товарів, ТОВ СП Свинець було прийнято рішення про передачу в переробку акумуляторів АКБ, про що складено акти від 30 листопада 2017 року, від 15 грудня 2017 року, від 29 грудня 2017 року, від 31 січня 2018 року, від 26 лютого 2018 року, від 27 березня 2018 року (т. 3 а.с. 206, 213, 222, 227, 242, 257).

Як доказ реалізації отриманого товару від ТОВ Свинець. позивачем надані суду (також надавались під час перевірки посадовим особам фіскального органу) накладні на передачі брухту свинцевих акумуляторів і акумуляторних батарей змішаного на переробку № 1128 від 30 листопада 2017 року, № 1129 від 30 листопада 2017 року, № 1130 від 30 листопада 2017 року, № 1197 від 15 грудня 2017 року, № 1198 від 15 грудня 2017 року, № 1200 від 15 грудня 2017 року, № 1199 від 15 грудня 2017 року, № 1257 від 29 грудня 2017 року, № 1258 від 29 грудня 2017 року, № 84/5 від 31 січня 2018 року, № 84/4 від 31 січня 2018 року, № 84/3 від 31 січня 2018 року, № 84/2 від 31 січня 2018 року, № 84/1 від 31 січня 2018 року, № 84/з від 31 січня 2018 року, № 84д від 31 січня 2018 року, № 84в від 31 січня 2018 року, № 84б від 31 січня 2018 року, № 84а від 31 січня 2018 року, № 153б від 26 лютого 2018 року, № 153а від 26 лютого 2018 року, № 153/2 від 26 лютого 2018 року, № 153/1 від 26 лютого 2018 року, № 245/1 від 27 березня 2018 року, які засвідчені підписами: відпустив - ОСОБА_1 , одержав - ОСОБА_2 (т.3 а.с.208, 210, 212, 215, 217, 219, 221, 224, 226, 229, 231, 233, 235, 237, 239, 241, 243, 245, 247, 250, 252, 254, 256, 259).

Суду також надані копії актів приймання брухту та відходів кольорових металів № 1128 від 30 листопада 2017 року, № 1129 від 30 листопада 2017 року, № 1130 від 30 листопада 2017 року, № 1197 від 15 грудня 2017 року, № 1198 від 15 грудня 2017 року, № 1200 від 15 грудня 2017 року, № 1199 від 15 грудня 2017 року, № 1257 від 29 грудня 2017 року, № 1258 від 29 грудня 2017 року, № 84/5 від 31 січня 2018 року № 84/4 від 31 січня 2018 року, № 84/3 від 31 січня 2018 року, № 84/2 від 31 січня 2018 року, № 84/1 від 31 січня 2018 року, № 84/з від 31 січня 2018 року, № 84д від 31 січня 2018 року, № 84в від 31 січня 2018 року, № 84б від 31 січня 2018 року, № 84а від 31 січня 2018 року, № 153б від 26 лютого 2018 року, №153а від 26 лютого 2018 року, № 153/2 від 26 лютого 2018 року, № 153/1 від 26 лютого 2018 року, № 245/1 від 27 березня 2018 року, які засвідчені підписами контролера ОСОБА_3 та директора ТОВ СП Свинець ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 207, 209, 211, 214, 216, 218, 220, 223, 225, 228, 230, 232, 234, 236, 238, 240, 242, 244, 246, 249, 251, 253, 255, 258).

З цього питання апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано та не надано належної оцінки, наданим поясненням відповідача, з приводу того, що якщо звернути увагу на умови укладеної угоди № 8/22-15 від 17.12.2015, відповідно до якої здійснюється придбання ТМЦ, у вигляді та за ціною виробів, а не як сировина, або ТМЦ, що були у вживанні.

З огляду на надані позивачем акти брухту та відходів кольорових металів, відповідач наголошує, що ані умовами договору поставки №8/22-15 від 17.12.2015, ані видатковими накладними - не визначено таку номенклатуру ТМЦ, як - брухт, відходи кольорових металів або, що були у вживанні, навпаки за умовами договору поставки № 8/22-15 від 17.12.2015 визначено такі вимоги до постачаємого товару, як якість та відповідність стандартам, а за видатковими накладними зазначено номенклатуру ТМЦ: акумулятори (за різним найменуванням), свинець чорновий, свинець СЗС, свинець С2С, акумулятори свинцево - кислотні - з визначенням одиниці виміру тн., та шт., тому позивач не мав права на формування витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, в акті перевірки (т.2 а.с.35-42) не наведено такі відомості, як такі, що вплинули на встановлені порушення вимог ПК України під час формування витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ Свинець. .

Також з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ Астон Харків (Постачальник) та ТОВ СП Свинець (Покупець) укладений договір поставки № 55/20/10 від 20 жовтня 2017 року, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити товар і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному обсязі на умовах та в порядку, визначених цим Договором (т.1 а.с. 38-40).

Пунктом 1.2 зазначеного договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках Замовлення.

Загальна вартість даного Договору визнається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору (п.1.3 Договору поставки № 55/20/10 від 20 жовтня 2017 року).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначається на підставі рахунку постачальника, погодженої покупцем, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.4 Договору постачальник гарантує, що поставлений товар є якісним, сертифікованим.

Якість товару повинна бути підтверджена сертифікатами.

Тара і упаковка товару, що поставляється постачальником повинна відповідати вимогам стандартів і технічним умовам.

Згідно п. 4.1 поставка товару здійснюється за рахунок постачальника, зі складу, що знаходиться за адресою: вул. Морозова, 13, м. Харків.

Поставка замовленого товару здійснюється постачальником протягом не більше ніж трьох днів з моменту отримання відповідного замовлення або протягом строку, визначеного у самому замовленні. Допускається дострокова поставка товару за умови наявності згоди покупця. Про дату дострокової поставки постачальник повідомляє покупця по факсу або через представника у строк не менше одного дня.

Пунктом 4.3 Договору поставки № 55/20/10 визначено, що момент здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліковій - видатковій документації (видаткова накладна). Разом з товаром покупцю повинні передаватися належні товару документи, що підтверджують його якість, включаючи сертифікати (отримали або копії завірені печаткою постачальника).

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходить до покупця в момент підписання відповідною особою покупця видаткової (та/або транспортної) накладної (п. 4.4. Договору поставки № 55/20/10 від 20 жовтня 2017 року).

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору передбачено, що покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовленні та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України.

Розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України.

Відповідно до п. 8.1, 8.2, 8.3 Договору поставки № 55/20/10, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 липня 2018 року.

В разі, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, то дія Договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах.

Закінчення строку дії зазначеного договору не звільняє сторони від виконання свої обов`язків.

На виконання вимог договору позивачем надано суду видаткові накладні № 19 від 23 жовтня 2017 року на поставку шпали дерев`яної у кількості 160,000 шт. та рейки у кількості 12,969 т на загальну суму 499 977,00 грн. (без ПДВ 416 647,50 грн), № 20 від 23 жовтня 2017 року на поставку рейки у кількості 15,000 т на загальну суму 495 000,00 грн. (без ПДВ 412 500 грн.), № 21 від 23 жовтня 2017 року на поставку рейки у кількості 10,031 т на загальну суму 331 023,00 грн. (без ПДВ 275 852,50 грн) (т. 1 а.с. 41, 43, 45).

Крім того, позивачем надані рахунки на оплату № 19 від 23 жовтня 2017 року, № 20 від 23 жовтня 2017 року, № 21 від 21 жовтня 2017 року (т.1 а.с.42, 44, 46).

Зі змісту пояснень позивача встановлено, що видаткові накладні № № 19, 20, 21 від 23 жовтня 2017 року проведені у програмі 1С за прибутковими накладними № 2778 від 23 жовтня 2017 року, № 2779 від 23 жовтня 2017 року, № 2780 від 23 жовтня 2017 року (т.3 а.с. 31-33).

Також ТОВ Астон Харків на адресу ТОВ СП Свинець виписані податкові накладні № 19 від 23 жовтня 2017 року, № 20 від 23 жовтня 2017 року, № 21 від 23 жовтня 2019 року. Зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями 1 (т.4 а.с.2-7).

Згідно картки рахунку 631 встановлено, що отриманий товар за договором поставки № 55/20/10 від 20 жовтня 2017 року оприбуткований на рахунок 209 Інші матеріали (т.3 а.с.34-35).

Розрахунок за отриманий товар здійснено ТОВ СП Свинець шляхом передачі простого векселя серії АА № 2816688 від 4 квітня 2018 року номінальною вартістю 1 326 000,00 грн., який переданий на підставі акту прийому-передачі векселя від 4 квітня 2018 року (т.6 а.с.112).

Відповідно до картки складського обліку матеріалів № 1730, 1731 станом на 31.10.2018 залишок рейки на складі складає 38 шт., шпал - 160 шт.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи (копії) місцевий суд дійшов правильного висновку, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Слід зазначити, що ПК України встановлює перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків вникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на прибуток.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання платником податків товару.

Відповідно позивачем під час перевірки податковому органу були надані копії податкових накладних, які на думку суду є належним документом, який підтверджує витрати позивача.

При цьому суд враховує, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платника не наділено повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 4842/11/2670.

Також, у п. 13 Постанови від 24 квітня 2018 року по справі № 813/8500/13-а Верховним Судом викладено правову позицію, відповідно до якої, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними .

Аналогічний правовий висновок викладено також і у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 808/1543/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 804/3420/16.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Згідно із ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною другою ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Також слід зазначити, що податковим органом в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій, що мали місце у перевіряємий період, цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з наведених положень КАС України посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача (ТОВ Астон Харків ), в межах яких органами досудового слідства вживають певні заходи процесуального характеру, і вирок судом ще не винесений, є неприйнятними, оскільки матеріали кримінальних проваджень в силу закону не встановлюють жодних обставин, які мають значення в адміністративній справі.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Слід визнати, що у будь-якому випадку, реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів тією мірою, якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це, в свою чергу, у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове, не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 803/2094/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 815/4992/16.

Стосовно посилання відповідача у акті перевірки на відсутність товаросупроводжувальної документації за договорами поставки з контрагентами ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Свинець. та ТОВ Астон Харків (товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості), апеляційний суд вказує таке.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтранспорту від 14 жовтня 1997 року № 363, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п. 11.1 вказаних правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є обов`язковим первинним документом на підтвердження реальності господарських операцій з послуг перевезення.

Зазначене вбачається і з постанови Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 822/6312/15.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 807/143/16 товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Тобто, якщо в межах спірних відносин витрати по факту придбання послуг перевезення товариством формуватися не будуть, вказане зумовлює відсутність необхідності підтвердження реальності господарських операцій наданням товарно-транспортних накладних.

Аналогічна позиція викладена і у рішенні Верховного Суду від 5 вересня 2019 року по справі № 805/187/16-а.

Крім того, згідно договорів поставки з ТОВ Інвест Альянс та ТОВ Астон Харків поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника, а моментом здійснення поставки товарів Постачальнику є їх отримання Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна).

Позивачем суду були надані належним чином оформлені видаткові накладні (копії), які підтверджують факт отримання позивачем товарів.

Щодо здійснення поставки товарів по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ Свинець , судами встановлено, що така поставка здійснювалась позивачем самостійно за рахунок наявних у підприємства транспортних засобів.

Так, з рішення місцевого суду вбачається, що 23 жовтня 2019 року були допитані у якості свідків директор ТОВ СП Свинець ОСОБА_4 та начальник транспортної дільниці ТОВ Свинець. ОСОБА_5 , які зазначили, що ТОВ Інвест Альянс та ТОВ Астон Харків не були надані товарно-транспортні накладні, а факт поставки підтверджується видатковими накладними; стосовно поставки товару по договору поставки № 8/22-15 від 17 серпня 2015 року, свідки показали, що поставки товару здійснювалась підприємством самостійно на електрокарах, оскільки підприємства ТОВ СП Свинець та ТОВ Свинець. знаходяться на незначній віддаленості один від одного (біля ста метрів) (т.8 а.с.13-18).

Щодо посилання податкового органу на відсутність сертифікатів якості.

На підтвердження реальності господарських операцій можна надати документи щодо якості товару, наприклад сертифікати відповідності, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, паспорти якості; проте ці документи не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містять відомостей про господарську операцію. Крім цього, зазначені документи за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів платнику податку, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам. Сама по собі відсутність сертифікатів чи паспорту якості може стати лише підставою для позивача, наприклад, не приймати за якістю товар, поставлений контрагентом, та заявляти відповідні претензії, та не свідчить про реальність таких господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Верховного Суду: у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 805/2030/16-а та у постанові від 30 серпня 2019 року у справі № 804/17176/14.

Стосовно посилання ГУ ДФС у Донецькій області в акті перевірці на необхідність надання договору про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_6 , суд зазначає, що позивачем суду надано копію договору від 29 серпня 2015 року про обмежену індивідуальну відповідальність, який укладено між ТОВ СП Свинець та ОСОБА_6 (т.5 а.с.184).

Доказів звернення відповідача до позивача під час перевірки з вимогою надати зазначений договір суду не надано.

Враховуючи викладене, в діях позивача порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України щодо заниження задекларованих показників у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) у розмірі 51 973 062,00 грн., у т.ч. за 4 кв. 2017 року - 191 673,00 грн., 1 кв. 2018 року - 6 120 333,00 грн., півріччя 2018 року - 51 781 389,00 грн., три кв. 2018 року - 51 781 389,00 грн.

На підставі викладеного вище апеляційний суд приходить до висновку, що місцевим судом зроблено правильний висновок про те, що податкове повідомлення-рішення форми Р № 0001091412 від 18 лютого 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств підлягає частковому скасуванню на суму 14 155 167,00 грн., у тому числі грошові зобов`язання на суму 9 436 778,00 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 4 718 389,00 грн. - в частині збільшення ТОВ СП Свинець суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 14 155 166,91 грн., у тому числі - податкові зобов`язання на суму 9 436 777,94 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 4 718 388,97 грн.

2. Щодо правомірності/неправомірності податкового повідомлення-рішення відповідача форми Р № 0001121412 від 18 лютого 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 9 158 240,75 грн., у тому числі податкові зобов`язання - 7326 595,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 831 648,75 грн. та податкового повідомлення-рішення форми В4 № 0001111412 від 18 лютого 2019 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 297 884,00 грн.

Судами встановлено, що у періоді, що перевірявся, ТОВ СП Свинець задекларовано від`ємне значення ПДВ у сумі 45 206 993,00 грн., інформація щодо яких наведена у додатку 6 до акту перевірки, у зв`язку із тим, що обсяг експортних операцій складає 88% (1 503 328 932,00 грн.) від загального обсягу реалізації, безпідставного завищення податкового кредиту (10 739 437,00 грн.).

Поряд з цим, нормами п.п. 200.1 - 200.4 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У свою чергу, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як вже зазначалось судами, під час перевірки посадовими особами відповідача було встановлено заниження задекларованих показників у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) у розмірі 51 973 062,00 грн., у т.ч. за 4 кв. 2017 року - 191 673,00 грн., за 1 кв. 2018 року - 6 120 333,00 грн., півріччя 2018 року - 51 781 389,00 грн., за три кв. 2018 року - 51 781 389,00 грн.

Дане порушення, як вбачається з акту перевірки, вплинуло і на визначення об`єкту оподаткування з ПДВ.

Так, відповідно до акту перевірки податковим органом встановлено, що за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року ТОВ СП Свинець задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 83 080 435,00 грн., в т.ч. за період з 1 жовтня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 6 065 769,00 грн., за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 3 989 246,00 грн., з 1 січня 2018 року по 30 вересня 2018 року - 56 647 996,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року встановлено його завищення у розмірі 10 624 479,00 грн., у т.ч. за травень 2017 року - 38 334,00 грн., жовтень 2017 року - 952 210,00 грн., листопад 2017 року на 500 007,00 грн., за грудень 2017 року на 1718,00 грн., січень 2018 року - 1 686 424,00 грн., лютий 2018 року - 3 207 700,00 грн., березень 2018 року - 4 238 086,00 грн.

В ході перевірки питання щодо правомірності формування податкового кредиту ТОВ СП Свинець за операціями з ТОВ Інвест Альянс 2014 , з ТОВ Астон Харків , ТОВ Свинець , враховуючи висновок перевіряючих щодо відсутності належних первинних документів по взаємовідносинах ТОВ СП Свинець з ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Астон Харків , ТОВ Свинець за жовтень - грудень 2017 року та січень - березень 2018 року (так як надані під час перевірки документи на переконання відповідача не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності), посадовими особами ГУ ДФС у Донецькій області було зроблено висновок, що ТОВ СП Свинець безпідставно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Інвест Альянс 2041 за травень 2017 року в сумі 38 334,00 грн., ТОВ Астон Харків за жовтень 2017 - 221 000,00 грн., ТОВ Свинець. за жовтень 2017 року - 731 210,00 грн., за листопад 2017 року - 500 007,00 грн., за грудень 2017 року - 1718,00 грн., за січень 2018 року - 1 686 424,00 грн., за лютий 2018 року - 3 207 700,00 грн., за березень 2018 року - 4 238 087,00 грн.

Як наслідок - відповідачем визначено, що і включення позивачем до податкового кредиту (на підставі п.п. 198.1, п.п.198.2, п.п. 198.3 ст. 198 ПК України) сум ПДВ по господарських операціях (які не здійснювались, не пов`язані з господарською діяльністю та не підтверджені первинними документами, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством України) із зазначеними контрагентами було неправомірним та призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 10 624 479,00 грн., у т.ч. за травень 2017 року - 38 334,00 грн., за жовтень 2017 року - 952 210,00 грн., за листопад 2017 року - 500 007,00 грн., за грудень 2017 року - 1718,00 грн., за січень 2018 року - 1 686 424,00 грн., за лютий 2018 року - 3 207 700,00 грн., за березень 2018 року - 4 238 086,00 грн.

Так, у акті вказано, що за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року ТОВ СП Свинець задекларовано суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет у сумі 0 грн, суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 45 206 993,00 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року встановлено порушення п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено суму податку, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 7 326 595,00 грн., у т.ч. за вересень 2017 року - 23 819,00 грн., за жовтень 2017 року - 385 092,00 грн., за листопад 365 622,00 грн., за грудень 2017 року - 235 457,00 грн., за січень 2018 року - 184 890,00 грн., за лютий 2018 року - 2 073 550,00 грн., за березень 2018 року - 3 900 067,00 грн., за квітень 2018 року - 158 098,00 грн., та завищено суму від`ємне значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 рок у розмірі 3 297 884,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.1.3.2 акту перевірки.

Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов`язань, податкового кредиту, податку на додану вартість за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року наведено у додатку № 6 до акту перевірки.

У періоді, що перевірявся, ТОВ СП Свинець задекларовано від`ємне значення ПДВ у сумі 45 206 993,00 грн., інформація щодо яких наведена у додатку 6 до акту перевірки, у зв`язку із тим, що обсяг експортних операцій складає 88% (1 503 328 932,00 грн.) від загального обсягу реалізації, безпідставного завищення податкового кредиту (10 739 437,00 грн).

Враховуючи наведені вище висновки щодо того, що надані позивачем (під час перевірки перевіряючим та суду під час розгляду справи) первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками, суд вважає неправомірними і спірні повідомлення-рішення відповідача: форми Р № 0001121412 від 18 лютого 2019 року, яким ТОВ СП Свинець збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 9 158 240,75 грн., у тому числі податкові зобов`язання - 7326 595,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 831 648,75 грн., та форми В4 № 0001111412 від 18 лютого 2019 року, яким ТОВ СП Свинець зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 297 884,00 грн.

Стосовно доводів податкового органу щодо сумнівності розрахунків позивача з контрагентами шляхом видачі цінних паперів.

Відповідно до статті 4 Закону України Про обіг векселів в Україні видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

В договорах з контрагентами, серед іншого, значиться, що покупець здійснює оплату за товар на умовах договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України. При цьому, мова щодо розрахунку векселем в цих договорах відсутня.

Між тим, відповідно до пункту третього статті 180 Господарського кодексу України при укладанні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити істотні умови господарського договору, а саме: предмет, ціну та строк його дії.

Тобто, порядок розрахунку не є істотною умовою договору, що спростовує висновок суду першої інстанції про необхідність зазначення умовами договорів можливості здійснення розрахунків шляхом передачі цінних паперів.

Як визначено частиною першою статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки договори, укладені позивачем з контрагентами, не визнавалися недійсними у встановленому законом порядку, також не визнавалися сторонами господарських договорів недійсними первинні документи, складені на виконання цих договорів, тому суд не приймає доводи податкового органу щодо сумнівності розрахунків позивача з контрагентами шляхом видачі цінних паперів.

Крім того, предмет доказування у цій справі не обмежений лише обставинами щодо підстав для видачі позивачем векселів. Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на формування податкового кредиту від факту розрахунків (сплати) в результаті здійснених господарських операцій.

Щодо доводів апелянта про наявність таких доказів, як постанови у справі про адміністративне правпорушення про накладення адміністартивного стягнення та акту документальної планової перевірки контрагента позивача - ТОВ Свинець. , яким, в свою чергу не надано оцінку судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 серпня 2019 року у справі № 233/4582/19 (в матеріалах справи міститься роздруківка судового рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, т.7 а.с.107-109) ОСОБА_7 - директора ТОВ Свинець. визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.163-1 ч.1, 163-4 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 (п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 85 (вісімдесяти п`яти) гривень.

З мотивувальної частини такого судового рішення вбачається, що директор ТОВ Свинець. ОСОБА_7 допустив порушення ведення податкового обліку з порушенням вимог діючого законодавства, а саме: заниження суми податку на прибуток 354 129 грн., у т.ч. за 2017 рік у розмірі 20 821 грн., за 2018 рік у розмірі 140 312 грн., за 1 квартал 2019 року у розмірі 5196 грн. з причини зниження об`єкту оподаткування з податку на прибуток (показники у рядку 01 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначний у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; завищено доходи у розмірі 84 966 535 грн. та завищено витрати у розмірі 84 876 080 грн., що не призвело до змін фінансового результату до оподаткування та об`єкту оподаткування за нереальними операціями на підставі неправомірно складних первинних документів; завищено суму податкових зобов`язань у розмірі 16 993 307 грн. за нереальними операціями на підставі неправомірно складених первинних документів; завищено суму податкового кредиту у розмірі 16 975 216 грн. за нереальними операціями на підставі неправомірно складених первинних документів, чим порушив ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.187.1 ст.187, п.п.198.1 п.п.198.2 п.п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України.

Позаяк, зі змісту постанови не можливо встановити, по яких саме господарських операціях, з якими контрагентами та за які звітні періоди допущені порушення, та як безпосередньо такі порушення впливають на взаємовідносини з ТОВ СП Свинець та на висновки акту перевірки у справі, яка переглядається апеляційним судом.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Щодо необхідності, на переконання апелянта, врахування акту ГУ ДФС у Донецькій області Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Свинець. від 14.06.2019 № 615/05-99-14-12-30615525 (т.7а.с.16-106), як доказ, який доводить правильність висновків акту перевірки у нинійшній справі та правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З цього питання колегія суддів зазначає, що наведений акт перевірки є службовим документом податкового органу, а винесене за висновками такого акту податкове повідомлення-рішення (т.7, а.с.9), тягне правові наслідки до ТОВ Свинець. , яке, в свою чергу, як платник податків має право реалізовувати свої певні права та обов`язки, передбачені податковим законодавством.

Отже, акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Свинець. та відповідне податкове повідомлення-рішення не є належними доказами в розумінні процесуального закону та не відповідають критерію юридичної значимості.

Враховуючи наведене вище, наявні докази та доводи сторін у сукупності, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з контрагентами, за якими ТОВ СП Свинець було сформовано податковий кредит та витрати, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки та запереченні на позовну заяву, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року справі № 200/8361/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 05 травня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук