Постанова

від 13.07.2007 по справі 28/262-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/262-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13.07.2007р.м.Київ№ 28/262-А

за позовом          закритого акціонерного товариства „Страхова група „ТАС”

до                    державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

про          визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Волуйко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Стовбир О.О., представник за довіреністю № ГО-07/33 від 12.04.07 року

від відповідача: не з'явився

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.   

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.07.2007 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.           

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Страхова група „ТАС” звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя  № 000044220/0 від 02.11.06р., № 000044220/1 від 26.12.06 р., № 000044220/2 від 05.03.07 р.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю порушень:

- пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Севастопольською  філією ЗАТ «Страхова група «ТАС», оскільки операції з перестрахування проводились саме страховиком –ЗАТ «Страхова група «ТАС», як юридичною особою, перерахування коштів філією здійснювалось позивачеві згідно його розпоряджень. Зменшення валового доходу Севастопольською філією у зв'язку з перерахованими страховими платежами головному офісу ЗАТ «Страхова група «ТАС» у перестрахування відповідає чинному законодавству, а висновки відповідача є необґрунтованими;

- пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Севастопольською філією ЗАТ «Страхова група «ТАС», оскільки страхові платежі, які поверталися страхувальникам за період, що залишився до закінчення дії договору, зменшувались на  складову страхового тарифу, тобто нормативні витрати на ведення справи. Страховик ЗАТ «Страхова група «ТАС»  при отриманні доходу від страхового платежу сплачує податок у розмірі 3 %, як від загальної суми валового доходу, а оподаткування за ставкою 25% приведе до подвійного оподаткування.

28.04.07 року до загального відділу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у зв'язку із отриманням нового податкового повідомлення-рішення № 000044220/3 від 13.04.07 р., винесеного на тих же підставах, що і повідомлення-рішення які є предметом спору в даній справі.

З урахуванням заяви позов заявлено про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 000044220/0 від 02.11.06р., № 000044220/1 від 26.12.06 р., № 000044220/2 від 05.03.07 р., № 000044220/3 від 13.04.07 р.

В поданому відповідачем запереченні на позов, відповідач вказує на те, що спірні рішення ґрунтуються на нормах законодавства України та підтверджується фактичними обставинами справи.

При цьому, відповідач зазначає, що під час проведення перевірки встановлено безпідставне заниження Севастопольською філією валового доходу від страхової діяльності за період який перевірявся та занижено податок на прибуток за ставкою 3 %, внаслідок того, що філією зменшено об'єкт оподаткування від страхової діяльності на частку страхових платежів, перерахованих ЗАТ «Страхова група «ТАС».

Відповідач вважає, що грошові кошти, що сплачуються філією як платником податку головному офісу страхової компанії як іншому платнику податків на підставі розпоряджень юридичної особи не можуть вважатися страховими платежами сплаченими за договорами перестрахування, оскільки не виконуються норми п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»а також вважає, що при достроковому припиненні дії договору страхування, що є компенсацією витрат на ведення справи, не є страховими платежами і підлягає включенню до складу доходу від іншої діяльності, а на суму повернутих страхових платежів страховиком здійснюється коригування валових внесків.

Підсумовуючи свої заперечення, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач  в судове засідання призначене на 13.07.07 р. не з'явився, причини неявки суду не відомі, про дату ,час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином. Враховуючи той факт, що пояснення по суті спору та докази на їх підтвердження надавались сторонами в минулих судових засіданнях, господарський суд приходить до висновку щодо достатності в матеріалах доказів для прийнятті рішення по суті без участі представника відповідача.

За таких обставин розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами.          

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В :

Протягом періоду з 15.09.2006 року по 17.10.2006 року ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було проведено виїзну планову перевірку Севастопольської філії позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.06.2006 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт № 36/220-9/25750050 від 25.10.2006 року.

Перевіркою встановлено порушення Севастопольською регіональною дирекцією позивача вимог п.п.7 .2.1,  7.2.3 п.7.2 ст.7, пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме заниження податку на прибуток від іншої ніж страхова діяльності та отримання доходів із джерел інших ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, такі доходи оподатковуються за ставкою, 25 % до об'єкта оподаткуванняв наслідок чого позивачем

За висновком акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000044220/0 від 02.11.06р, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем “податок на прибуток страхових організацій” в розмірі 6 793,40 грн. у тому числі: 4528,93грн. - основний платіж та 2264,47 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з результатами оскарження, Севастопольська філія позивача зверталась зі скаргами до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя,  Державної податкової адміністрації України.

За результатами оскарження спірне рішення залишено без змін, а скарги без задоволення та прийняті наступні податкові повідомлення-рішення № 000044220/1 від 26.12.06 р., № 000044220/2 від 05.03.07 р. та № 000044220/3 від 13.04.07 р

Щодо порушення позивачем п.п.7.2.1, п.7.2 ст.7, Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено наступне.

У акті перевірки  зазначено, що в порушення пп. 7.2.1 п.  7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»Севастопольською філією ЗАТ «Страхова група «ТАС»зменшено валовий дохід від страхової діяльності на 6760,00 грн. страхових платежів, переданих головному офісу  ЗАТ «Страхова група «ТАС» у перестрахування.

Зокрема актом перевірки встановлено, що Севастопольська філія ЗАТ «Страхова група «ТАС» у періоді з 01.10.2003 року по 30.06.2006 року зменшувала свій дохід від страхової діяльності на суму страхових платежів на користь перестраховиків без фактичного здійснення операцій перестрахування.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків –резидентів оподатковується за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу, одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподаткованим доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами  страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договором перестрахування з резидентом  та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Підпунктом 3.1 пункту 3 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №22 від 16.01.1998 року, встановлено, що з метою оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих у перестрахування, повернутих страхувальникам надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності, та платежів, одержаних від філії, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку що не мають статусу юридичної особи.

З  матеріалів справи вбачається, що сума, на яку було зменшено валовий доход Севастопольської філії ЗАТ «Страхова група «ТАС»перерахована головному офісу ЗАТ «Страхова група «ТАС»філією у зв'язку з перестрахуванням страхового ризику.

Оскільки філія здійснює свою діяльність від імені юридичної особи та в межах повноважень, якими вона наділена головним офісом, вона має право здійснювати перестрахування як структурний підрозділ і у зв'язку з цим має право зменшувати свій валовий дохід.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про страхування” перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частин своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика), резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика.

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про страхування” страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, комантидтних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України „Про господарські товариства” з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно з розділом І  Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затвердженого наказом Комітету у справах нагляду за страховою  діяльністю від 12.03.94 №13 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.94 за №100\309, страховики мають право створювати філії та інші відокремлені підрозділи, що здійснюють свою діяльність тільки на території України відповідно до чинного законодавства України. При цьому філія страховика – це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких  було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями. Страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та інших відокремлених підрозділів, організовує контроль за страховими операціями філій та відокремлених підрозділів.

Тобто, згідно чинного законодавства України відокремлені підрозділи Позивача (страховика) не мають статусу юридичної особи, тому вони не підпадають під термін „Страховик” у розумінні чинного законодавства.

Юридичною особою є ЗАТ «Страхова група «ТАС», яке здійснює господарську (страхову) діяльність як самостійно так і через свої відокремлені підрозділи, в тому числі через філію, яка укладає договори від імені ЗАТ «Страхова група «ТАС»в особі уповноваженого представника на підставі довіреності юридичної особи.

Відповідно до чинного законодавства України страховик, що має філії та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, є єдиним власником всього доходу, отриманого відокремленого відокремленими підрозділами. Враховуючи положення статті 95 ЦК України, для провадження страхової діяльності через свої відокремлені підрозділи страховик має право передавати підрозділам майно та кошти. Підрозділи у визначеному порядку перераховують частину отриманих від діяльності коштів (страхових премій) до головного офісу юридичної особи.

Позивач протягом періоду, за який проводилась перевірка, як юридична особа –страховик, укладав договори перестрахування, за яким було перестраховано частину ризиків по договорам страхування, укладених ЗАТ «Страхова група «ТАС»в особі філії.

Філія позивача згідно розпоряджень перерахувала на рахунок ЗАТ «Страхова група «ТАС» кошти в розмірі 133 000,00 грн. суми страхових премій, перерахованих ЗАТ «Страхова група «ТАС»перестраховику за договорами страхування, укладеними ЗАТ «Страхова група «ТАС»в особі філії. Такий порядок перерахування коштів був встановлений  в ЗАТ «Страхова група «ТАС»згідно „Порядку функціонування рахунків в системі ЗАТ «Страхова група «ТАС», затвердженого Головою правління  ЗАТ «Страхова група «ТАС»26.03.2003.

Операції з перестрахування здійснює сам перестраховик –ЗАТ «Страхова група «ТАС», а не його структурні підрозділи. У зв'язку з цим суд вважає, що перестрахування не може бути відокремлене від діяльності щодо страхування, оскільки вони пов'язані між собою об'єктом страхування та виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Позбавлення філії права врахування в податковому обліку її витрат щодо перестрахування призведе до порушення принципів системи оподаткування.

В податковому обліку, Філія як окремий платник податку на прибуток лише після фактичної сплати за Філію головним офісом згідно з договорами перестрахування частини страхових премій та отримання від головного офісу підтверджуючої інформації про сплату таких коштів, зменшувала свій валовий дохід на суму страхових премій, перерахованих перестраховику за договорами перестрахування. Тобто, зменшення валового доходу філії відбулось в результаті здійснення головним офісом за філію операцій перестрахування у резидентів та нерезидентів ризиків по договорах страхування, укладених Філією  від імені  ЗАТ «Страхова група «ТАС».

В свою чергу позивач, (як юридична особа) не зменшував свій валовий дохід від страхової діяльності, оскільки договори страхування були укладені не головним офісом (юридичною особою), а його відокремленим підрозділом. Перестрахування проводив страховик, а не Севастопольська філія ЗАТ «Страхова група «ТАС»(підрозділ юридичної особи).

Згідно зі ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат включаються будь-які витрати з страхування, включаючи кредитні та інші комерційні ризики платника податку.

Окрім того, здійснення операції по перестрахуванню в іноземній валюті нерезидентом, за нормами банківського законодавства, дозволяється лише за банківським рахунком юридичної особи, тому Севастопольська філія в будь-якому випадку несе витрати через головний офіс юридичної особи.

Враховуючи, що за обставинами справи спірне перестрахування зроблене щодо страхової діяльності філії та за рахунок коштів саме філії, суд приходить до висновку про правомірне зменшення філією валового доходу на спірну суму перестрахування.

Суми часток страхових платежів, які надходили від філії, в податковому обліку головного офісу ЗАТ «Страхова група «ТАС»згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, не відображались. Одночасно філія, перераховуючи головному офісу  ЗАТ «Страхова група «ТАС»суми страхових премій, які раніше головним офісом ЗАТ «Страхова група «ТАС»були передані у перестрахування, зменшувала свій валовий дохід від страхової діяльності.

Таким чином висновки акту перевірки щодо порушення п.п.7 .2.1, п.7.2 ст.7, пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є безпідставними а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню

Щодо порушення пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” якщо Севастопольська філія ЗАТ «Страхова група «ТАС» встановлено наступне.

Як встановлено актом перевірки, відповідач в порушення пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не віднесено до складу скоригованого валового доходу від діяльності іншої, ніж страхова суми нормативних витрат на ведення справи яка вираховується страховиком при поверненні страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, при достроковому припиненні його дії за вимогою страховика.

Статтею 9 Закону України „Про страхування” встановлено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) –це плата за страхування, яку страхувальник (клієнт) страхової компанії) зобов'язаний внести страховику (страховій компанії) згідно з договором страхування.

Страховий тариф –ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування  обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків та має декілька структурних складових при його визначенні, у тому числі таку структурну складову як нормативні витрати на ведення справи. Конкретній розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України „Про страхування” страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя, повинні міститись у Правилах страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Норматив витрат на ведення справ для кожного виду страхування включений в розрахунок страхового тарифу, який передбачає як оцінку ризику страховика так і його компенсаційні витрати, тобто у розрахованому  страховому тарифі  „норматив витрат на ведення справ” є його структурною складовою, відповідно без виділення цей „структурної складової” у нарахованому страховому платежу  за конкретним договором страхування.

Статтею 28 Закону України „Про страхування” встановлено, що у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника (страховика, обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування) страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи. Тобто страховий платіж, який повинен бути повернутий страхувальнику, за умовами договору страхування, зменшується на його складову, тобто нормативні витрати на ведення справи

Величина отриманого чи нарахованого страхового платежу визначається з урахуванням норм статей 9, 17 та 28 Закону України „Про страхування” згідно з тарифами, при розрахунку яких визначено норматив на ведення справи.  При цьому відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до категорії валових витрат, пов`язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування, перестрахування, тобто  витрат страховика від страхової діяльності, які були закладені у страховий тариф і суму яких не можна вичленити із „звичайної ціни страхового тарифу”. Таким чином всі операції із страхування не підпадають під дію п. 5.10 статті 5  та відповідно п. 10.1 ст.10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Це також відповідає   пункту 2 „Інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування” Форми декларації з податку на  доходи (прибуток) страховика, яка затверджено наказом ДПА України від 31.03.2003 № 146 зі змінами і доповненнями  (на період перевірки), в якому у код рядків „показники” не включений доход від витрат на ведення справи по іншим видам страхування ніж страхування життя, як такий, що має особливий порядок оподаткування, тобто  за ставкою податку 25%.

Витрати Позивача на ведення справ, суми яких визначенні у Акту перевірки  відносяться до страхового платежу і є його  частиною і відповідно є доходом від страхової діяльності.

При цьому припинення дії договору страхування та повернення страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, не змінює правової та економічної суті такої частини страхових платежів як відрахування нормативних витрат на ведення справи (з урахуванням їх визначення та отримання страховиком до припинення договору та цільового використання).

Відповідно до 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” при отриманні чи нарахуванні доходу у вигляді страхових платежів, у тому числі їх частину, що відповідає нормативу витрат на ведення справ, визначену при розрахунку страхового тарифу,  оподатковується за ставкою 3%.

Проведення додаткового розрахунку податку згідно з актом перевірки  за ставкою 25% не відповідає підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств” і в свою чергу призводить до подвійного оподаткування.

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача про те, що сума витрат на ведення справи, яка вирахувана зі страхових платежів, що підлягають поверненню, для страховика є самостійним доходом, що не пов'язаний з наданням послуг зі страхування, є безпідставним та не відповідає положенням законодавства.

Приймаючи рішення по суті, суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст.  2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 000044220/0 від 02.11.06р., № 000044220/1 від 26.12.06 р., № 000044220/2 від 05.03.07 р., № 000044220/3 від 13.04.07 р. року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частина 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні 13.07.07 року позивач подав заяву про покладення на нього судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 17, 71, 94, 97, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя № 000044220/0 від 02.11.06р., № 000044220/1 від 26.12.06 р., № 000044220/2 від 05.03.07 р., № 000044220/3 від 13.04.07 р.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

                         Суддя                                                                 О.С.Копитова